12:18 § 19-20. Проектування та виготовлення виробів із пиломатеріалів | |
§ 19-20. Проектування та виготовлення виробів із пиломатеріалівОпорні поняття: деталь, складальна одиниця, розмічання шипового з'єднання на заготовках, технологічна карта.Ознайомившись із властивостями такого конструкційного матеріалу, як деревина та видами пиломатеріалів, вивчивши різні конструктивні види з'єднання деталей виробу з деревини, можна перейти до такого виду діяльності, як проектування та виготовлення комбінованих виробів з деревини які складаються з певної кількості деталей з'єднуваних між собою за допомогою пазів та шипів. Термін «комбінований» свідчить про те, що готовий виріб буде отримано після виготовлення його окремих деталей та з'єднання їх у єдине ціле. Проектування та виготовлення виробу розпочинають з вибору й обговорення завдання. Обирати виріб для виготовлення треба, керуючись певними потребами у використанні готового виробу в побуті та навчальному середовищі, а також наявними знаннями та вміннями з виконання технологічних операцій для його виготовлення. У практичній роботі № 4 на сторінці 77 було показано кресленики такого виробу, як підсвічник, що є елементом декорування власного поменшання. Форма окремих деталей та спосіб їх з'єднання для отримання готового виробу дозволяє краще засвоїти теоретичний матеріал та практичні вміння опановані учнями у попередніх параграфах. Майбутній виріб (підсвічник) складатиметься з кількох деталей, виготовлених із пиломатеріалів заданого розміру (брусків з поперечними розмірами 45x45 мм. та дошки товщиною 25 мм.). Підсвічник, як об'єкт праці також можна використати для проектної діяльності з метою розробки його форми та конструкції більш пристосованої до виробничо-технологічних умов вашого навчального закладу. Представлений на кресленику виріб складається з п'яти деталей (мал. 48): тримача для свічки 1 (2 штуки); коромисла 2; стійки 3; основи 4. Кресленик підсвічника і послідовність розмічання окремих його деталей було розглянуто в § 12 (мал. 48). Усі шипові з'єднання, передбачені у конструкції світильника повинні бути припасовані для їх щільного з'єднання та остаточно зібрані із застосуванням клею. Оптимальна послідовність трудових операцій представлена у наведеній нижче технологічній карті. Опорні поняття: опорядження, оздоблення, опоряджувальні покриття, столярна підготовка, цикля, шліфування, ґрунтування, шпаклювання, лакування, полірування, воскування, фарбування. Відомо, що деревина - матеріал гігроскопічний, тому вироби з неї потрібно захистити певним способом від вбирання вологи, що призводить до зміни форми або й до повного руйнування виробу. Крім того, на повітрі деревина вигоряє та змінює колір, а також псується шкідниками (шашіль). Тому вироби з деревини вкривають тонким І міцним шаром захисних матеріалів, тобто здійснюють опорядження. Опорядження - це створення на поверхні деревини декоративно-захисних покриттів лакофарбовими або плівковими матеріалами для покращення зовнішнього вигляду та захисту від впливу навколишнього середовища (забруднення, дії світла, вологи, повітря тощо). Розвиток технології опорядження має багатовікову історію. Так, при виготовленні виробів з деревини давні єгиптяни тисячі років тому використовували лаки і фарби на основі яєчного білка, воску та природних смол. Нині досягнення у царині хімії полімерів призвели до появи лакофарбових матеріалів на основі синтетичних смол, характерною особливістю яких є утворення покриттів не внаслідок процесів випаровування розчинників (як, наприклад, у спиртових чи нітрола-ків), а в результаті хімічних реакцій, що відбуваються між речовиною та поверхнею деревини. Залежно від декоративних властивостей опоряджувальні покриття поділяються на прозорі (залишають текстуру деревини видимою під плівкою) та непрозорі (приховують колір і текстуру деревини). Розрізняють такі види опорядження поверхні виробів із деревини. 