Історичний і батальний жанри

Історичний жанр - це зображення історичних подій. Він існус в живописі, графіці, скульптурі. З'явився історичний жанр в античну епоху. Фараони Давнього Єгипту і царі Давнього Дворіччя зазвичай замовляли художникам твори про класні подвиги і діяння, а осі, подіями минулого якось не дуже цікавилися. А в Давній Греції розповіді про Троянську війну сприймали саме як історію. Так само ставилися до легенд про своє місто й у Давньому Римі.
В епоху Середньовіччя історичний жанр був тісно пов'язаний з релігійним: адже найважливішими подіями історії вважали ті, про які йдеться у Біблії та Євангелії. У XV-XVI ст. почали захоплюватися також сюжетами з античної історії. Але героїв Давньої Греції і Давнього Риму художники зображували в костюмах своєї епохи і серед сучасних їм споруд.
У XVII ст., коли склалася академічна ієрархія жанрів, історична картина була оголошена одним з найвищих досягнень, на яке може бути здатен художник. Щоправда, на думку академій, це стосувалося лише біблійної або античної історії. Кращим студентам навіть пропонували кілька років пожити в Римі за рахунок академії, щоб краще відчути «дух античності». Отримання Римської премії було головною мрією молодих художників аж до середини XIX ст. Так, Карл Брюллов, вчитель Тараса Шевченка, саме в Італії створив свою відому картину «Останній день Помпеї».
Проте на межі XVIII—XIX ст. у художників (а також у поетів, письменників, музикантів) з'являється цікавість до історії власної країни. Кращі історичні картини XIX ст. є вражаюче реальними, глядач починає відчувати себе вже не свідком, а справжнім учасником подій минулого. Згадайте, наприклад, славетні картини Василя Сурикова — «Ранок стрілецької страти» або «Бояриня Морозова». Крім того, митці починають серйозно вивчати старовинну архітектуру, одяг, побут, звичаї, а також наділяти своїх героїв цікавими, складними характерами. Батальний жанр (від французького слова «батай» - «битва») присвячений темам війни і військового життя. Він тісно пов'язаний з історичним жанром, але є старшим за нього -атаки хоробрих воїнів зображували вже первісні художники. Безумовно, вони намагалися залишити для нащадків відомості про якісь славетні завоювання. Проте нині ніхто вже не знає, хто і кого тоді переміг.
Дуже популярним був батальний жанр також у Давньому Єгипті і Давньому Дворіччі. Якщо участь у битві брав сам фараон або цар, його зображували набагато більшим за розміром, ніж інших воїнів, - зрозуміло, перемога під керівництвом такого «велетня» була забезпечена. Митці Давньої Греції і особливо Давнього Риму залишили численні й дуже детальні «розповіді» про війни (головним чином, звичайно, славетні завоювання) античного часу.
В епоху Середньовіччя війна (або турніри - у мирні часи) стала чи не головним заняттям королів та лицарства. Звичайно, численні мініатюри, рельєфи і гобелени відтворюють найцікавіші, на думку замовників і митців, епізоди середньовічних війн. Наприклад, про завоювання Англії Вільгельмом Нормандським у 1066 р. в усіх подробицях розповідає вузький і довгий вишитий килим, який виготовили під керівництвом дружини Вільгельма, королеви Матильди. Популярним був батальний жанр і в наступні часи. У 1503 р. відбувся такий собі мистецький «двобій» між великими художниками - Леонардо да Вінчі та Мікеланджело. їм замовили дві фрески про перемоги флорентійців - «Битва при Аиг'ярі»  і   «Битва при Кашині». Фрески мали  прикрасити Палаццо Веккіо - головну суспільну будівлю Флоренції. Художники створили ескізи, кращим було визнано задум Мікеланджело, але насправді переможця у двобої не було -Мікеланджело навіть не почав свою фреску, а Леонардо вирішив виконати її фарбами за своїм найновішим рецептом, і експеримент виявився невдалим.
В академічній ієрархії жанрів батальний жанр посідав досить почесне місце. У XVII-XVIII ст. до нього звертається чимало славетних митців, зокрема Пітер Пауель Рубенс, Дієго Веласкес та ін.
Лише в XIX ст. ставлення до батального жанру починає змінюватися. Художники дедалі частіше зображують непарадний, буденний, важкий і страшний бік війни. Популярними стають також панорами, де «продовженням» живописного полотна є реальні предмети (панорама Ф. Рубо «Оборона Севастополя»). Дуже трагічні твори залишили художники про Першу і Другу світові війни («Герніка» Пабло Пікассо). Вони одночасно підкреслюють вражаючу мужність і гідність звичайних людей, їхню здатність до подвигу і самопожертви.
В Україні завжди пам'ятали про славетні часи Київської Русі та козацтва. Численні митці, і перш за все Тарас Шевченко, зверталися до історичних сюжетів. Відомими українськими баталістами були живописець М. Самокиш, графіки М. Дерегус та О. Данченко.
1. Що є спільного в історичного і батального жанрів? Чим вони відрізняються?
2.  Як змінювалося із часом ставлення до батального жанру?
3. Уважно роздивіться запропоновану вам картину історичного жанру. Які події передували тому, що зображено на ній? Що, на вашу думку, відбудеться потім? Чому художник зобразив саме цей момент?
Спробуйте створити композицію на історичну тему Інструменти та матеріали: аркуш паперу, гуашеві або акварельні фарби, олівець, гумка, пензлі, фломастери, гелеві ручки. План роботи:
•   Створіть ескіз для майбутньої композиції. Для цього на окремому аркуші в невеличкому розмірі (не більше 10 см) спробуйте намалювати свій задум. На цьому етапі варто обрати для майбутньої роботи формат - прямокутний, квадратний, колоподібний, видовжений тощо, а також вирішити, який композиційний прийом можна застосувати. На ескізі можна пошукати відповідь на питання, де ви створите найбільший контраст, де змістовий центр композиції. Можна також випробувати і колірне рішення.
•   Олівцем на аркуші паперу скомпонуйте зображення, перенісши його з ескізу.
•  Деталізуйте частини зображення, продумуючи деталі.
•   Виправте помилки в побудові та композиційному розміщенні частин зображення.
•   Підготуйте малюнок до подальшої роботи: зітріть усі допоміжні лінії, які ви використовували для побудови, зайві лінії.
•   На палітрі поруч підберіть кольори, які б відповідали кольорам, задуманим в ескізі. Почати роботу фарбами краще з тих кольорів, які вам зрозуміліші.
•   Поспостерігайте, які різні колірні, тонові та півтонові співвідношення на різних частинах композиції.
•   Чи вдапося вам створити найбільший контраст, змістовий центр?
•   Наприкінці роботи подивіться на результат загалом - чи немає якихось деталей, які б заважали сприйняттю роботи з невеликої відстані. Для цього відійдіть на кілька кроків і подивіться на роботу. Занадто світлі ділянки пригасіть, занадто темні трошки висвітліть, якщо побачите, що в ході роботи викривилися пропорції, виправте їх.