Загрузка...
         
Головна » 2014 » Лютий » 16 » Укр.література 5 кл Голобородько. Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії
17:20
Укр.література 5 кл Голобородько. Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії

Укр.література 5 кл Голобородько. Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії

В одному великому місті жила дівчинка Аля. Вона нічого не могла доробити до кінця. Ніколи того, що їй клали в тарілку, не доїдала, того, що давала пити, не допивала. Почне малювати — кине, бо набридло. Почне ліпити щось і з пластиліну — кине, бо нудно. Навіть заплестися в неї не вистачало терпіння. Заплете одну кіску, а з другою, недо-плетеною, так і ходить цілий день.
На день народження Аля вирішила зробити бабусі подарунок — вишити рушничок. Розгорнула бабуся рушничок, а на ньому лише один маленький червоний хрестик у куточку вишито і голка з моточком червоних ниток заколота.
Виявляється, Аля зробила перший хрестик і, як завжди, відклала вишивку, подумавши: «Завтра дошию!». І забула вишивку закінчити.
Соромно стало дівчинці, вона втекла до своєї кімнати.
А там сидів маленький чоловічок у величезних зелених черевиках із червоними шнурками. Він вийняв з кишені папірець і сказав: «Сьогодні ця дівчинка не довела до кінця соту справу. Рівно стільки, скільки потрібно...» Далі чудернацький гість змахнув руками і швидко-швидко забурмотів.
По цьому він зняв лівого черевика, тупнув ногою і...
...А за ним у розчинене вікно вилетіла Аля.
Не встигла дівчинка отямитися, як опинилася на березі озера в якійсь дивній країні. В озері зовсім не було води. А рибки прогулювалися берегом, ховаючись під парасольками. На небі сяяла рівно відрізана половинка сонця.
Дівчинка вирушила вузенькою стежинкою. І за першим же поворотом зіткнулася з дивним хлопчиною. Він був увесь перекошений і без лівого вуха, але очі його сяяли привітно й лагідно.
«Ти не знаєш, куди це я потрапила?» — запитала Аля в хлопчика. «Ще б пак! Це зачарована країна — Недола-дія. Тут живуть усі недороблені справи».
«Ой, не хочу я залишатися в цій противній країні»,— сказала Аля. «Думаєш, я хочу або хтось інший?! — зітхнув Недоладько.— Але ця країна зачарована і дороги звідси немає. Хоча... Можливо, тобі допоможе повернутися додому правитель Неодоладії — Недороль Десятий?.. Я проведу тебе до нього. Але обіцяй, якщо взнаєш дорогу звідси, розказати про це і мені!» — «Обіцяю»,— промовила Аля.
Вони мандрували цілий день і нарешті прийшли в місто — Недоград. Ну й місто це було!
Таке місто може хіба що приснитися в примарному сні. На кривулястих вуличках безладно стояли не будинки, а якісь розвалюхи. Один будинок був наче ножем перерізаний навпіл. У деяких не вистачало вікон і зовсім не було дверей. Замкові башти були криві, наче їх погнуло вітром, і кожній чогось не вистачало. Центральну вежу прикрашав величезний старовинний годинник, на якому була лише одна стрілка — хвилинна. Це був не годинник, а якийсь хвилинний! Або недогодинник! Через це він, напевне, і не йшов.
Діждавшись ночі, (Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії) Аля пробралася до спальні короля. Недороль Десятий страшенно злякався.
«Я хочу повернутися додому! Як це зробили?» — запитала Аля.
«Дорогу звідси знає тільки Недочеревик»! — отямившись, зізнався Недороль. Раптом почулися кроки. «Це Перший Недорадник іде за своєю головою!» — зашепотів Недороль.
Недороль потягнув дівчинку до дверей, які вели до Тронної Зали. «Цього Недорадника якась дівчинка намалювала спочатку з головою, а потім стерла ту голову гумкою,— розповідав він по дорозі.— А іншу так і не намалювала. От його йпритягсюди Недочеревик».— «Як, у нього немає голови?!» — жахнулася Аля.— «Уяви собі! Замість голови Недорадник носить лицарський шолом»,— говорив Недороль.
Аля побачила нішу, а в ній — лицарські лати. Перші промені сонця вигравали на шоломі, начищеному до блиску. «Ввечері Недорадник залишає шолом тут, а вранці приходить за ним. Усі його бояться. І я теж»,— Недороль шморгнув носом. «Чому?» — завмираючи, спитала Аля. «Він хоче відібрати у мене корону! Знаєш, скільки голів він уже переміряв!»
«Як переміряв?» — жахнулася Аля. «Дуже просто! Відрубає комусь голову і приміряє, чи не підійде вона йому!» — «Навіщо це?» — «Недорадник зазіхає на мою корону. Мене рятує тільки те, що в нього немає голови. Не може ж він одягти корону на порожнє місце?!» — сказав Недороль.
Тут до Тронної Зали хтось зайшов. Аля зазирнула до щілинки в дверях і мало не скрикнула! Адже це вона, Аля, колись намалювала цього чоловіка, а потім стерла йому гумкою голову, тому що обличчя вийшло злим.
Перший Недорадник тим часом почав прилаштовувати шолом собі на плечі. «Тікай швидше!» — прошепотів Недороль.
