15:02 29-30. Історичний костюм | |
29-30. Історичний костюмУявімо, що нам потрібно намалювати ілюстрацію до історичного літературного твору або спроектувати свій костюм для шкільної вистави. Із чого почати роботу, де знайти зразки для натхнення, як виконати це завдання, щоб результат мав переконливий вигляд? Можна уважно розглянути картини під час відвідин музею або репродукції історичних картин і портретів. На них зображено миттєвості життя, яке давно минуло. Прикметою, крім того, є костюм, за яким визначається історична епоха, культура, суспільне становище людини.Створений людською працею одяг, з одного боку, задовольняє фізичні потреби людини - захищає від холоду, негоди, запобігає травмуванню, з іншого - є витвором декоративно-ужиткового мистецтва, що художньо змінює зовнішній вигляд людини. За часів палеоліту люди навчилися, користуючись кістяними голками, зшивати і зв'язувати різноманітні матеріали: шкури тварин, листя, тростину... Це був одяг, але ще не костюм. Костюмом він став тоді, коли почав визначати разом з допоміжними аксесуарами (зачіскою, гримом, капелюхом) соціальні та індивідуальні риси людини, її вік, стать, характер, смак. Костюми різних століть змінювались з розвитком науково-технічного прогресу і тогочасними ідеалами краси. Історики, археологи, мистецтвознавці вважають, що попередником декору на одязі було татуювання - забарвлення тіла і нанесення на нього магічних знаків, що захищали людину від невідомих духів природи. Уже згодом рисунки татуювань переносили на тканину. Значну роль у давні часи відігравали прикраси, які разом з татуюванням, зачіскою чи головним убором нерідко становили весь костюм первісної людини. Звірячі шкури, які люди обмотували навколо свого тіла, були попередниками драпірованого типу одягу. Із часом виник інший тип - накладний одяг. Частини тканини перегинали і зшивали з боків, для рук залишали отвори, для голови його прорізували. Єгипет вважають батьківщиною льону, тканину з якого фарбували в червоний, блакитний, зелений, жовтий, коричневий кольори. У тканину вплітали блискучі намистини, золото, прикрашали її вишивкою. Спочатку чоловіки носили лише фартух з льону і шкіри, що кріпився на поясі - схенті. Схенті фараонів і знаті збоку прикрашала плісировка - тканина, зібрана у складки. Пізніше чоловіки одягали кілька схенті один на одного. Жінки носили калазіріс - шматок тканини, що огортав фігуру від кісточок до грудей і підтримувався бретелями. Із завойованої Сирії в Єгипет запозичено новий тип одягу - жіночий і чоловічий калазіріс. Це накладний довгий одяг із тканини, поверх якого надягали одну чи кілька плісированих спідниць, а на плечі накидали покривало. Основа давньогрецького костюма - драпірування. Мистецтво одягання і вміння носити одяг входило до обов'язкового курсу освіти шляхетної молоді. Для одягу греки застосовували тонкі і м'які тканини. Чоловічий костюм складався з двох частин: хітона і гіма-тію. У нашому уявленні хітон був нижнім одягом. Його обгортали вздовж тулуба, починаючи з лівого боку, і скріплювали на плечах двома пряжками - фібулами. Гіматій - прямокутний шматок вовняної тканини розміром 1,7 х 4 м, задрапірований навколо фігури. Щоб тканина не сповзала з плеча, ззаду в неї зашивали шматочки свинцю. Жіночий одяг теж складався з хітона і гіматію, але значно довших. Як і чоловічий, жіночий хітон скріплювався на плечах фібулами. Характерною його рисою була вилога верхнього краю - діплоідій, довжина якої могла бути різна. Для декорування хітона використовували складки, гофрування, вишивки. Підперізували його на талії, стегнах або хрест-навхрест на грудях. Жіночий гіматій був менший за чоловічий, але набагато більше декорований. Гречанки носили красиві зачіски, волосся збирали у вузол ззаду. Зачіски прикрашали обручем, стрічкою, сіточкою із золочених шнурків, діадемами, шпильками, гребінцями. Доповненнями до костюма були парасолька і віяло у формі листка. Римський одяг багато в чому був запозичений у греків. Але із часом унаслідок завоювань у Римі з'явилися й нові види тканин: товсті й щільні, на зразок парчі а також шовк. Вони змусили перейти від складчастого типу одягу до накладного. Основою чоловічого