13:59 15-16. Романіка. Відродження | |
15-16. Романіка. ВідродженняУ європейському мистецтві існували так звані великі стилі. Вони вплинули на всі види мистецтва - архітектуру, скульптуру, живопис, графіку, а також на літературу, музику. Виокремлюють сім великих стилів: романський, готику, відродження (ренесанс), бароко, рококо, класицизм і модерн. Епоха "великих стилів" починається в середні віки і завершується на початку XX ст.Для середньовічних майстрів Західної Європи архітектура була провідним мистецтвом. Найважливішими і, отже, найкращими середньовічними будівлями були собори. В них і для них працювали найталановитіші митці: архітектори, скульптори, живописці, ювеліри, ілюстратори рукописів. Будівництво собору часто тривало кілька століть, і поступово він ставав справжньою скарбницею, наповненою художніми шедеврами. Стиль мистецтва Західної Європи XI - першої половини XII ст., перший з «великих стилів» європейського мистецтва, називається романським. Романські пам'ятки визначаються суворістю і простотою форм, виразністю й символічністю образів. Назва стилю походить від латинського слова Рома - Рим, оскільки перші дослідники романського мистецтва в XIX ст. вбачали в його будівлях багато спільних рис із римською архітектурою. Романські собори будували з каменю. Вони мали товсті стіни та маленькі вікна, були схожі скоріше на фортеці, аніж на храми. Утім у ті неспокійні часи собори досить часто насправді виконували роль фортець. Ззовні романські собори мали досить суворий вигляд - романську архітектуру навіть називають «важким мовчанням». Лише вхід прикрашали статуями святих і рельєфами, що зображували сцени з Євангелія. Величезні інтер'єри романських храмів освітлювали численними свічками і смолоскипами, але в них все одно зберігався присмерк. Стелю й стіни прикрашали яскравими фресками. Дуже багато було в романських храмах і скульптури - рельєфів і статуй. За формою їхні постаті нагадували колони. Це враження справляв одяг, у якому їх зображували, - довгі сорочки та плащі, вертикальні лінії яких лише трохи порушувалися поясом. Рухи та емоції у романській скульптурі передавали дуже стримано. Поряд з персонажами Святого Письма виникали побутові сценки, колони прикрашали зображеннями фантастичних тварин. Романські художники не намагалися відтворити людей і природу реалістично. Вони зображували кремезні постаті з великими головами, збільшеними долонями і ступнями. Загалом живописні й скульптурні зображення були умовні, декоративні, але монументальні й дуже виразні. Мистецтво, що існувало в Західній Європі з другої половини XII до XV ст. (у деяких країнах - до XVI ст.), називається готичним. Характерною ознакою готичних пам'яток є використання загостреної (стрілчастої) арки. Назва мистецтва походить від італійських слів манієра готика - готська манера. Готи - це одне з германських варварських племен. Готичним, тобто варварським, принизливо називали все середньовічне мистецтnifoa во діячі італійського Відродження. Готика - винахід французьких майстрів. Саме вони почали застосовувати так звану каркасну систему. Завдяки їй у соборах уже не потрібно було зводити міцні стіни. Уся маса розподілялася по каркасній системі, основною складовою якої була арка. Вона набула загостреної форми, і тому її назвали стрілчастою. Собори почали будувати досить високими і підкреслювали цю висоту стрілчастими баштами. Доба готики - це період виникнення і розвитку середньовічних міст. Тому головне місце в архітектурі того часу посідають міські собори. Готичну архітектуру поетично називають «застиглою музикою». У стінах готичних соборів робили отвори для великих вікон, які пропускали багато світла. На вікнах створювали композиції на біблійні теми з кольорового скла - червоного, синього, жовтогарячого. Пізніше малюнки на склі виконували прозорими кольоровими фарбами. Цей вид монументального живопису називається вітраж. У 6-му класі ми вже ознайомилися з ним. У готичному соборі вітраж замінив фрески і мозаїки. Особливо прекрасним був великий круглий вітраж над головним порталом. Він називався розою. Іноді один розкішний вітраж коштував більше, ніж невеликий храм. Готичні собори пишно декорувалися, у тому числі статуями і скульптурними групами. Це могли бути сцени зі Святого Письма, із Житія святих, з повсякденного