11:47 § 19. Надклас риби. Клас хрящові риби | |
§ 19. Надклас риби. Клас хрящові рибиСучасних риб відомо біля 20 тисяч видів. Це одна з найбільших за видовим складом група хребетних. Риби -виключно водні тварини. їх характерною ознакою є те, що тіло, як правило, вкрите лускою, органами дихання є зябра, парні кінцівки - у вигляді плавців. Надклас Риби поділяється на класи Хрящові і Кісткові риби.Поширення та спосіб існування. Хрящові риби поширені в усіх океанах і морях, крім Каспійського. Вони - виключно морські жителі. Лише деякі види хрящових риб заходять у ріки. Хрящовим рибам притаманний вільно існуючий спосіб життя, майже всі вони хижаки. Такі представники як акули, швидко персуваються у товщі води. Це - пелагічні тварини. А такі риби, як скати, ведуть придонний спосіб життя. Особливості зовнішньої будови. Скелет хрящових риб протягом усього життя залишається хрящовим, звідки й походить їх назва. Вони мають довжину тіла від 20 см до 15 м (китова акула). Форма тіла у хрящових риб або сплющена у спинно-черевному напрямку, як у ската, або видовжена, як у акули. Розглянемо будову хрящових риб на прикладі акули. Багатьом ця тварина відома своєю ненажерливою та жорстокою вдачею. Тіло в акули торпедоподібне, що надає їй можливість розвивати велику швидкість. Воно поділяється на голову, тулуб і хвіст. Голова в акули плавно переходить у тулуб, який починається від останньої зябрової щілини, а закінчується отвором клоаки (мал. 72). Передня частина голови в акули утворює виріст - рострум. На голові знаходяться очі, парні ніздрі і ротова порожнина. Рот розміщений на нижній частині голови у вигляді поперечної щілини. По боках голови відкриваються зяброві щілини t найчастіше їх 5 пар. Позаду очей є два отвори - бризкальця. Бризкальця ведуть до глотки та є рудиментами (залишками) зябрових щілин. Тіло акули має парні та непарні плавці. Плавці у хрящових риб - складки шкіри, всередині яких є хрящовий скелет у вигляді плавцевих променів. Парні {грудні та черевні плавці) розташовуються горизонтально. До непарних відносяться спинний, хвостовий і анальний плавці. Хвостовий плавець в акули асиметричний, нерівно-лопатевий. У його верхню велику лопать заходить вісь скелета. Шкіра вкрита кістковими лусками, які мають пластинку та зубець. Вершина зубця спрямована назад і вкрита твердою емаллю, подібною до зубної емалі людини. Така луска називається плакоїдною (від грецьк. "плакоіс" - площина, поверхня). Зубці луски дрібні, але дуже міцні. У країнах, де ведеться промисловий вилов акул, їхня шкіра використовується місцевим населенням у якості наждачного паперу. На голові луски заходять у ротову порожнину, перетворюючись на зуби. Цей факт підтверджує еволюційне походження зубів хребетних із шкірних утворів. Особливості внутрішньої будови. Скелет має загальний план будови хордових і складається з хребта, черепа, скелета кінцівок (плавців) і поясів кінцівок. Хребет хрящових риб поділяється на два відділи: тулубовий і хвостовий. До хребта приєднуються ребра, які захищають тіло риби з боків. Парні грудні і черевні плавці не прикріплені до хребта, а їхні пояси кінцівок лежать вільно у м'язах. Плавального міхура у хрящових риб немає і тому густина їхнього тіла більша, ніж густина води. Ось чому для того, щоб триматись у товщі води, акули повинні весь час активно плавати. Як і у всіх хребетних, нервову систему акули складають: центральна нервова система (головний і спинний мозок) та периферичні нерви. Від спинного мозку відходять 11 пар нервів. Головний мозок у акули великий і має п'ять типових для хребетних відділів. У акул добре розвинуті півкулі переднього мозку (у них гарний нюх), середній мозок, що відповідає за зір, та мозочок. Великі розміри мозочка пов'язані зі складними рухами акули. Травна система акули побудована згідно загальної схеми будови травної системи хребетних: ротова порожнина, глотка, стравохід, шлунок, тонка і товста кишки. Щелепи ротової порожнини несуть великі дуже гострі