Будова і функції кореня

Корінь — це осьовий підземний орган, який росте вглиб ґрунту за рахунок верхівкової твірної тканини, що знаходиться на кінчику кореня. Головні функції кореня — закріплення рослини у ґрунті і поглинання э нього води з розчиненими у иш мінеральними речовинами.
Будова кореня. Верхівкова твірна тканина кореня (мол. 71) утворює нові клітини у двох напрямках: у напрямку росту кореня і до його основи. Клітини, які відкладаються у напрямку росту кореня, дають початок захисному кореневому чахлику, А ті, що у протилежному, — утворюють постійні тканини тіла кореня.
Від кінчика до основи вздовж кореня розрізняють такі основні зони: кореневий чохлик, зона поділу, зона розтягу, зона всмоктування та провідна зона (мал. 72),
Кореневий чохлик захищає ніжну верхівку кореня під час росту та просування поміж часточками ґрунту. Клітини, які розташовані у глибині кореневого чохлика, містять великі рухомі крохмальні зерна. Ці зерна під дією сили тяжіння опускаються на нижню ділянку клітинної мембрани і дають кореню «відчути» де верх, а де низ. Поверхневі клітини кореневого чохлика постійно злущуються та відмирають. При цьому вони виділяють слиз, що полегшує просування кореня вглиб ґрунту. Із середини кореневий чохлик відновлюється клітинами верхівкової твірної тканини. З клітин верхівкової твірної тканини у гоні пбділу утворюється решта клітин, з яких складається корінь. Клітини зони поділу дуже дрібні.
У зоні розтягу клітини швидко ростуть і починають перетворюватися на клітини постійних тканин. У цій зоні корінь інтенсивно видовжується і проштовхує прикриту кореневим чохликом зону поділу між часточками ґрунту.
Зона всмоктування (зона кореневих волосків) складена клітинами, які завершили процес росту і остаточно перетворилися на клітини постійних тканин. Клітини шкірочки кореня у цій зоні утворюють довгі вирости — кореневі волоски (жал. 65,0), які сягають 1 см завдовжки. Кореневі волоски входять у щільний контакт із часточками ґрунту і відіграють ятя хна ча .ггину роль у поглинанні води і мінеральних речовин, оскільки значно збільшують поверхню кореня (мал. 73). Вони також закріплюють рослину в ґрунті. Підраховано» що доросла рослина жита мас близько 10 илрд кореневих волосків, а їхня загальна довжина становить близько 10 тис. км. Одночасно їхня загальна площа 20 м*, що приблизно в 50 разів перевищує площу всіх надземних органів рослини,
У зоні кореневих волосків корінь вже не може вміщуватись відносно часточок грунту.
На поперечному перерізі кореня в цій зоні видно, що під шкірочкою розташована кора, складена багатьма шарами клітин основної тканини (мол. 74). Вона передає воду до центральної частини кореня» яку називають центральним циліндром. Кора також запасає поживні речовини.
У центральному циліндрі розміщений єдиний провідини пучок. Йога деревина у попарен ному перерізі зазвичай мав форму зірви із кількома променями (мол. 75). Проміж «променів» деревини розташований луб. Провідний пучок забезпечує транспорт речовин вздовж кореня. Провідна зона кореня розташована вище зони всмоктування. Ця зона найдовша. У провідній аоні кореневі волоски відмирають і всмоктування речовин практично припиняється. У цій аоні в зовнішніх тканинах центрального циліндра (на його межі з корою) із часом можуть з'являтися точки росту бічних коренів. Провідною зоною по деревині та лубу транспортуються речовини, вона аакрїі і л ює рослину в ґрунті завдяки бічним кореням, а також ноже запасати поживні речовини в корі»
У багатьох рослин з часом між деревиною і лубом провідного пучка утворюються шари клітин бічної твірної тканини. Завдяки поділу цих клітин корінь потовщується*
Знання про будову і розвиток коренів людина адавна використовує в сільському господарстві. Під час вирощування роасади (наприклад, томатів) рослинки після проростання розсаджують на більшу відстань і водночас відщипують верхівку головного кореня: це прискорює галуження і сприяє збільшенню числа корінців ів кореневими волосками. При виборі саджанців плодових дерев слід пам'ятати, що рослини, у яких є багато тоненьких корінців, на яких швидко утворюються нові бічні ровгалуження, вначно краще вкорінюються і приживаються, ніж ті, які мають велику кількість довгих старих коренів.
1. Усі частини кореня утворені за рахунок поділу клітин верхівкової твірної тканини. Вона розташована в зоні поділу клітин кореня.
2. Кореневий чохлик — особлива частина верхівки кореня, яка захищає ніжну верхівку кореня під час росту і полегшує просування кореня вглиб ґрунту.
3. Ріст кореня в довжину відбувається в зоні розтягу клітин кореня.
4. Внутрішня будова кореня в зоні кореневих волосків забезпечує поглинання і транспорт водних розчинів мінеральних речовин.
5. Найстарші ділянки кореня формують зону проведення води і розчинених у ній речовин, а також закріплюють рослину в ґрунті за рахунок бічних коренів.
Корінь, кореневий чохлик, кореневий волосок, зона поділу, зона розтягу, зона всмоктування, провідна зона.
1. Які основні зони розрізняють від кінчика до основи кореня?
2. У якій зоні відбувається (1) утворення нових клітин, (2) видовження кореня, (3) поглинання води і мінеральних речовин?
3. З чим пов'язане утворення коренем кореневого чохлика, які його функції?
4. Які тканини виконують в короні функції (1) поглинання води і мінеральних речовин, (2) транспорту речовин?
2. Виберіть правильні твердження І виправте неправильні: А Кореневі волоски а часом перетворюються на бічні корені. Б Кора складена багатьма шарами клітин.
У процесі росту кореня збільшується довжина зони поділу та розтягування, а довжина провідної зони лишається незмінною. Г  У зоні всмоктування корінь вкритий шкірочкою, яка утворює вирости.
для допитливих
Як корінь росте в товщину? У багатьох рослин з часом між деревиною і лубом провідного пучка виникає №на твірна тканина — к&шбШ (мал. 76). Він відкладає до центру кореня додаткові шари деревини, а назовні — лубу. Завдяки цьому корінь сильно потовщується. В зовнішньому шарі центрального цилі ндра виникає ще одна бічна твірна тканина — ябркошмй кАлгіИЛ, який відкладає назовні покривну тканину — кброк. Такі значно потовщені, вкриті корком зони кореня вже не поглинають воду та мінеральні речовини, але надійно закріплюють рослину в ґрунті. Вони характерні для деревних рослин.
Основні групи постійних тканин у рослин