12:06 § 36. Природні зони. Висотна поясність | |
§ 36. Природні зони. Висотна поясністьЯка з природних зон займає найбільшу площу на території Північної Америки?Особливості розташування природних зон. Відповідно до розташування основних форм рельєфу на більшій частині материка природні зони витягнуті смугами з півночі на південь. І тільки зони арктичного поясу і зона тайги простягаються із заходу на схід. У Кордильєрах проявляється висотна поясність. Рослинний і тваринний світ півночі материка схожий на Північну Євразію, а південь - на Південну Америку. Це пояснюється спільністю розвитку і їх територіальною близькістю. Зони арктичних пустель, тундри, тайги. Зона арктичних пустель охоплює Ґренландію і більшу частину островів Канадського Арктичного архіпелагу. Влітку на звільнених від снігу і льоду ділянках, на кам'янистих і болотистих ґрунтах ростуть мохи і лишайники. З льодовикового періоду тут водяться вівцебики. Південніше по узбережжю материка і островів, із заходу на схід, простягнулася зона тундри. З півдня вона обмежена Північним полярним колом, до сходу межа дещо опускається на південь, захоплюючи узбережжя Гудзонової затоки і північну частину півострова Лабрадор. Ґрунти тундри -болотного і тундрово-глеєвого типу В умовах короткого і прохолодного літа й багаторічної мерзлоти у північній частині тундри ростуть мохи і лишайники, а в південній частині - болотні трави, чагарники ялівцю, кущики лохини і чорниці, низькорослі, з викривленими стовбурами берези, верби, вільхи. У зв'язку з поширенням мерзлоти просочування вологи сповільнене, тому в тундрі є торф'яні болота. Тваринний світ має бідний видовий склад. Часто зустрічаються карибу (північний олень), песці, лемінги, полярні вовки. У північноамериканській тундрі водиться біла куріпка та ін. Вражають чисельністю птахів «пташині базари». Тут є гаги, кайри, чистики та ін. В узбережних водах багато тюленів і моржів. На північному узбережжі материка зустрічається білий ведмідь. Досить цікавою твариною, яка живе у північній частині материка, є росомаха. Ця тварина була поширена на цій території ще з часів існування мамонтів та печерних ведмедів. Сьогодні основною здобиччю росомахи є олені, тому зони поширення цих тварин збігаються. У помірному поясі материка найбільші площі вкриті лісами. Тайга Північної Америки, як і зони арктичного поясу, займає широкі простори. В умовах різких коливань температури, підвищеної зволоженості (500-600 мм опадів на рік і низького випаровування), слабкого дренажу і водостійкості у вигляді горизонту багаторічної мерзлоти в зоні тайги розвиваються підзолисті грунти. Свою назву вони отримали завдяки том}', що під тонким шаром перегною лежить шар з нерозчинними елементами, які кольором нагадують попіл. Для рослин характерна поверхнева коренева система. У тайзі ростуть переважно хвойні дерева: чорна і біла ялини, бальзамічна смерека, сосни. Є і листяні породи: паперова береза з гладенькою білою корою, осика. На краях боліт панують ялини, смереки, сосни. З хижих звірів у лісах водяться рисі, чорні ведмеді, вовки, лисиці; є лісові олені, лосі, скунси, дикобрази і цінні хутрові звірі - соболь, бобер, ондатра. Що Вам відомо про особливості існування даних тварин? Далі від узбережжя природа набуває більш континентальних рис. Серед дерев переважають сосни, формується густий трав'яний покрив. Зони мішаних та вологих лісів. На сході материка тайга змінюється зоною мішаних лісів, а також чергується з вологими лісами. Клімат тут більш м'який і вологий. Ґрунти зони - дерново-підзолисті. Головні породи дерев є теплолюбними рослинами - цукровий клен, бук, дикий виноград. Далі на захід континентальність клімату зростає, взимку трапляються сильні морози. У лісах переважають осика, бальзамічна тополя, паперова береза. На сході материка поряд із зоною мішаних лісів розташовуються зони широколистих лісів. Помірний клімат цієї зони є перехідним до субтропічного. Морози бувають рідко. У незайманих лісах Аппалачів зустрічаються десятки видів дуба, каштана, клена, бука, гікорі, тюльпанове дерево і платан. Відтворені на місці зрубаних ліси бідніші за своїм видовим складом. Тут панують дуби та дрібнолисті породи. Під лісами формуються бурі лісові ґрунти. Для фауни характерні такі види, як віргінський олень, ведмідь барибал, деревний дикобраз, віргінський опосум, місцеві види летючих мишей. Зустрічаються тварини, характерні і для інших підзон: скунс, рись, єнот, видра, кроти, землерийки. Нині тваринний світ збіднений людиною. Лісостепи, прерії, напівпустелі, пустелі. Від окраїн углиб материка через зменшення вологості лісові ландшафти змінюються лісостеповими. Вони поширені на Великих рівнинах, у західній частині Центральних рівнин і на окремих ділянках внутрішніх плато Кордильєр. Ця природна зона складається з двох смут: лісостепової і прерій. На відміну від власне лісостепової підзони прерії, або американські степи (див. мал. 100), мають краще зволоження. Покрив багаторічних трав у недалекому минулому мав надзвичайну густоту і висоту. Переважали бородачі, ковила, швейники