Інструменти та прийоми розмічання заготовки виробу

Опорні поняття: операція розмічання; базова лінія; контрольно-розмічальні Інструменти; прийоми та послідовність виконання розмічальних операцій; правила безпечного використання розмічальних інструментів.
Виконуючи в навчальних шкільних майстернях завдання з виготовлення будь-якої деталі з тонколистового металу» треба мати кресленик, ескіз або технічний малюнок деталі, що її виготовляють.
Перенесення кресленика деталі на заготовку із збереже н -нямїїточних розмірів називають операцією розмічання.
Так само, як при роботі з деревними матеріалами в 5 класі, весь процес розмічання повинен починатися з вибору рівної сторони заготовки; якщо такої немає, то проводять базову лінію.
Р Базовою лінією розмітки називають пряму, яка при подальшому розмічанні являтиме собою одну зі сторін (бажано довшу) майбутньої деталі, від якої надалі будуть відкладатися всі розміри та кутові величини.
Для розмічання тонколистового металу застосовують слюсарну (сталеву) масштабну лінійку.
►  Слюсарна лінійка — найпростіший вимірювальний інструмент, що застосовується для грубих вимірювань
лінійних розмірів деталі.Точність лінійки становить 0,25—0,5 мм. Зручніше користуватися лінійкою, що мас шкалу з обох боків (мал. 62). Слюсарна лінійка не має нульової поділки. Під час розмічання її край повинен збігатися з початком відліку (точкою, лінією, краєм заготовки тощо, мал. 68).
Слюсарний кутник— слюсарний інструмент, що використовується для площинної розмітки, перевірки внутрішніх і зовнішніх кутів у 90  (мал. 64).
► Рисувалка — розмічальний інструмент, виготовлений із сталевого дроту, що має загострений та загартований кінець.
Інший кінець, як правило, зігнутий у вигляді кільця (мал. 65, а), що робить інструмент безпечнішим та зручним у зберіганні. Бувають також комбіновані рисувалки (мал. 65, б).
У разі потреби, для проведення діаметрів і дуг певних радіусів, можна використовувати слюсарний розмічальний циркуль (мал. 66), або звичайний розмічальний циркуль (мал. 67, в обох ніжках такого циркуля встановлено сталеві голки).
Оскільки при встановленні на не підготовлену металеву поверхню ніжка циркуля може ковзати, заготовку слід підготувати для використання розмічального циркуля. Підготовка полягає у виконанні заглиблення (керну) в поверхні тонколистового металу в тому місці, де за результатами розмічання має знаходитися центр кола або дуги заданого радіуса. Таке заглиблення виконують за допомогою слюсарного інструмента, який має назву кернер.
►  Кернер— ручний слюсарний інструмент у вигляді загостреного сталевого стрижня, яким розмічають заготовки.
Розмічання виконують по попередньо проведених ри-сувалкою лініях розмітки перед подальшими розмічальними операціями (проведенням кіл та дуг заданих радіусів), або наносячи заглиблення (керни) перед подальшою слюсарною обробкою (мал. 68).
Керни призначені для того, щоб лінії розмітки були виразно помітні при подальшому обробленні, а також для уникнення ковзання свердла по поверхні матеріалу на початку свердління отвору. Це допомагає домогтися більшої точності розташування отворів при свердлінні. Керніння проводиться ударами молотка по ударній частині кернера.
Для заощадження матеріалу базову лінію проводять уздовж найбільш рівної сторони заготовки, відступаючи на якомога меншу відстань від її краю. Таким чином ви заощадите матеріал заготовки. Проводячи заміри від базової лінії, визначають, яку кількість деталей можна отримати із заготовки, відкладають розміри і проводять лінії розмічання. Спочатку проводять горизонтальні лінії, а потім — вертикальні, після цього — похилі. Прямі риски наносять рисувалкою, яка має бути нахилена в бік від лінійки (мал. 69). Потрібно рівномірно натискати на рисувалку і проводити чіткі риски. Якщо виріб із білої жерсті або оцинкованого заліза буде використовуватися в атмосферних умовах, то розмічання бажано виконувати кольоровим маркером з тонким стрижнем, тому що рису валка може пошкодити захисне покриття.
У разі розмічання за шаблоном потрібно щільно притискати його до заготовки, щоб він не змістився. Від точності виконаного розмічання залежить якість майбутньої деталі та кількість відходів. На прикладі корпусу господарського совка (мал. 70), можна побачити, який вигляд має готовий виріб (а), його кресленик (в) та розмічена заготовка (б). Виконуючи розмічання, на заготовку переносять усі лінії кресленика, окрім виносних, розмірних ліній та написів і цифр над ними. Таким чином, після виконання розмітки, розгортка виробу буде являти собою контур деталі та лінії згину для надання їй об'ємної форми.
Виконуючи розмічання, треба бути особливо уважним під час визначення розмірів, щоб після  вирізання та згинання розміри виробу відповідали
вказаним на кресленику. Виконуючи повну розгортку, треба враховувати припуск на шов для з'єднання частин виробу.
Правила безпеки під час роботи з розмічальними інструментами
•    Використовуйте всі розмічальні інструменти тільки за їх призначенням.
•    Слюсарний та розмічальний циркулі кладіть на верстак із зімкнутими ніжками, вістрями від себе.
•    Рисувалку  кладіть  на  верстак  вістрям  від себе  або вішайте за кільце у призначеному для цього місці.
Чи добре засвоїли?
1.  За якими графічними документами виконують розмічання?
2.  Я кі Інструменти використовують для розмічання металевих заготовок?
3.  Чим  відрізняється  розмічання  металевих заготовок  від розмічання заготовок із деревини?
4.  Чому підчас розмічання треба бути особливо уважним?
Правлення заготовки з тонколистового металу, інструменти та прийоми роботи. Лабораторно-практична робота 4. Підготовка і правлення заготовки із листового металу