13:32 § 56. Рельєф дна та рух води у Світовому океані | |
§ 56. Рельєф дна та рух води у Світовому океаніЗагальна площа Світового океану - 361 млн км2(71 % площі поверхні Землі) о Середня солоність водних мас Світового океану - 35 %. Пригадайте, чим океанічна земна кора відрізняється від материкової? Яка на смак вода в Світовому океані? Чому? Що спричиняє рух води у Світовому океані? Які океанічні течії називають теплими, а які холодними? Розміри Світового океану. Світовий океан - це сукупність океанічних вод нашої планети. Як Ви вже знаєте, площа Світового океану - 361 млн км2 і це 71 % поверхні Землі. Проте об'єм його вод складає лише 1/800 об'єму Землі, а середня глибина океану (близько А км) становить лише 0,0007 радіуса земної кулі. Отже, можна зробити висновок, що про гігантські розміри Світового океану може йтися лише стосовно поверхні Землі, але не про об'єм планети. Протягом тривалого часу межі океанів та їх кількість визначалися по-різному. У деякій науковій літературі до цього часу зберігається поділ Світового океану на п'ять частин (додається Південний океан). Відповідно до програми курсу виділяємо А океани: Тихий, Атлантичний, Індійський та Північний Льодовитий. Межі океанів визначено на основі їх фізико-географічних особливостей. На окремих ділянках вони умовні і проведені по меридіану. Рельєф дна Світового океану - результат переміщення літосферних плит. Якби можна було 6 випарувати усю воду Світового океану, то ми б побачили рельєф, що за своєю різноманітністю та грандіозністю не поступається суходолу і навіть перевершує його. Нам важко уявити найглибшу западину океану в 11 км (Маріанська западина) і найвищу вершину висотою понад 10 км (вулкан Мауна-Кса на Гавайських островах, якщо рахувати з підніжжя). Ви вже знаєте, що западини океанів утворювалися внаслідок розходження літосферних плит. В місцях розходження літосферних плит земна кора розтягується, мантійна речовина виходить на поверхню, відбувається «народження» океанічної земної кори і утворюються серединно-оксанічні хребти. Вони порізані розломами, що тягнуться як вздовж, так і впоперек хребтів. Тут утворюються підводні вулкани, землетруси, є виходи гарячих джерел. Гірська система серединно-оксанічних хребтів простягається на 60 тис. км (цс в півтора рази довше за екватор!) і займає 17% площі Світового океану. За «Тектонічною картою світу» визначте найбільшу і найменшу швидкість розсування океанічного дна у межах серединно-океанічних хребтів? В місцях зближення літосферних плит відбувається занурення океанічної плити під материкову і утворюються глибоководні жолоби. У Світовому океані зараз нараховують 35 глибоководних жолобів. Вони витягнуті переважно вздовж острівних дуг з боку океану і за формою нагадують гірські ущелини. Більшість глибоководних жолобів розташовані у Тихому океані, а у Північному Льодовитому їх немає зовсім. Спробуємо дослідити як змінюються глибини Світового океану, коли ми починаємо віддалятися від берега материка. Спочатку йде підводне продовження материка - материкова відмілина (англ. мовою шельф) і материковий схил, які мають материкову земну кору і займають лише 16 % площі дна. Шельф можна побачити на «Фізичній карті світу» у вигляді світло-блакитної смужки, що оперізує всі материки, адже його глибина, як правило, не перевищує 200 м (див. шкалу глибин і висот). Найбільшу площу займає ложе океану із середньою глибиною 3,5 км і типовою для океанів земною корою. Там переважають глибоководні рівнини (улоговини), вкриті шаром мулу. На їх фоні височать конуси окремих вулканів із пласкими, немов зрізаними верхівками (гайоти), ланцюжки вулканічних гір та підводних піднять. Найважливішим елементом рельєфу дна океану є ссрсдинно-оксанічні хребти, які піднімаються на висот)' 3-4 км. їх окремі вершини можуть здійматися над поверхнею