11:32 § 8. Дефекти деревини | |
§ 8. Дефекти деревиниОпорні поняття: вади, дефекти деревини, сучки, тріщини,Вадами вважають недоліки окремих ділянок деревини, які знижують 'її якість й обмежують можливості її використання для виготовлення виробів. Вади деревини, що виникають у процесі заготівлі, транспортування, сортування, штабелювання та механічної обробки, називають дефектами. Вади і дефекти деревини поділяють на такі групи: сучки, тріщини, види форми і будови стовбура, хімічні забарвленНА, грибні ураження, пошкодження комахами, сторонні включення та різні деформації. ► Сучок - це частина гілки (їх основи) у стовбурі дерева. Розрізняють дев'ять різновидів сучків (див. мал. 27). У загальному виді їх розрізняють за формою сучка на поверхні пиломатеріалу: а) круглі, б) овальні, в) довгасті. Сучки можуть бути розміщені на пласті пиломатеріалу (мал. 27, б зліва), на його ребрі (мал. 27, б посередині), або одночасно на його двох або трьох поверхнях (мал. 27, б справа). За місцем розташування сучка на пиломатеріалі їх поділяють на: г) пластові; д) крайкові; є) реброві. Зшивний вид сучка (мал. 27, є), в свою чергу, може виходити на дві взаємо перпендикулярні сторони пиломатеріалу (сучок виходить на обидві крайки, (мал. 27, є зліва; сучок виходить на обидві пласті пиломатеріалу (мал. 27, є справа). Також за своїм взаємним розташуванням сучки можуть бути груповими (мал. 27, ж) та розгалуженими (мал. 27, з). Також всі наведені види сучків можна розрізняти за: ступенем зростання - зрощені, частково зрощені, пезрощені, випадаючі, річні шари яких не зрослися з основною деревиною й тримаються в ній нещільно; за станом деревини - здорові, що мають деревину без ознак м'якої гнилизни; світлі здорові сучки - деревина яких близька за кольором до основної деревини; темні здорові - деревина яких дуже просочена смолою та дубильними речовинами І значно темніша від кольору основної деревини; здорові з тріщинами; загнилі - З м'якою гнилизною, яка займає до 1/3 площі перерізу сучка; гнилі; тютюнові - деревина яких повністю або частково гнила або стала трухлявою масою іржаво-бурого (тютюнового) кольору. Сучки здебільшого є основною вадою за якою визначають сорт пиломатеріалу майже в усіх виробах і деталях з деревини. При вимірянні сучки виражають абсолютними (у міліметрах) або відносними (у частках розмірів заготовки) величинами з підрахунком їх кількості у круглих лісо- і пиломатеріалах в одиницях на 1 м довжини або бічної поверхні заготовки. Тріщина - це розриви деревини вздовж волокон. Тріщини класифікують (див. мал. 28) передусім за їх розташуванням у деревині та причинами їх виникнення: метикові (мал. 28, А) - являють собою тріщини, що утворилися у ядрі і спрямовані через шар стиглої деревини до зовнішньої поверхні стовбура (заготовки); морозовинні (мал. 28, Б)- навпаки утворилися у зовнішніх шарах стовбура і спрямовуються до його ядра; тріщини всихання (мал. 28, В) - це радіально спрямовані тріщини, які утворюються у зрубаному стовбурі у процесі його висихання. Від метикових та морозовинних тріщин вони відрізняються меншою довжиною (не більше 1 метра); відлунні (мал. 28, Г) - тріщини у ядрі або стиглій деревині, що проходять між річними кільцями І мають значну протяжність вздовж стовбура деревини, вони утворюються у процесі росту деревини І збільшуються під час висихання пиломатеріал ів. Також усі зазначені види тріщин розрізняють за їх положенням на пиломатеріалі (заготовці): • пластові - розташовані на пласті заготовки; • крайкові - розташовані на крайках {одній або на обох) пиломатеріалу; • торцеві - тріщини, які потрапили у площину розпилу пиломатеріалу але не виходять на Інші площини заготовки. Тріщини, особливо наскрізні, порушують цілість лісоматеріалів і знижують їх механічну міцність. їх виміряють за глибиною та довжиною у лінійних мірах (міліметрах і сантиметрах) або відповідно в частках товщини і довжини стовбура або пиломатеріалу. Товщину