життя або зображення фантастичних тварин («химер»). Готичні скульптури мають складний силует. Складки їхнього одягу лягають вибагливо. Жести персонажів відтворюють сильні й різноманітні почуття, обличчя мають жвавий вираз. На відміну від умовної романської скульптури, готичні зображення людей часто є портретними. Готичний собор сприймався як єдиний витвір мистецтва. Архітектура, вітражі, скульптурний декор, органна музика, яка супроводжувала богослужіння, - усе це відігравало свою роль у створенні цілісного образу - не тільки художнього, а й духовного. Високий і світлий, собор мав викликати в людини відчуття очищення й піднесення, радість і надію. Мабуть, найвідомішою готичною спорудою є собор Нотр-Дам (Нашої Господині, тобто Богоматері) у Парижі, якому французький письменник Віктор Гюго присвятив свій роман «Собор Паризької Богоматері». Інші видатні готичні храми: собори в Реймсі, в Ам'єні (Франція), собор у Кельні (Німеччина), Вестмінстерське абатство в Лондоні (Велика Британія), собор Св. Вітта в Празі (Чехія). В Україні впродовж століть зберігалися традиції давньоруської архітектури, водночас її культура не була закритою для нових ідей. Прикладом готичного мистецтва в Україні є собор Св. Варфоломея в Дрогобичі (XIV ст.). У добу готики почали будувати також Кафедральний собор у Львові (XIV ст.). 1. Уважно розгляньте репродукції романських і готичних споруд, наведені в підручнику. Що різного і що спільного між ними ви помітили? 2. Назвіть головну архітектурну ознаку готичного собору. Виконайте імітацію вітражу. Для цього створіть нескладну композицію, яку потім поділіть на частини. Бажано, щоб кожен колір мав власний контур, як показано на рисунку ліворуч (а) (на стор. 101). Потім розмалюйте всю композицію. Зімітувати вітраж можна за допомогою витинанки. Виріжте витинанку так, щоб її контури були достатньо тоненькі. Потім підкладіть у вирізані отвори папір різного кольору. Інструменти та матеріали: аркуш паперу, гуашеві або акварельні фарби, олівець, гумка, пензлі, фломастери, гелеві ручки. План роботи: На аркуші паперу скомпонуйте зображення. Оберіть техніку виконання. Який колорит матиме ваша робота? Який настрій передасте? Як зобразите задній план? На палітрі заздалегідь випробуйте колірні співвідношення і оберіть ті, які найліпше відповідають вашому задуму. Наприкінці роботи подивіться загалом на свою роботу, виправте помилки, зробіть уточнення. Визначте акценти. Кінцем Середньовіччя стало Відродження (французькою - Ренесанс). Ця епоха охоплює XIV-XVI ст. в Італії, XV-XVI ст. - в інших європейських країнах. Бажанням митців Ренесансу було відродження і відновлення античних ідеалів у мистецтві, які вважали зразком. Художні досягнення Середньовіччя, навпаки, відкидалися як варварство. Майстри Відродження ставилися до мистецтва як до науки. Художники вивчали закони перспективи, колористики, композиції і спиралися вже не тільки на власний смак і власну інтуїцію, а й на математичні точні розрахунки. Архітектори Ренесансу відродили античну систему ордерів. Це особливо помітно на прикладі італійської архітектури (у творчості архітекторів Донато Браманте, Андреа Пал-ладіо). Флорентійський архітектор Філіппо Бру-неллескі створив символ міста - баню собору Санта Марія дель Фіоре. Майстер побудував її із цеглин, надавши їй незвичної витягнутої форми. Видатними архітекторами доби Відродження були також Рафаель Санті і Мікеланджело Буонарроті. Скульптура в епоху Відродження набула самостійного значення. Архітектурні споруди продовжували прикрашати статуями і рельєфами, але одночасно дедалі популярнішою ставала кругла скульптура, яку однаково цікаво розглядати з усіх боків. Саме так виконано найкращі твори Донателло (найвидатнішого італійського скульптора XV ст.) і Мікеланджело Буонарроті (XVI ст.). Живопис в епоху Відродження також почав позбавлятися залежності від архітектури. Щоправда, численні видатні живописні твори цієї епохи виконані все таки на стінах церковних споруд. Це - фрески Джотто ді Бондоне в капелі дель Арена в Падуї (XIV ст.), фрески Мазаччо в капелі Бранкаччі в церкві Санта Марія дель Карміне у Флоренції (XV ст.), «Таємна вечеря» Леонардо да Вінчі в трапезній монастиря Санта Марія делле Граціє в Мілані і грандіозний фресковий цикл, який створив Мікеланджело Буонарроті в