14:27 21-22. Історичні парки | |
21-22. Історичні паркиЗасновуючи нове місто, наші предки звертали увагу не лише на наявність необхідних для життя умов - води чи родючої землі або на можливість захищатися від ворогів. Як це не дивно, навіть у ті далекі часи значну увагу приділяли мальовничості місцевості, у якій мало виникнути поселення. Численні легенди й перекази про заснування міст розповідають про неймовірну красу озер, річок чи морської бухти, що вразили людей, які вирішили оселитися саме тут.Усі старовинні українські міста побудовано в надзвичайно мальовничих місцях. Гармонійне поєднання з навколишнім ландшафтом є характерною особливістю вітчизняного містобудування ще із часів Київської Русі. Протягом століть міста зростали, але рівновага між архітектурою і природою все одно не порушувалася аж до XIX ст. З того часу природу до міста потрібно було «запрошувати», а потім - охороняти й підтримувати. Адже сади, парки і сквери - це не лише мальовничі краєвиди і навіть не просто місце відпочинку. Це справжні «легені міста», без яких воно просто не може існувати. Здається, усе зрозуміло: дерев, кущів і квітів має бути якнайбільше. Але тут виникають свої труднощі. Наприклад, якщо місто дуже старе і зберегло щільну середньовічну забудову, знайти в його центральній частині місце для парку виявляється справою дуже непростою. Добре, якщо серед давньої забудови трапляються старовинні сквери або навіть невеликі парки, які також є пам'ятками архітектури. Проте найчастіше архітекторам доводиться вибирати між унікальною пам'яткою архітектури і необхідним для життя острівцем зелені. Якщо місто сплановано добре, то воно мусить мати так зване зелене кільце. Його утворюють парки і сквери, що переходять одне в одного. Чудово, якщо вони розміщені понад берегом річки чи озера або навіть штучної водойми. Парки можуть бути загальноміськими (звичайними) і спеціалізованими, як наприклад, зоологічний, ботанічний, меморіальний. Вважається, що кожна людина, яка живе в місті, повинна мати змогу дійти від свого будинку до найближчого парку за 20-30 хвилин. Насправді, на жаль, так буває не завжди. За межею міста також має бути велика зелена зона. У зелену зону городяни навідуються досить часто, але все-таки рідше, ніж у міські парки, зазвичай - у вихідні або святкові дні. А ще тут розміщують санаторії, будинки відпочинку і пансіонати. Зелена зона охоплює лісопарки, лугопарки, гідропарки, справжні лісові зони, втручання архітекторів до яких є мінімальним, а також заміські парки - етнографічні (Музей народної архітектури та побуту України в Пирогові поблизу Києва) або історичні. Про історичні парки поговоримо трохи детальніше. їхня історія розпочинається в Китаї. Споглядання краси природи, відчуття ритму зміни пір року завжди посідали важливе й почесне місце в китайській культурі - і в релігії, і в філософії, і в мистецтві. У XII ст. до природних гір і водоспадів додалися штучні ландшафтні сади. Вони були обнесені стіною і відтворювали чудовий куточок природи, що містив усе необхідне - гори, води, дерева і мох, гармонійно поєднані між собою. Квітів у китайських ландшафтних садах не було. Такий сад призначався для повільних прогулянок і складання віршів. Традицію ландшафтних садів продовжили японські майстри (XIV-XV ст.). Японські сади були ще меншими за розміром, і їх можна було вже лише споглядати, немов своєрідну об'ємну картину. Такий сад був суто символічним - гори в ньому позначали каменями, озера і водоспади - піском, могутні старі дерева - невеликими кущами і карликовими деревцями. У Західній Європі інтерес до ландшафтної архітектури з'явився в епоху бароко. Розпочався він в Італії, де невеликі заміські палаци-вілли стали оточувати парками. Парки прикрашали водоспадами, фонтанами, статуями і гротами - маленькими штучними печерами, у яких часто також ставили статую. Найві дом і птий парк епохи бароко створили у Франції, у невеликому містечку Версаль, поблизу Парижа, де король Людовік XIV побудував свою нову резиденцію - розкішний палац, оточений величезним парком. Створювачами Версаля стали архітектори Луї Лево і Жюль Ардуен-Мансар, декоратор садів Андре Ленотр і художник Шарль Лебрен. Особливістю Версаля є геометрично правильне планування. Цей славетний парк був побудований за точним розрахунком, якому підпорядковане все - напрямок і довжина алей, висота боскетів (так називають дерева чи кущі, підстрижені у вигляді стінок), розмір і форма клумб, розміщення фонтанів і скульптур. Природа перетворюється на матеріал, з яким працює художник і який нічим не відрізняється від фарб чи глини. Версаль став шедевром регулярного, або французького, парку, тобто