23-24. Біонічний стиль в архітектурі

Сенс існування всіх видів мистецтв, у тому числі й архітектури, - це втілення почуттів.
«І в архітектурі?» - запитаєте ви. Так. Хоча вона і не вільний вид мистецтва, оскільки пов'язана з вирішенням практичних завдань (до речі, як і дизайн). Архітектура дуже залежна від міцності матеріалу, з якого споруджуються будинки, можливостей конструкції, особливостей ґрунту, на якому вони розміщуються. Проте, з іншого боку, нам завжди хотілося б жити в привабливому помешканні. З глибокої давнини люди весь час перебувають у пошуку найкрасивішого і найзручнішого житла у світі. Нам відомі стилі минулого, у яких зодчі втілювали своє уявлення про красу - романський, готика, ренесанс, бароко, рококо, класицизм, модерн... Якою ж буде архітектура в майбутньому?
Багато сучасних споруд стадіонів, цирків або концертних залів за формою нагадують збільшені в багато разів мушлі або шапинки грибів. Що це - випадковість чи свідоме наслідування природних форм? Але якщо придивитися уважніше до мушлі, ЇЇ будова здається набагато досконалішою, витонченішою. Як ви вважаєте, чи перевершив хтось у своїх спорудах побудоване природою? У чому причина досконалості її форм? А чи може людина взагалі осягнути майстерність великого митця - Живої Природи?
Науку про використання в техніці й науці принципів будови та функціонування природних форм називають біонікою (від грецького біон - той, хто живе). Адже конструкції, створені живою природою, надзвичайно міцні, економічні та гармонійні - це саме те, що треба! У природі все побудовано дивовижно раціонально й мудро. Це помітили люди вже давно і відтоді намагалися використати в архітектурі й техніці. Згадайте літальний апарат з крилами, як у птаха, який намагався побудувати Леонардо да Вінчі. Це і є прикладом втілення біонічно-го стилю у творчості людини. Усім відома баня як конструктивний елемент будівлі. У природі ми знаходимо аналоги: шкаралупа яєць, панцир черепахи, гладка мушля, колона в храмі і стовбур дерева, який потроху завужується догори. Біоніка підтверджує, що більшість людських винаходів уже * запатентовано» природою.
І ось сьогодні ми стаємо свідками виникнення нового процесу в архітектурі - використання на практиці природних форм. Архітектурна біоніка - наука творча, це синтез природних форм і тих науково-технічних засобів, які є у розпорядженні архітекторів. У природі форма і матеріал об'єктів, з якого вони складаються, нерозривно пов'язані. І тут є чого навчитися! Це не просто механічне поєднання різних матеріалів, а єдина система, що працює солідарно. Природа і людина будують за тими самими законами, використовуючи принципи економії матеріалу, енергії та забезпечення надійності. До речі, ці природні «винаходи* застосовують і дизайнери у своїх розробках. Загалом у роботі дизайнера й архітектора є багато спільного. Вони обидва створюють реальний предметний світ для існування людини.
У новітніх спорудах застосовують багато сучасних матеріалів. З їх використанням створюють нові стильові особливості в зовнішньому вигляді інтер'єрів та екстер'єрів. Такий новітній стиль ще називають хай тек (Hi-Tech - високі технології).
Проте може виникнути питання: чи завжди копіювання природних форм в архітектурі буде біонічним? Ні, не завжди. Тільки тоді, коли вивчення сам окон отруювання живих структур використовується в архітектурі з урахуванням потреб людини. Поштовх до пошуків нових форм, до створення споруд у біонічному стилі дали архітектурні шедеври Антоніо Гауді: парк Гуеля, будинки Каса Батло, Каса Міла. Такого світ ще не бачив! У наш час споруди в біонічному стилі то тут, то там з'являються в різних країнах світу. Це будинки в Шанхаї, будівля Сіднейської опери - в Австралії, хмарочос SONY - у Японії.
Відомі іспанські архітектори М. Сервер, X. Проз та Е. Сілая - прихильники біоніки. Вони розробили проект бапіти-міста у вигляді кипариса. У башті планується 300 поверхів, і розміщуватимуться вони у 12 вертикальних кварталах. Усередині кварталів - будинки різної висоти і вертикальні сади. Ця конструкція аналогічна до крони кипариса. Вітер буде безперешкодно проноситися крізь порожнини будівлі. Опиратися ця споруда буде на фундамент, який своєю конструкцією нагадуватиме коріння дерева.
