14:10 17-18. Бароко. Рококо. Класицизм | |
17-18. Бароко. Рококо. КласицизмНаприкінці XVI ст. на зміну філософії Відродження прийшли нові погляди. Світ і людину вже не вважали гармонійними, сталими. Природне середовище бачилося мінливим, його взаємовідносини з людиною - драматичними, складними. Ці погляди знайшли своє втілення в архітектурі та всіх видах образотворчого мистецтва. Вони дали життя мистецтву бароко.Бароко (від італійського - вибагливий, химерний) - головний художній стиль XVII ст. Бароковим творам притаманні динаміка, емоційність, а також пишність і декоративність. Батьківщиною нового напряму в мистецтві була Італія. Барокова архітектура відзначається просторовим розмахом, зв'язком з навколишнім простором. Прикрашаючи нові собори і палаци, архітектори використовували криволінійні форми. Блискучим прикладом цього є колонада біля собору Св. Петра в Римі, яку побудував талановитий італійський архітектор і скульптор Джованні Лоренцо Берні-ні. Бароковій скульптурі притаманні складний, вибагливий силует і декоративна витонченість з намаганням відобразити їх у візерунках на одязі, деталях костюма, складних зачісках. У станкових і декоративних творах живопису митці сміливо використовували діагональні композиції, контрасти кольорів, світла і тіні. Найвидатнішим художником бароко був фламандець Пітер Пауел Рубенс. Бароко - час створення пишних соборів і церков, але не менш вражаючими є світські споруди того часу, передусім палаци. Придворне життя XVII ст. складалося з тривалих і складних церемоній, що нагадували розкішну виставу і потребували відповідних декорацій. Зали в палацах мали величезні розміри. їхні стіни заповнювали численні дзеркала в позолочених рамах, і тому зали здавалися в кілька разів більшими. На розміщених на стінах картинах заввишки кілька метрів було зображено величезні поста--=-----------------------1 ті, що ілюстрували складний сюжет, а ще частіше - алегорію. Часом сюжети картин натякали на різні епізоди із життя власника палацу і прославляли його. Одну зі стін займали вікна розміром від стелі і майже до підлоги, за якими відкривався вид на простору площу або парк (про барокові парки ми ще поговоримо). На стелі зазвичай малювали небо з фігурами відповідних античних богів - Аполлона-Сонця, Селени-Місяця, Аврори-Світання. Барокові інтер'єри захоплюють, але жити в них незатишно і незручно. Бароко відігравав важливу роль у європейському мистецтві до кінця XVIII ст. Одночасно в першій половині XVIII ст. у Франції виник новий мистецький стиль, який назвали рококо (від французького рокайль - візерунок у вигляді стилізованої дрібної мушлі). Мистецтво рококо передусім мало приносити радість і насолоду. Ознакою творів рококо є не пишність, як у добу бароко, а краса і зручність. Найпопулярнішою темою живопису, графіки, скульптури стають пасторалі (тобто сцени з життя пастушків і пастушок). Крім того, ознайомлення європейців із культурою Далекого Сходу викликає інтерес до напівказкових, екзотичних «китайських» сюжетів (так звана «китайщина»). Живопис і скульптура рококо є надзвичайно вишуканими, декоративними, але не глибокими за змістом. Риси, що стануть потім характерними для мистецтва рококо, з'являються у творчості Жана Антуана Ватто. Найбільший успіх мали створені Ватто «Галантні свята» - сцени, героями яких були елегантні кавалери та кокетливі дами. Найхарактернішими представниками рококо були Франсуа Буше та його учень Жан Оноре Фрагонар. їхнім творам притаманні легковажність, грайливість. Сюжетами для своїх картин художники обирали пасторалі, галантні свята, а також жанрові сцени, героями яких найчастіше були закохані. Риси рококо притаманні творчості скульптора Етьєна Моріса Фальконе. Палаци та будинки цього періоду ззовні часто зберігали бароковий вигляд. Риси рококо можна бачити передусім в оформленні інтер'єрів, які щедро, але не надмірно декорувалися. Затишок і комфорт відрізняють невеликі рокайльні салони від помпезних барокових залів. Вони призначені вже не для тривалих придворних церемоній, а для спілкування з друзями, маленьких концертів камерної (тобто кімнатної) музики і смакування нових (для XVIII ст.) модних напоїв - чаю, кави й шоколаду. В Україні бароко набуло особливої популярності. Перші українські барокові споруди з'являються у Львові. У XVII-XVIII ст. тут було побудовано численні барокові костели, у тому числі костел ієзуїтів, костел домініканців, собор Св. Юра. У XVII ст. барокового вигляду набули відбудовані за наказом митрополита Петра Могили київські храми - Софійський собор, Успенський собор Києво-Печерської лаври, собор Михайлівського