12:42 3-4. Поняття гармонії | |
3-4. Поняття гармоніїЛюдина завжди намагалася оточити себе речами, які, на "її думку, були досконалими. З давніх-давен предмети вжитку, які, здавалося б, мали суто практичне призначення - зберігали воду і їжу, зігрівали, захищали, були зброєю, - демонстрували ще й потяг людини до краси. У процесі свого розвитку людина почала ставити собі запитання: чому той чи інший предмет здається красивим?В усі часи велися пошуки ідеалу краси. У Давній Греції виникло уявлення про те, що основою прекрасного є гармонія. Краса і гармонія стали важливими поняттями для сприйняття світу. Краса скульптури, картини, храму, мелодії, вірша - що між ними спільного? Що об'єднує уявлення про прекрасне для найрізноманітніших речей - від квітки до краси людського тіла? Якщо розглядати квітку зблизька, слухати музику, споглядати природний краєвид, можна відчути єдність і злагодженість, притаманні їм. Це і є гармонія. Отже, можна сказати, що гармонія - це співмірність частин і цілого, злиття різних частин в єдине органічне ціле. Відомий італійський теоретик архітектури Леон-Баттиста Альберті писав: «...Призначення і мета гармонії - упорядкувати частини, різні за природою, досконалим співвідношенням так, щоб вони одна одній відповідали, створюючи красу. ...Цього не можна досягти без гармонії, бо без неї розпадається узгодженість частин». З багатьох пропорцій, якими здавна користувалася людина, створюючи гармонійні твори, існує одна-єдина - золота пропорція, або ще одна її назва - золотий переріз. Леонардо да Вінчі визначив її як нескладне математичне співвідношення, що містить у собі «закон зірки і формулу квітки». Золотий переріз - це такий пропорційний поділ відрізка на нерівні частини, за якого довжина всього відрізка відноситься до більшої частини так, як більша частина до меншої. Графічно це виглядає так, як показано на рисунку вгорі. Вважають, що поняття золотої пропорції ввів у вжиток Піфагор, давньогрецький філософ і математик. Є припущення, що Піфагор свої знання золотого перерізу запозичив у давніх єгиптян і вавилонян. Пропорції піраміди Хеопса, храмів, декору, прикрас свідчать про те, що єгиптяни, створюючи ці твори, користувалися співвідношенням золотого перерізу. Зодчий Хесіра, зображений на одному давньоєгипетському рельєфі, тримає в руках вимірювальні прилади, у яких зафіксовано золоті пропорції. Давні греки також були видатними геометрами. У фасаді давньогрецького храму Парфенон наявні пропорції золотого перерізу. Під час його розкопок знайдено циркулі - вимірювальні прилади, що теж мають ті самі пропорції, якими користувалися античні архітектори і скульптори. Щодо грецької скульптури, то і тут наявність пропорційності поза всяким сумнівом. Визначний грецький скульптор Поліклет написав трактат про правильні пропорції людського тіла і створив статую Дорифора, яка тривалий час була каноном для скульптурних зображень. У побудові храмів за основу брали людину як «міру всіх речей»: до храму вона має входити «з високо піднятою головою». Знаменитий італійський математик ченець Лука Пачолі в 1509 році у Венеції видав книжку, яка мала назву «Божественна пропорція», ілюстрації до якої, імовірно, виконав великий Леонардо да Вінчі. Судячи з одного з листів німецького художника Альбрехта Дюрера, він теж зустрічався з Лукою Пачолі під час перебування в Італії. Вивчаючи пропорції людського тіла, Дюрер виявив у них відповідність і тим самим принципам. Людство знає багато прикладів золотої пропорції в природі: пропорції між довжиною гілок і висотою дерева, пропорції пташиного яйця, листка дерева. Спіраль мушлі також має цю пропорцію. Навіть віддалення планет одна від одної в Сонячній системі підпорядковані тому самому принципу. Золотий переріз - одна із загадок Всесвіту. Підтвердження його всемогутності ми бачимо в живій природі, архітектурі, живопису, скульптурі, геометрії, алгебрі. Люди інтуїтивно віддають перевагу речам пропорційним, ніби вони допомагають їм гармонійно почуватися в навколишньому середовищі, відчувати себе частиною Всесвіту. 1. Які приклади золотої пропорції в навколишньому світі ви помітили? 2. Що таке гармонія? Де ви її відчуваєте в повсякденному житті? 3. Перебуваючи в музеї чи спостерігаючи у відкритому просторі твори скульптури, архітектури, чи помітили ви в них золоту пропорцію? 