Сикс-тинській капелі у Ватикані (XVI ст.). Але всі ці твори монументального живопису, виконані з використанням законів перспективи і світлотіні, не стільки декорували стіну, скільки намагалися відтворити реальне життя в усьому його розмаїтті та складності. Відроджується також станковий живопис, особливо популярним стає портретний жанр. Станковими картинами є найвідоміші твори Сандро Боттічеллі (XV ст.), Рафаеля Санті і Тиціана Вечелліо (XVI ст.). У XV-XVI ст. розквіт мистецтв (насамперед живопису) відбувався в західноєвропейських країнах, що на північ від Італії, - у Нідерландах, Німеччині, Франції. Його називають Північним Відродженням. Майстри Північного Відродження читали твори античних авторів, добре знали грецьку та римську історію і філософію. Проте пам'яток античного мистецтва вони ніколи не бачили (якщо не бували в Італії або Греції). До того ж вони інакше ставилися до готики - для них вона була не варварством, а прекрасною традицією і джерелом натхнення. Монументальні розписи в північних країнах були малопопулярними, бо холодний клімат руйнував фрески. Тому тут створювали вівтарі - величезні композиції з багатьох картин на біблійні сюжети. Популярним був і станковий живопис, особливо портретний жанр. Північні майстри працювали в техніці олійного живопису на дереві. Секрет виготовлення олійних фарб протягом тривалого часу старанно оберігали винахідники олійного живопису - нідерландські майстри. Найвидатніші живописці Північного Відродження - нідерландці Ян ван Ейк (XV ст.) і Пітер Брейгель старший (XVI ст.), німець Альбрехт Дюрер (XVI ст.). Скульптура й архітектура Північної Європи тривалий час зберігали готичні риси. В Україну ідеї Відродження прийшли у другій половині XVI - першій половині XVII ст. Ренесансні риси можна помітити в архітектурі Острозького замку. Ренесансними є численні львівські пам'ятки: Успенська церква з каплицею Трьох святителів та вежею Корнякта, будинок Корнякта і «Чорна кам'яниця» на площі Ринок та монастир бернардинців. В українському мистецтві цього періоду розвинувся і скульптурний портрет, зокрема як надгробне зображення. Інтерес до перспективи, до об'ємного зображення постатей і предметів помітний в іконах іконостасів церков П'ятницької, Успенської у Львові, Святодухівської в Рогатині. Розвиваються нові живописні жанри, зокрема портрет. Ренесансні риси є в роботах гравера Іллі («Євангеліє учительське»). 1. Уважно розгляньте репродукції середньовічних і ренесансних творів, наведені в підручнику. Що відмінного між ними ви бачите? 2. Назвіть імена найвидатніших майстрів Італійського і Північного Відродження. Які інші твори цих митців ви знаєте? У часи Середньовіччя І Відродження шляхетні родини, міста, ремісницькі цехи мали свої герби. Зображення на гербах були символічними, стилізованими, часто якась деталь пов'язувалася з історією, фахом. У родинних гербах вписувалися вензелі - шрифтові композиції пов'язаних між собою або перевитих у малюнок початкових літер власних імен. Розгляньте наведені в підручнику зразки. Спробуйте створити герб своєї родини. Зображення має бути лаконічним, символічним. Кожна деталь має символізувати якусь подію чи риси характеру, щось означати. Можна в нього вписати шрифтову композицію. ЦІКАВО ЗНАТИ Наука про герби називається геральдика. За часів Середньовіччя кожен дворянський рід і кожне місто мали свій герб. Перші фамільні герби з'явилися в XI-XII ст. під час хрестових походів. Для розпізнавання, реєстрації, систематизації існуючих гербів, а також для складання нових при дворах володарів існувала спеціальна посада - герольд, а з XIV ст. - заклади - герольдії. Вони розробляли складну систему геральдики з особливою термінологією і символікою кольорів та зображень на гербах. Державна символіка більшості країн має глибоке історичне коріння. Символи української державності також походять із глибин минулого. Про українські князівські герби вперше згадується в літописах X ст. Князь Святослав Ігорович обрав своїм гербом тризуб Ш-подібної форми, відомий як знак Рюриковичів - династії, до якої належав Святослав. Згодом цей знак карбувався на срібних монетах великого князя Київського Володимира Святославовича. На них зображено з одного боку портрет володаря, а з іншого - тризуб і напис «Володимир на столі (так у давнину називали князівський