такого, структура якого є суворо розпланованою: алеї прямі, клумби, дерева й кущі мають вигляд геометричних фігур, «вузли» загальної композиції акцентовано статуями, фонтанами, павільйонами. Одночасно резиденція французьких королів була зразком для правителів інших європейських держав, які на- Мармуровий ТриаНон і клумби. магалися не лише побудувати в себе Архітектори Жюль Ардуен-Мансар та щось подібне, а й перевершити розкіш Версаля. Наприклад, у Росії з'явився Петергоф - резиденція імператора Петра І неподалік від Санкт-Петербурга. Проте поступово регулярні, точно розраховані парки втратили свою популярність: вони стали здаватися нецікавими, занадто одноманітними й одночасно занадто помпезними. У них зручно було проводити придворні церемонії, але не хотілося гуляти і мріяти. Почала дратувати і штучна краса парків на французький манер, позбавлена природності. Так виник англійський (нерегулярний) парк. Він спланований у вигляді природного гаю, лісу. Найкрасивіші краєвиди в ньому можуть акцентуватися за допомогою малих архітектурних форм (альтанок, статуй, штучних руїн тощо). Звичайно, їх також створювали художники і садівники, але тепер вони намагалися відтворити нібито дику, недоторкану природу. Замість алей виникли стежки, якими можна було блукати, фонтани і каскади змінилися озерами і ставками, клумби - галявинами. На тому місці, з якого відкривався особливо красивий краєвид, будували невелику альтанку, яка гармонійно вписувалася в пейзаж. Однією з най-популярніших прикрас англійського парку стали руїни. Звичайно, вони були не справжніми, а штучними, їх проектували спеціальні художники. Руїни могли зображувати залишки античного храму - кілька колон і рельєфів, напівприхованих рослинами. Та ще краще в англійському парку виглядали готичні руїни - напівзруйнована капличка або башта. Чудовим прикладом нерегулярного парку є Павловськ неподалік від Санкт-Петербурга в Росії. В Україні є чимало дивовижної краси парків. Найвідоміший з них - «Софіївка» в м. Умань. Цей славетний парк створено наприкінці XVIII ст. за наказом Фелікса Потоцького як подарунок його майбутній дружині, прекрасній Софії Вітт. Керував роботами Людвіг Метцель. Парк прикрашають численні ставки й водоспади, павільйони й статуї, він захоплює в усі пори року. Не менш відомими є парк «Олександрія» в м. Біла Церква і Алупкинський парк біля палацу Воронцова в Криму. Отже, перші парки, або, точніше, ландшафтні сади, з'явилися в Китаї в епоху Середньовіччя, а пізніше набули популярності в Японії. У Західній Європі виникло два типи парків - регулярний, або французький, і нерегулярний, або англійський. Природа має стати однією з найважливіших складових сучасної архітектури. Адже зелені зони не лише прикрашають місто, а й забезпечують його нормальну життєдіяльність і здоров'я його мешканців. 1. Чому зелені зони необхідні для сучасних міст? 2. У чому відмінність між регулярним і нерегулярним парком? 1. Намалюйте пейзаж з уяви. У своєму пейзажі спробуйте передати гармонію архітектури та природи. 2. Створіть емблему для організації охорони природи. Вона має бути лаконічною, відтворювати художні образи, які асоціюються в нас із природою. Для цього згадайте, як робиться стилізація природних форм. Об'єднавшись у невеликі гурти, створіть план, а потім за ним - макет парку, у якому спробуйте передбачити зони відпочинку, Ігрові майданчики, атракціони, доріжки, газони й клумби, торговельні майданчики для морозива тощо. Особливе місце відведіть для дитячого майданчика. Для цього можна використати природний матеріал - насіння рослин, засушені рослини, дрібні гілочки. Продумайте вхід до парку. Як основу для закріплення «дерев» на поверхні макета можна використати грудочки пластиліну чи солоного тіста. Це зручно ще й тому, що в разі невдалого розміщення дерев у вашій ландшафтній композиції ви матимете змогу пересунути їх на інше місце, тим самим поліпшити загальне враження. Щодня, йдучи до школи, ми навіть не помічаємо безлічі архітектурних дрібниць, що прикрашають і роблять зручним наше життя. Якщо бути спостережливим, то можна побачити і вазон із квітами біля входу до будинку, клумби і газони, відділені від тротуарів огорожею, і лавки, що стоять уздовж вулиць і бульварів, на зупинках транспорту, і фонтани на площах, у парках, у затишних куточках міста чи селища і багато іншого. Ці невеликі споруди і називають архітектурою малих форм. Малі архітектурні форми прикрашають довкілля, створюють затишок, ними облаштовують місця для відпочинку або спорту. Фонтани зазвичай будують у парках, скверах, на площах, тобто в тих місцях, де люди відпочивають. Лавки також є