1. Намалюйте з натури квітку. Які в неї пропорції? 2. Намалюйте з натури кленовий листок і порівняйте його пропорції з фотографією гіпсового рельєфу. Чи простежуються пропорції золотого перерізу в пропорціях листка? Інструменти та матеріали: аркуш паперу, гуашеві або акварельні фарби, олівець, гумка, пензлі, фломастери, гелеві ручки. План роботи: Варто обрати для майбутньої роботи формат - прямокутний, квадратний, колоподібний, видовжений тощо, скомпонуйте зображення. Повітряна перспектива. Створення глибини та об'єму в зображенні. Як падають тіні Минулого року ми вже розмовляли про спостережну та повітряну перспективу. Розглядаючи предмети, віддалені від нас на різну відстань, ми бачимо їх з різною чіткістю: що віддаленіший предмет і що більше відділяє його від нас повітряний шар, то менш чітко ми його бачимо. Художники в натурних роботах намагаються передати відмінність кольору предметів залежно від освітлення і того, який шар повітряної маси їх відділяє. Отже, зміну освітленості і забарвлення предметів при зоровому сприйнятті їх з різних відстаней через шар повітря називають повітряною перспективою. Частково ми це розглядали в 6-му класі. Ці спостереження допоможуть нам правильно зобразити предмети. На передньому плані ми маємо зробити їх грубшими, чіткішими лініями, збільшити контрасти між світлом і тінню, зробити саме тут найсильніші тональні акценти. Задній план виконаємо менш контрастним, тоншими, ніжнішими лініями. У живописній роботі до цих закономірностей додається й те, що на передньому плані будуть сильніші колірні акценти, кольори тепліші, а задній план буде без різких перепадів кольору, матиме холодніші відтінки. Розглянемо картину художника А. Куїнджі «Дніпро вранці». Зображене на ній сприймається не як пласка поверхня полотна, а як «вікно» в якийсь інший світ. Чому? Звичайно, завдяки повітряній перспективі. Одним з головних засобів зображення об'єму і простору є світлотінь. В образотворчому мистецтві є багато прикладів того, як художник за допомогою світла і тіні зосереджує увагу глядача на головному персонажі, освітлюючи одні фігури і занурюючи в тінь інші. Одна й та сама модель виглядатиме по-різному, якщо спочатку на неї спрямувати світло згори, потім збоку, а тоді знизу. Вона навіть справлятиме різне емоційне враження. Ви ніколи не помічали, як іноді загадково виглядають обличчя і предмети, освітлені слабким джерелом світла знизу, наприклад свічкою або настільною лампою? Які великі, іноді більші за самі предмети, виникають тіні, що падають! У яскравий сонячний день світло падає згори, тіні від предметів короткі, проте чіткі. Вони створюють бадьорий, радісний настрій. А от у похмурий день світлотіньові співвідношення згладжені і викликають швидше задумливий настрій. Властивості психологічного впливу світлотіні на спостерігача ми можемо використовувати у своїх рисунках. Як же нам правильно зобразити тіні? Чи існують тут якісь правила? Так. Проте спочатку згадаємо, які вони бувають. Неосвітлена частина предмета називається власною тінню. Межа між освітленою та неосвітленою частинами предмета називається контуром власної тіні. Тінь, яку відкидає предмет на площину або інші предмети поруч, називається тінню, що падає. Вважається, що типів освітлення є два: штучне - від смолоскипа, свічки, електролампочки тощо і природне - від Сонця чи Місяця. За природного освітлення промені світла вважаються паралельними, тому що джерело світла дуже потужне і розміщене на безкінечно великій відстані. За штучного освітлення промені світла виходять з однієї точки, тобто під невеликим кутом один до одного. Тому тіні за штучного освітлення мають чіткіші, контрастніші контури. Спостереження за особливостями освітлення і повітряної перспективи допоможуть вам краще зрозуміти твори мистецтва. Для того щоб правильно нарисувати тінь, спочатку побудуємо предмет у перспективі. Знайдемо точки сходу F та Fv Визначимо, де розміщено джерело світла С Спроектуємо його на площину, на якій стоїть предмет (визначимо, де саме воно міститься відносно предмета: попереду, збоку, позаду), отримаємо точку с Із двох точок С та с проведемо лінії через верхні і нижні кути предмета. Із точок їх перетину проведемо лінії до точок сходу. Отримаємо тінь, що падає. Художники, архітектори, скульптори у своїх творах використовують властивості світлотіні для створення певного емоційного настрою у глядача. Отже, знання з лінійної перспективи та закономірностей освітлення допоможуть вам створювати емоційні, виразні малюнки, зображувати з натури предмети, відтворювати глибинність простору. 