11:37 § 17. Паразитичні безхребетні тварини | |
§ 17. Паразитичні безхребетні твариниСеред багатоклітинних безхребетних тварин зустрічається значна кількість видів організмів які використовують інші живі організми як середовище життя або джерело їжі. Такі організми називають паразитами. Вивчає різноманітність паразитичних організмів, їх поширення, походження особливості життєдіяльності і будови наука паразитологія.Зовнішні паразити паразитують на тілі хазяїна і зв'язані з його покривами. Наприклад, кліщі, блохи, воші, клопи. Ці членистоногі живляться кров'ю теплокровних тварин або людини. Висмоктуючи кров вони можуть переносити збудників різноманітних захворювань. Усі зовнішні паразити мають ряд пристосувань до свого способу життя: дрібні, інколи мікроскопічні, розміри тіла, чіпки кінцівки, ротовий апарат колючо-смоктального типу. Більшість серед кліщів - паразити усіх існуючих на землі тварин та рослин. Є серед них переносники небезпечних інфекційних хвороб. Наприклад, тайговий кліщ може переносити збудника смертельної хвороби енцефаліту. Енцефаліт - це небезпечне вірусне захворювання, що викликає запалення головного мозку Носієм цієї смертельної хвороби є дрібний гризун (білка, бурундук та ін.). Кліщ, що паразитує на цих тваринах може кусати і людину. При цьому разом із слиною переносить збудника енцефаліту від тварини до людини. Тому людям, що працюють у тайзі, періодично роблять щеплення проти енцефаліту. Собачий кліщ також зовнішній паразит людини чи тварини. Він може бути переносником хвороби Лайма. Будьте обережні у лісі, особливо у весняно-літній період. Після прогулянки оглядайте відкриті ділянки тіла. Перед тим, як витягти кліщами шкіри потрібно змастити олією або якоюсь іншою маслянистою рідиною його черевце. Це призведе до закупорки дихалець і кліщ сам намагатиметься вилізти із шкіри людини. На свійських тваринах можуть паразитувати свербуни-нашкірники та свербуни-шкіроїди. Ці кліщі дошкуляють тваринам, знижують їх продуктивність і погіршують якість шкіри. Паразитом людини є мікроскопічний кліщ коростяний свербун, який утворює довгі ходи в верхніх шарах шкіри, викликаючи при цьому сверблячку. Самки цього кліща, виходячи з ходів, відкладають яйця на поверхню шкіри ураженого. Тому ця хвороба здатна передаватись від людини до людини при користуванні спільними речами, через рукостискання тощо. Велика кількість зовнішніх паразитів є серед комах. Зокрема, клопи можуть бути паразитами птахів, ссавців та людини (клоп ліжковий). Воші, нелітаючі комахи, що живляться кров'ю людини, є переносниками таких небезпечних захворювань як висипний і поворотний тиф. Блохи, кровосисні паразити теплокровних тварин, можуть переносити чуму, туляремію, гепатит тощо. Внутрішні паразити паразитують у внутрішніх порожнинах, тканинах і клітинах живих організмів. До таких паразитів належать велика кількість представників типу Плоскі та типу Круглі черви. Часто їх називають узагальненою назвою -гельмінти, а хвороби, які вони викликають - гельмінтози. Ці паразити поселяються всередині кишечника людини, можуть уражати печінку, легені, серце і головний мозок. Вони добре пристосовані до внутрішнього паразитизму: мають спрощену будову тіла, у них відсутні органи чуття, у багатьох відсутня травна система, добре розвинена статева система і органи прикріплення (присоски, гачки) якими вони тримаються за стінки кишечника чи присмоктуються до стінок органів, щільні зовнішні покриви, які захищають їх від дії травних соків хазяїна. Хазяїном паразита називають організм у якому цей паразит розвивається. Розрізняють проміжного і остаточного хазяїна. Якщо в тілі хазяїна паразит перебуває лише у стадії личинки, то це проміжний хазяїн. Якщо ж в тілі хазяїна живе і розмножується дорослий статевозрілий паразит, то це остаточний хазяїн. Найнебезпечнішими паразитами людини і різноманітних тварин є сисуни та стьожкові черви. Найчастіше