12:50 5. Сценографія - створення ілюзії уявного простору | |
5. Сценографія - створення ілюзії уявного просторуМистецтво оформлення театральної вистави - сценографія - вид художньої творчості, що займається оформленням спектаклю та Створенням його образу у сценічному часі й просторі і охоплює всі складові оформлення: декорації, меблі, посуд, костюми, маски, освітлення. Місце дії впродовж сценічної оповіді може кілька разів змінюватися. Тому під час театрального дійства художникам іноді доводиться створювати кілька різноманітних уявних предметних «світів». Після чергового підняття завіси інтер'єр будинку або палацу може змінюватися на лісову галявину або гірське урвище. Ці уявні місця дії ніби переносять глядача через час і простір, створюють ілюзію іншого простору, змушують його на якийсь час забути, де він зараз перебуває, і перенестися в уяві в часи Тараса Бульби чи Айвенго.Художник-декоратор продумує, якими засобами створити цю ілюзію. Можливо, він поєднає реалістично-перспективне панно на задньому плані з об'ємними предметами чи архітектурними деталями на передньому (власне на сцені). А можливо, це будуть декорації, які рухатимуться під час вистави, створюючи враження прискореного перебігу часу і подій. За первісних часів під час проведення ритуальних дійств, які нагадували виставу, були її провісниками, люди облаштовували місце дії певними атрибутами: робили опудало-ляльку, що символізувало божество або звіра, на якого полювали, на стінах зображували сцени полювання тощо. У часи античності сценографія звертала увагу лише на ігрову складову вистави: костюми, грим, маски. Предмети й атрибути персонажів оформлювали вистави, перетворювали актора на образ. У Середні віки поступово зростала увага до місця дії. У період Відродження в театрі почали створювати декорації, які відображали місце дії. Це були декораційні картини-перспективи, що ілюстрували навколишній світ людини - площі й вулиці якогось уявного ідеального міста або ідеальний сільський пейзаж. У ті часи декорували лише задню частину сцени. У бароковому театрі почали декорувати сцену з усіх боків. Тепер сцена-коробка стала середовищем. Розширилось і урізноманітнилось місце дії. Тепер дії проходили і в підводному царстві, і на небесах. На сцені відбувалися різноманітні перетворення: одні картини змінювались іншими за допомогою рухомих театральних механізмів. Було винайдено куліси й театральні машини. У часи класицизму театральна декорація знову повернулася до ренесансних перспектив, які протягом вистави не змінювались. Місце дії дедалі частіше стає інтер'єрним. З плином часу гармонійність і співмірність з людиною класицистичних декорацій доповнюється дедалі більшою динамічністю, і в XIX ст. до театру приходить стиль романтизм. Згадаймо з уроків літератури романтичні образи у творах таких авторів, як Шевченко, Лєрмонтов, Гете, Байрон. Сценічна декорація намагається посилити емоційне враження, створити настрій, розкрити внутрішній стан героя. Оформлення музичних вистав, за словами художника К. Коровіна, мало створювати «музику для очей». Реалістичні вистави Театру корифеїв в Україні, чеховського театру в Росії та інших театрів змусили театральних художників ретельно відтворювати в усіх деталях місце дії, наближувати його до реального життя. Наприкінці XIX - на початку XX ст. декораційне мистецтво, як і інші види, зазнало впливу стилів символізму і модерну. Художники почали експериментувати з кольорами, сценічними конструкціями, освітленням, костюмами. Оформлення на сцені кімнат, вулиць, пейзажів стало гіперболізоване, гротескне, спрощене іноді до символічного знака. Зазнавав спотворення навіть реальний вигляд, і цим ніби підкреслювався драматичний або трагічний душевний стан героїв. Сценографія присутня і в ляльковому театрі. Дитячий білоруський театр «Баттлейка» по суті своїй те саме, що й український вертеп і польська шопка. Це сценки з різдвяної історії про народження Ісуса Христа, доповнені сценками з народного життя. Баттлейок існувало кілька типів. Перший - традиційний двоповерховий або одноповерховий будиночок. Про аналогічний український ми розповідали в 6-му класі. Другий - функціонував за принципом тіньового театру. Фігурки відкидали на прозору передню стінку будиночка тіні від свічки, яка стояла за ними. У наш час у мистецтві оформлення театральної вистави застосовують майже всі театральні винаходи і відкриття, що сталися протягом усієї історії театру. До оформлення почали залучати і спільний для акторів і глядачів простір: вистави проходять у реальних приміщеннях - у цирку, на природі. Отже, сценографія потребує знань з перспективи (для створення ілюзії простору), об'ємного моделювання (для створення об'ємних тривимірних декорацій), уміння узагальнити і спростити. 