15:37 Біологічний тлумачний словник | |
Біологічний тлумачний словникАвтотрофи (від гр. aulas - сам і Irophe - живлення) - організми, які можуть синтезувати поживні (органічні) речовини з більш простих (неорганічних). Найпоширеніші автотрофи - зелені рослини, що використовують енергію сонячного світла.Абіотичні фактори (від гр. а - заперечення та biotikos - живий) - екологічні фактори, пов'язані з неживим середовищем. Вирізняють кліматичні, хімічні, ґрунтові та географічні абіотичні фактори. Аеробне дихання (від гр. аег - повітря та bios - життя) - отримання енергії З поживних речовин при їхній взаємодії з киснем. Властиве більшості живих організмів. Анаеробне дихання (від гр. an - заперечення, аег - повітря та bios - життя) - отримання організмами енергії з поживних речовин за відсутності кисню. Антропічні фактори (від гр. anthropos - людина) - екологічні фактори, пов'язані з впливом людини та наслідків її діяльності. Ареал (від лат. area - площа, простір) - територія, у межах якої поширений вид. Артерії (від гр. arteria - судина) - кровоносні судини, що переносять кров від серця до інших органів. Архаїчний (від гр. archaikos - давній) - такий, що несе ознаки давнини; архаїчні види - подібні до таких, що існували в давні часи. Асоціація (від лат. associo - поєдную) у біології - установлення зв'язку між певними подразниками та наслідками; асоціативні центри в мозку забезпечують складну поведінку. Багатоклітинні організми - організми, тіло яких складається з багатьох клітин, що відрізняються за будовою та функціями і здатні утворювати органи і тканини. Білки (протеїни) - найважливіша група речовин, із яких побудовані живі організми; важливі поживні речовини для гетеротрофів. Біогеоценоз (від rp. bios - життя, ge - земля та koinos - загальний) - порівняно однорідна ділянка земної поверхні з певним типом рослинності та складом живих (біоценоз) і неживих (геоценоз) компонентів, об'єднаних кругообігом речовин і потоком енергії. Біологічний спосіб боротьби - обмеження чисельності небажаних видів (наприклад, рослиноїдних комах, що живляться посівами людини) за допомогою інших живих організмів (наприклад, хижаків і паразитів). Біологія (від гр. bios - життя та logos - слово) - наука про живу природу, що вивчає вияви життя. Біосфера (від гр. bios - життя та sphaira - м'яч, куля) - оболонка Землі, склад якої, а також процеси, що в ній відбуваються, визначаються діяльністю живих організмів. Біотичні фактори (від гр. biotikos - живий) - екологічні фактори, пов'язані з життєдіяльністю живих організмів. Біоценоз (від rp. bios - життя та koines - загальний) - сукупність живих організмів, що спільно населяють відносно однорідну ділянку; частина біогеоценозу. Брунькування - спосіб безстатевого розмноження, за якого нова особина розвивається з виросту (бруньки) на тілі материнської особини. Вегетативне розмноження - розмноження, за якого нова особина розвивається з групи клітин материнського організму, наприклад шляхом брунькування. Іноді вважають формою нестатевого розмноження. Вени (від лат. vena - судина) - судини, що переносять кров від різних частин тіла і тканин до серця. Вид - основна одиниця систематики, етан еволюції живих організмів. Є сукупністю здатних до схрещування особин, що населяють певний ареал, мають низку спільних ознак і практично відокремлені від інших таких сукупностей. Виділення - сукупність процесів виведення з організму продуктів обміну речовин («відходів»). Внутрішнє середовище організму - середовище всередині тіла; перш за все, представлене рідинами (кров, лімфа, тканинна рідина), завдяки яким підтримується сталість його ознак, важливих для життєдіяльності. Вторинна порожнина тіла - порожнина тіла, яка утворилася за рахунок розшарування мезодерми і обмежована власним епітелієм. Характерна для кільчастих червів, молюсків, голкошкірих, хордових та деяких інших груп тварин. Вторинноводні тварини модні тварини, деякі предки яких жили на суходолі. Гамета (від гр. gamete - дружина, gametes - чоловік) - статева клітина, призначена