костюма були туніка і тога (відповідно верхній і нижній одяг). Туніка, на відміну від грецького хітона, - накладний одяг. Тогу мали право носити лише громадяни Риму. Іноземцям і рабам у такому праві було відмовлено. Затверджена законом римська тога білого кольору із червоною смугою по краю означала, що її власник - римський патрицій, шляхетний член спільноти. До Ш-IV ст. н. є. основою жіночого костюма було драпірування. Пізні тле його витіснили коштовніші й важчі східні матерії, і обриси одягу стали більш прямими, пласкими. Верхнім жіночим одягом був плащ - палла. Голову накривали вуаллю або краєм палли. Римлянки носили високі зачіски на штучному каркасі і навіть із штучним волоссям, обличчя підфарбовували косметикою. У Візантії чоловіки одягалися в туніки, штани, полудаментум (плащ, що накидався на одне плече і застібався на іншому) та пену-ла (тип короткого плаща з вилогою посередині і пришитим каптуром). Туніки нагадували римські. Штани, суто чоловіча частина одягу, складалися з двох незшитих половин і прикріплювалися до пояса. Жінки на туніку одягали столу - накидку з тонкої тканини. Зверху одягали одноколірні вишиті столи. Придворні дами носили багаті прикраси, прості жінки мафорій - накидку, що закривала голову і верхню частину фігури. Він надавав статурі стриманого і суворого вигляду і дуже відповідав християнським ідеалам. Костюм часів Візантійської імперії вплинув і на костюм часів Київської Русі. Візантійські традиції зберігались у нас дуже довго. Із традиційним одягом тих часів ми ознайомилися минулого року. Костюм часів раннього Середньовіччя нагадував костюм часів Візантії. З XI ст. (романський період) чоловічий довгий і широкий одяг замінився на більш короткий і облягаючий (на який зручніше надягати обладунки). Це так звані бліо, завужені на талії, завдовжки до литок. Зверху, як і раніше, одягали напівдовгий плащ. Костюм доповнювали вузькі довгі штани-панчохи, м'які черевики зі шкіри, невелика завужена шапка або каптур. Кольори одягу феодалів відповідали кольору герба, тому одяг був дуже строкатий. У XIII-XV ст. з'явилася мода, і одяг став різноманітніший. На плечі нашивали окати - валики-підкладки, що зорово збільшували ширину плечей. Верхня частина одягу - пурпуан - коротка приталена куртка із застібкою-шнуруванням спереду. До пурпуану кріпились вузькі штани-панчохи. Зверху одягали вузький жакет із розширеними рукавами. Жіночий одяг зазнав тих самих змін - він став приталеним, підкреслював статуру. Верхнім одягом у жінок був довгий плащ у вигляді мантії, довгі спідниці, розширені донизу. Поступово зникали мафорії. Жінки носили довгі коси, перевиті стрічками, вінки, зав'язані під підборіддям. Костюм доповнювали конусоподібним головним убором заввишки 70 см з вуаллю. Видовжені обриси силуету нагадували обриси готичних соборів. В епоху Відродження в різних країнах сформувалися свої характерні силуети одягу. В Італії - чоловіча сорочка, жилет з невеликим стоячим комірцем, зі знімними рукавами, штани-панчохи, колоподібний плащ або накладний одяг з довгими широкими рукавами, оздобленими хутром. Довжина одягу зумовлювалась віком і становищем. Жіночий одяг був пропорційним. Спереду з'явилося декольте, рукави, як і в чоловіків, були знімні, спідниця - об'ємна. Великого поширення набула розсічена тканина, через яку проглядала білосніжна сорочка. Зачіски низькі, прикрашені перлами, стрічками, квітами. Іспанці робили об'ємні костюми, наповнені ватою, сіном, розшиті коштовностями. У таких костюмах рухатися було важко. Високі стоячі коміри коштували іноді дорожче, ніж весь костюм. Переважав чорний колір. В основі жіночого костюма - корсет і спідниця на каркасі з дерев'яних і металевих обручів. Футлярний костюм нагадував схему фігури. Цінували худорляву і струнку статуру. Тому тіло затягували донезмоги. Французький костюм був чимось середнім між італійським та іспанським. У Німеччині довго зберігалися середньовічні традиції. В англійському костюмі розквітала розкіш. Але при цьому англійці демонстрували почуття міри, надаючи перевагу не тільки красі, а й добротності та практичності. Часті подорожі, розвиток торгівлі сприяли розвитку культурних зв'язків між різними