Золотоверхого монастиря. Яскравим прикладом українського бароко стала Спасо-Преображенська церква у с Великі Сорочинці на Полтавщині. Серед світських барокових будівель слід відзначити браму Забо-ровського в Києві і ратушу в м. Бучач на Тернопільщині. Видатним архітектором українського бароко був І. Г. Григорович-Барський. Ззовні і всередині барокові будівлі були пишно декоровані. Іконостаси в церквах також прикрашали різьбленням, у якому переважали зображення маленьких ангелів і рослинні мотиви: квіти, виноградні грона, фрукти, листя. Український бароковий живопис надзвичайно життєрадісний, оптимістичний, має яскраві національні риси. Навіть героїв Біблії часто зображують одягненими в характерні українські костюми. Такими вони постають в іконостасах Івана Рутковича та Иова Конд-зелевича. Ці видатні майстри працювали в м. Жовква, яке в XVII- XVIII ст. було одним з провідних культурних центрів України. У ці часи поширився також портретний жанр. Український бароковий портрет - урочистий, декоративний, яскравий. Портретисти однаково захоплено намагаються відтворити і обличчя своїх моделей, і розкіш їхнього гаптованого одягу, коштовність прикрас, зброї. Найвидатніший скульптор українського бароко - загадковий майстер Пінзель. Доба бароко - це розквіт української графіки, найвизначнішими майстрами якої були І. Щирський, О. Тарасевич, Л. Тарасевич, Г. Левицький. Гравюри цього часу зазвичай виконувалися на міді. Барокові гравери широко використовували алегорії, прикрашали свої твори пишним орнаментом. Прикладами українського бароко з елементами рококо є Андріївська церква та Маріїнський палац у Києві. 1. Уважно розгляньте репродукції барокових і рокайльних творів, наведені у підручнику. Що відмінного і що спільного між ними? 2. Назвіть імена найвидатніших художників бароко І рококо. Які твори цих митців ви знаєте? Прочитавши матеріал рубрики «Цікаво знати», створіть ескіз гобелена для своєї оселі. Якого формату він буде: видовжений, прямокутний чи квадратний? У яких кольорах вирішений, щоб гармоніювати з інтер'єром? Сюжетна чи абстрактна композиція вас приваблює? Що стане композиційним центром? Цікаво знати У холодних кам'яних замках Середньовіччя стіни прикрашали гобеленами, або, за іншою назвою, шпалерами. Це були величезні ткані картини, створені за ескізами художників, чи копії картин. Пізніше гобеленовою тканиною оббивали м'які меблі, прикрашали наволочки для декоративних подушок з неї, робили портьєри. Свою назву цей вид декоративно-ужиткового Гобелен в інтер'єрі мистецтва отримав від прізвища родини ткачів Гобеленів, які жили у Франції, поблизу Парижа, у XVII ст. і тримали там фарбувальню для тканин і ткацьку майстерню. Король Людовік XIV згодом купив це виробництво, створивши на його основі «королівську гобеленівську мануфактуру*. Через надзвичайну коштовність ці тканини майже ніколи не потрапляли в продаж, адже їх використовували на оздоблення королівських палаців або на королівські подарунки. Техніка ручного ткання нескладна, але вимагає терпіння і художніх навичок. Від картини вона відрізняється лише технікою виконання. Замість різнокольорових фарб тут використовують різнокольорові нитки. Для створення такої картини потрібно зробити детальний ескіз, так званий картон, а для копіювання картини - розумітися на рисунку, світлотіні, колориті не гірше за живописця. Для створення невеличкого декоративного настінного панно треба на рамку натягнути нитки основи*. Верхній і нижній шари ниток стягнути в одній площині «кіскою» - стягнутими по дві нитками утоку** горизонтальною смужкою. Підготовлений малюнок підколоти знизу основи натягнутих ниток і повторювати різнокольоровими нитками відтінки, нанесені на картоні. Спосіб виконання нагадує плетіння звичайного тину з лози. Нитка утоку почергово проходить то над, то під нитками основи. Створювати абстрактні композиції можна і без картону, але колірну гаму таки доведеться ретельно продумати! Наприкінці XVIII ст. у західноєвропейському мистецтві починає складатися новий стиль, який назвали класицизм (від латинського класикус - зразковий). Як і митці періоду Відродження, діячі класицизму наслідували ідеали античності. Розкопки римських міст Помпеї і Геркуланум дали змогу дослідникам і художникам торкнутися справжньої античності, буквально - античної повсякденності, яка була назавжди зупинена виверженням Везувію і на тисячоліття похована під товстим шаром вулканічного попелу. Тому класицизм - це вже не мрія чи фантазія на теми Давньої Греції і Давнього Риму, як це досить часто відбувалося в епоху Відродження, а точне наслідування