для злиття з гаметою протилежної статі при заплідненні. Жіночі гамети тварин називаються яйцеклітинами, чоловічі - сперматозоїдами. Ганглій (від гр. ganglion - вузол) - нервовий вузол, скупчення нервових клітин, що переробляють отримані ними сигнали. Геохронологічна шкала (від гр. ge - земля, chronos - час і logos - слово) - шкала геологічного часу, що відображає послідовність етанів розвитку Землі та еволюції живих організмів. Історію Землі поділено на ери, а ери - на періоди. Гермафродит (від гр. Hermaphroditos - у давньогрецькій міфології син Гермеса й Афродіти, з'єднаний богами з німфою Салмакідою в єдине ціле) - організм, що має одночасно органи як жіночої, так і чоловічої статевої системи. Гстсротрофи (від гр. heteros - інший і trophe - живлення) - організми, що живляться складними (органічними) поживними речовинами. Гормони (від гр. hormao - рухаю, збуджую) - біологічно активні речовини, що виділяються всередину організму ендокринними залозами; впливають на інші органи й тканини, регулюють функції організму. Двобічна (білатеральна) симетрія (від лат. Ы - двох, lateralis - боковий та гр. symmetria - домірність) - пропорційність у будові тіла, за якої однакові органи або частини тіла розташовані у двох дзеркально подібних половинах - правій та лівій. Диференціація (від лат. differentia - різниця, відмінність) - набування й посилення відмінностей між частинами однієї системи. Наприклад, у багатоклітинних організмів диференціація полягає у відокремленні різних органів, що пов'язане з розподілом функцій. Дихання - отримання енергії з поживних речовин. Цей термін також використовують для позначення газообміну, завдяки якому в організм надходить кисень, необхідний для аеробного дихання, і виводиться вуглекислий газ. Довкілля - див. навколишнє середовище. Еволюція (від лат. evolutio - розгортання) - процес історичної зміни видів і всієї біосфери. Екологія (від гр. oikos - оселя та logos - слово) - наука про взаємовідносини організмів та їхніх груп із довкіллям та між собою. Екосистема (від rp, oikos - оселя та systema - об'єднання), екологічна система - єдність живих організмів (угруповання) та середовища їх мешкання (місцеперебування), пов'язаних кругообігом речовин і потоком енергії. Екстраполяція (від лат. extra зовні тлроііге приладжувати) припущення щодо продовження певного процесу поза тими межами, у яких його можливо спостерігати. Ектодерма (від гр. ektOS - зовні та derma - шкіра) - зовнішній зародковий листок. Ембріологія (від гр. embryon - зародок і logos - слово) - наука про індивідуальний розвиток організмів. Ембріональний розвиток (від гр. embryon - зародок) - ранні періоди розвитку багатоклітинного тваринною організму, що відбуваються в яйцевих оболонках або в тілі матері. Ендосимбіоз (від. гр. епсіоп - всередині та symbiosis - сумісне життя) - існування одних організмів (ендосимбіонтів) в іншому (хазяїні), яке дає йому користь. Так, у коралових полінах живуть ендосимбіотичні водорості, а в спеціальному відділі шлунка рогатої худоби - бактерії, за участю яких перетравлюється корм. Еукаріоти виникли з прокаріотів унаслідок ендосимбіозу. Ентодерма (від гр. entos - усередині та derma - шкіра) - внутрішній зародковий листок. Епітелій (від гр. ері - над і thele - сосок) - тканина, що вкриває тіло й вистилає його порожнини. Складається з одного чи кількох шарів клітин. Ёра (від лат. аега - вихідне число) - один із найбільших відрізків часу в геологічній історії Землі, певний етап її розвитку. Ери поділяються на періоди. Еукаріоти (від гр. еи - повністю й karyon - ядро) - організми, клітини яких містять сформовані ядра. Виникли з прокаріотів шляхом ендосимбіозу. Ехолокація (від rp, echo - відголосок та лат. locatio - розміщення) - спосіб орієнтування шляхом сприйняття відбитої оточуючими предметами луни від певних звуків. Властивий кажанам, зубатим китам тощо. Життєвий цикл - сукупність усіх стадій розвитку організму до досягнення ним зрілості та набуття здатності давати потомство. Може бути простим (прямий розвиток) або