води у вигляді вулканічних островів, наприклад біля Ісландії. Рельєф океанічного дна складається з таких елементів: 1) материкова відмілина (шельф), з глибинами переважно до 200 м; 2) крутий материковий схил (глибиною до 2500 м); 3) ложе океану з глибиною від 2500 до 6000 м; 4) глибоководні западини і жолоби з глибинами понад 6000 м. Водні маси. Подібно до того, як в атмосфері виділяють повітряні маси, у Світовому океані виділяють водні маси. Пригадате, за якими показниками розрізняють повітряні маси? Найголовнішими властивостями водних мас є їх температура і солоність, які закономірно змінюються за широтою та глибиною. Широтна зональність проявляється у поверхневому шарі і обумовлена переважно припливом тепла від Сонця. Виділяють 7 основних природних широтних поясів у океані: екваторіальний, два тропічні, два помірні і два полярні (арктичний та антарктичний). Водні маси по вертикалі діляться на: поверхневі (до 200 м) та підповерхневі (поділяються на проміжні, глибинні та придонні). Цікаво, що біля дна океану вода крижана (всього лише +2°С) на всіх широтах - від екватора до полюсів. За мал. 166 визначте, як змінюються температура і солоність водних мас в екваторіальних широтах з глибиною. Чому придонні водні маси тепліші за глибинні? Що їх підігріває? Для відкритих частин Світового океану загальний вміст солей, розчинених у морській воді, становить у середньому 35 г в 1 кг води, або 35%о. Середня солоність океанів змінюється від 32%о до 38%о, а морів від 42%о до 5%о. Найбільша солоність у Червоному морі 42 %о. Це пояснюється його розташуванням у тропічних широтах, де жарко й сухо. Крім того у Червоне морс не впадають річки, а із розколин у морському дні, б'ють ключі гарячої дуже солоної води. Балтійське морс, навпаки, має найнижчу солоність 5-8 %о, оскільки випаровуваність тут невисока, а опадів випадає достатньо. До того ж воно опріснюється водами річок, що в нього впадають і талими сніговими водами. Водні маси відрізняються не лише температурою і солоністю, але і насиченістю киснем, густиною, прозорістю. Течії у Світовому океані. Океанічні течії - горизонтальні переміщення водних мас у вигляді потоків, які рухаються постійними шляхами. За температурними характеристиками розрізняють теплі і холодні течії. Теплі течії відхиляють ізотерми води від екватора, холодні - до екватора. На перший погляд схема течій Світового океану надзвичайно складна. Але якщо Ви зрозумієте, що головною причиною виникнення течій є постійні вітри, і пригадаєте загальну схему циркуляції атмосфери, тоді все станс простим і зрозумілим. Навіть назви багатьох течій підкажуть на постійні вітри, які їх спричинили (наведіть приклади). За походженням течії поділяються на вітрові і градієнтні. Вітрові виникають внаслідок дії постійних і сезонних (мусонних) вітрів. Градієнтними є течії, що виникають внаслідок різниці тиску води. Сила тяжіння прагне вирівняти водну поверхню, змінену дією притоку (нагону) води у певних місцях (біля берегів, у гирлах річок, у центрі атмосферного вихору), чи різної густини води тощо. Рідко можна спостерігати течії, які спричинені лише однією силою. Гольфстрім, наприклад, є одночасно і градієнтною, і вітровою течією. Визначте, якою за походженням є Міжпасатна протитечія. Після виникнення течії починають діяти вторинні сили, які впливають на швидкість і напрямок руху. Відхиляюча сила (сила Коріоліса) примушує водний потік відхилятись від свого напрямку в Північній півкулі вправо, а в Південній - вліво. Крім того, напрямок течії змінюють конфігурація берегів материків і рельєф дна океану. Загальна схема течій Світового океану. По обидва боки від екватора під впливом пасатів формуються потужні Північна і Південна пасатні течії. Зустрічаючи на своєму шляху східні береги материків, течії створюють надлишок води (підвищення рівня) і