12:05 § 16. Види з'єднань деталей з пиломатеріалів | |
§ 16. Види з'єднань деталей з пиломатеріалівОпорні поняття: шипове з'єднання, кутове шипове з'єднання, шип, гніздо, вушко, довбання, долото, стамеска.Шипові з'єднання У процесі виготовлення столярних виробів основним видом з'єднань є шипове. Залежно від товщини виробів необхідної міцності бруски з'єднують на один, два І більше шипів. Збільшення кількості шипів підвищує площу склеювання. У шипових з'єднаннях гніздо або вушко повинні мати такі розміри, щоб шип щільно входив у них. На мал. 72 представлено основні елементи шипових з'єднань: заплечики, бічна та торцева грані. Шипові з'єднання брусків поділяються на кутові кінцеві, кутові серединні та кутові ящикові. Кутові кінцеві з'єднання брусків представлені на малюнку 73. Найпоширеніший тип шипового з'єднання - в'язка на одинарний шип. Міцність шипового з'єднання залежить від точності обробки деталей і особливо від елементів з'єднання та правильності їх розмірів. Тому велике значення має розмітка шипового з'єднання. Щоб отримати більшу поверхню склеювання та більшу міцність, шипове з'єднання виконують подвійним або потрійним шипом. Одинарний шип простіше виготовити, але він менш міцний у порівнянні з подвійним та потрійним шипом. Шипове з'єднання зазвичай виконують за допомогою шипів і вушок (мал. 73). Шипові з'єднання бувають одинарними, подвійними і потрійними. Шипова деталь (мал. 72) складається із шипа із заплечиками 2 (довжина шипа- І, товщина- Ь, і ширина- s), a провушина- з вушка, обмеженого щічками. Замість вушка часто застосовують гнізда (мал. 73, а - 2). Товщину шипа в кутових з'єднаннях прийнято приймати в таких межах: для одношипових з'єднань - від 1/3 до 3/7 товщини бруска, для двошипових - від 1/5 до 2/9, для три-шипових - зазвичай 1/7 товщини бруска. Ширина вушок повинна дорівнювати товщині шипа, а простіше бути такою, щоб шипи з невеликим зусиллям входили у вушка. Заплечики мають бути однаковими і дорівнювати 1/3-2/7 одинарного шипа і 1/5-1/6 товщини бруска подвійного шипа. Гнізда для глухого шипа повинні бути на 2-3 мм більше довжини шипа. Це необхідно для підготовки з'єднання і для стікання туди надлишків клею. Шипи виконують у горизонтальних брусків, вушка - у вертикальних. Товщина шипа повинна бути такою, щоб він з невеликим зусиллям входив до вушка. Якщо ж він буде товще вушка або гнізда, то при вставці шипа в них деталь може розколотися. Коли шип тонше вушка або гнізда, то з'єднання виходить слабке. Іноді на такий шип наклеюють цупкий папір, що збільшує міцність з'єднання. До точності виконання шипових з'єднань пред'являють суворі вимоги. Шипові з'єднання виконують в такій послідовності. Насамперед, точно за розміром стругають бруски квадратної або прямокутної форми. Всі сторони брусків перевіряють косинцем. Потім по кінцях брусків за допомогою гребінки проводять риски. Застосовуючи гребінку, риски проводять за один раз, незалежно від того, яке шипове з'єднання: одинарне, подвійне або потрійне. Риски проводять на двох протилежних сторонах бруска. Коли застосовують рейсмус, то брусочки доводиться переставляти. Щоб риски були однаковими на всіх кінцях брусків, рейсмусом спочатку проводять їх по всій довжині брусків з двох сторін. Потім брусочки рейсмуса переставляють і точно також проводять риски по всіх кінцях. Оскільки довжину шипа беруть рівною товщині бруска, то після проведення рейсмусом (поздовжніх) рисок треба провести ще й горизонтальні (поперечні) риски олівцем або шилом під кутник, обмежуючи цю довжину. На брусках