17:10 с 26-28 укр яз 5 розв'язки | |
с 26-28 укр яз 5 розв'язкиВправа 284 с. 133 1. Треба нахилитися, щоб з криниці води напитися. 2. Свого гнізда не цурайся. 3. Де ластівка не літає, а весною додому вертає. 4. Як не зна-£ш броду, не лізь У воду. 5. По своєму ліжку простягай ніжку. Вправа 285 Весело г-^весёлк_а^широко — широкий, голуб — голубка . Вправа 286 с 134 Сестра — сестри, весло — вёсла, голубити — г&луб, впливати — вплив, стеблинка — стёбла, зупщ вити — зупинка, кленовий — клён, ребро — ребра, височенний — високо, випиляний — іщлка, розумниця — розум, десяток — десять, л ні сйця — лис. Вправа 287 с 135 Крило [кри'ло], озеро [озенро], медівник [ме"д'івник], береза [береза], велетень Гвелеитеин'], криниця [кри'ниц'а], глитати [гли'тати], грудень [груде"н'], кашель [каше-ил'], півень [п'івеин'] Вправа 288 с. 135 Дедево, кдикливий, шелестіти, 4Qz р_ешня, крилатий, тривога, обережний, крижаний, пелена, кришити, стрепенуться, мережити, зелений, переказ, козелець. Вправа 289 с 135 1. Те джерело називається криницею, що в посуху воду дає. 2. Як не стрибнеш у воду, не навчишся плавати. 3. У високого дерева й листя велике. 4. Хто хоче зривати троянди, не має зважати на колючки. 5. Хто ходить босий, тому черевики не муляють, б. Терен груш не родить. 7. Золото і в болоті блищить. 8. Перепел мудрий, а спить на землі. 9. Хто перепливе море, той знає горе. 10. Молодий рак старого не переклешняє. (Народна творчість) Вправа 291 с 136 1. Сумний грудень (грудня) і в світло, і в будень. 2. Січень (січня) року початок, а зими середина. 3. Як вітер (вітра) не дме, то очерет відпочиває. 4. Хлопець (хлопця) з ремеслом у житті не пропаде. 5. У шевця (швачка) черевики завжди просять хліба. 6. Мисливець (мисливця) на всі боки дивиться. Вправа 292 с 136 1. По надвір'ю вітер грає, голуб [гоулуб] голуба [голуба] ганяє. (Л. Глібов) 2. Зацвіли вишні, прокувала сива зозуля [зоузул'а]. (Марко Вовчок) 3. Хто сміється з кожуха [коужуха], той сміється з кравця. 4. Часом і між кропивою [кропиво-йу] лілія росте. (Народна творчість) 5. Тобі тісно у леваді [ле'вад'і], мені душно жити в хаті. (П. Куліш) Вправа 293 с 136 1. Мов крило лебедине, тиха музиі ка лине (Д. Луценко). 2. Журавель край поля стереже криницю, не здійметься вгору, не махне крилом. Колосом додолу хидиться пшениня. слухає розмову вітру з джерелом. (В. Раєвськпй) 3. Одгриміла гроза, теплий дощ одшумів, одцвіли блискавиці крилаті. (В. Сосюра) 4. Зробив з мухи два кожухи. 5. Розумна дцтина в батьковій свитині. 6. Від людського поговору не запнешся пе_: деною. (Народна творчість) Вправа 294 с 137 Герой, чепурний, мелькати, минати, пенал, чекати, пирій, кочерга, цибуля, керувати, лиман, метро, де: таль, велосипед, тремтіти, чебрець, печеніг, тривожний, метушня. Мій прадід герой війни. Чепурний хлопчик посміхався батькам. Це селище називається Червоний лиман. Вправа 295 с 137 Ранковий — вечірній, майбутній — минулий, поразка — перемога, наступний— попередній, сваритися — миритися, відсталий — перший, схвалювати — докоряти, дурний — розумний. Без поразки ніколи не буває перемоги в житті. Дівчата завжди то сваряться,то миряться. Вправа 300 с 137 1. Зернина мішок береже. 2. Ворону хоч грибами годуй, а все буде чорна. З- Не криши два пироги до борщу, бо переборщиш. 4. Ложкою годує, а чедепком очі виколює. 