13:05 § 39. Симетрія. Способи пересування тварин | |
§ 39. Симетрія. Способи пересування тваринУ тварин, як і в рослин, виявляються закономірності симетрії та полярності. Тварини розвиваються в умовах земного тяжіння, яке має вплив на їх розвиток та будову.Симетрія - це закономірне розташування подібних (однакових) частин тіла або форм живого організму, сукупності живих організмів щодо центру або осі симетрії. Симетрія є проявом пристосування тварин до навколишнього середовища, вираженням закономірності їх збереження. Симетрія в будові тіла пов'язана з рівновагою організму в просторі, з виживанням і збереженням виду. Формування різних типів симетрії тіла тварин є відображенням їх способу життя. Воно пов'язане з певним типом живлення, характером її руху та середовищем існування. Для нас найбільш звичною є двобічна (білатеральна) симетріЯу оскільки тіло людини побудоване за цим типом симетрії, (мал. 135). Для нього характерне поняття "площини симетрії", тобто такої площини, за допомогою якої можна умовно поділити тіло на дві рівні половини, дзеркально подібні. Права половина - це дзеркальне відображення лівої, і навпаки. Двобічна симетрія характерна для тварин, що активно пересуваються у просторі. У таких тварин виникла диференціація на спинну та черевну сторони, так як ці частини тіла потрапляють в різні умови по відношенню до факторів довкілля. Один кінець тіла стає переднім і до нього зміщуються ротовий отвір та органи чуттів, оскільки цей кінець першим зустрічає джерела подразнень. Сюди ж переміщається і центр нервової системи - мозок. Таким чином формується головний відділ тіла. Головна вісь тіла проходить від переднього полюса, де розміщений ротовий отвір, до заднього, де розміщений анальний отвір. Тому єдину площину симетрії можна провести вздовж головної осі тіла, яка поділяє його на ліву і праву половину. Таку симетрію мають більшість тварин, починаючи із типу Плоскі черви. У тварин зустрічається і інший тип симетрії - радіальна або радіально-променева симетрія (мал. 134). При виникненні такої симетрії з'являється умовна вісь тіла, навколо якої симетрично повторюються ділянки тіла. Такий вид симетрії властивий гідрі, медузі, кораловим поліпам. Роз'янемо гідру. Вісь симетрії у неї можна провести через ротовий отвір та центр підошви. Променів симетрії буде стільки ж, скільки щупалець (5-12). Такий тип симетрії властивий тваринам, які ведуть малорухомий або зовсім нерухомий (сидячий) спосіб життя. Тварини з цим типом симетрії мають одну головну поздовжню вісь тіла, навколо якої променями розташовані різні органи, а також полярні частини тіла: нижня і верхня. Радіальна симетрія дуже поширена серед рослин. Способи пересування тварин. Пересування, тобто здатність переміщуватись з одного місця на інше, - одна з найважливіших ознак переважної більшості тварин, яка відіграє величезну роль в їх житті. Завдяки активному переміщенню з місця на місце відсувається швидка зміна умов життя, що веде до удосконалення всієї організації тварин, насамперед їхньої нервової системи та органів чуттів. Пересування сприяє активному відшукуванню їжі та її захопленню; отже, живлення стає інтенсивнішим, що приводить до посилення обміну речовин. Тваринам, здатним до швидкого пересування, легше захищатися від несприятливих умов існування та від різних ворогів. Крім того, завдяки переміщенню проходить розселення виду, захоплення нових територій з дещо відмінними умовами життя. Залежно від умов середовища та способу життя у процесі еволюції в тварин виробився певний спосіб пересування: плавання, повзання, лазіння, ходіння, біг, стрибання, планерування та літання. Особливу різноманітність пересування ми бачимо у наземних чотириногих тварин. Найповільніший вид пересування - це повзання, полягає в русі по поверхні за допомогою власної поверхні тіла (або коротких ніжок). Повзанням притаманне, наприклад, зміям, равликам та червам. Ходіння - це спосіб пересування, при якому тварини по черзі спираються на три або чотири ноги, виносячи одну з них уперед. Так рухаються, наприклад, черепахи (мал 136,1). Невипадково повільність їх пересування увійшла у приказку. Вони проходять за годину приблизно 400 м. Але навіть серед плазунів є тварини, які пересуваються дуже швидко. До них належать багато ящірок - мешканців відкритих просторів (степів, пустель, напівпустель). Такі ящірки не повзають на череві, а бігають на витягнутих ногах з високо піднятим черевом. За швидкість пересування деякі з ящірок одержали відповідні назви: прудка ящірка, швидка ящірка. Деякі з них при швидкому бігові підіймають передні кінцівки і рухаються лише на задніх (деякі ігуани, південноамериканські ящірки-бігуни). Найшвидшим видом пересування тварин є галоп. Він характерний для деяких ссавців: майже всіх копитних, хижаків, білячих, зайцеподібних. Чемпіоном серед них є гепард (яіал. 136, 2) Цей хижак доганяє свою здобич, розвиваючи на короткий час величезну швидкість - близько 112 - 115 км/год. Одним із способів пересування деяких чотириногих тварин є