14:58 § 40. Рух тварин | |
§ 40. Рух тваринПоміркуйте«Рух - це життя» - стверджував великий давньогрецький мислитель Арістотель. А чи погоджуються з цим твердженням тварини (наприклад, губки чи коралові поліпи), які ведуть прикріплений спосіб життя? Які особливості руху тварин? Рух - це переміщення складових частин клітини, самих клітин, органів організму и самого організму шляхом активної зміни положення чи форми. Жива природа наповнена рухами. Рухається цитоплазма в усіх живих клітинах, переміщується рідина в тканинах, змінюють свою форму клітини рослин, грибів і тварин, які мають несправжні ніжки, джгутики й війки, повертаються квітки чи листки рослин до світла. Рухаються й змінюють своє місце в просторі й самі вільножи-вучі організми. Таким чином, для губок й коралів рух також є основою життя, він забезпечує зміни на рівні клітин. Чи має якісь відмінності рух у тварин? Особливості руху тварин пов'язані з такою здатністю як скоротливість, що визначається на кожному з рівнів організму. На рівні молекул цю здатність зумовлюють особливі білки - актин і міозин. Саме вони утворюють скоротливі волоконця всередині клітин. Прояви руху на рівні клітин пов'язані також з органелами руху - псевдоподіями, джгутиками та війками. Велике значення для зміни форми клітин та руху тварин має відсутність у їхніх клітинах жорсткої клітинної стінки. Тканинами тварин, що проявляють здатність до скоротливості, є м'язові. В організмі тварин розрізняють гладку та посмуговану м'язові тканини, які утворюють спеціальні скоротливі органи руху - м'язи. Гладкі й посмуговані м'язи формують м'язову систему в межах опорно-рухової. Отже, РУХ ТВАРИН - здатність клітин чи організмів до активних взаємовідносин із середовищем, що виникає як результат скоротливості на різних рівнях організації життя. Які є види руху тварин? Рухи тварин можуть бути пасивними (повітря переміщує на павутинках павуків) та активними (біг у гепарда, плавання риб). І ті, й інші рухи відіграють свою роль у житті організмів, але специфічним для тварин є саме активний рух. Активний рух тварин (локомоція) - це процес життєдіяльності, у якому беруть участь органели руху та органи руху для активного переміщення клітин чи організмів у просторі. У тваринному світі всі типи активного руху, незалежно від того, чи забезпечуються вони рухами цитоплазми, чи рухами клітинних ор-ганел, чи органами руху, пов'язані зі скоротливими елементами цитоплазми у вигляді мікротрубуочок. У залежності від їх розташування й способів взаємодії в клітині розрізняють амебоїдний, мерехтливий (війковий та джгутиковий) і м'язовий рухи. Амебоїдний рух - це рух за допомогою несправжніх ніжок, які з'являються завдяки повільному перетіканню цитоплазми й зміні форми клітини. У губок такий рух властивий амебоцитам, які забезпечують живлення й перетравлювання часток їжі. Здатними до амебоїдного руху є і фагоцитарні клітини безхребетних та спеціалізовані лейкоцити хребетних, що здійснюють захист організму від чужорідних тіл. Мерехтливий рух - це рух за допомогою джгутиків та війок, які є довгими чи короткими ниткоподібними цитоплазматичними виростами клітин з мі-кротрубочками всередині. Завдяки руху війок переміщуються війчасті черви, личинки безхребетних тварин, яйцеклітини у яйцепроводах та затримується пил у дихальних шляхах хребетних. Хвилеподібні скорочення джгутиків комірцевих клітин губок, травних клітин гідри підганяють воду з киснем і частками їжі. Ті ж джгутики допомагають рухатися сперматозоїдам і запліднювати яйцеклітину. М'язовий рух - це рух за допомогою скоротливих органів м'язів, в утворенні яких беруть участь м'язові тканини. Найповільніше скорочуються гладкі м'язи, але вони працюють майже без втоми. У більшості безхребетних тварин ці