та глибину тріщин вимірюють за допомогою тонкого сталевого щупа. Вади форми стовбура містять недоліки, зумовлені особливостями його формування у період росту дерева: збіг, о корен-куватість, напливи, кривизна (див. мал. 29). Кривизна (мал. 29, а) - це викривлення поздовжньої осі стовбура, зумовлене його кривизною. Кривизна утруднює використання круглих лісоматеріалів, збільшує кількість відходів під час переробки. Збіг (мал. 29, б) - це поступове зменшення товщини круглих лісоматеріалів або ширини нео-брізних пиломатеріалів по всій їх довжині, що перевищує величину нормального збігу, який дорівнює 1 см на 1 м довжини пиломатеріалу. Збіг збільшує кількість відходів під час обробки. Збіг вимірюють у круглих лісоматеріалах і необрІзній пилопродукцІЇ за різницею між діаметрами (шириною) верхнього та нижнього кінців стовбура або необрізної дошки виготовленої з нього. Наплив (мал. 29, в) - це різке потовщення різної форми і розмірів, що утворюється на стовбурі дерева; супроводжується завилькуватістю деревини, найчастіше трапляється у листяних породах. Напливи утруднюють використання Круглих лісоматеріалів й ускладнюють їх подальшу переробку у пилопрод укцІю. Окоренкуватість (мал. 29, г) - це різке збільшення діаметра окоренкової частини круглих лісоматеріалів або ширини необрізної пилопродукції, коли діаметр (ширина) окоренкового торця не менш ніж в 1,2 рази перевищує діаметр (ширину) стовбура (ширину необрізного пиломатеріалу), виміряний на відстані 1 м від цього торця. Окоренку ватість утруднює використання круглих лісоматеріалів, збільшує кількість відходів під час переробки стовбурів деревини. Вади будови деревини містять такі поширені недоліки: нахил волокон, крень, тягову деревину, завилькуватість, завиток, вічка, смоляну кишеньку, серцевину, подвійну серцевину, пасинок, сухобокІсть, рак, засмолок, несправжнє ядро, плямува-тість, внутрішню заболонь, водошаруватістьтаін. (див. мал ЗО). Нахил волокон (мал. ЗО, а) - це непаралельність волокон деревини з поздовжньою віссю пиломатеріалу. Розрізняють тангентальний і радіальний нахили волокон залежно від площини, де їх виявляють. Нахил волокон ускладнює механічну обробку деревини, знижує здатність загинатись, а також міцність при розтягуванні вздовж волокон. Нахил волокон вимірюють у сантиметрах за відхиленням волокон від лінії, паралельної до поздовжньої осі пиломатеріалу. Крепь (мал. ЗО, б) - це місцева зміна будови деревини хвойних порід у стиснутій зоні стовбурів і гілок, що проявляється у вигляді позірного розширення пізньої деревини річних шарів. Розрізняють місцеву крень у вигляді вузьких, дугоподібних ділянок, що охоплюють один або декілька річних шарів, і суцільну крень - у вигляді значних суцільних ділянок, розташованих по один бік від серцевини, які охоплюють половину або більше площі поперечного перерізу стовбура. Крень знижує ударну в'язкість при згинанні та міцність при розтяганні, різко збільшує всихання вздовж волокон, зумовлюючи цим підвищену схильність пиломатеріалів до розтріскування і жолоблення, а також погіршує зовнішній вигляд деревини. Завилькуватість (мал. ЗО, в) -- це звивисте і безладне розташування волокон деревини. Ця вада трапляється у всіх породах дерев, однак найчастіше на листяних і переважно в лісоматеріалах з окоренкової частини стовбура. Розрізняють хвилясту завилькуватість, яка характеризується помірно-правильним розташуванням волокон деревини, та плутану завилькуватість, при якій волокна деревини розташовані безладно. Ця вада знижує міцність деревини й утруднює її подальшу механічну обробку. Завиток (мал. ЗО, г) - місцеве викривлення річних шарів, зумовлене впливом сучків або проростей. Розрізняють одно-бі чний завиток, що виходить на один або два суміжні боки, та наскрізний завиток, який виходить на два протилежні боки пиломатеріалу. Завиток знижує міцність деревини при стисканні й розтяганні вздовж, а також при статичному згинанні. Вічка (мал. 