Нещодавно в Національному авіаційному університеті, найбільшому ВНЗ України, було скасовано додатковий коефіцієнт підвищення посадових окладів його працівників. Як сказано в наказі ректора, «…виходячи з фінансових можливостей університету у IV кварталі 2013 року та планових показників надходжень 2014 року».

Мова йде про додатковий коефіцієнт підвищення посадових окладів працівників ВНЗ, що мають статус національних. Цей коефіцієнт може давати підвищення до 100 % від посадового окладу, тобто за умов відповідного фінансування у викладача може бути й подвійний оклад.

На початку цього року я вже писав про колізію в законодавстві, що склалась із такими коефіцієнтами. Тому тут лише нагадаю, що механізм упровадження додаткових коефіцієнтів був прописаний у 2001 році, однак через чотири роки після змін до Єдиної тарифної сітки для оплати праці бюджетників упроваджувати коефіцієнт стало неможливо. Тоді МОН у своєму наказі пояснило, що для працівників національних ВНЗ може зберігатись додатковий коефіцієнт підвищення посадових окладів, що застосовувався до цього. Таким чином, ця доплата зберігалася за тими національними вишами, що її впровадили до 2005 року. Ті, хто не встиг або ж отримав статус національного вже після 2005 року, були позбавлені права на неї.

Центр дослідження суспільства вирішив перевірити, в яких національних ВНЗ ще збереглися згадані додаткові коефіцієнти. У березні-квітні цього року 116 національних вищих навчальних закладів отримали відповідні запити. Інформацію надали 87 університетів, за що ми висловлюємо їм вдячність. Решта ж вишів вирішили не виконувати вимог Закону «Про доступ до публічної інформації».

До речі, Національний авіаційний університет відмовився надати точну цифру коефіцієнта, указавши, що він «установлюється відповідно до наявного фінансування». Очевидно, його скасування планувалося ще навесні.

Водночас чимало національних університетів, що, попри законодавчу колізію, встигли встановити такі коефіцієнти, саме через «наявне фінансування» втратили ці підвищення. Наприклад, Національний університет оборони України імені Івана Черняховського мав коефіцієнт 100 %, але у 2011/12 навчальному році його втратив; Східноукраїнський національний університет ім. Володимира Даля мав коефіцієнт для професорів і докторів наук – 25‑29 %, для доцентів і кандидатів наук – 5,5‑6,5 %, однак починаючи з березня 2012-го це підвищення окладів було скасовано.

Окрім цього, 38 національних ВНЗ, що отримали свій статус до 2005 року, та чиї ректори, відповідно, протягом певного часу мали право впроваджувати додаткові коефіцієнти, не зробили цього. Очевидно, не останню роль зіграли наявність коштів і лояльність керівників вишів.

Рішення ректора НАУ збіглося в часі з листом МОН, в якому роз’яснено, за яких умов ректори та проректори можуть отримувати власні премії, доплати та надбавки. Треба, щоби в університеті була економія фонду заробітної плати, натомість заборгованості з виплати заробітної плати, стипендій і комунальних платежів не було. Річ у тім, що одним зі шляхів створення економії фонду заробітної плати є зменшення або ж скасування премій, доплат, надбавок, заохочувальних і компенсаційних виплат. Швидше за все, скасування додаткового коефіцієнту в НАУ не має з цим нічого спільного. Небезпека міністерського листа в іншому – це пряме зіткнення інтересів університетського керівництва та решти працівників. Простіше кажучи ‑ заощаджуйте на доплатах викладачам, тоді зможете їх отримувати самі.

Ця ситуація, як і багато інших, підтверджує, що погіршення соціально-економічного становища не просто продовжується, насправді жоден крок влади не передбачає покращення. Скасування доплат мусить стати предметом розгляду комісії із трудових спорів і судів, адже українське законодавство встановлює чіткі вимоги до можливих скасувань доплат, що треба перевірити в кожному окремому випадку. Звісно ж, багатьом викладачам бракує на все це часу, однак якщо його не знайти зараз, то скоро його може стати аж забагато ‑ адже безробітні мають багато вільного часу.