с 28-30 укр яз 5 розв'язки

Вправа 319 с. 144
Слово до слова, то й зложиться мова. Де рибка ловиться, так вудку й закидай. На чужому коні не наїздишся, на чужому добрі не нахвалишся. Держися за гриву, бо за хвіст не вдержишся. Як топишся, то й за соломинку схопишся.
Вправа 320 с 144
1. Крушімо зло в щоденній бороть-бі! (Т. Севернюк) 2. Гуде планета в буднях, як вокзал. (Б. Олійник) 3. Навчай грозьбою тільки тоді, коли не можна просьбою. 4. Лелека у сорочці з полотна — немов косар. (С. Гуцало) 5. Усміхнеться дитятко в пелюшці. (В. Василашко)
Вправа 322 с 145
кількість — кількісний область — обласний доблесть — доблесний лестощі — лесний пісі — пісний масло — масний швидкість — швидкісний
Вправа 323 с 145
Корисний, безвісний, учасник, жалісний, злісний, щасливий, вісник, чесний
Вправа 324 с. 145 1. Чесна (честь) праця щастя приносить. 2. Без труда щасливий (щастя) тільки лінивий. 3. На грубе слово не зважай, на улесливе (лестощі) — не здавайся. 4. Не пнись бути найвищим, а вчись бути корисним (користь). 5. Де слова масні (масло), там пироги пісні (піст).
Вправа 325 с 146
Усна відповідь, зап'ястна прикраса, хвастливий засць, капосна лисиця, аванпостний загін, баластний запас, пестливі слова, доблесний воїн, улесливий ворог, почесне звання, швидкісне шосе, кістлявий зпір, обласний архів, виїзна нарада, кількісний склад, контрастні кольори.
Аванпостний — у арміях сторожовий пост для охороні від несподіваного нападу ворога. Баластний — вантаж для регулювання підйомної здатності повітроплавальних апаратів або мореплавних якостей судна. Перен. — непотрібна, зайва річ. Контрастні — протилежні.
Вправа 325 с 146
Шелест — шелесне [шеилепсне] свист — свисне [свисне"] цілість — цілісно [ц'іл'ісио] вість — вісник [в'існи'к] блиск — блиснути [блиснути?] очищення — очисний [очиссний] стелити — стелено [стелеино]
Вправа 326 с 146
1. Батьківщина — це рідна мова, це дотримане чесце слово. (А. Кос-тецький) 2. Мила нам душа правдива, совісна, трудяща. (Д. Білоус) 3. Не вір облесним, стережися злюк. (І. Франко) 4. Негідна надмірна жалісливість до самого себе, як і безжалісне ставлення, байдужість до іншої людини. (В. Сухомлинський) 5.  А  найстрашніші трутні  злісні.
Вони картання гідні, звісно. (Н. Тихий) 6. Прадавня стіна, їй шіст-надцять століть. (П. Воронько) 7. З кістлявої рибки несмачна юшка. (Народна творчість)
Вправа 328 с 147
Золота рибка План
1. Невеличка річечка.
2. Давид упіймав рибку.
3. Золота рибка.
4. Очікування хлопця.
5.  Рибка задихається.
6.  Воля для рибки.
7.  Давид запам'ятав рибку на все життя.
У невеликій річці зітхає вода. Біля річки ростуть тополі. Давид часто приходить сюди і згадує, як він колись кошиком упіймав тут рибку. Вона була маленька і вмістилася в нього на долоні. Луска була блискуча та яскрава, як сонце. Хлопець чекав, поки рибка заговорить до нього, як в казці. Але вона тільки глипала ротом і задихалася в руці. Опуклим райдужним оком дивилася в чутливу душу хлопчика. Тоді Давид вирішив відпустити золоту рибку. Вона відчула волю, стрепенулася й зникла в глибині. Хоч рибка і не заговорила до нього але мала якісь чари, тому що Давид запам'ятав її на все життя.
Вправа 330 с 148
Сіль — сдлі, віск — воску, річ — речі, гірка — г^рка, кістлявий — кості, шостий — шість, щока — щік, плести — плів, схопити — хапати, скакати — скочити.
Вправа 331 с 148
1. У чужій пасішЦЗджіл не розведеш. 2. Добре тому, хто в дорозі: лежить собі на возі. 3. Град черепасі пе страшний. 4. Битому собаш кия не показуй! 5. Малий чобіт під лавкою, зате на но^і великий. 6. У закритий рот му£І не влетіти.
Вправа 332 с 149 1. Знов зозулі чути в лісі, ластівки звили гніздечко в стрісі (стріха). (Н. Юрчук) 2. Ходять лелеки по лузі (луг), ходять лелеки у тузі (туга). (М. Познанська) 3. Бусел стоїть, мов опудало, сам на однень-кій нозі (нога). (А. Камінчук) 4. По тих травах в тихій тривозі (триво: га) дівчина ходить. (Д. Павличко) 5. Затишно дітям в пазусі (пазуха) казок. (Л. Костенко)
Вправа 333 с 149 Книга — твій друг, без неї, як без рук. Українські письменники називали книгу джерелом знань. Я вважаю, що книга — це справжній друг людини. Без неї важко уявити свій відпочинок. Вона навчає, підказує, допомагає розібратися у складних ситуаціях, вчить розрізняти добро і зло. Це вона щодня кличе мене в захоплюючу подорож.