1. Столярне {прозоре) - покриття лаками і політурами таін., що утворюють прозору, блискучу плівку, крізь яку проглядається текстура деревини. 2. Малярне - покриття різнокольоровими фарбами і барвниками, які утворюють непрозору плівку. 3. Художнє - оздоблення поверхні виробів різноманітними декоративними техніками {різьблення, інкрустація, випалювання, гравірування, металізація, аерографія, бронзування та Ін.). 4. Плівкове {паперове) - поширений останнім часом спосіб, який полягає у покритті поверхні деревини текстурним папером. Столярна підготовка передбачає замазування сучків і тріщин, видалення бруду, зачищення поверхні деревини та шліфування. Тріщини на деталях здебільшого шпаклюють і зачищають, натомість сучки висвердлюють, а в отвір вклеюють дерев'яну вставку, підібрану за розміром і породою. Шліхтик - рубанок з подвійним лезом для чистовоїобробки деревини. Цикля - сталева пластинка з гострим, певним чином заточеним краєм, уживана для остаточного зачищення (циклювання) виструганої дерев'яної поверхні підлоги, виробів І деталей. Поверхню деревини зачищають шліхтиком з ножем, який має прямолінійне І гостре лезо, встановлене під кутом 60 . Стружколам щільно підганяють до ножа. Після зачищення шліхтиком поверхня деревини стає рівною, гладенькою і без задирок навіть у місцях завилькуватості. Нерівності з зачищеної поверхні знімають ручною циклею, яка має вигляд тонкої сталевої пластинки прямокутної форми розміром 150x90x1,2 мм (мал. 86). Різальну частину циклі загострюють під прямим кутом, щоб вона утворювала два гострих прямокутних ребра. Потім ребро завалюють стержнем, проведеним вздовж ребра навскоси так, щоб на кромці утворилося тонке лезо. Цикля повинна бути тонкою, трохи пружною, твердою, правильно загостреною, а також мати такі розміри і форму, щоб її зручно було тримати в руках. Циклю тримають обома руками з нахилом, при якому вона може різати і дещо навскоси, направляючи рух на «себе». Щоб під час роботи циклею пальці менше стомлювалися, доцільно користуватися бруском, у проріз якого вставляють циклю. Цикля під час зачищення неначе зіскоблює верхній тонкий шар деревини, залишаючи най дрібніший ворс. У разі обробки деревини твердих порід цей ворс малий і практичного значення не має, а при обробці деревини м'яких порід його видно неозброєним оком і відчутно на дотик, тому такі породи, як осика, липа, циклями не обробляють, а одразу ж шліфують. Шліфування - це наступний етап столярної підготовки дерев'яної поверхні до опорядження. З плином часу з'являються нові шліфувальні матеріали, удосконалюються технології обробки, однак сутність цієї столярної операції залишається незмінною: зробити поверхню виробу ідеально рівною. З цією метою столярні вироби шліфують, наприклад, до і після нанесення ґрунту, між першим та другим нанесенням лакофарбових матеріалів тощо. Нині промисловість виготовляє широкий спектр шліфувальних матеріалів: листи, стрічки, губки, абразивні пелюсткові круги тощо (мал. 87). У деревообробці здебільшого використовують листи й стрічки на тканинній і паперовій основі. Основними характеристиками абразивних матеріалів є зернистість, твердість, механічна міцність, мінеральний склад, об'ємна маса, абразивна здатність. Залежно від відсоткового вмісту основної фракції позначення зернистості доповнюють буквеним Індексом. Від зернистості залежать чистота одержуваної поверхні і продуктивність процесу обробки. Так, за зернистістю шліфувальні матеріали поділяються на: 1) грубі - 8,10,12,14,16, 20, 24; 2) середні - ЗО, 36, 46, 54, 60; 3)тонкі - 70, 80, 90,100,120, 150,180; 4) дуже тонкі - 220, 240, 280, 320, 400, 500, 600. Ґрунтування, Щоб заповнити пори й утворити плівку, яка створює умови для кращої адгезії лаку з деревиною, поверхні