Знавці архітектури вважають, що саме за біонічною архітектурою майбутнє. Адже кількість людей на планеті невпинно зростає. Архітектори змушені шукати нові способи їх розселення. Наприклад, вигадуючи міста, які б плавали у відкритому океані, використовують принципи функціонування одноклітинних бактерій. Таке місто, оточене з усіх боків захисним прошарком, весь час перебуває в русі, ніби його форми перетікають одна в одну. Принципи будови бджолиних стільників і термітників намагаються застосувати в будівництві багатоквартирних будинків. А що вже й казати про космічні міста!
1. Що таке біоніка?
2. Уявіть місто майбутнього. Який, на ваш погляд, воно матиме вигляд?
1. Спробуйте уявити, як зміниться ваше місто, село в майбутньому? Створіть проект малої архітектурної форми або ігрового майданчика в біонічному стилі.
Яку природну форму ви надали б гірці, пісочниці або навісу від сонця? Які властивості рослин чи тварин будуть притаманні спорудам? Спробуйте це намалювати.
2. Створіть ескіз інтер'єру помешкання майбутнього. Де ви розмістите рослини, чи буде в ньому місце для акваріума, фонтана?
Добре було б відвідати музей, де зберігаються пам'ятки декоративно-ужиткового мистецтва минулих століть. Там можна передивитися слайди або погортати альбоми на цю тему.
Ми вже говорили про те, що пам'ятки різних епох дуже відрізняються одна від одної. Споруди Стародавнього Єгипту нескладно відрізнити від античних храмів чи загадкових мегалітів. Художні стилі вплинули не тільки на архітектуру, а й на скульптуру і живопис. А чи змінювалося з плином часу декоративно-ужиткове мистецтво? Адже воно створює передусім корисні речі - посуд, щоб з нього їсти й пити, стілець, щоб на ньому сидіти, свічник, щоб освітлювати кімнату. Хіба в різні епохи люди по-різному їли чи пили? Звичайно, ні. Чому ж тоді змінювалася форма й декор їхніх повсякденних речей?
Річ у тому, що декоративно-ужиткове мистецтво - це не лише ремесло, а ще й мистецтво, отже, його твори - не лише побутові речі, а й художні пам'ятки. Тож вони мають бути не тільки корисними та зручними, а й красивими. Уявлення про красу змінювалися залежно від епохи, і досить часто одна і та сама річ (наприклад, готичний собор) викликала спочатку захоплення, потім - відразу, згодом - байдужість і знову - захоплення.
Під час археологічних розкопок знайдено чимало декоративно-ужиткових пам'яток давніх часів. У давньоєгипетські гробниці клали все, що, як вважалося, могло знадобитися померлому в потойбічному житті, - інкрустовані колісниці та меблі, розкішні лампи з напівпрозорого алебастру і посуд із кольорового скла, навіть коробочки для косметичних засобів.
Давні греки виготовляли неперевершену кераміку найрізноманітнішої форми, яку розписували особливим блискучим чорним лаком, рецепт виготовлення якого залишається секретом і досі. У різні часи давньогрецьку кераміку розписували по-різному - простими геометричними візерунками, чорними постатями по червоному (кольору глини) тлу або, навпаки, вкривали чорним лаком тло, залишаючи незафарбованими червоні постаті, на яких потім тоненьким пензликом домальовували риси обличчя і складки одягу.
Візантійські твори також надзвичайно розкішні. Більшість візантійських пам'яток, що збереглися, - церковні речі. Хрести, великі важкі оправи для рукописних книг, посуд декорували в різних, іноді дуже складних ювелірних техніках, оздоблювали коштовним камінням та емаллю. При цьому для зображень застосовували ті самі канони, що й для мозаїк, фресок чи ікон.
Пам'ятки романської епохи вирізняються простими та стриманими формами. Романські майстри знали численні ювелірні техніки, хоч їхні твори не були такими довершеними, як візантійські. Проте західноєвропейські майстри володіли вражаючим мистецтвом художнього різьблення. Вони прикрашали свої роботи (наприклад меблі) нескінченними візерунками із зображеннями переплетених фантастичних тварин з хижими пащами і довгими хвостами.
