13:10 9-10. Історія житла | |
9-10. Історія житлаНайпростіший будинок (якщо, звичайно, його можна так назвати) складається лише з однієї стіни. Власне кажучи, це навіть не стіна, а просто заслін, який захищає від вітру того, хто за ним ховається. Такою є архітектура аборигенів Андаманських островів. Але це, мабуть, єдиний виняток. Архітектура інших народів, навіть у первісні часи, була значно соліднішою. У різних частинах світу люди вміли будувати халабуди із жердин, критих шкурами тварин або корою дерев. Американські індіанці називали таку споруду вігвам, мешканці азіатської Півночі - чум. Якщо ж халабуда виконувала роль даху, а під нею викопували велику яму власне для житла, то виникала землянка. У первісні часи в єдиній спільній землянці мешкало все плем'я, тому ЇЇ робили дуже великою. При цьому в стінах землянки викопували ще й ніші - для окремих сімей.Крім даху і стін (утім, досить умовних), такі споруди ще мали тільки двері - отвір, який виконував також роль димаря та вікна, оскільки світло в будівлю потрапляло лише через нього. Цей отвір закривали шкурою тварини або сплетеною із жердин «кришкою». Цікаво, що одразу після винайдення дверей люди винайшли... дверний дзвінок. Утім у давні часи це був скоріше «дверний молоток». Вікна набагато молодші за двері - вони виникли приблизно 8 тисяч років тому. Будівлі з вікнами було знайдено під час археологічних розкопок на о. Крит. Зручність вікон була незаперечною, але в країнах з холодним кліматом разом зі світлом у них потрапляло (особливо взимку) холодне повітря. Тому вікна стали закривати чимось, що одночасно могло хоч би трохи пропускати світло, наприклад роговою пластиною, бо скла тоді ще не було. Але навіть тоді, коли його почали виробляти, воно було для цього занадто дорогим. Уже в первісні часи будинки могли мати два поверхи. Пізніше з'явилися ще вищі споруди. Рекордсменами - «хмарочосами» стародавнього світу є римські інсули, що мали аж сім поверхів. Це були багатоквартирні будинки, кімнати в яких здавалися за дуже невелику платню. На вигляд і конструкцію житла мали і мають вплив багато чинників, у тому числі й спосіб життя. У суворі часи Середньовіччя в різних регіонах Європи мешкали в будинках-фортецях. Вони були вузькими і порівняно високими, мали товсті (більше 1 м) стіни, маленькі вікна і чотири поверхи. Два перші поверхи мали господарське призначення, на третьому мешкали господарі, а четвертий поверх призначався для оборони. Між поверхами не було навіть постійних сходів - лише драбини, які можна було підіймати нагору і таким чином ізолювати поверх, уже зайнятий ворогами. Кочові народи розробили зовсім інші типи житла - юрму, шатро> які можна було швидко розкладати і знов збирати, а також легко перевозити з місця на місце. Та чи не головним чинником у створенні житла був клімат. Тут спостерігається величезне розмаїття. Ескімоси Канади будували свої помешкання з крижаних брил - іглу, а на півдні люди споконвіку живуть у глинобитних будинках, які зберігають прохолоду навіть у нестерпну спеку. Всюди, де є загроза повені (від злив або весняного розливу річок), люди будували своє житло на палях. Іноді ж будинки на палях спеціально розміщували на водоймах, досить далеко від берега - тоді вода стає додатковим захистом від ворогів. Справжнім витвором мистецтва є традиційний японський будинок. У Японії часто бувають землетруси, і тому житло має бути легким, щоб під час руйнування не спричиняти великої біди, а потім швидко відбудовуватися. Тому японський будинок - каркасний. Він має лише дві справжні (дощані, обмазані глиною) стіни, а дві інші - це просто рами з планок, затягнуті рисовим папером, їх можна рухати, як двері в купе. Стіни всередині будинку також рухомі. За їхньою допомогою можна «переплановувати» будинок - розділяти єдину велику кімнату на кілька менших, або навпаки. Щоправда, узимку в японських будинках дуже холодно. Окрасою будинку є особлива ніша - токонома, де розміщують сувій з картиною чи каліграфічним написом або букет-іке-бану; сувої і букети змінюють залежно від пори року. Поряд з будинком - маленький сад, призначений не для прогулянок, а для споглядання, оскільки спілкування з природою вважалося постійною потребою. Сучасні будинки в різних частинах світу не мають принципових відмінностей, враховуються насамперед лише кліматичні умови. У чомусь будинки зручніші, ніж старовинні будівлі, але щось у них, безумовно, втрачається, тому сучасні архітектори дедалі частіше звертаються до національних традицій. Адже традиційне житло - це частина культурної спадщини, і забувати про це не можна. Отже, свого сучасного вигляду житло набувало поступово, упродовж тисячоліть. Людське житло різних куточків світу яскраво ілюструє їхні кліматичні, економічні, історичні та інші відмінності. Екстер'єр будинку часто залежав від матеріалу, з якого він виконаний. Традиційне житло є частиною культурної спадщини людини. 