Додаток до уроку

Учитель. 3 давніх-давен українці шанували вербу. Часто в українському краєвиді можна побачити її схиленою над самою річкою. Казали: «Де верба — там і вода». І зараз гілочки верби, освячені в останню неділю перед Великоднем — Вербну, вважаються магічними. Існував звичай, коли матері по черзі «били» освяченими гілочками своїх дітей, примовляючи: «Не я б'ю — верба б'є: // Будь великий, як верба, // А здоровий, як вода, // А багатий, як земля!» З верби здавна виготовляли національні музичні інструменти: кобзи, бандури, сопілки, а також меблі, ложки, човни. Тому й в орнаментах люди зображали вербові гілочки та цілі дерева (Дерево Життя).

Без калини також не можна уявити життя традиційної української родини. У сиву давнину калину пов'язували з народженням Усесвіту, з вогненною трійцею (Сонце, Місяць, зорі). Тому й свою назву вона бере від давньої назви Сонця — Коло. Оскільки ягоди калини червоного кольору, то стала вона символом крові й невмирущого роду. Через це дівочі сорочки, весільні рушники рясно прикрашені її пишними гронами. Кажуть, що в калині материна любов і мудрість: кущ — це сама мати; цвіт, ягідки — діти.

Дуб і калина — мотиви, які найчастіше зустрічаються на парубочих сорочках, поєднуючи в собі символи сили та краси — сили надзвичайної, краси невмирущої. Дуб вважали священним деревом, він уособлював Перуна, бога сонячної чоловічої енергії, розвитку та життя. Про це ми вже говорили, коли розглядали символи писанок і згадували про зображення дубового листя. Отже, у вишиванці із зображенням дубового листя хлопці й молоді чоловіки мають на собі чудодійний оберіг життєдайної сили свого роду.

Здавна на українських землях освячували мак, ним же обсівали людей та худобу, адже вірили: мак має чарівну силу, що здатна захистити від усілякого зла. Ця ніжна трепетна квітка несе пам'ять роду. Дівчата, у чиїй родині були загиблі, з любов'ю та сумом вишивали візерунки маку на сорочках, голови ж прикрашали віночками з семи маків, присягаючи цим зберегти та продовжити свій рід.

Сад-виноград — це життєва нива, на якій чоловік є сіячем, а жінка ростить і плекає дерево їхнього роду.

Ми вже говорили, що у писанкарстві часто зустрічаються зображення тварин. І такі символи називаються зооморфні. У вишивках також є зооморфні (тваринні) орнаменти, на яких зображуються кінь, заєць, риба, жаба; птахи — півень, сова, голуб, зозуля; комахи — муха, метелик, павук, летючі жуки.

Солов'я та зозулю вишивають на дівочих рушниках. Цих пташок частіше розміщували на гілках калини, що є символом продовження роду.

Павичі — дуже важливі птахи, їх завжди зображують на весільних рушниках і часто над ними розташовують вінок або вінець. Пава — це жар-птиця, що несе в собі сонячну енергію життя, тому вона птах сімейного щастя.

Молодят символізують соколи, голуби й півні. Характерною рисою весільного рушника є розташування птахів голівками один до одного. Вони або тримають у дзьобах ягоди калини, або сидять у корінні дерева — символ нової родини.

Ластівка — цей птах завжди несе добрі звістки. Саме вона піклується про те, щоб людина не пропустила сприятливої пори для створення родини й зміцнення господарства.

Ось ми й познайомилися з деякими символами українського орнаменту.