5. Черепаха повзе пустелею і бурчить: «Пащо стільки піску насипали. Чи у них тут ожеледь?» Вправа 301 с 137 1. Пишаюся родом і своїм народом, бо це — життя мое, моя природа. (Л. Голота) 2. Кий, Щек, Хорив і їх сестриця Либідь пливуть тисячоліттю навздогін- (І. Лобовик) 3. Читала мама «Кобзаря», а потім сіла виши: вати. Вплелась Шевченкова зоря у рушники її крилаті. (О. Данилюк) 4. Посіяла мати в своїй колисковій зернини добра і тепла. (Б. Дег-тярьов) 5. До гой дуг вітер калину, іортас лу\сток_аа_лімпр^^і' <IJ- П®* ребийніс) 6. Діді^ЩОЇ во^и_я зачерпнув з ГсЩ§01>ОЇ крцниці. (П. Минчан) Вправа 306 с. 140 Слова, які мають тільки д.івінкі приголосні: веленому» жайвір, зем- лю, маминій. звучать [звучат*] [з] — дзв. приг., [в] — дзв. приг.. [ч] — глух, приг., [т] — глух. приг. Слова, які мають тільки глухі при голосні: рости% котик, батько [бат'ко] [б] — дзв. приг., [т'] — глух, приг., [к] — глух. приг. Вправа 308 с 141 Билина — пилина, коса — роса, серп — герб, мимохіть — мимохідь, там — гам, куля — ґуля Мимохіть — несвідомо, без певного наміру, ненароком. Вправа 310с. 141 Боротьба [бород'ба] — боротися Вітчизна (в'іч:изна] кігтик [к'іхтик] — коготь полегкість [полехк'с'т*] — легенький дьогтю (д'охт'у) — дьоготь перемогти [пе"реимохти] — перемагати Вправа 311 с 142 1. Пізнать себе — то школа нелегка. Життя мінливе, мов швидка ріка. (П. Воронько) 2. А десь на горизонті двигтять громи. (Л. Перебийніс) 3. Небо хмарне, вогке, наче з вати. (В. Сосюра) 4. Легкі тумани серпаннами сонні долини вкривають. (Леся Українка) 5. Багрець вечірньої зорі плавав, мигтів, палахкотів. (М. Бажай) 6. Уміння ніхто в рюкзаку не носить. (Народна творчість) сідати на легкий хліб — засоби існування, здобуті без важкої праці, без великих, особливих зусиль гострити кігті — хотіти, прагнути заволодіти ким-небудь, чим-небудь. Вправа 312 с 142 1. Той хто чухає ведмедя, повинен мати залізні нігті [н'іхт'і]. 2. Далеко, та легко [лехко], а близько, то слизько. 3. Праця не ганьба, хоч і молотьба [молод'ба]. 4. Покора і просьба [проз'ба] стіну пробивають. 5. Ложка дьогтю [д'охт'уі зіпсує діжку меду. Вправа 314 с. 142 1. Розплющив [ро-'спл'ушчи-з] ранок очі сині. (С. Лепех) 2. В небі хмара пролітала, білий пух порозсипала [порос:и"пала). (П. Воронько) 3. Землю ластівка черкає розтривоженим [ростри*воже"нигм) крилом. (М. Рильський) 4. Безхатній [беисхатЧй) пес не спить, він нашорошив вухо. (Г. Кирпа) Вправа 314 с 143 Плановий — безплановий славний — безславний хребетний — безхребетний слізний — безслізний хмарний — безхмарний платний — безплатний шумний — безшумний Вправа 315 с 146 1. Голодній лисиці курчатко сниться. 2. У книжці кохайся — розуму набирайся. 3. Молодому тепліше в сорочці, ніж старому в кожусі. 4. Його і в діжці не влучиш. 5. Мурашці роса — океан. (Народна творчість) Вправа 316 с. 143 Подружка — подружці [подруз'ц'і] книжка — книжці [книз'ц'і) сестричка — сестричці [сеистриц':і] лисичка — лисичці [ли*сиц*;і] кішка — кішці [к'іс'ц'і] кішечка — кішечці [к'шхе"Ц*:і] Вправа 317 с 143 1. Заспівай мені, заспівай, так як вітер ромашці в лузі. (О. Довгоп'ят) 2. І кожен росточок на гілочці грає веленій. (С. Гуцало) 3. Довелося білочці гриб сушить на гілочці. (А. Качан) 4. Хто витре Дюймовочці сльози хустинкою голубою? (Г. Скірська) 5. Його і в ложці не спіймаєш. 6. Жупан — сорочці не пара. 7. Жвавий, як рибка в річці- 8. Нашій кішечці миші хвоста від'їли. (Нар. творч.) Вправа 318 с 143 1. Глибока вода не каламутиться {каламутигц*:а1. 2. Хто трудиться [трудіґц':а1, той менше журиться [жури'ц'іа). 3. Усяка людина цінується [ц'іну-йе"ц':а) за працею. 4. Як боїшся [бойіс':а] горобців, не сій проса. 5. На мені покатаєшся [поката-йемс':а], як на їжаку. 6. Хто хвалиться [хвали*ц':а), той кається. | |