з вушками також проводять риски, обмежуючи їх висоту, яка повинна дорівнювати ширині шипа. Після нанесення всіх рисок по кінцях брусків їх закріплюють у верстаку і приступають до запилювання шипів і вушок лучковою пилкою або ножівкою з широким полотном. Лучкова пила продуктивніше ножівки. При запилюванні полотно пилки повинно перебувати близько риски, і її лінія залишатися непошкодженою, тобто пила повинна йти від риски. Під час запилювання шипів пила повинна йти з їх зовнішнього боку, а вушок - з внутрішнього (мал. 73, в, г). У початковій стадії запилювання влаштовують запил, тобто заглиблюють полотно пилки на 2-3 мм в товщину деревини. Для цього полотно пилки ставлять збоку від риски на 1/4 її товщини. Пилу спочатку ведуть на себе, роблячи тим самим запил, при якому зуби пилки злегка врізаються в дерево. Потім пилку короткими рухами ведуть вперед, поступово поглиблюючи її в деревину на 2-3 мм. У міру поглиблення пилки в пропил пиляння виконують на повний розмах. Пиляти слід без натиску на пилку (мал. 73, в, г), інакше вона ухиляється від свого напрямку (особливо лучкова). Під час роботи пилку направляють в потрібне місце шляхом повороту її рамки. Правильний розпил без перекосу повинен бути з обох боків шіша або вушка. Виконавши всі пропили, у шипових деталей спилюють щічки (мал. 73, г), при цьому лінія пропилу повинна бути строго під прямим кутом або із скосом усередину, а не навпаки. Шипи у вушка повинні з'єднуватися без додаткової підчистки стамескою з відповідною щільністю. Довбання - це столярна операція, внаслідок виконання якої отримують виступи (шипи) та отвори (гнізда) прямокутної форми для подальшого з'єднання деталей між собою. Цю операцію виконують за допомогою доліт і стамесок. Довбання ручним інструментом Долото - ручний інструмент для видовбування в деревині гнізді вушок прямокутного перерізу (мал. 74). Долото виготовляють зі стальної пластини (стержня) прямокутного перерізу товщиною 8-11 мм; робочу частину долота на довжині до 80 мм загартовують. Розрізняють долота теслярські (ширина лез - 10-16 мм), столярні (6-20 мм) та шипові (1,5- 6 мм). З боку робочого кінця лезо загострюється під кутом 35-40°, а на другому кіпці знаходиться хвостовик під ручку. Довжина фаски має дорівнювати 3,5 товщини стержня. Ручки доліт виготовляють з деревини твердих порід (клен, бук, граб). Для запобігання розколювання ручок, на них насаджують стальні кільця. Стамески (мал. 75) застосовують для довбання гнізд і отворів у тонких деталях, підрізування деталей, які припасовують, виготовлення дрібних фасонних деталей, вирізування невеликих заглиблень тощо. Стержень стамески виготовляють з Інструментальної сталі та загартовують на довжині 60-70 мм. Стамески бувають плоскі (ширина - 3-50 мм) і напівкруглі (6-40 мм). Стамески для довбання гострять під кутом 30°, для стругання- під кутом 20-25" і для різання- під кутом 15°. Величина кута загострення орієнтовно визначається довжиною фаски. Так, якщо кут загострення 15", довжина фаски повинна дорівнювати 3,5 товщини стамески. Напівкруглі стамески гострять як по вгнутій, так і по опуклій поверхням. Під час роботи долотами користуються дерев'яними молотками-киянками. Чи добре засвоїли? 1. Як називаються кутові з'єднання деталей з пиломатеріалів? 2. Які види кутових шипових з'єднань Існують? 3. Які інструменти бажано використовувати для розмітки шипів? 4. Назвати призначення долота та стамесок. Відповіді ГДЗ 7 клас з геометрії, хімії Нові підручники 7 клас за новою програмою 2015 року з алгебри, історії України | |