престол), а це його срібло». Зображення тризуба було також у гербі Анни, доньки князя Ярослава Мудрого, дружини французького короля Генріха І. Існує майже сорок версій, що пояснюють походження тризуба. Він може означати уособлення трьох природних стихій - повітря, води і землі. У ньому також можна вбачати дуже спрощене зображення сокола, що атакує. Та, безсумнівно, це символ влади. Тризуб як символ князівської влади використовувався в Україні до XIV ст. Проте вже з XIII ст. він поступово витіснявся з ужитку. На західноукраїнських землях його замінив лев, що дереться на скелю. Середньовічним гербом Києва було зображення куші - лука зі стрілами в колі, пізніше - зображення архангела Михаїла. Із запровадженням козацького реєстрового війська в Україні з'являється нова гербова символіка - козак із самопалом. Це зображення широко використовувалося на печатках запорозьких козаків, у тому числі і під час укладання міжнародних угод. У листопаді 1917 р. Центральна Рада проголосила Українську Народну Республіку. З усією гостротою постало питання про національний герб. Врешті символом молодої незалежної держави у 1918 р. став тризуб, що підкреслював зв'язок України і Київської Русі. Проект герба створив видатний український художник Василь Кричевський. Глибоке історичне коріння має також поєднання жовтого та блакитного кольорів. Синій і жовтий переважали серед державних кольорів Київської Русі. Це кольорове поєднання широко використовувалося і в козацьку добу. «Ці кольори давали народові любов до природи, яку він бачив саме в жовтій і лазуровій окрасці, позло-тистий степ, синє небо, синє море й ріки з жовтими очеретами і рудими скелями, сині гори», - писав відомий дослідник історії українського мистецтва Кость Широцький. І в березні 1918 р. Центральна Рада затвердила жовто-блакитний прапор символом Української Народної Республіки. У 1992 р. Верховна Рада України затвердила за синьо-жовтим двоколором статус офіційного прапора країни. Мистецтвознавець - це людина, яка розуміється на мистецтві. Усі ми, стикаючись із мистецтвом, певною мірою стаємо мистецтвознавцями. Адже якісь картини або скульптури нам подобаються, а якісь - ні. Ми відвідуємо музеї і виставки, а під час екскурсій і подорожей бачимо численні архітектурні пам'ятки, які можуть нас вразити, а можуть залишити байдужими. А ще творчість того чи іншого художника може так зацікавити нас, що ми захочемо дізнатися ще й про його життя і почнемо шукати книжки про нього та його епоху. І все-таки мистецтвознавець - професія, якої треба навчатися і якій можна присвятити все життя. У мистецтвознавстві існують різні напрямки. Історія мистецтва вивчає художні пам'ятки минулого. Ця наука тісно пов'язана із всесвітньою історією, історією релігії, археологією, а також із мистецтвом реставрації. Історики мистецтва пишуть захопливі книжки про художників минулих часів, знімають про них цікаві телепередачі. Теорія мистецтва аналізує культурні надбання людства, пояснює шляхи і принципи їх розвитку, намагаючись проникнути в таємницю прекрасного. У чомусь ця наука наближається до філософії. Сучасним, актуальним мистецтвом займається мистецтвознавча критика. її завдання - стежити за тими художніми процесами, які відбуваються безпосередньо тепер, і розрізняти в них цікаві новації, шану до традиції і просто бездарність. Більшість мистецтвознавчих статей у газетах і журналах, а також репортажів з виставок належить до мистецтвознавчої критики. З мистецтвознавством тісно пов'язана також музейна справа. Адже пам'ятки в музеях не лише зберігають. їх реставрують і вивчають, роблячи іноді справді сенсаційні відкриття. Крім того, музейні скарби демонструють відвідувачам і розповідають про них під час екскурсій. Мистецтвознавців часто запрошують консультантами під час створення театральних вистав або фільмів. Звичайно, якщо події відбуваються в епоху Середньовіччя, героїв навряд чи оселять в античних спорудах і одягнуть у барокові костюми. Але відмінність в архітектурі й одязі, наприклад X і XI ст., вже вимагає поради спеціалістів. Нині мистецтвознавство викладається в багатьох навчальних закладах - від шкіл до університетів. Цей предмет дуже цікавий і здобуває дедалі більшу популярність. ГДЗ відповіді 7 клас з предметів школьної програми Нові підручники 7 клас 2015 | |