стрибки у довжину й висоту. І в цьому способі переміщення є рекордсмени. У стрибках у довжину особливо відзначаються кенгуру, зокрема великий сірий та великий рудий (мал. 136, 3). Хоча передні кінцівки цих тварин розвинені настільки, що вони можуть і на них спиратися, коли пасуться; однак стрибки на задніх кінцівках - основний спосіб їх пересування. На довгих задніх кінцівках цих велетенських тварин надзвичайно розвинута мускулатура, що і дає їм можливість здійснювати неймовірної довжини стрибки. Іноді вони можуть стрибати на 12 м у довжину, розвиваючи при цьому швидкість до 50 км/год, але не на довгий час. Планеруючі польоти можуть робити земноводні; з плазунів найкращим планеристом вважається летючий дракон (мал 137, Планеруючи стрибки роблять також і деякі ссавці, зокрема шерстокрили - мешканці тропічних лісів Яви, Суматри, Калімантану, Філіппін. їх літальна перетинка вкрита шерстю і сполучає шию, кінцівки і хвіст. Вони - рекордсмени серед "планеристів". Стрибаючи з верхівки дерева, шерстокрили широко розставляють ноги й витягують хвіст, від чого розтягується літальна перетинка, і тоді, майже не знижуючи висоти, вони можуть пролітати до 130-140 м. Значно поступаються шерстокрилам гризуни-летяги, які дуже подібні до білок. Максимальна відстань їх польоту - 30-60 м (мал. 137, 2). Справжній політ - це активний рух за допомогою крил. Першими в такий спосіб почали пересуватися комахи. Для них характерна наявність однієї або двох пар крил та сильно розвинених м'язів. У найкращих літунів на такі м'язи припадає 15 - 25% ваги тіла. Чемпіоном швидкості серед комах є бабка коромисло: за секунду вона пролітає 32 м, отже, 114 км за годину (мал. 137, 3). Політ - типовий спосіб пересування птахів. Вся їх організація - зовнішня і внутрішня будова, фізіологія підпорядковані польоту. Це - обтічна форма тіла, легкий і теплий пір'яний покрив, невелика голова з роговим дзьобом, відсутність зубів, перетворення передніх кінцівок у крила, легкий і міцний скелет, полегшені задні кінцівки, могутні груди й м'язи, які приводять у рух крила, велике серце, що виконує важку роботу під час польоту, інтенсивний обмін речовин. Перебувати довгий час у повітрі можуть буревісники, альбатроси, грифи і орли, але це завдяки ширяючому польоту (пасивному), при якому птахи використовують вітер або висхідні повітряні потоки, а змахів крилами не роблять. У таких птахів крила довгі, з великою літальною площиною, але грудні м'язи і серце розвинені слабше. З ссавців до справжнього і тривалого польоту пристосовані тільки рукокрилі, їх своєрідні крила - це еластична шкіряста перетинка між видовженими чотирма пальцями передніх кінцівок, яка переходить на передпліччя, плече, боки тіла, охоплює задні кінцівки (без стоп) і хвіст. На грудній кістці вони мають кіль, до якого прикріплюються грудні м'язи, що приводять у рух крила. Інші пристосування рукокрилих до польоту - це добре розвинені легені й серце, інтенсивний обмін речовин, ехолокаційний апарат для орієнтації та визначення напрямку руху. Більшість цих звірків видають ультразвуки, які, відлунюючись від предметів на їх шляху, уловлюються чутливими нервовими закінченнями, розміщеними головним чином у вушних раковинах, що дає можливість не наштовхуватись на різні перешкоди (ці тварини нічні, органи зору у них розвинені погано) (мал. 137, 4). Плавання - найстародавніший вид пересування тваринних організмів, але властивий він не тільки водяним тваринам, які постійно живуть у воді, в ній добувають їжу та розмножуються, а й багатьом наземним тваринам. Чемпіонами з плавання вважаються стародавні мешканці морів - кальмари. Завдяки своєму "реактивному двигуну" - лійці, вони можуть розвивати величезну швидкість - до 200 км/год. Формою тіла вони нагадують ракету та рухаються заднім ходом - загостреним хвостом уперед. Ромбовидні плавці хвоста відіграють роль стабілізатора. Чудовими плавцями є кити і дельфіни. Швидше за них плавають риби. Симетрія є відображенням способу життя тварин, пристосуванням до навколишнього середовища та вираженням закономірності збереження. У тварин зустрічається білатеральна та радіально-променева симетрія. Залежно від умов зовнішнього середовища та способу життя у тварин виробився певний спосіб пересування: плавання, повзання, лазіння, ходіння, біг, стрибання, планерування та літання. 1. Проявом якої закономірності є симетрія у тварин? 2. Що таке білатеральна симетрія? Наведіть приклади тварин, яким властивий цей тип симетрії. 3. Який тип симетрії властивий гідрі? Що властиве для такої симетрії? 4. Яку роль в житті тварин відіграє пересування? 5. Які способи пересування тварин ви знаєте? 1. Поміркуй, чому у малорухомих тварин виробився радіальний тип симетрії, а у тих, що активно рухаються -білатеральний? 2. Яке значення для виживання тварин мають різноманітні способи пересування? 3. Як в них проявляється дія загальних закономірностей природи? ГДЗ відповіді ГДЗ 7 клас з хукраїнської мови, хімії Підручники 7 клас за програмою 2015 року з трудового навчання, біології | |