країнами, поширенню моди. Бароковий костюм, як і інтер'єри, вражав своєю пишнотою: верхні куртки в чоловіків різноманітні за формою, з великими виложистими мереживни-ми комірами і манжетами, безліччю ґудзиків, розрізами, прикрашені бантами. Зверху, як і раніше, накидали плащ. Сорочок носили кілька і верхню оформлювали мереживом. Штанів теж двоє - нижні мереживні і верхні коротші і широкі, наче спідниця. Тоді ж з'являється і технологічна новинка - врізні кишені. Доповнювали костюм панчохи, чоботи з розтрубами або туфлі з бантами, крислаті капелюхи зі страусовим пір'ям. У жіночому вбранні панував каркасний костюм. Він робив постать нерухливою, наче манекен. Сукні були багатошарові: нижню одягали на корсет і прикрашали мереживами, верхню - широку розкриту, із закороченими рукавами. Верхня і нижня сукні були контрастних тонів. Знатні дами одягалися в сукні з довгими шлейфами, які за ними носили маленькі пажі. Жіночі зачіски ставали дедалі пишнішими і нарешті перетворилися на високу зачіску фонтанж, комбіновану з кілець волосся і накрохмалених заколок. Згодом її доповнили ще й дротяним каркасом, на який чіпляли шовкові драпіровки, мережива, штучні квіти, стрічки. І жіночі, і чоловічі костюми декорували лише спереду, адже до короля не можна було повертатися спиною, а всі інші не варті були уваги. Костюм простих людей у Західній Європі був зручніший, простіший, практичніший. З невеликим запізненням у часі загальні обриси одягу знатних вельмож використовували і селяни, і ремісники. Проте їхній одяг був економнішим. Тканина коштувала дуже дорого, і зайву кількість матерії могли придбати лише багаті люди. У період рококо і чоловіки, і жінки почали нагадувати порцелянових ляльок. Зовнішній вигляд чоловічого і жіночого костюмів наближений. Чоловіки носили косички з бантиками, панчохи, туфлі на високих підборах. І ті, й інші волосся пудрили так, що воно втрачало натуральний колір, або носили перуки, на обличчя накладали білила і рум'яна. У моді були вузька талія, безліч мережив, ніжно-блакитні, рожеві, золотаві кольори. І літні люди, і малеча носили однотипний одяг. Повна непристосованість до праці і всі думки спрямовані лише на розваги і флірт - таким був суспільний ідеал. Особливо дивують жіночі зачіски, які робились годинами. Зачіски мали вигляд кораблів, кошиків із фруктами, букетів квітів. Важко уявити, як можна було ходити з такою спорудою на голові! В Англії мода рухалася своїм шляхом. Англійці одягались просто, практично і зручно. Ще із часів Петра І знать Російської імперії одягалась за зразками Західної Європи. Буржуазні революції докорінно змінили смаки та ідеали. Довгі штани, які до революції носили лише прості люди, стають частиною чоловічого вбрання. Поняття чоловічої краси змінилося. З костюма зникли мережива і коштовні прикраси. Шовк і оксамит замінили вовна і сукно темних кольорів. У чоловіках підкреслювалася сила й міць. Повсякденним одягом став фрак, верхнім - сюртук. Зачіски короткі. Головний убір - високий капелюх-циліндр. Жіночий костюм змінювався набагато частіше. У XVIII ст. під впливом класицистичного стилю помітний вплив давньоримського одягу. Сукні нагадували римські туніки, прості за формою, без каркаса і зайвого декору. Зачіски також наслідували античну моду - діадеми, сітки, шовкові стрічки, які підтримували волосся. Пізніше в сукнях знову почали використовувати коштовні щільні тканини, поступово з'являється більше рюшів, мережив, вишивки. І в 1809 р. повернувся корсет. Сукні стали пишнішими, мали шлейф, рукави-ліхтарики закінчувалися широкими манжетами - ніби переносили нас у добу Відродження. У 1870-1890 pp. одяг зазнав чергових змін. Чоловічий костюм дедалі більше стандартизувався, набував сучасних обрисів. У жіночому урізноманітнилися тканини. Округла пишна спідниця замінилася вузькою прямою. На талії ззаду вона декорувалася складками, що нагадували бант, - треном. Зменшення об'єму сукні дало змогу носити зручніший і практичніший верхній одяг - прообраз сучасних пальт. У XX ст. одяг стає економічнішим, зручнішим, практичнішим. Цьому сприяють і історичні обставини: війни, розвиток промислового виробницва і спорту. Зміни моди помітні лише в жіночому