Аля вибралася із замку. «Я не дізналася, як повернутися додому,— сказала вона Недоладькові.— Та зате я придумала, як позбавити Недоладію від Першого Недорадника. Виявляється, це я його недомалювала! Як тільки повернуся додому, одразу ж його домалюю, і він зникне! А тепер — швидше до будинку Недочеревика».
Ось і будинок Недочеревика. Але в ньому — ні вікон, ні дверей! Навколо ж височіли купи сміття із недороблених речей.
«Ну були б отут хоча б ось такі манюсінькі дверцята», — в розпачі провела Аля пальцем по стіні. І дверцята з'явились.
Дівчинка прочинила дверцята і опинилася в невеличкій кімнаті. Серед неї стояв стіл, на ньому лежала величезна книга.
Інструкція до зачарування і розчарування № 1
(Як перенестися з країни Недоладії)
Треба стати на площі перед старовинним годинником, доробити, що є у тебе недоробленого, і рівно о 12 годині, коли хвилинна стрілка закриє годинну, проказати закляття:
«І дороби!                            І доїдай,
І допиши!                             І допивай,
І розпочни!                          І з Недоладії тікай!»
І не лишиї
Аля відкрила книжку і на першій же сторінці побачила те, що їй було потрібно. Тепер — швидше до Недоладька.
«Треба полагодити годинник!» — вирішують друзі. Зробити це може лише годинникар Недождень. Він мешкає в комірчині над годинником.
Але в замку Аля випадково потрапила до рук Першого Недорадника. «Завтра тобі відрубають голову! — зловтішно мовив той.— Здається, ця голова нарешті мені підійде!»
І ось дівчинка у в'язниці. її вартує гвардієць Недоборода. Замість шолома він приладнав стару Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії каструлю, за спис йому правила дивна залізяка, загострена з одного кінця.
Раптом повернувся ключ у замку, залізні двері відчинилися. На порозі став Недоборода. «Не можу дивитися на дітей у в'язниці!» — прошепотів він Алі.
Щодуху помчала Аля до Тронної Зали. Треба сховати шолом, щоб Недорадник не міг перешкодити годинникарю полагодити годинник!
Годинникар Недождень, вислухавши Алю, впав у відчай: «У мене не має хвилинної стрілки! Всього три дні тому її хтось поцупив!»
Аля зажурилася. Без годинника вона не зможе повернутися додому. Але раптом дівчинка згадала про гвардійців спис і розповіла про це Недожденю.
Швидше, швидше до підземелля! Вдвох вони знову спустилися туди. За гратами, наче несамовитий, плигав... Перший.
Виявилося, що вранці Недорадник не знайшов шолома на звичайному місці. Розлютившись, він вирішив сам відрубати Алі голову, схопив сокиру і вскочив до в'язниці. Тут Недоборода і замкнув за ним залізні двері.
Недоборода з радістю віддав стрілку годинникареві.
Недождень виліз на вежу і почав лагодити годинника. Аля допомагала йому.
Виглянувши з бійниці вежі, дівчинка побачила юрбу недоладян, які наближалися до замку. Вів їх Недоладько. Він зібрав друзів, щоб визволити Алю.
Аля збігла крутими сходами униз, до Недоладька. З кишеньки вона вийняла вуглинку і домалювала Недоладькові ліве вухо, виправила ніс, очі...
...Вухо одразу стало справжнім, обличчя у хлопчика вирівнялося. Тільки по лагідних і привітних очах можна було впізнати колишнього Недоладька.
Недоладяни обступили Алю і просили доробити одне, докінчити інше. Ось коли дівчинці довелося попрацювати! Дивлячись на неї, недоладяни почали й собі допомагати один одному домальовувати, пришивати те, чого не вистачало.
Сонце піднялося височенько, а Аля все ще шила, малювала, прибивала. Але ось годинник на вежі показав за п'ятнадцять хвилин дванадцяту.
Дівчинка розшукала Недоладька. «Зви сюди усіх, хто хоче перенестися з цієї недоладної країни!» — сказала вона. Та Недоладько чомусь мовчав. «Що сталося?» — стурбувалася Аля. «Розумієш,— мовив Недоладько,— ми вирішили залишитися в Недоладії. Ти повернешся додому, домалюєш Першого Не дорадника — і він зникне звідси! І ми зможемо спокійно працювати, адже ти нас навчила доробляти. Ми дороблятимемо всі недороблені справи, які притягне сюди Недочеревик. Та й Недоладія — наша батьківщина, ми не можемо кинути її».
«Ну що ж,— зі сльозами на очах мовила Аля,— тоді попрощаємося!»
Аля доплела кіску і, щойно хвилинна стрілка закрила годинну, промовила чарівні слова з великої книги...
...І опинилася у своїй кімнаті. Все було, як і раніше. На столі лежав альбом із недомальованим чоловічком.
Дівчинка взяла олівець і домалювала чоловічкові голову. Та все одно обличчя в Не дорадника вийшло зле й неприємне — точнісінько таке, яке вона стерла гумкою.
А в цей час у Недоладії Перший Недорадник швидко-швидко закрутився на одному місці, наче дзиґа, задимів, пшикнув і ... зник, мов його й не було!
З портрета, який Аля пришпилила кнопкою над своїм столом, Недорадник злісно дивиться на дівчинку. Адже це через неї він не став королем.
Недочеревик продовжує стягати до Недоладії недороблені справи. А недоладяни їх тут же доробляють. Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії І невідомо, хто переможе, адже у нас із вами ще багато недороблених справ!