вони паразитують у печінці людини (печінковий сисун), кішки (котячий сисун) та інших тварин, забиваючи їх жовчні протоки. Сисун кров'яна двоустка, що зустрічається в Єгипті та Індії, паразитує у сечовому міхурі і кровоносних судинах хребетних тварин. Сисуни, перевалено дуже дрібні черви: від декількох міліметрів до 5 см. Тіло їх вкрите товстою оболонкою. У них є дві присоски: на передньому кінці тіла - ротова і посередині -черевна. Ротовий отвір у сисунів веде до дуже розгалуженого кишечника. Розвиток сисунів і інших паразитичних червів відбувається з перетворенням та зі зміною хазяїв. Розглянемо цикл розвитку печінкового сисуна, паразита великої рогатої худоби (мал. 70). Уражені ним корови (остаточний хазяїн) зменшують надої молока і з часом гинуть, бо у них повністю руйнується печінка. Паразит продукує величезну кількість яєць. Щоб далі розвиватись, яйця печінкового сисуна обов'язково повинні потрапити до ставка. У воді з яйця виходить вкрита війками личинка. Для подальшого розвитку їй необхідно потрапити в організм прісноводного равлика - малого ставковика, в тілі якого личинка розмножується без запліднення. Розвиваючись у тілі молюска ця личинка дає безліч (до 160) нових поколінь личинок. Хвостаті личинки останнього покоління розриваючи покрив тіла молюска виходять назовні. Розташовуючись на прибережній рослинності, вони вкриваються захисною оболонкою і утворюють нерухому цисту. Разом з травою і водою інцистовані личинки потрапляють до кишечника остаточного хазяїна - корови, а іноді і людини. Якщо людина не дотримується правил гігієни, у неї як у корови руйнується печінка, що може закінчитись смертю. До небезпечних внутрішніх паразитів людини і тварин належать бичачий та свинячий ціп'як, ехінокок, широкий стьожак, які належать до типу Плоскі черви та аскариди, гострики, трихінели - представники типу Круглі черви. Щоб уникнути небезпеки ураження гельмінтами потрібно дотримуватись правил гігієни, вживати м'ясо тварин після термічної обробки, проводити ветеринарне обстеження свійських тварин. Серед безхребетних тварин є велика кількість паразитичних організмів. Вони можуть паразитувати як на поверхні організму так і всередині. Усі паразити є небезпечними для організму хазяїна. Вони можуть переносити збудників ріноманітних хвороб або самі викликати різноманітні захворювання рослин, тварин та людини. Щоб унебезпечити себе від зараження потрібно знати особливості розмноження та розвитку паразитів, середовища їх існування та шляхи зараження. 1. На які дві групи поділяють паразитичних безхребетних тварин? 2. Яка особливість будови зовнішніх паразитів? 3. До яких типів безхребетних належать зовнішні паразити? 4. Яка особливість будови внутрішніх паразитів? 5. Як пристосувалися паразитичні черви до існування? 6. Як, знаючи біологію і схему розвитку паразитичних плоских червів, уникнути зараження ними? (Відповідь побудуйте на конкретних прикладах). 7. Які паразитичні плоскі і круглі черви поширені в Україні? Для допитливих Про К.І.Скрябіна Комплексна наука, яка всебічно вивчає паразитичних червів, або гельмінтів та спричинювані ними хвороби людини, тварин і рослин називається гельмінтологією. Виявлення суті паразитизму червів, шляхів поширення гельмінтів у природі, розробка загальних принципів боротьби й успіхи оздоровчих заходів у нашій країні стали підсумком зусиль великої групи вчених під керівництвом радянського вченого - академіка К.І. Скрябіна (1878-1972). К.І. Скрябіним було організовано більш ніж 200 експедицій, у тому числі і в Україну, і виявлено основні осередки поширення паразитів. Велике значення у боротьбі з гельмінтами надається санітарному контролю за питною водою, перевірці м'яса на м'ясокомбінатах, виявленню і лікуванню вражених червами людей і тварин. Відповіді ГДЗ 7 клас з хімії, біології Нові підручники 7 клас за новою програмою 2015 року зі світової літератури | |