1. Що таке сценографія? 2. Коли почали застосовувати декорації для оформлення місця дії вистави? Створімо декорацію для твору, вивченого на уроках літератури. Для цього зробимо макет сцени за допомогою паперової розгортки, на якій зобразимо місце дії з трьох боків. За бажанням можна створити і складніший макет. Пригадайте, як подібне завдання виконували минулого року, коли створювали декорації для вертепу. Гуртом у класі обміркуйте і виберіть літературний твір, сценографію якого ви хочете втілити в життя. Поділіться на групи за вподобаннями і вирішіть, хто буде малювати кар-тину-задник. Для цієї роботи потрібно розробити ескізи. Найкращий з них може бути прийнятий за основу на загальному обговоренні в класі. На великий формат ескіз можна перенести за допомогою методу «по квадратах», за яким ви вже працювали, виконуючи завдання параграфа 2 (стор. 14). А можливо, ви використаєте для цього створений раніше з натури пейзаж чи інтер'єрну замальовку. Хтось може оформити і створити куліси, використовуючи клаптики тканини, згармонізованої за кольором. Інший продумає і створить завіси. Хтось із вас, можливо, захоче зайнятись моделюванням і створити об'ємні декорації для сцени. Це можуть бути фасади уявних будинків з відчиненими чи зачиненими вікнами і дверима, меблі, дерева тощо. Для тривимірних прямокутних моделей можна як основу використати готові коробочки від зубної пасти, соків або чаю. їх можна підрізати до потрібного розміру, обклеїти чистим папером і розмалювати, імітуючи декорації. Дерева можна зімітувати за допомогою засушених рослин або гілочок дерев. За бажанням сцену можна оздобити освітленням за допомогою ліхтариків або маленьких лампочок, під'єднаних до батарейки. Колись під час вистав на сцені горіли свічки» грали живі оркестри, за сценою чергували люди, які супроводжували дію потрібними звуками. Тепер завдяки комп'ютерам і новітнім розробкам багато в чому людей замінили машини, але творча робота для людей все одно залишилась. Справжній поціновувач театру обов'язково зверне увагу на те, як розписані декорації в глибині сцени, із захопленням споглядатиме сяючі обладунки лицарів та сукні чарівних дам, оцінить майстерно виконаний грим. Художніх професій у театрі кілька: сценограф, бутафор, художники з освітлення, костюмів, гриму. Свою роботу ці фахівці виконують за кулісами театру. Художники є авторами «зовнішнього вигляду» вистави. Вони разом з режисером і акторами - творці театральної дії. Художник-сценограф має вміти рисувати не гірше за живописця. Його обов'язок - створення величезної картини-декорації в глибині сцени. Він має продумувати оформлення інтер'єру, розташування сценічних меблів так, щоб вони не заважали пересуванню акторів по сцені. У насиченні сценічними деталями театрального простору йому допомагає бутафор. Він створює макети посуду, зброї, навіть тварин. Художник костюмів відповідає за той образ, якого театральний костюм надасть актору, за відповідність його змісту вистави й історичному часу. Костюмери мають знати технологію виготовлення історичного і театрального костюмів, технологію прикрашання тканин, головних уборів, взуття, знати історію костюма, історію театру. Художники з освітлення вже давно забули про свічки. В їхньому розпорядженні прожектори з різноколірними фільтрами, керовані комп'ютерами, світломузичні ефекти. Попри все художник-освітлювач незамінний під час вистави. Адже головною командою для зміни освітлення є репліка актора, а він не машина, може спізнитися, збитися. Невдало чи невчасно ввімкнене або вимкнене світло може навіть зірвати