вбранні. Довгі вузькі спідниці поступово стають коротшими. Масивні капелюхи, прикрашені пір'ям, квітами і бантами, замінюються на невеликі, кокетливі капелюшки. Асортимент одягу досить різноманітний: сукні, спідниці, блузки, костюми, жакети, пальто. XX ст. - це час боротьби жінок за рівні права із чоловіками, і тому до жіночого вбрання частіше потрапляють деталі чоловічого одягу. Так ми з вами одягаємося дотепер. Пригадайте оповідь про хрещення Русі князем Володимиром з літопису «Повість минулих літ», який ви вивчали на уроках української літератури. Елементи якого костюма, зображеного в нашому підручнику, ви використали б у вбранні князя Володимира? Поясніть чому. Хочемо чи ні» але ми весь час намагаємось одягатися «по-модному*. Мода весь час змінюється, і ми стежимо за нею, намагаючись досягти ідеалу. І тільки-но нам здається, що його досягнуто, а він знову змінюється. То, може, ідеалу немає? Не зовсім так. Просто в різні часи панують різні ідеали (як ми це вже бачили на прикладі історичного костюма). Кожен цикл моди проходить певні етапи. Спочатку триває робота над ескізами, яка оповита суворою таємницею й охороняється від шпіонажу. Ескізів створюють величезну кількість, у них розробляється стиль і образ колекції. Створення моделі в майстерні - наступний етап. Модною певну модель визнає вузьке коло поцінову-вачів на показах мод. І після цього її пропонують широкому загалу. Нова мода пропагується і рекламується за допомогою журналів мод. Розуміння якості теж серйозно змінилося порівняно з минулим. У минулі часи кількість тканини, використаної на пошиття сукні, свідчила про статок ЇЇ власника, його соціальний статус. У наш час ніхто не дбає про довговічність, не розглядає серйозно можливість передати одяг у спадок. Достатньо, щоб вбрання прослужило нам кілька років. Набагато більше ми звертаємо уваги на інше: щоб не м'ялося, не пропускало воду, добре пралося, зберігало форму, не потребувало прасування. Це ті вимоги до виробу, які ми розуміємо під словом «якість». Створений масовим виробництвом одяг кожному по кишені. Індивідуальність виявляється в підборі, компонуванні різних частин одягу за кольором, фактурою, пропорціями і т. ін. Важливе правило гарного зовнішнього вигляду - головне не те, що на вас одягнуто, а як воно «сидить», як відображає ваш стиль. Підкреслити вашу привабливість допоможуть кольори, які вам пасують. Щоб визначитись з ними, доведеться трохи поекспериментувати. Як і в інших випадках, ми маємо звернути увагу на композиційний акцент, який привертав би увагу. Якщо таких акцентів багато, можна стати схожим на папугу! Не потрібно носити одяг більшого або меншого розміру. Не зловживайте модними новинками. Втративши відчуття міри, ви ризикуєте виглядати смішно. Неправильно підібрані аксесуари теж тільки зіпсують зовнішній вигляд. А щоб не трапилася така неприємність, коли речей багато, але вони не пасують одна до одної, пам'ятайте: свій гардероб треба планувати! 1. Який перший етап створення модної колекції одягу? 2. На що потрібно звертати увагу, коли плануєте власний гардероб? Спробуйте створити ескізи для колекції моделей, які, на вашу думку, будуть популярні найближчим часом. Спроектуйте гуртом колекцію свого літнього одягу. Із клаптиків популярних типів тканин зробіть колаж моделей повсякденного сучасного одягу, чоловічого або жіночого. Для цього намалюйте силует людини. Далі продумайте, який силует матиме майбутня модель одягу. Головні типові силуети одягу нагадують геометричні фігури: овал, трикутник, прямокутник, трапецію. З поєднання цих форм можна створити свою самобутню композицію - модель одягу (адже костюм - це також композиція). Кожен окремо продумайте, де буде розміщуватися композиційний акцент, який він буде - колірний чи тональний. Продумайте головний убір та інші аксесуари свого ансамблю. Модельєр - престижна сучасна професія і відповідальна. Адже відома приказка: зустрічають по одягу. Кожна епоха, кожне десятиріччя різняться своїми костюмами. Нові моделі створює художник-модельєр. Дуже багато попередніх допоміжних процесів має відбутися, перш ніж поціновувачі на подіумі побачать дефіле. Усе починається з безлічі ескізів, начерків, пошуків