укр мова 10 клас авраменко математика 10 клас бевз 2018
Головна » 2015 » Квітень » 25 » § 58. Організми та чинники неживої природи
13:07
§ 58. Організми та чинники неживої природи

§ 58. Організми та чинники неживої природи

Які абіотичні чинники мають першорядне значення для організмів?
Абіотичні чинники поділяють на кліматичні (світло, температура, вологість, вітер, опади тощо), ґрунтові, гідрологічні й чинники рельєфу. Поширення й життя організмів визначається взаємодією цих умов на певній території Землі. Важливу роль для живих істот відіграють розподіл і характер опадів, переміщення мас повітря й вітри (особливо ті, що несуть вологу), рельєф земної поверхні (гірські системи, річки, низовини) тощо. Однак головне значення серед чинників неживої природи мають світло, тепло й вологість. Світло - один із найнеобхідних екологічних чинників, оскільки без нього не відбуваються фотосинтез у рослин, сприйняття інформації у тварин, регуляція ритмів у всіх організмів та ін. У житті організмів важливе значення мають світлові промені різної довжини та кількість світла, яка не однакова в різні пори року і залежить від широти місцевості. Тепло - один із основних чинників поширення істот по всій земній кулі. Зі зміною температури упродовж року в організмів пов'язані циклічні й сезонні явища. Вода - регулюючий чинник розподілу організмів не тільки по всій земній кулі, але й у межах невеликих територій одного кліматичного поясу. Вода потрібна організмам для обміну речовин із середовищем в якості розчинника, для захисту від перегрівання, для транспорту речовин тощо. Для багатьох видів (водорості, риби) вода є середовищем життя. 
Отже, АБІОТИЧНІ ЧИННИКИ - че чинники неживої природи, серед яких першорядне значення мають світло, тепло та вологість.
Які пристосування мають організми до життя в різних умовах?
Пристосування, або адаптації - сукупність особливостей організмів даного виду, які забезпечують їхнє проживання в певних умовах середовища. Усі організми здатні пристосовуватися, і ця особливість є однією із головних ознак живого. Оскільки умови середовища є дуже різними, то і пристосування організмів надзвичайно різноманітні. Вони пов'язані з впливом екологічних чинників і проявляються певними особливостями хімічного складу, будови, життєвих функцій, поведінки та ін.
Рослини на нашій планеті ростуть у різних світлових умовах: від надмірно освітлених гір, пустель, степів до напівтемних печер та морських глибин. У рослин, які потребують багато світла, листки товсті жорсткі, здатні розташовуватися ребром або під кутом до сонця, мають добре розвинені механічні тканини, багато продихів. У рослин, які добре розвиваються при слабкому сонячному освітленні, пристосування мають протилежний характер. Для рослин із високими вимогами до води характерні такі пристосування, як: добре розвинена основна повітроносна тканина з численними міжклітинниками, невелика кількість продихів, тонка воскова плівка або її відсутність, великі тонкі листки, слабо розвинена коренева система тощо. Серед посухостійких частина рослин зберігає вологу та поживні речовини в підземних органах - цибулинах, бульбах або кореневищах (тюльпани, зірочки). Кактуси, алое, молочаї запасають воду в листках та стеблах, тому вони товсті й м'ясисті. У деяких рослин для зменшення випаровування листки вузькі, як у ковили, вкриті волосками, як у полину, а щоб добувати воду, їхні кореневі системи проникають на значну глибину, як у верблюжої колючки.
Не менш різноманітними є пристосування тварин. З температурою пов'язане існування холодно- і теплокровних тварин. Світло як екологічний чинник є зовнішнім регулятором життєвих функцій, орієнтиром у середовищі та джерелом інформації для багатьох тварин. Вологість як чинник визначається наявністю води в середовищі. Роль води для тварин може бути зумовлена її наявністю в середині тіла, у складі їжі, у повітрі чи ґрунті та як середовища існування для водних мешканців.
Біологія + Екологія життя
Життєві форми тварин залежать також від клімату. Ссавці, що живуть у холодному кліматі, на відміну від споріднених видів з теплих країв, мають більші розміри й короткі виступаючі частини тіла (хвіст, вуха, кінцівки). Ці особливості відображені в правилі Бергмана. Згідно з цією закономірністю, у тварин одного виду або групи близьких видів розміри тіла більші у холодних частинах ареалу та менші - у теплих.

Нові підручники для 7 клас 2015 з української мови, алгебри
Відповіді ГДЗ для 7 класу з  німецької мови, історії України