13:03 § 56. Еволюція поведінки тварин | |
§ 56. Еволюція поведінки тваринЯкі стратеги поведінки тварин?Тварини мають велику кількість різноманітних поведінкових реакцій, спрямованих на забезпечення їхнього життя. Так, у поведінці слонів спостерігаємо інстинкти, научіння та розумову діяльність, конфлікти й агресію, взаємодопомогу й альтруїзм. Поведінка тварин є результатом взаємодії генів та умов середовища, і в різних ситуаціях переважають різні стратегії поведінки. Стратегія конфліктів (стратегія конкуренції, агоністична поведінка) - сукупність різноманітних форм поведінки, пов'язаних із конфліктами між особинами одного виду. Ця стратегія поєднує бійки, оборону, втечу, завмирання, переслідування, тобто прояви, основою яких є агресія з однієї сторони і реакцією на цю агресію -з протилежної. Руховими реакціями, що супроводжують таку поведінку, можуть бути удари лапами, крилами, вертикальні стійки, що роблять тварину більшою, настовбурчення пір'я чи шерсті тощо. Агоністичною є поведінка глушеців чи тетеруків на токовищах, -перевертання хом'яків на спину, прикидання скунсів мертвими, «боксування» кенгуру тощо. Найголовнішим результатом такої поведінки є з'ясування та встановлення рангових відносин між партнерами, які взаємодіють. У багатьох тварин така поведінка супроводжує територіальні конфлікти та статеву поведінку. Стратегія співпраці (стратегія взаємодопомоги, кооперативна поведінка) - сукупність різноманітних форм поведінки, пов'язаних із поєднанням і взаємодією двох чи більше особин для виконання якогось завдання. Найчастіше тварини співпрацюють під час захисту від хижаків, втамування голоду, догляду за молодняком, подолання перешкод тощо. Найбільш яскравими прикладами кооперації є такі прояви, як: поведінка бізонів, зубрів, які заганяють у центр стада телят і самок у разі небезпеки; формування з багатьох особин косяків риб, що дезорієнтує хижаків; у зграї журавлів під час годівлі виставляють вартових, якщо необхідно висилають розвідників, які діють на користь зграї; для захисту гнізд різні птахи об'єднуються і разом відганяють хижака. Цікавим є випадок, коли бегемот допомагав дитинчатам зебри та антилопи гну, зафіксований в національному парку Серенгеті. Він, підставивши свою голову, допоміг малятам, які вже тонули, переправитися на інший берег річки. Стратегія жертовності (альтруїстична поведінка) - сукупність різноманітних форм поведінки особин, що сприяє підвищенню пристосованості інших особин за рахунок зниження власної пристосованості. Самопожертва, або альтруїзм, у тварин найбільш яскраво проявляється у відносинах усередині родини, але також зустрічається і серед інших соціальних груп. До альтруїстичної поведінки, наприклад, можна віднести реакцію «окрикування хижака» коли особини сигналізують про наближення ворога, попереджаючи зграю, але наражаючи себе на небезпеку. Деякі види мурашок, які відчувають, що скоро помруть, залишають свої гнізда та гинуть на самоті. Собаки та кішки часто приймають осиротілих більченят, каченят і навіть тигренят, турбуючись про них, як про своїх власних малюків. Дельфіни підтримують хворих або поранених особин свого виду, плаваючи під ними протягом багатьох годин та одночасно підштовхуючи їх до поверхні води, щоб вони могли дихати. Моржі інколи опікуються малюками-сиротами свого виду, які втратили батьків через напад хижаків. Стратегія виживання (егоїстична поведінка) - сукупність різноманітних форм поведінки особин, що підвищує власну пристосованість особин за рахунок зниження пристосованості інших особин. Приклади цієї стратегії поведінки зустрічаються часто. Пінгвіни королівські, наприклад, можуть довго товпитися на краю скелі, не наважуючись пірнути у воду, щоб не стати жертвою морських леопардів. Вони вичікують і прагнуть зіштовхнути один одного. Тварини