Укр.література 5 кл Голобородько. Григір Михайлович Тютюнник

Народився Григір Михайлович Тютюнник 05 грудня 1931 р. в селі Шалівка на Полтавщині.
В автобіографії письменник згадував: «У тридцять третьому році сімейство наше опухло з голоду, а дід, батько мого батька, помер, ще й не сивий був і зуби мав усі до одного міцні, а я в цей час — тоді мені було півтора року — перестав ходити (вже вміючи це робить), сміятися і балакати перестав... У тридцять сьомому році, коли батькові сповнилося рівно сорок, його заарештували, маючи на увазі політичний мотив, і пустили по сибірських етапах... У 1957 році прийшов папірець, який сповіщав, що батько ні в чому не винен і реабілітований посмертно...*
З мамою стосунки у хлопчика були непрості. Тому після арешту батька його забрав до себе батьків брат Филимон Васильович, який проживав на Донеччині. Дядько та його дружина, Наталія Іванівна, прийняли Григора як рідну дитину. Вони працювали в школі, дядько — бухгалтер, а тітка — вчитель української мови. Під їх опікою почав майбутній письменник свою освіту. Після війни Григір іде в ремісниче училище, бо там давали учням таку-сяку одежину і сімсот грамів глевкого хліба на день. Завдяки цьому він з мамою вижив у сорок сьомому році, коли в Україні знову був голод. Однак пережиті негаразди позначилися на здоров'ї хлопця, він захворів на туберкульоз легенів. З цісї причини він не мав змоги відпрацювати належні за законом три роки після закінчення училища за направленням і повернутися в село. За це його засуджують на чотири місяці ув'язнення. Працювати Г. Тютюнник почав рано: слюсарем на заводі, робітником у колгоспі, потім на будівництві, служив матросом на Тихоокеанському флоті. Після служби вступив до Харківського університету, вчителював у вечірній школі. У літературу Г. Тютюнник прийшов уже зрілою людиною. Школу літературного навчання пройшов у свого брата, на той час уже відомого письменника Григорія Тютюнника, який став його першим критиком і порадником. «Ласочка», «Степова сторожка», «Степова казка», «Громовик» — це твори про прекрасних людей, чудовий навколишній світ, невичерпні дива природи...
1980 року Григір Михайлович Тютюнник передчасно помер. 1989 року йому було посмертно присуджено найвищу літературну винагороду — Державну премію України імені Т. Г. Шевченка.