античних зразків. Утім замість копій виник абсолютно новий художній стиль. Класицистичні споруди зазвичай прикрашали колонами, а також рельєфами і статуями на сюжети з давньогрецької чи давньоримської міфології та історії. Головне ж - ці будівлі мали чіткі математично розраховані пропорції. Райони навколо класицистичних споруд також починають переплановувати і перебудовувати. Абсолютно прямі нові вулиці й проспекти мають вести на велику площу, прямокутну або в крайньому разі колоподібну. Посередині такої площі зазвичай ставили пам'ятник, тріумфальну колону або Орнамент і стілець тріумфальну арку на манер давньоримських споруд. Такий монумент було добре видно навіть з протилежного кінця найдовшої вулиці. Фасади споруд, якими забудовували вулиці й площі, прикрашали за спеціально розробленим єдиним проектом і навіть фарбували у визначені законом стримані кольори. Класицистична архітектура була надзвичайно парадною та урочистою, але дещо суворою і холодною. Численні шедеври архітектури класицизму можна побачити в Санкт-Петербурзі - тодішній столиці Російської імперії. Одним з них є Адміралтейство, архітектура якого гармонійно поєднується з декором - рельєфами і статуями. Живописці класицизму зверталися до досягнень художника XVII ст. Ніколя Пуссена, який створював картини на сюжети з античної міфології та історії. Найвідомішим живописцем класицизму був Жак Луї Давид. Його картини на сюжети з давньогрецької і давньоримської історії були художнім відображенням подій Великої французької революції, учасником якої був художник, та часів правління Наполеона. Давид оспівував неперевершену мужність і готовність віддати життя заради власного народу. Найвидатніші скульптори класицизму - данець Бертель Торвальдсен та італієць Антоніо Канова. Наслідуючи давньогрецьких майстрів, вони відродили античний ідеал прекрасної, гармонійної людини, який втілили у своїх творах. Класицизм першої третини XIX ст. має назву ампір. Вона походить від слова імперія, оскільки ампір - мистецтво Франції часів імперії Наполеона. Зразком для митців у цей період стає мистецтво Римської імперії з його уславленням міцності і влади. Ампірні будівлі прикрашаються численними декоративними деталями з римською військовою емблематикою. Класицизм вплинув і на українське мистецтво. Класицистичні будівлі з'являються в Україні з кінця XVIII ст. до середини XIX ст. Однією з них є головний («червоний») корпус університету в Києві. Він прикрашений колонами, які роблять його схожим на античний храм. Класицистичні принципи було вдало застосовано під час перебудови Полтави. Усім вимогам класицизму відповідали також нові міста, засновані наприкінці XVIII - на початку XIX ст. Вулиці Херсона, Миколаєва, Сімферополя, Одеси перетиналися виключно під прямим кутом, а площі утворювалися на визначених у проектах місцях. 1. Які ознаки стилю класицизму? 2. Назвіть імена найвидатніших митців епохи класицизму. 1. Спробуйте уявити себе художником епохи класицизму, для якого античне мистецтво було джерелом натхнення. За мотивами античного мистецтва (згадайте вивчене раніше) створіть ескіз вази або сервізу. Для цього намалюйте контури щонайменше трьох предметів: чайника, чашки та блюдця. Продумайте силуети цих предметів. Адже їх можна поєднати характерними контурами, вигинами ручок, можливо, ви захочете прикрасити їх скульптурними композиціями, декором, інкрустацією. Можливо, у своєму ескізі ви передбачите поєднання кількох різних матеріалів - дерева, металу, мармуру, каменю, скла, слонової кістки тощо. Частини проекту з різних матеріалів пофарбуйте в однаковий для одного й того самого матеріалу колір. 2. Виріжте трафарет для створення рапортної композиції або декоративного фризу. Накладаючи різні трафарети, створіть виразний контур. Малюнки трафаретів можна чергувати один за одним, імпровізуючи нові композиції. У межах одного вирізаного контуру можна застосовувати кілька кольорів. Цікаво знати Між двома «великими стилями» - класицизмом і модерном - у європейському мистецтві виникло кілька надзвичайно цікавих напрямів - романтизм, реалізм, імпресіонізм, постімпресіонізм. Романтизм вплинув на живопис, скульптуру, графіку, літературу, театр і музику, реалізм - на живопис, скульптуру, графіку, літературу і театр, імпресіонізм - на живопис, певною мірою на скульптуру, музику і літературу, постімпресіонізм - на живопис і графіку. Але жоден із цих напрямів не торкнувся архітектури і тому вважати їх «великими стилями» не можна. Романтизм певною мірою протистоїть класицизму. Цей напрям склався наприкінці XVШ ст. Митці-романтики відмовилися від античних