ґрунтують. Грунтування роблять під прозорі і непрозорі покриття. Ґрунтовки - це суміші, які утворюють нижній шар покриття; вони складаються з розчину смол, нітроцелюлози і пластифікаторів у суміші розчинників. Застосування ґрунтовок зменшує витрати лаку або політури. Шпаклювання застосовують при непрозорому опорядженні виробів з деревини фарбами або емалями. Шпаклювання буває місцеве і суцільне: при місцевому шпаклюванні замащують дрібні дефекти, а суцільне шпаклювання покращує зовнішній вигляд опорядження виробів. Залежно від плівкоутворювальних речовин шпаклівки бувають олійні, клейові, нітролакові, поліефірні тощо. Лакування - найпоширеніший вид прозорого опорядження столярно-будівельних виробів та меблів, адже лакова плівка надає дерев'яній поверхні красивого зовнішнього вигляду та захищає її від атмосферних впливів. Якість лакової плівки залежить від виду лаку, способу його нанесення та кількості покриттів. Полірування - трудомісткий за виконанням спосіб опорядження поверхні виробу, який дає гарну й блискучу плівку, проявляючи текстуру І колір деревини. Існує два основних види полірування: полірування безпосередньо по деревині (столярне полірування) і полірування по шелаковому або нітролаковому покриттю. Політури - це розчини твердих полірувальних смол у суміші органічних розчинників. Воскування - це нанесення на поверхню деревини воскової пасти з наступним її розтиранням (розполіровуванням), внаслідок чого утворюється м'який, ніжний глянець. Фарбування (імітація) деревини. Для підсилення натурального кольору деревини, надання деревині простих порід кольору І вигляду цінної породи, іноді для вирівнювання кольору неоднакових за тоном частин деталей виробу, деревину під прозоре покриття фарбують (тонують). При тонуванні деревини під більш цінну породу слід враховувати її особливості. Фарбують (імітують) деревину природними, аніліновими та гуміновими барвниками, а також протравами (розчинами хімічних сполук). Природні барвники готують з рослин. Відварами з тирси або стружок червоного дерева фарбують деревину у червоний колір, з лушпиння цибулі - у червоно-коричневий, з недозрілих плодів крушини - у жовтий, а з лушпиння грецького горіха або кори яблуні - у коричневий. Відваром лушпиння бобів, кори вільхи або верби деревину тонують у чорний колір. Природні барвники здебільшого стійкі і не змінюють кольору під дією світла та повітря. Бейц (горіхова чи коричнева морилка) продається у вигляді порошку або пасти. Перед використанням його розчиняють у гарячій воді і фільтрують. Теплим розчином покривають напередзволожену поверхню. Наносять розчин бейцу широкими І довгими мазками, спочатку впоперек, а потім уздовж волокон. Не можна допускати підтікання барвника. Зразу ж після нанесення бейцу поверхню треба протерти чистою м'якою ганчіркою, щоб забезпечити рівномірність покриття. Виріб буде темнішим, якщо поверхню обробити бейцем 2-3 рази, що й використовують для підготовки поверхні під яворівське або контурне різьблення по тонованому фоні. Правила безпечної праці під час оздоблення виробів Із деревини 1. Перед нанесенням лакофарбового покриття надівати рукавиці. 2. Наносити покриття тільки в добре провітрюваному приміщенні або на відкритому повітрі (пара лаків і фарб шкідлива для здоров'я). 3. У приміщенні, де виконується обробка, не можна користуватися електронагрівальними приладами. 4. Після закінчення роботи вимити руки теплою водою з милом. Якщо фарба не змивається, змочити руки оліфою, олією або нашатирним спиртом. Чи добре засвоїли? 1. В чому полягає столярне опорядження виробів з деревини? 2. В чому полягає малярне опорядження виробів з деревини? 3. Назвати види художнього оздоблення виробів з деревини. 4. Навіщо оздоблюють вироби з деревини? Відповіді ГДЗ 7 клас з геометрії Нові підручники 7 клас за новою програмою 2015 року з алгебри | |