Готична стрілчаста арка виявилася дуже вдалим не лише архітектурним, а й суто декоративним елементом. Вона чудово прикрашала меблі, релікварії (іноді релікваріям надавали вигляду зменшених готичних соборів із золота і коштовного каміння), а також кили-ми-гобелени і мініатюри в рукописах. Готичним декоративно-ужитковим пам'яткам притаманна особлива стилістична єдність. Певною мірою змінилося також коло сюжетів, зображених на гобеленах або, наприклад, на маленьких рельєфах зі слонової кістки, якими були оздоблені скриньки для коштовностей. Поряд з релігійними сценами почали з'являтися зображення епізодів з лицарських повістей про легендарного короля Артура або нещасних закоханих - Тристана та Ізольду.
В епоху Відродження від стрілчастих арочок, звичайно, відмовилися. Замість них меблі стали прикрашати маленькими колонами якогось з античних ордерів. Характерним ренесансним виробом став керамічний посуд, укритий яскравим, блискучим різнокольоровим малюнком, - майоліка. А замість лицарських повістей художників почали надихати сюжети античних легенд і міфів. На декоративно-ужиткових виробах «оселилися» давньогрецькі і давньоримські боги та герої.
Стиль бароко, сама назва якого означає вибагливий, химерний, не міг не вплинути на декоративно-ужиткове мистецтво. Відтоді всі його твори мали надзвичайно пишний і складний декор, у якому поєднувалися образи рослин й мушлі, птахи й інші тварини, товстенькі немовлята-путті й античні персонажі. Бароковий орнамент прикрашав церковні вівтарі і палацові меблі, рами картин і дзеркал, посуд і килими. Дуже популярними стали не просто античні сюжети, а складні алегорії, які ще потрібно було розшифрувати, зрозуміти та оцінити.
В епоху рококо барокова пишність здавалася вже надмірною. Меблі XVIII ст. вирізняються красою, елегантністю та зручністю. Гобелени й ширми, які набули в епоху рококо великої популярності, прикрашали пасторалями, сценами з театральних вистав або з життя. Навіть античні міфи перетворилися на щось подібне до веселих і жартівливих казок. У 1708 р. в німецькому містечку Мейсен було винайдено рецепт виготовлення порцеляни (китайці знали цей рецепт уже багато тисяч років, але приховували його). Дуже швидко порцеляна стала надзвичайно популярною в Європі. Порцеляновий посуд і особливо дрібна пластика стали найяскравішим втіленням стилю рококо. Найкращі порцелянові заводи були в Мейсені (Німеччина) та Севрі (Франція).
В епоху класицизму декоративно-ужиткове мистецтво наслідувало античні зразки. Меблі, посуд, свічники мали нагадувати пам'ятки, знайдені під час розкопок у Помпеях, Геркула-нумі. На тогочасних творах мистецтва зображували епізоди з античної міфології та історії. Замість складних візерунків рококо запанувала простота і чистота лінії.
Протягом середини та другої половини XIX ст. у творах декоративно-ужиткового мистецтва або повторювалися досягнення попередніх епох, або змішувалися риси різних стилів. Відсутність нових ідей компенсувалася пишністю та розкішшю. Лише з початком модерну (кінець XIX - початок XX ст.) декоративно-ужиткове мистецтво набуло нового розквіту. Було розроблено характерну нову систему орнаменту з гнучких ліній. Улюбленими мотивами модерну стали зображення квітів з довгими стеблинами. Але набагато важливішим було бажання художників модерну поєднати творчість і промисловість. На їхню думку, красивим мало стати все - від коштовних прикрас до листівки та коробки для цукерок. З модерну розпочинається історія сучасного дизайну, про який ми поговоримо далі.
Отже, в усі епохи декоративно-ужиткове мистецтво «відгукувалося» на художні вимоги часу. Це стосується передусім «великих стилів» європейського мистецтва -романіки, готики, ренесансу, бароко, рококо, класицизму і модерну.
1. Як саме відрізняються пам'ятки декоративно-ужиткового мистецтва різних епох?
2. Назвіть риси відмінності творів романського стилю і модерну.
ГДЗ 7 клас алгебра, геометрія, українська мова
Підручники 7 клас хімія, біологія, фізика