1. Порівняйте освітлення на картинах художників Жоржа де ла Тура та В. Серова. Яке емоційне враження вони справляють, завдяки чому? 2. Де будуть сильніші колірні акценти - на передньому чи задньому плані? Чому? 1. Спробуйте намалювати лініями пейзаж і передати в лінійному малюнку простір. На передньому чи на задньому плані лінії мають бути конт-растнішими, чіткішими? 2. Спробуйте намалювати який-небудь предмет з натури або улюбленого літературного героя за денного і штучного освітлення. Для цього пригадайте принципи малювання з натури і компонування зображення на аркуші. Визначте місцезнаходження джерела світла і його тип. Проаналізуйте, довгими чи короткими будуть тіні, що падають. Як ляжуть на форму предмета власні тіні? Чи змінилося враження від малюнка залежно від обраного вами типу освітлення? Пригадаймо! Інтер'єр - це своєрідний «портрет» приміщення. Інтер'єр вимагає точної перспективної побудови. У композиції малюнка кімнати велику роль відіграє вибір точки спостереження. Інтер'єр можна представити у двох найбільш типових виглядах: фронтальному і кутовому. У фронтальному вигляді одна зі стін кімнати паралельна картинній площині, і тоді можна зобразити в перспективі три стіни кімнати. У кутовому вигляді кімната розташована під кутом до картинної площини. Це положення може виникнути тоді, коли той, хто малює, розміститься в одному з кутів кімнати і в його поле спостереження потраплять дві стіни, розгорнуті під кутом одна до одної. Якщо потрібно малювати інтер'єр у кутовому положенні, то проводять вертикальну лінію, яка показує стик двох стін. Вона перетинається лінією горизонту, що розділяє її на два відрізки. Потім будують перспективу бічних стін, підлоги і стелі, користуючись двома точками сходу, які розташовуються по обидва боки від головної точки спостереження. Ці точки не завжди можна знайти на площині аркуша, але їх положення на лінії горизонту необхідно подумки уявляти під час рисування. Це цікаво знати Зображення, які містять розміри, тобто прототипи креслень, застосовувалися ще в країнах Стародавнього Сходу. Першою відомою роботою з перспективи була праця давньогрецького геометра Евкліда, написана за 300 р. до н. е., що містила 61 теорему і 12 аксіом. Вона стала головною школою, через яку пройшли всі геометри світу аж дотепер. Із трактату давньоримського архітектора Вітрувія ми довідуємось, що й римляни користувалися перспективою для складання архітектурно-будівельних креслень. За часів епохи Відродження перспективу почали використовувати у створенні декорацій - і тоді назвали її сценографією. Першим це зробив італійський архітектор і художник Ренесансу Філіппо Брунелескі. Тоді у зв'язку з бурхливим розвитком інженерного мистецтва, архітектури, живопису, скульптури виникла потреба в подальшому вивченні перспективи, їй надавали величезного значення. Нею захоплювались і посилено вивчали її багато художників. Геніальний італійський митець Леонардо да Вінчі в одному зі своїх творів писав: «Практика завжди має бути побудована на добрій теорії, для якої перспектива - керівництво і вхід, і без неї нічого не може бути зроблено добре в живопису». У своєму трактаті про живопис він називав живопис «матір'ю» перспективи. Леонардо да Вінчі виокремив в особливий розділ свої спостереження щодо впливу шару повітря на колір зображуваних предметів. Він вивчав закономірності зміни кольору залежно від віддалення предметів у глиб простору, назвавши такі явища повітряною перспективою, і вперше створив учення про світлотінь. Питаннями побудови перспективних зображень займалися видатні митці Відродження - Мікеланджело Буо-нарроті і Рафаель Санті. Німецький митець Альбрехт Дюрер розширив теоретичні основи рисування і запропонував простий прийом побудови перспективи за двома проекціями, на якому ґрунтується найпоширеніший у роботі проектувальників «метод архітектора». Сучасні вчені і дослідники продовжують вивчати закономірності перспективних скорочень предметів у просторі. ГДЗ відповіді 7 клас з предметів школьної програми Нові підручники 7 клас 2015 | |