і різноманітне різнотрав'я. Тваринний світ степів дуже однорідний. Там водяться бізони (лише у заповідниках), койот, ховрах, бабак, лучний собачка, інші гризуни. Багато степових птахів: лугова тетеря, індики, гриф та ін. Зустрічаються гримучі змії, звичайні гадюки. Протягом останнього століття природа прерій зазнала значних змін. Зона пустель і напівпустель займає внутрішні плоскогір'я Кордильєр. У рідкому рослинному покриві переважає чорний полин на сіро-бурих ґрунтах. Поширені солончакові пустелі. Напівпустелі й пустелі займають значну частину внутрішніх плоскогір'їв Кордильєр, Мексиканського нагір'я і каліфорнійського узбережжя. Тут на сірих і бурих ґрунтах ростуть колючі чагарники, кактуси і полин, а на засолених ґрунтах - солянки. Для цих територій характерним є великий птах - каліфорнійський кондор. Він знаходився на межі зникнення, та останнім часом, стараннями вчених-біологів, чисельність цих птахів зросла до чотирьох сотень. Ліси субтропічного, тропічного, субекваторіального поясів. На південному сході субтропічного поясу на жовтоземах ростуть мусонні мішані ліси. Поряд із хвойними породами зустрічаються карликові пальми і чагарникові вічнозелені дуби. Болотисті ділянки зайняті болотним кипарисом. На більш сухих ділянках ростуть сосна і пальма сабаль. Тут багато птахів, поширені черепахи, алігатори. На захід від зони лісів опадів випадає менше, і тут переважає трав'яниста рослинність субтропічних прерій. Ближче до Кордильєр опадів випадає ще менше і рослинність стає біднішою; низькі трави - трава Грама (злак) і бізонова трава (багаторічний злак заввишки всього 10-30 см) - не покривають усієї землі і ростуть окремими жмутками. Вічнозелені субтропічні ліси ростуть на півдні Міссісіпської і Приатлантичної низовин. На коричневих ґрунтах ростуть дуби, магнолії, буки, карликові пальми. Дерева обвиті ліанами. Найвище дерево планети -есквоя досягає висоти 100 м і більше. Дещо нижчим є мамонтове дерево. У Центральній Америці і на островах Карибського моря розташовані зони саван і вологих вічнозелених дерев. Області висотної поясності. У Кордильєрах у меридіональному напрямку розташовані області висотної поясності. В основі кожного поясу лежать смуги з характерними для цих територій природними комплексами. А з висотою флора і фауна збіднюються. На західних приокеанських схилах Кордильєр ростуть густі хвойні ліси, в основному із туї, могутніх сітканських ялинок, дуже цінної дугласової смереки. Зустрічаються тут і широколисті породи, такі як орсгонський дуб. Ліси піднімаються по схилах гір до висоти 1000-1500 м. Вище вони рідшають і переходять у гірську тундру. Для фауни характерні різноманітні місцеві види: сітканський олень, ведмеді грізлі (див. мал. 102), північно-західний вовк, скунси, тихоокеанський єнот; у річках багато лососевих риб. Складання порівняльної характеристики висотної поясності у різних частинах Кордильєр У різних частинах Кордильєр спостерігаються відмінний характер висотної поясності. Характер рослинності підніжжя гір визначається положенням у кліматичному поясі, наслідком чого є наявність відповідних рослин природної зони (див. атлас). Західні схили Сьєрра-Невади до висоти 1000-1200 м укриті чагарниками, вище до 1700-1800 м на бурих лісових ґрунтах зростають вологолюбні хвойні ліси із сосни, кедра, білої ялини, на висоті 1500 м — гігантської секвої, до 2800-3000 м — ялинові ліси на підзолистих ґрунтах. Вище, на гірських лучних ґрунтах зростають альпійські луки. На північному заході материка, у Кордильєрах Аляски, нижні частини гір укриті хвойними лісами до 1000—1500 м, вище смуга гірської тундри, вище 2000 м — сніги та льодовики. Завдання 1. Дайте визначення поняття «висотна поясність». Завдання 2. Використовуючи карти атласу та наведений вище текст, складіть порівняльну характеристику висотної поясності різних ділянок Кордильєр. Завдання 3. На основі аналізу матеріалу, зробіть висновок стосовно того, чим визначається висотна поясність у Кордильєрах? Висновки 1. Лише три зони материка - арктичних пустель, тундри, тайги -розташувались на материку типово - тягнуться із заходу на схід; усі інші природні зони простяглися у меридіональному напрямку. 2. Області висотної поясності розташовані у Кордильєрах. 3. Тваринний світ тундри та прерій менш різноманітний, ніж у лісових зонах. 1. Які особливості зони тайги у Північній Америці? 2. Що таке прерії? Охарактеризуйте їх природу. 3. Охарактеризуйте рослинний світ і тваринний світ субтропічного поясу. 4. Що вам відомо про найвище дерево планети? Однією з особливостей Мексиканського нагір'я є розмаїття видів кактусів. Кактус зображений навіть на гербі Мексики. А сама назва країни походить від ацтекських слів, що означають «місце агави». Агава є одночасно і деревом, і кактусом, цвіте рослина лише один раз. Вона має близько 80 корисних властивостей. А відомий німецький географ А. Гумбольдт, який подорожував у цій частині материка у 1799-1804 pp., називав агаву «деревом життя». Підручники 7 клас за новою програмою з географіі Відповіді ГДЗ для 7 класу з геометріі | |
