Голонасінні

Для голонасінних характерні ті самі вегетативні органи, що і для квіткових рослин» але вони не кажіть квітки, а отже, і маточки із приймочкою та плода. Представників голонасінних у сучасній флорі Землі небагато, близько 800 видів. Усі вони беа виключення — деревні рослини (дерева і кущі)* Поітгирені голонасінні на усіх континентах» окрім Антарктиди, та в усіх кліматичних зонах, у посушливих, помірно зволожених і надмірно вологих місцевостях. Вони утворюють тайгу Сибіру, хвойні і мішані ліси Європи та Азії і навіть ліси в горах Південної Америки. Жодний представник голонасінних не живе у водному середовищі.
Поширюються і розмножуються голонасінні насінинами. Розглянемо цей процес на прикладі сосни звичайній (мал. 179). У сосни немає квіток, але утворюються шишки. На верхівках молодих нагонів помітні невеликі цьогорічні жіночі шишки червонуватого кольору* На старших гілках можна побачити зелені минулорічні шишки» що мають довжину кілька сантиметрів» На позаминулорічннх гілках ви знайдете коричневі й сухі шишки. На деяких молодих нагонах знаходяться дрібні чоловічі шишки жовтого кольору.
Шишка складається з вісі та лусок. Шишки бувають жіночими та чоловічими. На лусках жіночих шишок сосни утворюються по два насінних зачатки. Луски чоловічих шишок мають пару пилкових мішків» де розвивається пилок.
На початку літа першого року існування жіночої шишки її насіяні зачатки не готові до запліднення, а тільки — до запилення {мол. 180)* У цей час луски шишки розходяться. У пилкових мішках чоловічих шишок утворюються пилкові зерна, в оболонках яких є два повітряні мішки. Вітер розносить пилок. Пилкові зерна прилипають до крапельки води» що виступає з насінного зачатка. Пилкове зерно проростає — утворює пилкову трубку, що вростає в насінний зачаток. Після запилення луски жіночої шишки закриваються, шишка вкривається смолою і набуває зеленого кольору.
Наступного року в жіночих пташках у насінному зачатку утворюється особлива тканина — ендосперм голонасінних. З частини З клітин утворюється кілька жіночих статевих органів із яйцеклітинами, решта клітин ИИШСШВ поживні речовини. У пилкових трубках утворюється по два сперми. Пилкова трубка доростає до яйцеклітини, розривається, і один із сперміїв запліднює яйцеклітину. Із зиготи розвивається зародок майбутньої сосни. Залишки покриву насінного зачатка, зародок та ендосперм утворюють молоду насінину.
На початку весни третього року насінини повністю достигають. Тоді шишки висихають, набувають коричневого кольору і розкриваються, висипаючи зрілі насінини. У сосни звичайної вони мають плівчате крило, яке сприяє поширенню вітром. У інших голонасінних запилення, запліднення і достигання насінин можуть відбуватися протягом одного року. Більшості з вас голонасінні рослини відомі як хвойні дерева та кущі (мол. 181). Вони мають голкоподібні листки — хвоїнки. У лісових насадженнях помірного клімату найчастіше зустрічаються сосна, ялина, ялицл і модрина. Вони дають цінну деревину, а та кож живицю — смолу, яка накопичується у спеціальних каналах у деревині. Небезпечний представником голонасінних є тис мідний (мол. 182), природні насадження якого ще вбереглись у Карпатах. Ця рослина має багато декоративних форм, які можуть бути як невеликими деревами» так і кущами* Вони витримують значне затінення. Тис не утворює жіночих шишок. Його чорні насінини розвиваються на верхівках коротеньких пагонів, а при основі мають чашоподібний соковитий придаток червоного кольору. Цей придаток приваблює птахів, які розносять насіння. Але в цією рослиною слід бути дуже обережними, оскільки в усіх її частинах багато отруйних речовин.
Однак голонасінні дуже різноманітні і окрім хвойних рослин представлені багатьма Іншими, що описані в рубриці «Для допитливих» наприкінці цього параграфа.
1. Голонасінні — різноманітна група рослин, яка відіграє важливу роль у природі й житті людини»
2. Голонасінні мають ті самі вегетативні органи, що і квіткові рослини, але у них відсутня квітка, а отже, і маточка із приймочкою та плід.
3. Під час запилення насінний зачаток голонасінних вловлює пилок аа допомогою крапельки: води, яку він виділяє.
4. У більшості видів голонасінних спермії транспортує до яйцеклітини пилкова трубка,
б. Ендосперм голонасінних розвивається до запліднення, подвійного запліднення немає.
Голонасінні, шишка, хвоїнка.
1. Яклюдинв використовує голонасінні?
2. Ясу будову мають шишки сосни?
3. Коли І як відбувається эапмлення у сосни?
4. Де і коли утворюються яйцеклітини сосни?
5. Які види хвойних ви знаєте?
ЗАВДАННЯ
Згадайте, як відбувається розмноження папоротей і квіткових рослин. Заповніть у зошиті таблицю.
Проаналізуйте таблицю. Що спільного за цими ознаками у голонасінних Із папоротями і квітковими рослинами? Яка група рослин найменшо, аяка найбільше пристосована до умов суходолу?
Голонасінні р які не мають хвої
У наших парках часом можна побачите гінкго двалоп&тввв (мал. 183). До льодовикового періоду цей вид мав практично всесвітнє поширення, але зараз природні ліси гінкго можливо вбереглись у деяких районах Китаю. Це дерево може сягати 40 м заввишки. Воно має віялоподібні, часто дволопатеві листки із вильчастим жилкуванням. Насінини у гінкго великі, із СОКОВИТИМ жовто-оранжевим зовнішнім шаром покриву, розміром І виглядом нагадують кістянки аличі. В листках гінкго багато корисних сполук, які використовують для лікування захворювань судин ніг, серця І мозку людини.
Сшхшиюк (мал. 184) поширені у тропіках і субтропіках, у вологих лісах і напівпустелях Африки, Америки, Азії І Австралії. ЦІ рослини подібні до пальм — із масивним, майже не розгалуженим стовбуром і великими розсіченими листками. Саговики використовують в озелененні приміщень І їх часто плутають із пальмами.
Оболонконасїнні мають додатковий покрив довкола насінини (мал. 185). В степовій зоні України зростає невеличкий кущик ефёдра. Ця рослина дала назву речовині, яку використовують в медицині — ефедрину. Найближчими родинами ефедри є гнетуми — дерева і ліани вологих тропіків із широкими листками, а також майже фантастична рослина — вельвічія дивовижна Із пусталь південно-захыдної Африки. Вельвічія має лише два листки, які наростають в основі й поступово руйнуються на кінцях протягом усього життя рослини, вік якої може перевищувати 1000 років.
Папороті