Як кажуть у народі: «Книга — маленьке віконце, а через нього весь світ видно».
'Отже,  книга потрібна всім і дорослим і дітям.
Вправа 335 с. 150
Текти — втікати, мести — вимітати, сплести — сплітати, випекти — випікати, вигребти — вигрібати.
Вправа 336 с. 150
1.   Спить,   хоч   з  гармати  стріляй.
2.  Раз на рік і стара рушниця вистрілює. 3. Не важко стріляти, але важко вистрелити. (Народна творчість) 4. Пану Суботі стрелила в голову шалена думка. (Іван Франко) 5. Як стріль устрелив у дівчину. (Панас Мирний) 6. Запорожець вихопив з-за пояса пістоль і вистреї лив. (М. Старицький)
Як стріль стрельнув — несподівано. Мушка.
Вправа 337 с 150 Підперти — підпирати Терти — стирати Доберуся — добиратися Завмерти — завмирати Перу — запирати
Вправа 339 с. 151
1. Можна все на світі вибирати, енну, вибрати не можна тільки батьківщину.  (В.  Симоненко) 2. Тільки пісня за серце бере. (В. Сосюра) 3. За нашим городом зацвіла калина, не вибирай, батьку, багатого сина. (Народна творчість) 4. Ніч проміння позбирала і змотала у клубок. (Олександр Олесь)
Вправа 340 с 151
1. Чому я барвінком в гаю не сте; аюсь? (Олександр Олесь) 2. Я візьму той рушник, простелю, наче долю. (А. Малишко) 3. Будуть зорі встилати розложистий шлях. (Леся Українка) 4. Спадав вечірній сутінок і тонув У темряві, що низ встиляла. І. Франко) 5. Ось луки оксамит зелений простилають. (П. Куліш) 6. Коли стелиться доріжка, козакові не до ліжка. (Народна творчість) 
Вправа 342 с. 152
Катати — котити, ламати — ломити, — ганяти — гонити, скакати — скочити, перемагати — перемогти, прощати — простити (виняток, не підлягає ньому правилу).
Вправа 343 с 152
1. Мамо, світяться мальви, їх вітри не зламали. (П. Перебийніс) 2. Я не ломивсь ні в які двері, неправді я не бив чолом. (Є. Гупало) 3. Швидко голочка тікає, нитка нитку дога; няє. (І. Кульська) 4. Вітер в небі за хмарами гониться. (В. Симоненко)
Вправа 344 С. 152
1. Це муха коня з'їла, а вовк помагав. 2 .1 комар коня з'їсть, якщо вовк помагатиме. 3. Дорогі ліки поможуть не хворому, а аптекарю. 4. Орел мух не ловить, а слон за мишею не ганяється. 5. Біда біду проганяє. 6. Що швидше кінь біжить, тім більше його наганяють. 7. Свиня не з'їсть, поки не покачає. 8. Хто камінь не підніме, має його котити. (Народна творчість)
Вправа 346 с. 153 Водя [вод'а] — вільний [в іл ний]; родина      [родина]        —        рідний
[р'ідний];
робота [робота] — робітник [робітник];
колесо       [коле "с о        —        колісник [кол'існик];
слово [слово] — слівце [сл'івцел; ягода [йагода] — ягідка [йагЧдка]; дробити     [дробити]     —      дрібний [др'ібний];
льоду [л оду] — лід [л'ід]; Києва [кийева] — Київ [кийів]; Харкова [Харкова] —  Харків  [хар-к'ів];
Миколаєва [ми гколайева] — Миколаїв [ми* колайів]; Тстісва      [тет'ійева]      —      Тетіїв [тет'ійів].
Вправа 348 с 153
Дорога — доріг, воля — вільний, вести — вадити.
Широка дорога простелилася перед Іванком. Скільки у світі! Воля потрібна кожному в житті. Вільний козак скочив на коня і зник у темряві. Батько вирішив вести нас до лікаря. Мені випало водити у грі.
Вправа 349 с 153
1. В мого роду сто доріг, сто століть у мого роду. (Ю. Драч) 2. Живе од кореня калина так само, як народ од слова «рід».(М. Малахута)3. Па обрії Києва сходить вишнева зоря. (Л. Забашта) 4. Туристи в захопленні від музеїв Львова. (З газети) 5. Хмарина тінь згубила в ячмені. (Г. Коваль)
Вправа 355 с. 155
Вечоріє, повечеряти, Чернівці, чорний, чотири, четвер, шорсткий, шерсть.
Вправа 356 с 155
Пшениця — пшонник, оженитись — жона, четвертий — чотири.
Вправа 357 с. 155
1. Вітер з гаєм розмовляє, шепче з осокою. (Т. Шевченко) 2. Ще мале в траві джереленятко ні про що тихенько жебонить.  (Б.   Чепурко)
3.    Чорнобривці чорноброві квітнуть в тиші вечоровій. (В. Кравчук)
4.  Перо й чорнило маю, натхнення лиш нема! (Леся Українка)
Жебоніти — говорити неясно, невиразно, нерозбірливо, створювати тихі, одноманітні звуки. Натхнення — особливий стан людини, типовий для творчості, великий підйом і напруга сил людини.