30, д) - сліди бруньок, що «сплять», тому не розвинулися у пагін. Діаметр вічок звичайно не перевищує 5 мм. Розрізняють вічка: розкидані, розташовані поодиноко, групові, зосереджені по три І більше та розташовані одне від одного на відстані до 10 мм. У малих заготовках вічка знижують їх міцність. Розкидані вічка вимірюють за кількістю в одиницях, групові - за довжиною та шириною зони, яку вони займають. Несправжнє ядро (мал. ЗО, є) - темне забарвлення внутрішньої частини стовбура різних відтінків, інтенсивності й рівномірності. За формою на поперечному перерізі стовбура несправжні ядра можуть бути округлими, зірчастими або лопатевими, ексцентричними. Несправжнє ядро має темно-буре або червоно-буре забарвлення. Ця вада буває лише в листяних породах дерев. Вона псує зовнішній вигляд деревини; деревина характеризується зниженою міцністю та підвищеною крихкістю. Несправжнє ядро вимірюють площею зони, зайнятої цією вадою. Смоляна кишенька - порожнина всередині річного шару деревини хвойних порід, заповнена смолою. Розрізняють смоляні кишеньки: однобічну, що виходить на один або два суміжні боки, та наскрізну, яка виходить на два протилежні боки пиломатеріалу. Смола, що витікає зі смоляних кишеньок, псує поверхню виробів і знижує міцність деревини в дрібних деталях. Серцевина - вузька центральна частина стовбура, що складається з пухкої тканини. Характеризується бурим, або світлішим, ніж в основної деревини, кольором. Пиломатеріали з серцевиною легко розтріскуються. Подвійна серцевина - наявність у пиломатеріалі двох серцевин. Ця вада утруднює обробку деревини, збільшує кількість відходів, призводить до розтріскування заготовок. Контролюють наявність подвійної серцевини візуально. Засмолок - ділянка деревини, сильно просочена смолою. Ця вада властива для деревини хвойних порід. Плямистість - місцеве забарвлення заболоні у вигляді плям і смуг, яке не знижує твердості деревини, близьке за кольором до забарвлення ядра. Розрізняють плямистість: тангентальну - довгасті плями на торцевих розрізах у тангентальному напрямі; по річних шарах - численні вузькі й довгі смуги на поздовжніх розрізах; радіальну - довгасті плями на торцевих розрізах у радіальному напрямі вздовж серцевинних променів; прожилки - тонкі жовтувато-бурі смужки пухкої тканини, розташовані на межі річних шарів. Плямистість не впливає на механічні властивості деревини. У листах струганого шпону та в місцях великих плям радіальної плямистості деревина розтріскується. Внутрішня заболонь - група суміжних річних шарів, розташованих у зоні ядра, забарвлення і властивості яких близькі до забарвлення та властивостей заболоні. Спостерігається на торцях у вигляді одного або декількох кілець різної ширини та світліших, ніж основна деревина; на бічних поверхнях - у вигляді смуг того самого кольору. Внутрішня заболонь трапляється в деревині дуба І ясена. За механічними властивостями не відрізняється від ядра, але має підвищену проникність для рідин І знижену стійкість проти загнивання. Жовтизна - світло-жовте забарвлення заболоні сплавної деревини хвойних порід, що виникає при її Інтенсивному сушінні; світлі хімічні забарвлення - забарвлюють деревину в бліді тони, які не маскують текстуру; темні хімічні забарвлення - забарвлюють деревину в густі тони, що маскують її текстуру. Хімічні забарвлення не впливають на фізико-ме-ханічнІ властивості деревини. Інтенсивне забарвлення лише псує зовнішній вигляд лицювальних матеріалів. Вади деревини, зумовлені грибними ураженнями, поділяються на такі: грибні ядрові плями та смуги, ядрова гнилизна, цвіль, заболонні грибні забарвлення, побуріння, заболонна гнилизна, зовнішня трухлява гнилизна. Грибні ядрові плями та смуги - ділянки зміненого забарвлення ядра (справжнього, несправжнього і стиглої деревини) без зниження твердості деревини. Ці вади виникають у дереві, що росте, під дією грибів-паразитів (перша стадія дії). На механічні властивості ці вади істотно