зуби, що розміщуються в декілька рядів. Ці зуби навіть використовують для виготовлення хірургічних скальпелів, бо вони ніколи не тупляться. Акула ними відкушує та розриває на шматки здобич. Бокові стінки глотки пронизують зяброві щілини. Останній відділ травної трубки впадає в особливий орган -клоаку. З травних залоз найбільшими у акули є підшлункова залоза та печінка, яка має жовчний міхур. Жовч емульгує (розбиває на дрібні крапельки) жири, що полегшує їх перетрав ле н ня. Видільна система, як і у всіх хребетних, представлена парними нирками. Нирки фільтрують кров і звільняють її від продуктів обміну. В них відбувається утворення сечі. Вивідні канали нирок відкриваються в клоаку. Органами дихання у хрящових риб є пластинчасті зябра. Зябрових кришок хрящові риби не мають. Цим вони відрізняються від кісткових риб. Потік води до зябрової порожнини здійснюється через зяброві отвори глотки, а у скатів - і через бризкальця. Щоб забезпечувати активний обмін води в зябрах, акулі потрібно постійно ковтати свіжі порції води та пропускати її через зяброві щілини. У кісткових риб, наприклад, таких, як карась, є зяброві кришки рух яких і забезпечує водообмін в зябрах. Кровоносна система. У риб уперше у ході еволюції з'являється двокамерне серце. Воно складається із передсердя і шлуночка. Кровоносна система у хрящових риб замкнена і має тільки одне коло кровообігу. Кров рухається в одному напрямку. У серці риб циркулює тільки венозна кров. З органів чуттів у акули особливо добре розвинені органи нюху. Акула відчуває запах крові в радіусі декількох кілометрів і тому швидко відшукує собі жертву. Крім того, вона непогано бачить та чує. Для акули, що постійно та активно рухається у воді, надзвичайно важливим органом чуття є бічна лінія. Подібно до всіх риб, бічна лінія представлена каналом, що лежить у шкірі та сполучається з оточуючим середовищем через велику кількість отворів. За допомогою цього органу риби сприймають швидкість і напрямок руху води. Розмноження та розвиток. Хрящові риби роздільностатеві. Запліднення, подібно до вищих хребетних, внутрішнє. Яйцеклітини хрящових риб, на відміну від яйцеклітин кісткових риб, великі та багаті на жовток. У китової акули яйцеклітина сягає 0,6 м у довжину. Деякі яйцеклітини мають різноманітні утворення для прикріплення до підводних предметів. У багатьох акул, запліднені яйця затримуються в тілі риби і починають розвиватись. Спостерігається два види подібного розвитку яєць: живородіння та яйцеживородіння. При живородінні (акула-молот) зародок, подібно до ссавців, зв'язаний із кровоносною системою матері особливим утворенням - плацентою (від лат. "плацента" - дитяче місце). Через кровоносні судини плаценти зародок отримує поживні речовини, а продукти обміну виводяться. При яйцеживородінні {морський ангел), яйце лише затримується у материнському організмі і розвивається за рахунок поживних речовин жовтка. Від своїх оболонок зародок звільняється у організмі матері. Різноманітність та значення хрящових риб. Ряд Акули. Відомо близько 10 родин акул. Загальна їх кількість 250 видів. Акули ненажерливі хижаки, що живляться головоногими молюсками, креветками, різноманітною рибою, морськими зміями, черепахами і навіть дельфінами. Найменшими за розмірами є акули родини Котячих акул: куницева (30 см) та котяча (50 см). Найбільшими за розмірами не тільки серед акул, але і серед сучасних риб є китова та гігантська акула. Довжина їх сягає 15-20 м, а вага до 14-20 тонн (мал. 73,2). Зовнішнім виглядом і способом живлення ці акули дуже нагадують морського ссавця кита. Подібно до нього, вони живляться дрібною рибою та планктонними рачками і зовсім безпечні. Небезпечні вони хіба що для судноплавства. Поширені ці гігантські акули у субтропічних і тропічних водах усіх океанів. Цікаву форму роструму мають пилконіс і акула-молот. Між іншим, акула-молот є людожером. Крім неї, близько 50 видів акул вважаються небезпечними для людей. Серед них сіра (до 5 м), блакитна (до 