Товстий і тонкий

На вокзалі Миколаївської залізниці зустрілися два приятелі: один товстий, другий тонкий. Товстий щойно пообідав на вокзалі, і його губи в маслі лисніли, мов стиглі вишні. Пахло від нього хересом і флердоранжем. А тонкий щойно зійшов з вагона і був нав'ючений чемоданами й картонками. Пахло від нього шинкою і кавовою гущею. З-за його спини визирала худенька жінка з довгим підборіддям — його дружина і високий гімназист з примруженим оком — його син.
—  Порфирій! — вигукнув товстий, угледівши тонкого. — Чи ти це? Голубчику мій! Скільки зим, скільки літ!
—  Матінко! — здивувався тонкий. — Миша! Друг дитинства! Звідки ти взявся?
Приятелі тричі поцілувалися і дивилися один на одного очима, повними сліз. Обидва були приємно здивовані.
—  Любий мій! — почав тонкий після поцілунків. — От не чекав! От сюрприз! Ну, та глянь же на мене гарненько! Такий же красень, як і був! Такий же душечка і чепурун! Ах ти господи! Ну, що ж ти! Багатий? Одружений? Я вже одружений,  як бачиш... Це ось моя дружина, Луїза, уроджена Ванценбах... лютеранка1... А це син мій Нафанаїл, учень третього класу. Це, Нафаня, друг мого дитинства! У гімназії разом учились!
Нафанаїл трохи подумав і зняв шапку.
—  У гімназії разом учились! — продовжував тонкий. — Пам'ятаєш, як тебе дражнили? Тебе дражнили Геростратом* за те, що ти казенну книжку цигаркою пропалив, а мене Ефіальтом3 за те, що я ябедничати любив. Хо-хо... Дітьми були. Не бійся, Нафаня! Підійди до нього ближче... А це моя дружина, уроджена Ванценбах... лютеранка...
Нафанаїл трохи подумав і сховався за батькову спину.
—  Ну, як живеш, друже? — спитав товстий, захоплено дивлячись на друга. — Служиш де? Дослужився?
—  Служу, милий мій! Колезьким асесором1 уже другий рік і Станіслава маю. Платня погана... ну, та бог з нею! Дружина уроки музики дає, я портсигари приватно з дерева роблю. Чудові портсигари! По карбованцю за штуку продаю. Якщо ж хто бере десять штук і більше, тому, розумієш, знижка. Перебиваємося сяк-так. Служив, знаєш, у департаменті, а тепер сюди перевели столоначальником5 по тому ж відомству... Тут буду служити. Ну, а ти як? Либонь уже статський? Га?
—  Ні, голубе мій, бери вище, — сказав товстий. — Я вже до таємного дослужився... Дві зірки маю. Тонкий раитом зблід, скам'янів, але скоро обличчя його покривилося в усі боки широчезною посмішкою; здавалося, що від обличчя і очей його посипались іскри. Сам він зіщулився, згорбився, звузився... Його чемодани, клунки й картонки стиснулись, поморщилися... Довге підборіддя дружини стало ще довшим; На-фанаїл витягся струнко і застебнув усі ґудзики свого мундира...
—  Я, ваше превосходительство... Дуже приємно! Друг, можна сказати, дитинства і раптом вийшли в такі вельможі! Хи-хи.
—  Ну, годі! — поморщився товстий. — Навіщо цей тон? Ми з тобою друзі дитинства — і до чого тут це чиношанування!
—  Та як же ж... Що ви... — захихикав тонкий, ще більше зіщулившись. — Милостива увага вашого превосходительства... ніби життєдайна волога... Це ось, ваше превосходительство, син мій Нафанаїл... дружина Луїза, лютеранка, певним чином...
Товстий хотів було заперечити щось, але на обличчі тонкого було написано стільки благоговіння, солодощів і шанобливої кислоти, що таємного радника занудило. Він одвернувся від тонкого й простяг йому на прощання руку.
Тонкий потиснув три пальці, уклонився всім тулубом і захихикав, мов китаєць: «хи-хи-хи». Дружина усміхнулася. Нафанаїл шаркнув ногою і впустив картуза. Усі троє були приємно вражені.
Переклад С. Воскрекасенка
Запитання і завдання до прогитаного твору
1. У чому комічність сцени, зображеної в оповіданні «Товстий і тонкий»? Які її деталі вам видаються особливо смішними?
2. Як характеризують персонажів твору шкільні прізвиська?
3. У першому абзаці оповідання автор повідомляє, чим пахне від товстого й тонкого. Знайдіть ці подробиці в тексті й поясніть, які штрихи до портретів персонажів вони додають.
4. Як і чому змінюється поведінка товстого й тонкого впродовж зустрічі? Наведіть відповідні цитати.
5. У який момент розмови дружина тонкого вперше усміхнулася. Якою ви уявляєте цю усмішку? Про що вона свідчить? 6.  Простежте й прокоментуйте зміни в поведінці Нафані. Як ці зміни пов'язані з поведінкою батька?
7. Якого змісту набуває в оповіданні антитеза «товстий—тонкий»? Як ви гадаєте, чому її винесено в заголовок оповідання?
8. Пофантазуйте! Уявіть, що оповідання «Товстий і тонкий» має назву «Таємний радник і колезький асесор». Що в такому разі змінилося б у сприйнятті цього твору читачами?
Хамелеон