не впливають, однак псують зовнішній вигляд і підвищують водопроникність деревини. Ядрова гнилизна - ділянки зміненого забарвлення ядра (справжнього, несправжнього і стиглої деревини) зі зниженою твердістю. Ця вада виникає в дереві, що росте, під дією грибі в-паразиті в (друга стадія дії). Ядрова гнилизна істотно впливає на механічні властивості деревини. Сортність деревини з гнилизною залежно від розмірів ураження знижується та може досягти цілковитої технічної непридатності. Цвіль - грибниця і плодоношення цвільових грибів на поверхні деревини. Ця вада з'являється найчастіше на сирій заболоні при зберіганні лісоматеріалів і спричинює поверхневе забарвлення деревини. На механічні властивості деревини цвіль не впливає, однак погіршує її зовнішній вигляд. Заболонні грибні забарвлення - змінене забарвлення заболоні без зниження й твердості, що виникає в зрубаній деревині під дією грибів, що забарвлюють деревину, які не викликають утворення гнилизни. Розрізняють такі забарвлення: синяву - сіре забарвлення заболоні з синюватими або зеленуватими відтінками; кольорові заболонні плями - оранжеві, жовті, рожеві та коричневі; світлі заболонні грибні забарвлення, які забарвлюють деревину в бліді тони та не маскують її текстуру; темні заболонні грибні забарвлення, що забарвлюють деревину в густі тони, які маскують її текстуру; поверхневі заболонні грибні забарвлення, що проникають на глибину до 2 мм; глибокі заболонні грибні забарвлення, що проникають на глибину понад 2 мм; підшарові заболонні грибні забарвлення, розташовані на певній відстані від поверхні стовбура. Заболонні грибні забарвлення не впливають на механічні властивості деревини, однак погіршують зовнішній вигляд і підвищують водопроникність. Побуріння - буре забарвлення деревини заболоні різних відтінків, різної інтенсивності І рівномірності, що виникає в зрубаній деревині внаслідок розвитку біохімічних процесів. Розрізняють побуріння: торцеві, що починаються від торця і поширюються вздовж волокон деревини, та бічні, які починаються від бічної поверхні стовбура і поширюються до його центра. Побуріння майже не змінює міцність при статичних навантаженнях і твердість деревини, однак знижує ударну в'язкість при згинанні та погіршує зовнішній вигляд І деревини. Заболонна гнилизна - ділянки заболоні зі зміненим забарвленням без зниження або зі зниженням твердості деревини, що виникають у зрубаній деревині під дією грибів-па-разитів. Розрізняють заболонну гнилизну: тверду, близьку за твердістю до основної деревини, та м'яку - зі зниженою твердістю. Ця вада знижує міцність деревини при ударних навантаженнях і підвищує її вологоємність. Зовнішня трухлява гнилизна - ділянки зі зміненим забарвленням і зниженою твердістю, що виникають у лісоматеріалах при тривалому зберіганні під дією сильних грибів-паразитів. Деревина, що має такі вади, характеризується низькими фізико-механІчними властивостями. Пошкодження комахами (червоточина) - ходи й отвори, пророблені в деревині комахами. Розрізняють червоточину: поверхневу, що проникає в деревину на глибину до 3 мм; неглибоку, що проникає в деревину на глибину до 15 мм у круглих лісоматеріалах і до 5 мм у пиломатеріалах; глибоку, що проникає в деревину на глибину понад 15 мм у круглих лісоматеріалах і понад 5 мм у пиломатеріалах; наскрізну, що виходить на два протилежні боки пиломатеріалу; невелику - з отворами до 3 мм в діаметрі; велику - з отворами понад 3 мм в діаметрі. Червоточина, особливо глибока, порушує цілісність деревини та знижує її фізико-механічні властивості. Чи добре засвоїли? 1. Що називають вадами деревини? Назвіть найбільш поширені вади деревини. 2. Як називають частину гілки у стовбурі деревини? 3. За якими ознаками класифікують сучки? 4. Які вади будови стовбура ви знаєте? 5. Які вади будови деревини ви знаєте? Відповіді ГДЗ 7 клас з геометрії, хімії Нові підручники 7 клас за новою програмою 2015 року з алгебри, історії України | |