малою архітектурною формою. їх установлюють у таких місцях, де приємно посидіти і де вони не заважають руху інших людей. Крім того, місця для сидіння не потрібно облаштовувати на відкритому сонці. Приємний затінок - одна з умов комфорту. Лавки виготовляють з різних матеріалів. Вони бувають дерев'яні, з натурального або штучного каменю, кованого або литого заліза, але найкращою є комбінація з холодних каменю чи металу і теплого дерева. Поруч із лавками часто встановлюють вазони, зазвичай там, де немає землі, - на заасфальтованих і внутрішніх подвір'ях, терасах. Вони ніби поєднують людину з природою там, де для цього немає інших умов. Вхід до скверу, на ігровий майданчик або терасу іноді оформлюють арками, які виготовляють з металу, дерева, каменю. Дуже стильно виглядає арка з виткими рослинами. Вона виконує функцію парадного входу до зони відпочинку. Кілька арок, що повторюються і з'єднані між собою, утворюють перголу. Правильно розміщена, вона пов'язує між собою різні зони саду, створює додатковий прихисток від палючих сонячних променів. Повита плющем або виноградом, вона ніби пропонує поспілкуватися з природою. Трельяжі - сітчасті конструкції з дерев'яних рейок чи металевого прута, які утворюють малюнок з ромбів, оздоблені виткими рослинами. їх встановлюють уздовж доріжок або ігрових майданчиків, щоб створити прихисток від вітру і сонця. Огорожі - ажурні конструкції з дерева чи металу. Вони відокремлюють, наприклад, тротуари від проїжджої частини дороги, газони - від спортивних майданчиків і т. ін. Альтанки (бесідки) споруджуються для відпочинку на свіжому повітрі в будь-яку погоду. Зазвичай їх ставлять у таких місцях, звідки відкривається гарний краєвид. Усередині альтанок часто встановлюють лавки для сидіння, а за наявності вільного місця - і невеликий стіл. Дитячі та спортивні майданчики також є архітектурою малих форм. Турніки, шведські стінки, гойдалки, гірки, лабіринти, інші ігрові споруди потребують планування, художньо-творчого задуму. Часто таким спорудам надають рис казкових персонажів, дивовижних тварин, космічних кораблів. Архітектор має не тільки красиво і зручно спланувати такий майданчик, а й потурбуватися про його безпечність для дітей. Ліхтарі та інші освітлювальні прилади також прикрашають наше довкілля. Ліхтарі можуть стати композиційним центром круглої клумби. Іноді їх прикрашають кошиками з квітами, Учнівські роботи із зображенням вуличними годинниками. Деякі ліхтарі малих архітектурних форм мають вигляд творів мистецтва, адже їх ковалі зробили вручну з кованого заліза! Також їх виготовляють з каменю, бетону. Садово-паркова скульптура сама по собі не є твором архітектури - це зрозуміло. Але розмістити її в середовищі так, щоб нею можна було помилуватися, спланувати простір навколо неї - це робота архітектора. Це, до речі, стосується і монументів на площах міст і селищ. Отже, тепер ми знаємо, що не тільки величні й грандіозні архітектурні споруди, які нас оточують, можна вважати творами архітектури. Маленькі й незначні за розмірами архітектурні деталі не менш важливі для створення гармонійного й досконалого середовища, в якому ми живемо. 1. Які споруди називаються архітектурою малих форм? 2. Яку роль відіграють малі архітектурні форми, крім безпосереднього функціонального призначення? 1. Намалюйте ескіз кованих ґрат. Симетричну чи асиметричну композицію ви обрали б? Як ви розмістили б композиційний центр? Які мотиви обрали б для оформлення кованої огорожі ботанічного саду, чим різнитиметься огорожа для зоопарку? 2. Спробуйте створити силуетну сюжетну композицію з використанням силуетів малих архітектурних форм. Зверніть увагу на те, щоб контур був виразний, а зображуваний вами архітектурний елемент чи рослину було легко впізнати. Закінчіть виконання макета і створіть дитячий майданчик. Він складатиметься з багатьох різних елементів. Обговоріть гуртом, які складові обов'язково мають бути в ньому з урахуванням потреб дітей і їхніх батьків. Домовтеся між собою у класі, хто який елемент буде проектувати. На наступному етапі спробуйте скласти з паперу невеличкі об'ємні (норми, які б імітували різні складові (гірку, гойдалку, пісочницю, лавочку, гімнастичну стінку). Розмістіть їх на проекті майданчика, дивлячись на нього ніби з висоти пташиного польоту так, щоб різні елементи не заважали один одному. Потрібно добре поміркувати, які вимоги до безпеки життєдіяльності на ньому варто врахувати. Можливо, ви захочете доповнити ваш парк і Іншими малими архітектурними формами. Де і як ви їх розмістите? Поясніть чому. ГДЗ 7 клас алгебра, геометрія, українська мова Підручники 7 клас хімія, біологія, фізика | |