повертають вправо в Північній і вліво в Південній півкулі. Так виникають градієнтні течії (Гольфстрім, Куросіо, Бразильська, Мадагаскарська і Східноавстралійська), які цей надлишок води усувають. Приблизно на 40° широти в обох півкулях на водні маси починають діяти західні вітри і течії повертають на схід. Зустрічаючи на своєму шляху західні береги материків, вони повертають в напрямку екватора і утворюють замкнені кільця циркуляції. У Північній півкулі циркуляція спрямована за годинниковою стрілкою, у Південній - проти. Замикають субтропічні кільця - Канарська, Каліфорнійська, Перуанська, Бснгсльська та Західноавстралійська течії. Вони компенсують втрати води, яку забирають пасатні течії у західних частинах океанів. Таким чином утворюються п'ять основних величезних кілець системи поверхневих течій Світового океану. Закономірності формування морських течій представлено на мал. 167. У помірних і субполярних широтах Північної півкулі навколо областей низького тиску (Алеутського і Ісландського баричного мінімумів) утворюються малі кільця з напрямком течій проти годинникової стрілки. Так Північноатлантична течія спрямована із заходу на схід (які постійні вітри її спричинюють?), Норвезька течія є градієнтною, а Лабрадорська компенсує втрати води. Знайдіть на карті течії, які утворюють подібне мале кільце у північ-ній частині Тихого океану. У Південній півкулі - течія Західних вітрів без перешкод здійснює рух навколо Антарктиди між 40 ° і 55 ° пд. ш., тому її ще називають Антарктичною циркумполярною течією. Ці широти отримали назву «ревучі сорокові» і «несамовиті п'ятдесяті» через сильні вітрі і часті шторми. Океанічні течії мають дуже важливе значення для клімату материків (пригадай, яке саме), для визначення меж океанів і для мореплавання, бо вони впливають на швидкість і напрямок руху судна. Найпотужнішою течією на планеті є течія Західних вітрів, вона огинає земну кулю поміж 40° та 55° пд. ш. смугою завширшки близько 1 тис. км., а її протяжність сягає ЗО тис. км. 1. Рельєф океанічного дна складається з материкової відмілини (шельфу), крутого материкового схилу і ложа океану із середньою глибиною 3,5 км. По центру океанів у місцях розходження літосферних плит знаходяться серединно-океанічні хребти, по окраїнах - глибоководні западини і жолоби. 2. Водна маса - це великий об'єм води, що тривалий час має постійні характеристики і властивості, які залежать від того, в якій частині океану вона сформувалася. 3. Виділяють сім зональних типів поверхневих водних мас: один екваторіальний, по два тропічних, помірних і полярних. По вертикалі розрізняють поверхневі та підповерхневі водні маси. 4. Головною причиною виникнення течій є постійні вітри. Океанічні течії утворюють замкнуті кола циклонального і антициклонального типу. Рух води у великих кільцях Північної півкулі відбувається за годинниковою стрілкою, а Південної - проти. 1. Порівнявши «Фізичну карту світу» і «Тектонічну карту світу», визначте на межі сходження яких літосферних плит розташовані глибоководні жолоби: а) Зондський; б) Філіппінський; в) Маріанський; г) Алеутський; д) Чилійський. 2. Вчені вважають, що система серединно-океанічниххребтів приурочена не тільки до океанічного дна - вона поширюється і на материки. Визначте, продовженням яких серединно-океанічних хребтів є місцевості в районі Каліфорнійської затоки, Червоного моря. 3. Чому в Північному Льодовитому океані немає глибоководних жолобів? 4. За «Кліматичною картою світу» визначте, як на клімат материків впливає Каліфорнійська, Гумбольдта (Перуанська) і Сомалійська течії. За «Політичною картою світу» назвіть країни, які відчувають цей вплив. Підручники 7 клас за новою програмою 2015 року з історії України, музичного мистецтва, біології Відповіді решебники для 7 класу з алгебри, української мови, географії | |