1. Які відмінності має житло різних регіонів? Чим можна їх пояснити? 2. Уявіть країни з екстремальними кліматичними умовами - дуже холодними, дуже спекотними, з постійними дощами тощо. Яке житло ви спроектували б для їхніх мешканців? Чому? 1. Намалюйте спроектоване вами житло. При цьому вам потрібно врахувати і матеріал, з якого його буде зроблено. Адже на Далекій Півночі або в пустелі деревина - це рідкість. Не всюди можна знайти камінь у достатній кількості (будинки у степових районах робили із землі та сіна, очерету), а в гірській місцевості навпаки - земля рідкість. Отже, пригадавши уроки географії, спробуйте запропонувати власний проект житлового будинку для певної місцевості із доступного, характерного для неї, матеріалу. Як властивості матеріалу (твердість, пластичність, колірні характеристики і т. ін.) впливають на вигляд будинку? 2. Пофантазуйте, яким міг би бути будиночок гнома і які кімнати йому знадобилися б. Чим би він відрізнявся від будинку ельфів чи фей? З яких матеріалів він був би зроблений? На минулому уроці ми розглядали на історичних прикладах деякі особливості конструкцій житла залежно від кліматичних умов і національних традицій будівництва. Життя рухається вперед. Створюються нові матеріали, способи будівництва, розвиваються нові технології. Але головні елементи будинків незмінні вже протягом тисячі років. Подивімося на будинок, у якому ми мешкаємо. З яких елементів він складається? Так, у ньому є центральний вхід і двері між різними приміщеннями. Центральний вхід убезпечує наш дім: захищає від небажаних «гостей», від негоди. Двері в стінах внутрішніх приміщень закривають вхід і вихід до кімнат, захищають від протягів. Звичайно ж, кожний житловий будинок має вікна. Великі чи маленькі, прямокутні чи круглі або ж такі, що завершуються арками, вікна дають можливість потрапити до приміщення денному світлу, свіжому повітрю. Опис наших помешкань ми звично починаємо з вікон і дверей. Але насправді, із чого ж починається будинок? На ділянці землі, яку відвели під будівництво багатоповерхового будинку, починають копати котлован. У землі встановлюють палі, будують фундамент. Фундамент - це підземна частина будівлі, на яку припадає все навантаження. Фундамент - невидима, але надзвичайно важлива частина будинку, бо без нього споруди хиталися б і падали від натиску вітру. Далі зводяться стіни і перегородки підвальних приміщень. У підвалі зазвичай розміщують господарські кімнати, обладнання для опалення будинку. Останнім часом у підвальних приміщеннях обладнують гаражі та стоянки для приватного транспорту. Перший поверх спеціалісти радять використовувати для громадських потреб, адже на першому поверсі більша вологість повітря, менша освітленість, нижча температура повітря взимку. Тут доцільно розміщувати крамниці, перукарні, громадські приймальні. Перший, другий, третій та інші поверхи розділяють перекриттями. Стеля і підлога - «лицьовий» і «зворотний» боки перекриття. Ані стеля, ані підлога не можуть «висіти» в повітрі - вони спираються на стіни. Стіни бувають опорними (несуть на собі масу будинку) і такими, що відгороджують одне приміщення від іншого, - перегородки. Майже кожна оселя в багатоповерховому будинку має балкон. Він ніби присадибна ділянка квартири, вихід до свіжого повітря. Дах захищає приміщення від палючого сонця і негоди, увінчує будівлю. Дахи бувають різні за формою: пласкі, двоскатні, чотирискатні, куполоподібні та ін. У містах, де людям не вистачає спілкування із живою природою, на пласких дахах іноді облаштовують озеленені тераси або зимові сади. Між останнім поверхом і дахом зазвичай міститься горище, яке мешканці також використовують як господарське приміщення. Інтер'єр залежить від призначення (функції) будівлі та її конструкції. Приміщення можна поділити на три групи: головні, допоміжні та комунікаційні (ті, що поєднують різні приміщення одне з одним). Зрозуміло, що кухня має бути спланована зовсім інакше, ніж вітальня або спальня, тобто з урахуванням призначення. Ванні кімнати і кухні розміщують поблизу водогінних труб, бо