часто поїдають одна одну, не бажаючи ділитися їжею, територією або шлюбним партнером з іншими. Поведінка овець, які потрапили в небезпеку, пояснюється бажанням опинитися в центрі стада і врятуватися за рахунок сусіда. Егоїстичні стратегії поведінки дозволяють окремим видам виживати та витісняти інпгі організми, однак вони менш вигідні з точки зору еволюції в порівнянні з кооперацією. Отже, в поведінці тварин можна виділити певні СТРАТЕГІЇ ПОВЕДІНКИ, тобто загальну спрямованість поведінки задля досягнення пристосувального результату, залежно від ситуації середовища. Які найголовніші закономірності еволюції поведінки тварин? Еволюція тварин - процес незворотніх змін у будові, функціях і І поведінці, який відбувається впродовж історичного часу. Ознаки по- І ведінки тварин, як і ознаки будови та функцій, характеризуються І двома важливими особливостями - великою різноманітністю й при- І стосувальним характером. Причиною цієї різноманітності поведінки є І спадкова мінливість, що створює нові та видозмінює вже існуючі ознаки поведінки. Відбираючим чинником в еволюції живих організмів є природний добір. Саме завдяки цьому рушійному фактору відбираються й зберігаються ті прояви, які є корисними для організмів у певних умовах середовища. Ще Ч.Дарвін у своїй всесвітньо відомій науковій праці «Походження видів» підкреслював, що при порівнянні споріднених видів можна зрозуміти й еволюцію форм поведінки. Як приклад він розглядав шлях формування інстинкту розмноження в зозулі, якій властивий гніздовий паразитизм. У межах роду зозуль є ряд мінливості форм батьківської поведінки: від непаразитичних видів, які насиджують яйця, до видів, у яких спостерігається паразитизм. А початком у формуванні цього інстинкту зозулі була одна особливість її розмноження: птахи відкладають яйця з проміжками у 2-3 дні. Порівняння поведінки нижчих і вищих тварин дає можливість відмітити таку закономірність як ускладнення в процесі еволюції. У найпростіших тварин поведінкові реакції є вродженими й простими -(таксиси, кінези й орієнтації). Ці реакції дають можливість змінювати швидкість і напрямок дій під впливом чинників середовища. З появою нервової системи й рефлексів тварини змогли швидше пристосуватися до мінливих умов середовища, що дало переваги в боротьбі за існування. Ускладнення поведінки та збільшення пристосувальних можливостей прямо пов'язане з розвитком нервової системи під час еволюції тварин. Існує пряма залежність між рівнем розвитку нервової системи живої істоти та складністю її поведінки. Залежно від рівня розвитку нервової системи, розрізняють три типи поведінки тварин, що відрізняються переважанням інстинктів, научіння та елементарної розумової діяльності. Отже, еволюція поведінки тварин відбувалася під впливом її рушійних сил і у формуванні поведінки спостерігається така загальна закономірність, як розвиток від простого до складного. Гіпотеза - це форма розвитку знань, що являє собою обґрунтоване припущення, висунуте з метою з'ясування властивостей і причин певних явищ. Розгляньте запропоновані ілюстрації зі зображенням поведінки тварин. Застосувавши свої знання стратегій поведінки, сформулюйте гіпотезу до кожної з них і відшукайте приклади, що її підтверджують або спростовують. Біологія + Військове мистецтво Поняття «стратегія» походить від грец. «стратос» - військо і «егос» - веду, тобто за походженням є військовим терміном. Стратегія - це військове мистецтво ведення війни. У цій галузі є такий вираз: «Тактика потрібна для того, щоб виграти бій, а стратегія - щоб виграти війну». А якою є тактика і стратегія поведінки гігантських риб-папуг, які мають таку зброю як великий лобний наріст на голові? Нові підручники для 7 клас 2015 з української мови, алгебри Відповіді ГДЗ для 7 класу з німецької мови, історії України | |