дію. Для того щоб стати хорошим художником з освітлення, треба добре знати електротехніку, фізику, фотографію, історію сценографії, розумітися на режисурі. Керує всіма процесами оформлення вистави саме художник-сценограф. Тому на афішах ми часто бачимо напис: «художник-постановник», який прирівнює значення його роботи до роботи режисера-постановника. Кіно - мистецтво колективне. Як і в театральній виставі, режисура, гра акторів, цікавий сценарій - це дуже важливо. Але звернімо увагу на те, що кадр - це картинка, хоч і рухома. І далеко не остання роль у створенні картинок, що рухаються, належить художнику. Прямим втіленням роботи художника над ними є робота худож-ника-мультиплікатора (аніматора). Адже він безпосередньо, іноді вручну створює кожен кадр фільму. Хоча таких авторських фільмів тепер майже не знімають. Мультфільми нині створюють на комп'ютерах, засобами комп'ютерної графіки. Кожна дитина знає, що мультиплікаційний герой - це не переодягнений актор і не дресировані тварини, а намальовані художником образи або ляльки. Робота художника-аніматора - щось середнє між професією художника й актора. Адже він має добре уявляти вираз обличчя персонажа, відтворити його рухи, емоції. «Мульти» означає множинність. Виробництво 10-хвилинного мультику потребує виготовлення близько 15 000 малюнків, які відтворюють послідовні рухи. І на екрані оживає (сміється, сумує чи мріє) герой мультфільму. Звідси й інша назва - анімація, тобто оживлення, натхнення. Оточення подій - пейзажі, інтер'єри, фантастичні чи казкові краєвиди - малює також художник. Тому знання з повітряної перспективи, освітленості предметів, законів живопису дуже важливі. Те саме можна сказати і про лялькові фільми. У великому ігровому кіно роль художника не менш значуща. Кінематографічний кадр можна порівняти з добре скомпонованою сюжетною картиною, пейзажем, натюрмортом або з графічним твором, якщо мова йде про чорно-біле кіно. Справді, художник кіно має добре малювати з натури. Хто знає, може йому доведеться домальовувати відсутні частини пейзажу, які потрапляють у кадр. Та й усе оточення вибудовує художник. Хоч що б це було: зала палацу, маленька кімната, пейзаж чи міський куточок - усе це спочатку народжується в ескізах. Мало хто знає, що хороший фільм спочатку малюють олівцем від кадру до кадру, закінчуючи декораціями, костюмами. І коли все вже пошито, збудовано, поставлено освітлення, роботу розпочинають оператор, актори, режисер. Без цієї величезної підготовчої роботи їм не було б чого знімати. Цікаво знати! Японський ляльковий театр - бун-раку - одна з найважливіших форм драматичного мистецтва старої Японії. Сюжети історій бунраку беруть свій початок від самурайських легенд і реальних подій, які відбувалися з простими людьми. Ляльки одягнені в пишні костюми, і кожна театральна сцена нагадує прекрасну картину. Кожну ляльку ведуть три актори: один відповідає за рухи голови і правої руки, інший - за рухи лівої руки, ще інший - за рухи ніг. У Японії також існує ляльковий театр аяцурі. Його вистави супроводжуються розповіддю і акомпанементом музичного інструмента. У В'єтнамі понад вісімсот років поспіль селяни на свята влаштовують яскраві лялькові вистави. їх особливість у тому, що лялько-води працюють, стоячи по пояс у воді. Дія розгортається на плотах, а ляльками керують за допомогою схованих під водою пристосувань. Традиційний ляльковий театр Іспанії схожий на всі європейські народні театри. Його особливість полягає в тому, що іноді сюжетом вистави є сценки з кориди, де двоє матадорів намагаються розворушити лінивого бика. У Чехії була традиція родин лялькарів, які подорожували містечками зі своїми виставами. Ця професія переходила від батька до сина у спадок. Вони водили маріонеток, вирізаних народними різьбярами. Одна людина водила всіх ляльок і за всіх них розмовляла. Обрядово-культовий індонезійський театр ваянг існує в кількох різних варіантах: ваянг-кулит - це тіньовий театр, де рухаються тіні від пласких шкіряних ляльок, ваянг-голек - театр об'ємних ляльок, ваянг-кетелік - театр пласких тростяних ляльок. ГДЗ відповіді 7 клас з предметів школьної програми Нові підручники 7 клас 2015 | |