складним, із метаморфозом або чергуванням поколінь. Заказник - охоронна природна територія, утворена для охорони окремих видів або інших природних компонентів - вод, ґрунтів, лісів тощо. Діяльність людини тут обмежена, але повністю не заборонена. Залози - органи, що виробляють і виділяють спеціальні речовини. Розрізняють залози зовнішньої секреції (шкірні, слинні, молочні та ін.) і внутрішньої секреції, або ендокринні. Запліднення - злиття чоловічої (сперматозоїда) та жіночої (яйцеклітини) гамет із утворенням зиготи, яка дає початок новому організму. Заповідник - охоронна природна територія, утворена для вивчення природних процесів. У природних заповідниках людина не втручається в ці процеси, дозволена тільки наукова діяльність. У біосферних заповідниках вивчаються зміни екосистем під впливом людини. Зміни на ділянках, де дозволені деякі види господарської діяльності, порівнюються зі змінами на заповідних ділянках. Зародкові листки - шари тіла зародка багатоклітинних тварин, з яких розвиваються різні органи і тканини. У більшості тинів тварин їх три: ектодерма, ентодерма і мезодерма. Зародкові оболонки - заповнені рідиною оболонки зародків у деяких безхребетних і вищих хребетних (рептилій, птахів й звірів). Відрізняються від яйцевих оболонок тим, що виникають уже під час зародкового розвитку. Зигота (від гр. zygotes - з'єднаний) - клітина, утворена при заплідненні внаслідок злиття гамет різної статі. Зоогеографія (від гр. zoon - тварина та geographia - земленис) - наука, що вивчає географічне поширення тварин та їхніх угруповань на земній кулі. Зоологія (від гр. zoon - тварина та logos - слово) - наука, що вивчає тварин, їхню різноманітність, спосіб життя, будову, життєдіяльність тощо. Ієрархія (від гр. hieros - священний та arche - влада) - підпорядкування у групах тварин від вищих до нижчих; порядок систематичних груп у систематиці. Інстинкт (від лат. instinctus - спонукання) - спадково зумовлена послідовність дій, здійснюваних за певних умов. Інстинктивні дії запускаються у відповідь на певні подразники та є характерними для представників певних видів. Капіляри (від лат. capillaris - волосяний) - найдрібніші кровоносні судини, що пронизують органи та тканини тварин із замкненою кровоносною системою. Більшість капілярів проводять кров з артерій у вени. Клітина - основна одиниця будови всіх живих організмів, найпростіша жива система. Колоніальні організми - організми, у яких особини, що виникли при нестатевому розмноженні, залишаються з'єднаними з материнським організмом, утворюючи колонію. Комснсалізм (від франц. commensal - співтрапезник) - взаємозв'язки особин двох різних видів, за яких одна сторона (коменсал) дістає певну вигоду (їжу, схованку, захист, переміщення), а для другої (хазяїна) ці взаємини байдужі. Конкуренція (від лат. concurrentia - змагання, суперництво) - несприятливі для обох сторін взаємини між особинами одного виду чи різних видів. Конкуренція може спричинятися спільним використанням якихось ресурсів (їжі, території тощо) або прямими зіткненнями особин. Кров - рідка сполучна тканина, що переносить різні речовини всередині тіла. Кровообіг - рух крові системой) кровоносних судин чи порожнин. Кругообіг речовин - сукупність процесів перетворення одних речовин на інші та їх переміщення, що відбуваються в екосистемах. Культура (від лат. culture) в біології - сукупність ознак у певній популяції, що передаються від особини до особини завдяки научінню. Культурне спадкування - передача поведінкових ознак завдяки научінню, повторенню однією особиною дій іншої. Ланцюг живлення - послідовність популяцій (або окремих організмів) в екосистемі, пов'язаних взаємозв'язками їжа - споживач (наприклад, конюшина - вівці - вовки - блохи). Линяння - зміна зовнішніх покривів (наприклад, кутикули чи пір'я) у тварин. Личинка - постембріональна стадія розвитку тварини, яка відрізняється від дорослої особини. Характерна для розвитку з метаморфозом. ГДЗ решебник 7 клас з алгебри Нові підручники 2015 року 7 клас з іноземної мови | |