4 м), біла (до б м), тигрова (довжиною до 9 м) акули, кархародон (до 12 м) та інші. Деякі з акул такі, як колюча, або катран, що поширені у помірних водах Японського, Білого, Берингова, Чорного та ін. морів шкодять рибальству, поїдаючи промислову рибу. Є серед акул і об'єкти промислового вилову. Особливо цінуються гурманами жирні плавці акул, з яких варять делікатесний суп. З печінки акули отримують технічний риб'ячий жир. Деякі акули, подібно до скатів, мають плоске тіло. Це, наприклад, акула морський ангел ( до 2,5 м), яка поширена вздовж європейського узбережжя океану і веде бентосний спосіб життя. Ряд Скати (мал. 73,1). До цього ряду належать риби, що мають сплющене в спинно-черевному напрямку тіло і дуже розвинуті грудні плавці. Тіло скатів голе або вкрите, як і у акул, плакоїдною лускою. У зв'язку із сплющенням тіла, зяброві отвори у скатів розташовані на черевній стороні. Бризкальця у скатів розвинені краще, ніж в акул. Колір верхньої частини тіла у скатів часто імітує колір дна. Скати пристосувались до малорухомого способу життя, вони подовгу можуть не ворушитись, підстерігаючи свою здобич. Під час плавання скати хвилеподібно рухають грудними плавцями. їхні зуби - тупі, пристосовані до перемелювання черепашок молюсків і панцирів ракоподібних, які є їх їжею. Розмножуються скати дуже повільно, найчастіше шляхом відкладанням доволі великих, вкритих шкаралупою яєць. Подібно до яєць акул, вони мають спеціальні вусики. Яйця скатів розвиваються у воді. Яйцеживородіння у скатів спостерігається дуже рідко. До ряду Скати належить близько 350 видів. Найвідоміші серед них звичайні скати. Вони, як і акули, мають рострум і хвіст з ледь помітним плавцем. До звичайних скатів відноситься шипуватий скат, або морська лисиця. Він живе на невеликих глибинах і зустрічається в Чорному морі, де його добувають заради жиру. Скати-хвостоколи характеризуються круглим плавцем та зазубреною голкою, яка лежить у основі хвоста і служить засобом захисту. В Україні цей вид зустрічається в Азовському і Чорному морях. Електричні скати мають округлу форму тіла і гладку шкіру, у них відсутній рострум. Існують вони, головним чином, у тропічних морях. У цих скатів між грудними плавцями і головою є електричні органи, у вигляді пігментних плям. Ці органи здатні створювати сильні розряди з напругою до 70 вольт та вражати доволі великих тварин і навіть людину. Морські дияволи найбільші за розмірами серед скатів: ширина їхнього тіла до 6 м, а вага до 500 кг (скат манта). Живуть вони в тропічних морях на великих глибинах. Місцями скати дуже поширені, але промислового вилову їх не ведуть. Найчастіше їх виловлюють випадково, хоча м'ясо у них їстівне, а печінка містить жири, багаті на вітамін D. Хрящові риби - це давні за походженням риби, що виникли раніше кісткових і зберегли деякі примітивні ознаки. Шкіра їх вкрита плакоїдною лускою, зяброві кришки і плавальний міхур відсутні, протягом усього життя у них зберігається хрящовий скелет. Завдяки досконалим пристосувальним якостям, особливо в будові органів чуттів та розвитку головного мозку, хрящові риби збереглись і до нашого часу. 1. За якими ознаками ви впізнаєте в природі хрящову рибу, наприклад, акулу? 2. Як переміщується у воді акула? 3. Які примітивні ознаки у будові мають хрящові риби? 4. Як розмножуються і розвиваються акули? 5. Які акули є небезпечними для життя людини? 6. Яке промислове значення мають хрящові риби і як їх використовує людина? 7. Які особливості зовнішнього вигляду представників ряду Скати? 8. Поясніть терміни: плакоїдна луска, орган бічна лінія, рострум, клоака, бризкальце, живородіння, плацента, яйцеживородіння. Запишіть їх до свого біологічного словничка. 1. Розгляньте "Дерево життя", знайдіть місце класу Хрящові риби у системі органічного світу. 2. Порівняйте будову тіла та спосіб життя тварин ряду Акули та Скати. Відповіді ГДЗ 7 клас з хімії, біології Нові підручники 7 клас за новою програмою 2015 року зі світової літератури | |