нового і найкращого рішення. Важливий кожен об'єм, вимірюється кожна складочка, по кілька разів усе переробляється, перевіряється. Підбираються найкращі тканини, різні за фактурою, кольором, малюнком. Модель - це не тільки сукня, це ансамбль різноманітних речей: сумочки, рукавички, головні убори, взуття, прикраси. Модельєр працює не сам. Він - частина команди однодумців. У створенні нової колекції одягу йому допомагають закрійники, шевці, вишивальники, майстри зі створення взуття. Крім того, показ моделей відбувається у світловому і музичному супроводі, який теж треба спланувати. Успіх показу - це успіх усієї команди, а невдача - особиста невдача художника, адже він - головна рушійна сила і його рішення у створенні моделей остаточне. Художники-модельєри не тільки розмірковують над масштабними питаннями тенденцій моди, нових ліній і стилів. Набагато скромніші цілі також потребують їхньої уваги. На фабриках з виготовлення готового одягу потрібен малюнок моделі, перш ніж технологи та інші спеціалісти запустять її в серійне виробництво. Попередньої розробки потребує і шкільна форма. А що вже казати про сукні і костюми для випускних вечорів або весільні сукні. Натхнення для створення нових моделей можна черпати в природі, історії, національних традиціях. Навіть випуск нових типів тканин і аксесуарів може дати поштовх для фантазії. Де народжується мода? Багато хто з нас відповість: «У Парижі». Але це не так. У багатьох країнах створювалась мода, і лише випадково її центр перемістився на береги Сени. Мода йшла слідом за політикою. її глашатаями в різні часи були Греція, Рим, Італія, Іспанія, Англія... Мода - привілей переможців. Засновником «від кутюр» (haut couture - будинок моди) вважається англієць Чарльз Фредерік Борт, який у 20 років із 117 франками в кишені в 1845 р. приїхав у Париж, де став модельєром - людиною, яка вигадує моду. Світову славу здобув після того, як імператриця Євгенія, дружина Наполеона III, призначила його офіційним модельєром двору. Кажуть, що серед його замовниць були дев'ять королев. А ще кажуть, що він перший вигадав манекен (від фламанського maeneken, зменшувальна форма слова тапп - чоловік), а в перші роки існування фірми його дружина часто грала роль манекенниці. Попередницями манекенниць були римські глиняні фігурки - фігурини, які римляни розсилали по провінціях замість картинок. Майже так само чинили і французи, коли демонстрували новітні паризькі моди у Відні, Мадриді, Петербурзі, Берліні. Але їхні ляльки були більшими. Перша жінка-модельєр вищого класу - мадам Пакен. Вона вигадала нові способи показу моделей - демонструвала свої моделі за участі десятка привабливих манекенниць, наприклад на перегонах. В історії моди ім'я Поля Пуаре (1879-1944) пов'язане зі створенням молодіжного стилю. Він багато також працював для театру. Його стиль панував до Першої світової війни. Але в 1927 р. його дім моделей довелося закрити: він не зміг відчути і зрозуміти, що час біжить уперед. Час перестрибнув через нього. Засяяли інші імена: мадам Віонне, мадам Скьяпареллі і непере-варшена легенда - Коко Шанель, яка протиставила пишним корсетним моделям одягу новий образ дівчини з натовпу. Вона сформулювала новий принцип моди: справжня вишуканість передбачає безперешкодну можливість рухів, і вважала, що мода, не підхоплена багатьма людьми, - це не мода, тому стала першим модельєром, який працював для швейної промисловості. Її моделі демонструють доцільний стиль одягу. Це їй належить крилатий вислів «кожна жінка в своєму гардеробі повинна мати хоч одну невеличку чорну сукню, яку достатньо прикрасити низкою перлів». Крістіан Діор - найвезучіший митець моди повоєнної Європи. Він нагадав усім, що головна мета модельєра - прикрашати жінок і робити їх ще гарнішими. «Його жінки» нагадували квіти. Він вигадав стиль «нью лук» (новий погляд), запропонував силует жіночої сукні, яка формою нагадувала пісочний годинник. У своїх моделях використовував від 9 до 72 м тканини, за що його нещадно критикувала Коко Шанель. Проте на демонстрації моделей Діора збігався весь Париж! ГДЗ 7 клас алгебра, геометрія, українська мова Підручники 7 клас хімія, біологія, фізика | |
