15:55 Укр.література 5 кл Голобородько. Павло Григорович Тичина | |
Укр.література 5 кл Голобородько. Павло Григорович ТичинаПавло Тичина народився в селі Піски на Чернігівщині в родині сільського дяка і вчителя «школи грамоти». Дитинство його пройшло у злиднях і нестатках. У сім'ї Тичини росло дев'ятеро дітей, тому Павлусеві з дитинства довелося заробляти на шматок хліба. Початкову освіту хлопчик здобув у сільській школі. Від своїх однокласників він відрізнявся музичними та вокальними здібностями, а любов до музики і художнього слова прищепила Павлусеві його учителька — Серафима Миколаївна Морачевська. Вона не раз бувала в Тичин. Порадившись зі своїм колегою — вчителем школи грамоти Григорієм Тимофійовичем, Серафима Миколаївна організувала у себе вдома аптеку для людей, бібліотеку і хор при школі. Усе своє життя Павло Григорович Тичина ніс у серці велику шану до своєї першої вчительки. Серафима Миколаївна також високо цінила свого учня. Помираючи, вчителька просила, щоб у труну поклали малюнки Павла, які він їй подарував. Подальшу освіту хлопець здобував у Чернігові, де пройшли майже всі його «учнівські роки»: співав у монастирському хорі, у світському хорі хлопчиків в Народному домі, навчався в бурсі та семінарії, навіть керував семінарським хором. Тут познайомився з Грицем Верьовкою, який згодом став відомим композитором і керівником хору. Початковий період творчості П. Тичини припадає на роки навчання в Чернігівській духовній семінарії. У Чернігові юний поет познайомився з Михайлом Коцюбинським, який назвав Тичину справжнім поетом. Твори П. Тичини для дітей виходили в багатьох збірниках і окремими книжками. Для дошкільнят надруковано вірш «А я у гай ходила», збірку «Хор лісових дзвіночків». Для дітей молодшого шкільного віку поет написав казки «Івасик-Телесик» і «Дударик». Прекрасний знавець рідного слова, П. Тичина постійно вивчав мови інших народів. Він досконало володів російською, болгарською, вірменською, французькою, турецькою мовами, багато перекладав. 77 років прожив Павло Тичина. Були на його шляху і горе і радість, високі духовні злети і болючі падіння, здобутки і втрати. Про все те можна прочитати в його записах та нотатках, спогадах друзів-літераторів, науковців, у його численних поезіях. Помер Павло Тичина 16 вересня 1967 року в Києві. Поховано його на Байковому кладовищі. | |