зразків і античних сюжетів. На відміну від класицистів, які вважали головним у живописі малюнок, художники цього напряму надали перевагу емоційно насиченому кольору. Батьківщиною романтизму традиційно вважають Німеччину й Англію. Саме тут художники, письменники, поети вперше звернулися до нових сюжетів. Сильні, яскраві почуття, національна культура і фольклор, середньовічна історія, екзотичні далекі країни, величність і міць природи, усе незвичне, таємниче - ось що захоплювало їх, ось що зображували вони у своїх творах. Найяскравішим німецьким романтиком був Каспар Давид Фрідріх, автор пейзажів, сповнених загадковості й суму. Один з улюблених сюжетів митця - споглядання героями величних явищ природи. Картини німецького майстра створюють відчуття безмежності та величі світу. Філіпп Отто Рун-ге та художники з угруповання «назарейців» (Фрідріх Йоганн Овербек, Франц Пфорр) намагалися у своїй творчості повернутися до традицій середньовічного й ренесансного мистецтва, з його простотою, чистотою та яскравістю почуттів. Най-відоміші англійські романтики: пейзажисти Вільям Тернер, Джон Констебл, художник і поет Вільям Блейк. Романтичні теми приваблювали також іспанського художника і графіка Франсіско Гойю. В останній період життя він створював надзвичайно похмурі твори, схожі на жахливі сни. Значення багатьох його картин і гравюр і досі залишається таємним. Розквіт французького романтизму пов'язаний з іменами Теодора Жеріко та Ежена Делакруа. їхні твори захоплювали сучасників незвичними сюжетами, складними характерами персонажів, яскравим колоритом, сміливими композиційними вирішеннями. Реалізм - напрям, що склався у європейському мистецтві приблизно в середині XIX ст. Основою своєї творчої програми художники-реалісти оголосили «правду життя». Звичайно, це поняття занадто широке. Проте в середині XIX ст. воно наповнилося досить конкретним змістом. На відміну від класицистів та романтиків, реалісти зображували повсякденне життя. Утім найкращі реалістичні твори не лише фотографічно відтворюють ту чи іншу звичайну ситуацію» вони є справжніми «портретами» епохи. Події, зображувані художниками-реалістами, завжди набувають певної моральної оцінки. Французький художник-реаліст Оноре Дом'є починав як графік, автор гострих політичних карикатур. Він був також прекрасним живописцем. Своїх персонажів Дом'є знаходив там, де класицист чи романтик не побачив би нічого для себе цікавого. Його картини - це літопис людського життя. Побутові сцени набувають значення історичних подій. Французький художник Жан Франсуа Міллє - автор багатьох картин, які зображують селянське життя. Реалізм поширився в усіх країнах Європи. Великим українським художником-реалістом був Т. Г. Шевченко. Працювали в цьому стилі також художники К. Трутовський, С. Васильківський, Ф. Кра-сицький. У Росії розквіт цього напряму пов'язаний із творчістю В. Г. Перова та діяльністю Товариства пересувних художніх виставок, яке утворилося у 1870 р. Членами Товариства були видатні російські художники І. Ю. Рєпін та В. І. Суриков, українські художники К. К. Костанді, М. К. Пимоненко та ін. Прихильником мистецтва «передвижників» був М. І. Мурашко, видатний художник і засновник приватної художньої школи в Києві, яка проіснувала до 1901 р. Тут починали художню освіту багато видатних українських художників. У 60-х роках XIX ст. у Франції зароджується новий напрям у мистецтві - імпресіонізм (від французького - враження). Художники-імпресіоністи також зображували реальний світ, але вони бажали відтворити життя в його русі та мінливості, правдиво передати враження від кожної миті існування. Головною у творах імпресіоністів була краса кольору у взаємодії зі світлом, повітрям, вологою, а не будь-яке моралістичне чи символічне наповнення образу. Найзначніші постаті французького імпресіонізму: Едуард Мане, Клод Моне, Огюст Ренуар. Риси імпресіонізму є у творчості французького скульптора Огюста Родена, який намагався відтворити в деяких своїх скульптурних композиціях миттєвий рух. Імпресіоністичний метод набув поширення в різних країнах Європи, а також в Америці. В Україні ним цікавився О. О. Мурашко. Услід за імпресіонізмом у французькому живопису кінця XIX - початку XX ст. виникли течії, які дістали загальну назву постімпресіонізму (тобто після імпресіонізму). Твори митців постімпресіонізму дуже різні, сповнені складних символічних образів і є надзвичайно декоративними. Найяскравіші постаті постімпресіонізму: Поль Сезанн, Вінсент ван Гог, Поль Гоген, Анрі де Тулуз-Лотрек. ГДЗ відповіді 7 клас з предметів школьної програми Нові підручники 7 клас 2015 | |