інакше вони не зможуть виконувати свої функції. Одним з головних конструктивних елементів будинку є сходи. Вони сполучають один з одним різні поверхи. Адже людина не птах і не може на крилах злетіти, скажімо, на третій поверх, до себе в оселю! У будинках велику увагу приділяють головному входу. Біля нього часто споруджується ґанок, адже вхід має бути трохи піднятим від поверхні землі, щоб його не заливала дощова вода. Ґанок роблять такого розміру, щоб на ньому могли розминутися щонайменше дві людини. Над ґанком здебільшого роблять навіс на випадок дощу, щоб люди мали місце і змогу розкрити парасольку. Сучасні будинки споруджують з різних матеріалів. У будівництві використовують дерево, цеглу, бетон. Зовні будівлю іноді облицьовують спеціальною плиткою. Дахи криють водонепроникними матеріалами: шифером, черепицею, оцинкованим залізом та ін. Озирніться навколо і поспостерігайте, які ще конструктивні елементи будинків використовують архітектори у своїх проектах? Отже, будинок складається з конструктивних елементів: фундаменту, опорних стін, перекриттів, даху, різних комунікацій тощо. 1. З яких конструктивних елементів складається ваш будинок? 2. Які приміщення є в будинку, у якому ви мешкаєте? До якої з трьох груп можна віднести кожне з них? Розділившись на групи по 7-8 осіб, спробуйте гуртом виконати проект житлового будинку. Для цього треба обрати якийсь модуль, тобто стандартні розміри кімнат, з яких складатиметься будинок. Скажімо, висота стіни 10, а ширина - 15 см. Потім кожен з вас проектує кімнати і визначає їхнє функціональне призначення: кухня, їдальня, спальня, вітальня, майстерня, кабінет, дитяча кімната тощо. На наступному етапі складіть ваші кімнати в будинок і спробуйте визначити, де найзручніше було б облаштувати сходи, який буде дах, скільки поверхів буде у вашому будинку, чи будуть у ньому балкони, як розміститься санвузол, що буде в підвалі? Зверніть увагу на те, щоб у будинку була вода й електроенергія (тобто як до будинку підведено воду і електричний струм). 1. За таким самим принципом можна створити макет будинку. Тільки кожен має зробити розгортку кімнати на тонкому картоні. Потім ці розгортки треба скласти в коробочки з трьох стін, як показано на малюнку, різні кімнати склеїти між собою сусідніми стінами. Розділити поверхи можна за допомогою аркуша картону. Дах зробити також із картону, зігнутого навпіл. Внутрішні стіни кімнат-розгорток за бажанням можна пофарбувати в різні кольори. 2. Пригадайте розміщення кімнат та інших приміщень у своїй оселі. Створіть план свого житла, позначивши на ньому меблі та побутову техніку. Як велично звучить: головний будівничий! Це дуже точне визначення для цього фаху. Адже архітектор не лише художник. Коли архітектор І. Г. Григорович-Барський продумував, як закласти фундамент Покровської церкви на Подолі в Києві, він мислив як інженер. Коли Ейфель обмірковував спорудження своєї вежі, він був математиком і механіком. Сучасні архітектори, вибираючи технологію будівництва і матеріали для своїх проектів, стають трохи економістами і технологами. Робота над проектом починається з клаузури - першого малюн-ка-фантазії на тему майбутньої споруди. Слово «клаузура» походить від латинського clausere - зачиняти. У старій академічній школі студентів зачиняли окремо, щоб не дати їм можливості підглядати один в одного. Мета клаузури - виробити власне ставлення до теми, мобілізувати творчі пошуки. У ній архітектор дає волю своїй фантазії, уяві, найсміливішим вигадкам. На наступних етапах роботи потрібно створити ескіз споруди, наближений до вимог реального оточення, намалювати її перспективу, спробувати прорисувати фасади, зробити на папері перші начерки планів. Може з'ясуватися, що якісь деталі початкової ідеї нездійсненні з певних причин: недостатньо місця, неможливо раціонально розмістити системи водо- і газопостачання, незручно розміщений вхід тощо. Працюючи над проектом далі, архітектор залучає до праці й інших фахівців. Геодезисти надають дані про рельєф, ґрунтові води, склад ґрунту. Конструктори допомагають розрахувати міцність конструкцій. Спеціалісти з комунікацій, механіки, електрики простежують правильне розміщення труб, системи опалення, безпечне підведення проводів, улаштування ліфтів. Якщо споруда якогось особливого призначення, користуються порадами різних спеціалістів. Адже твір архітектури - це спільна праця людей багатьох професій. ГДЗ відповіді 7 клас з предметів школьної програми Нові підручники 7 клас 2015 | |
