17:03 с 20-23 укр яз 5 розв'язки | |
с 20-23 укр яз 5 розв'язкиВправа 214 с. 105 1. Гуоняи грудень ПІД КРИГОЮ рІЧки і повдягай ліси в білі мережива. (Ю. Старостенко) (однорідні члени речення) 2. Полетів останній лелека, і не залишився на нашій землі жоден перелітний птах, (з журналу) (складне речення) Мереживо — сітчаста тканина з узорами, якою оздоблюють одяг. Пе-рен., Те, що нагадує таку тканину. Вправа 215 с 105 1- Зима спитає, де їй влітку був. 2. Літе аапасас. а зима а!Хдас. 3. Якби не була ?има. то літо довше б тягнулося. 4. Життя навчає, але труд єді gag. 5. Тепло пропаде, як сніг упаде. 6. Зима стелить полотна, а мороз на -водить мости. Вправа 216 с 106 Пов'яли пишні квіти, затих осінній сад, туманом ліг на віти холодний листопад. Повільно на світанні бр£; де він у степах, де листячком останнім легкий мороз пропах. Зима ось-ось прилине, в снігах засне земля. і ДІ£ЦЯ хуртовинна над нею аагуля. (Д. Мегелик) Вправа 217 с 106 1. Землю закутав білий сніг, і на ньому виразно чорніють тіні безлистих дерев. 2. Мороз скував Дніпро кригою, а глибоко під нею зеленіє вода. 3. Перехожі кутаються в теплі пальта, і пронизливий вітер змушує їх прискорювати ходу. Вправа 217 додому с 106 Ми йдемо, і темніг. над нами небо. Длненить земля, а я слухяю. Слухаю небо, слухаю землю і слухаю дідову мову. У серце мое вливаєть^ ся якась незрима сила, що на віки вічні прив'ялеє вона мене до цієї землі, до співучої тихої мови. Чим більше дід любив мене, тим більше і щедріше роякрияав він свою душевну скарбницю. (За В. Симоненком) Вправа 218 с 106 1. Пісня до .правдо доводить, а правда до_пісні горнеться, (народна творчість) Речення розпов., нео-кличн., складне. 2. Пі£ню_ту_ візьму собі на спомин, пісня буде прміж__нас. (В. Івасюк) Речення розпов., неокличн., складне. 3. У цене £_мить заб'ється в_грудях серце, коли десь цгщіа пісня розіллється, (за Д. Луценком) Речення розпов., неокличн., складне. 4. Вилив душу JLпісні українсу^и^ народ, і живе fcjjji народ у щ^ещірм^ слові! (В. Василашко) Речення розпов., неокличн., складне. 5. Допоки слово житиме в. ме_ні, тобі _я даруватиму пісні, мій краю рідний. (В. Мозговий) Речення розпов., неокличн., складне. Вправа 221 с 109 1. Кажуть в народі правдиві слова: «Хліб — годувальник всьому голова». (Л. Компанієць) Са: «Пм». 2. Запитав у Зіни Гліб: «Звідкіля береться хліб?» Са: «Пм?» Розвела руками Зіна: «Звісно, хліб із магазину!» (О, Кононенко) Са: «Пм». 3. «Як хліб на столі, не болить голова», — так гарно бабуся сказала. (Л. Панченко) «Пм», — са. 4. «Не кидайсь хлібом, він святий!» — в суворості ласкавій, бувало, каже, дід старий малечі кучерявій. (М. Рильський) «Пм!» — са. Вправа 222 с 109 1. Соловей щебече в лузі: «Добрий ранок всім вам, друзі». 2. Із гнізда свого лелека обізвався недалеко: «Добрий ранок! Зустрічаємо світанок,» (В. Забава) 3. Жака зелена зустріла коня: «Доброго дня! Ми, здасться, рідня?» 4. Кінь засміявся й спитав басовито: «Де ж це ви, сестро, згубили копито?» (Наталка Поклад) 5. ^Пухова моя перина», — хизувалась хуртовина. (Л. Вознюк) «А чому снігів нема?» — мовить грудневі зима. (Т. Коломієць) Хизуватися — виставляти що-небудь напоказ, пишатися чим-небудь; хвалитися, чванитися. Басовитий — низький звучанням (про голос, звук) Вправа 223 с 109 1.1. Прийшла до лісу осінь, торкнулась верховіть: «Вже годі вам, дерева, повірте, зеленіть!» (І. Муранов) Са: «Пм!» 2. Хмарки грають у квача, вітер їм надокуча: «І мене візьміть пограти, хочу з вами я літати!» (3. Живка) Са: «Пм!» 3. Говорить дуб: «Наш славний рід шанують здавна всі. Ми можем жити сотні літ у зелені й красі». (Н. Забіла) Са: «Пм» 4. Буркотить незадоволено ведмідь: «Чим би це мені солодким закусить?» (Н. Забіла) Са: «Пм?» 5. «На все свій час!» — почула я від мами і грядочку засіяла квітками, щоб виростали квіти мої вчасно, щоб розквітали весело і рясно! (М. Познанська) «Пм!» — са. II. 1. Пита земля мене, питають ріки: «Чи ти Вкраїні син? Чи син навіки?» Са: «Пм? «Чи ти Вкраїні син?» — питає синь Дніпрова. «Пм?» — са. Шевченко й Франко мого чекають слова. (Д. Пилипчук) 2. «Козацькому роду нема переводу!» — співають в народі давно. Я знаю, юначе, що серце козаче тобі від природи дано. (В. Дворецька) «Пм!» — са. 3. Дружба — велике діло. Приказка є в народу: «З другом хорошим сміло іди у вогонь і воду!» (М. Познанська). Са: «Пм!» 4. Зійде, було, зіронька угорі, я скажу їй: «Срібная, не гори!» (Я. Що-голев)Са: «Пм!». Вправа 224 с 110 1) речення, у яких пряма мова стоїть після слів автора. Казав їжак: «Хай буде так!» Попалася лисиця в пастку і каже: «Хоч іще рано, а доведеться заночувати». Равлик каже до сови із високої трави: «Мудра тітонько сова, в тебе світла голова». (П. Сорока) 2) речення з прямою мовою перед словами автора «Я з возом горшки побила», — жалілася кобила. «Якось воно буде», — сказала миша в котячих зубах, (народна творчість) «Я не попадуся в сітку», — в'юн верткий хвалився рибкам. (В. Івченко) Побити горшки — посваритися Світла голова — розумний Семеро одного не ждуть — починають роботу без того, хто запізнився, дорікають тому, хто примусив чекати всіх. Батьків і батьківщину не вибирають — патріотизм, любов до Батьківщини. Не жди дяки від приблудної собаки — роби добро й не очікуй подяки. Вправа 225 с 110 1. «Іванку!» — доноситься до мене дідів голос. (В. Симоненко) «Пм!» — са. До мене доноситься дідів голос: «Іванку!» Са: «Пм!» 2. «Приїжджай, Михайлику, і книжку гарну привозь», — попрохала дівчина. (М. Стельмах) «Пм», — са. Дівчина попрохала: «Приїжджай, Михай-лику, і книжку гарну привозь*. Са: «Пм». 3. «Які в тебе квіти гарні», — придивляється мати до рукавів Мар'яниної сорочки. (М, Стельмах) «Пм», — са. Мати придивляється до рукавів Мар'яниної сорочки: «Які в тебе квіти гарні». Са: «Пм». 4. «Здоров, Володю», — голоси привітні мене обнімуть ласкою й теплом. (В. Сосюра) «Пм», — са. Мене обнімуть ласкою й теплом голоси привітні: «Здоров, Володю». Са: «Пм». 5. «Я ж тут літ двадцять, не новий!» — собака вив сторожовий. (О. Лупул) «Пм!» — са. Собака вив сторожовий: «Я ж тут літ двадцять, не новий!» Са: «Пм!» Вправа 227 с. Ill 1. Три синиці щебетали, одна в одної питали: «Хто це, хто це там, сестриці, так співас у пшениці?» (О. Пархоменко) (з однорідними членами) Са: «Пм?» 2. Взяв олівець я із пенала і записав в календарі: «Сьогодні вперше прилетіли до нас у гості снігурі». (А. Качан) (ускладнено однорідними членами) 3. Ананаси й апельсини нудьгували в магазині: «Якби ноги в нас були, ми б у Африку б втекли». (Д. Гордійко) (ускладнено однорідними членами) 4. «Ти прокидайся», — промінчик ласкавий кличе тебе у пригоди цікаві. (3. Живка) 5. Слоненя сумне сиділо» часом кашляло щосили. Слон казав своєму сину: «Від застуди їж малину». (Л. Коваль) (ускладнено однорідними членами) Вправа 229 с. 111 1. Та як крикне наш отаман, та й до козаченьків: «Не журіться, запорожці, друзі молоденькі!» (Народна творчість) 2. Як сів козак обід їсти, прийшли йому вісті: «Кидай, друже, обідати, час на коня сісти» (Народна творчість). Коло мами упадає цікава дитина: «Виший, мамо, на сорочці мені Україну. Виший славних козаченків і квітів багато. Я вдягатись в неї буду на великі свята». На Великдень до схід сонця проситься хлопчина: «Вдягни мене нині, мамо, в мою Україну. На майдані коло церкви покажу всім людям, як буяє Україна у мене на грудях». (Є. Лещук) Вправа 230 с 113 План 1. Старий дідусь з онучкою Оценкою. 2. Допомога мурахам. 3. Густе павутиння. 4. Прохання бджілки. 5. Кволий дідусь. 6. Бджолиний рій, мурахи, павук. 7. Життя в достатку — подяка за доброту. Вправа 234 с. 114 — А це правда, мамо, що калина людську мову розуміє, — спитав син Сашко. — Та не тільки калина! Кожна рослина все чує і відчуває, — відповідає мати. — Та невже таки правда? — дивується Сашко. — Так! Учені досліджували це електронними приладами. Коли рослини чують ласкаві, добрі голоси, вони спокійно дихають і ростуть. А як почують холодні та байдужі слова, то лякаються, задихаються і не можуть рости. А від сердитого, різкого крику вони просто в'януть, — сказала мати. (Т. Майданович) Вправа 235 с 114 I. Бабуся і внучка сидять на кухні.. — У наш час музика була набагато мелодійніша, — пригадує бабуся. Онучка спочатку дивується, а потім пояснює: — Бабусю, це міксер працює. II. Василько просить батьків. — Купіть, тату й мамо, черепаху, будь ласка. — Навіщо вона тобі? — дивується мама. — Хочу перевірити, чи дійсно черепахи живуть двісті років. Вправа 238 с. 117 ґава — [ґава] пава — [пава) кава — [кава) лава — [лава) Сава — [сава] Вправа 242 с 118 1. Гриб [гриб) — граб [граб] 2. Виє — рве [вийс] — [рийр] 3. Зуби — губи [зуби] — [губи] 4. Гора — нора [гора] — [нора] 5. Колосок — голосок [колосок] — [голосок] 6. Баран — банан — [баран] — [банан] 7. Пиріг — поріг — [пи'р'іг] — [по р'іг] Горіх — моріг — [гочр'іх] — [мор'іг] | |