м'язи утворюють всю мускулатуру тіла. У хребетних тварин гладкі м'язи утворюють стінки травного каналу, дихальних шляхів, кровоносних судин, сечового міхура. Посмуговані м'язи можуть швидко скорочуватися й розслаблюватися, що лежить в основі таких складних рухів, як робота серця, плавання, біг, політ, ковзання, стрибання тощо. Ці м'язи характерні для головоногих молюсків, членистоногих та хребетних. Уперше м'язи виникають у плоских червів, де беруть участь в утворенні шкірно-м'язового мішка. У кільчастих червів формуються примітивні кінцівки - параподії, що є парними виростами тіла в кожному сегменті. Членистоногі вже мають членисті багатофункціональні кінцівки, які в значній мірі посприяли їхньому пристосуванню до умов життя. У хребетних тварин здобування їжі, здійснення міграції, захист від ворогів уже пов'язані з парними плавцями або п'ятипалими кінцівками наземного типу. Способи активного переміщення тварин за допомогою цих органів руху дуже різноманітні: плавання, літання, біг, ходіння, ковзання, реактивний рух, крокування, стрибання, повзання та ін. Отже, основні види руху в тварин пов'язані з певними органелами руху й органами руху, що здатні скорочуватися завдяки скоротливим білкам у складі скоротливих волоконець. Від чого залежить тип симетрії тіла в тварин? СИМЕТРІЯ ТІЛА - закономірне розташування подібних частин тіла організму щодо центру, осі чи площини симетрії. Формування різних видів симетрії тіла пов'язане з певним способом життя. У тварин виділяють два основних типи симетрії: радіальну й двобічну. Радіально-променева симетрія - це симетричне розташування частин тіла навколо центра симетрії в радіальних напрямках. Цей тип симетрії властивий тваринам, які живуть у товщі води й зазнають з усіх сторін однакового впливу чинників (наприклад, у колоніальних коловерток). Радіально-осьова симетрія - це симетричне розташування частин тіла навколо осі симетрії. Ця симетрія характерна для тварин, які ведуть малорухливий чи прикріплений спосіб життя. Радіальна симетрія характерна для багатьох кнідарій (гідри, медузи, коралові поліпи), а також для більшості голкошкірих (наприклад, для морських зірок). Двобічна симетрія - це симетричне розташування частин відносно площини симетрії. Ця симетрія виникла в зв'язку з активним переміщенням у просторі. У двобічносиметричних тварин виникає диференціація на спинну та черевну сторони, оскільки ці частини тіла потрапляють у різні умови по відношенню до факторів середовища. Завдяки такій симетрії тіло тварин уже матиме передній та задній кінці. Один кінець тіла стає переднім, тому що до нього входять ротовий отвір, головний мозок та органи чуттів, які першими зустрічають впливи подразнень. Площину симетрії можна провести і вздовж тіла, яка поділяє його на ліву й праву половини. Таким чином, у двобічносиметричної тварини відрізняються верхня й нижня, передня й задня частини, і тільки права та ліва однакові й дзеркально відображають одна одну. Цей тип симетрії характерний для більшості тварин. Біологія + Мистецтво Симетрія в просторі була відома художникам, скульпторам та архітекторам ще в глибоку давнину. Ми бачимо елементи симетрії на картинах, у древніх наскальних зображеннях, в орнаментальних прикрасах стародавніх предметів і зброї. Єгипетські піраміди й піраміди майя, куполи слов'янських соборів, грецьких храмів і палаців, античні арки й амфітеатри -ось тільки деякі приклади прагнення людини до піднесеної краси й справжньої досконалості. А чи може бути річ красивою, якщо вона асиметрична, тобто позбавлена симетрії? Наведіть приклади тварин, яким властива асиметрія. Нові підручники для 7 клас за програмою 2015 року з німецької мови, фізики Відповіді решебники для 7 класу з української мови, біології | |
