Як в образотворчому мистецтві з'явилися жанри

Образотворче мистецтво існує з первісних часів, і вже тоді в ньому існували певні жанри, хоча прадавні художники навряд чи давали їм якісь спеціальні назви. Проте вони займалися анімалістикою (у живописі і скульптурі), а пізніше почали виконувати зображення в побутовому та батальному жанрах, намагаючись розповісти про свята, вдале полювання чи воєнну сутичку між двома племенами.
Численні твори в побутовому жанрі (малюнки, рельєфи) дають змогу сучасним дослідникам створити досить повне враження про життя в Давньому Єгипті чи Дворіччі: адже майстри того часу (особливо давньоєгипетські) однаково захоплено, цікаво й повно розповідали і про життя в палаці фараона чи царя, і про завойовницькі походи, і про мирне повсякденне існування городян і селян.
У Давньому Єгипті виник також портрет, насамперед скульптурний. Скульптори-портрет и с ти намагалися якнайточніше відтворити зовнішність свосї моделі, що було пов'язано з давньоєгипетськими релігійними віруваннями - адже інакше душа «не впізнала б» свого нового тіла.
Митці Давньої Греції створили численні шедеври в різних видах мистецтва, проте зазвичай вони зображували ідеальне, а не реальне життя. Тому скульптури, які створили давньогрецькі майстри, є прекрасними, але не відтворюють точно реальні прототипи. А ось давньогрецькі вази як предмети повсякденного вжитку зберегли для нас цікаві й жваві сценки на побутову і батальну тему. Скульптурний портрет був дуже популярним у Давньому Римі. На відміну від греків, римляни - володарі та громадяни величезної імперії - бажали бачити себе такими, якими вони є насправді. Тому їхні портрети є дуже реалістичними. Про перемоги римської зброї розповідали численні твори в батальному жанрі - рельєфи на тріумфальних арках і колонах.
Середньовіччя - час розквіту релігійного мистецтва, насиченого символами та умовностями. Навіть додаткові деталі - орнамент на берегах рукопису, капітель колони в соборі - набували фантастичного характеру. Звичайно, митці того часу зображували й реальні події - побутові, батальні, історичні. Утім ця реальність не дуже відрізнялася від трактування біблійних та євангельських сюжетів.
У XV-XVI ст. у живописі та скульптурі починають складатися вже справжні жанри. Першим з них став портрет. Людину зображували на тлі краєвиду (цей варіант більше подобався італійським художникам) або у власній оселі (так вважали за краще портретисти Нідерландів). Поряд з тим, кого малювали, на картині нерідко розташовували предмети, які могли розповісти про її героя ЙОГО становище и суспільстві, інтереси та захоплення: корону для володаря, зброю для полководця, книжки для вченого тощо. Отже, портрет сприяв розвитку й інших жанрів - пейзажу, натюрморту, інтер'єру. У XVII ст. спочатку в Італії, а потім майже в усіх інших європейських країнах виникли академії мистецтв. Вони не лише об'єднували художників, навчали й виховували молодих майстрів, а й керували художнім життям держав. Саме в академіях склалася ієрархія жанрів, тобто розподіл їх на «високі» та «низькі». Найшанованішими були   релігійний,   історичний   та міфологічний жанри. Побутовий жанр і портрет цінували менше, а пейзаж, натюрморт, інтер'єр, анімалістику та флористику - ще менше. Такий несправедливий розподіл проіснував в академіях майже до початку XX ст. Утім існування ієрархії жанрів не означало, що розвиток образотворчого мистецтва піде суворо за академічними правилами. Так, славетні художники XVII ст. — Дієго Веласкес і Рембрандт — створювали блискучі портрети. Відомі українські майстри XVIII ст. — Дмитро Левицький і Володимир Боровиковський - також здобули славу саме як портретисти.
У XIX ст. найважливішим жанром став побутовий. Глядачі захоплено «впізнавали» в нових картинах сцени з реального життя, повсякденні ситуації, які кожен неодноразово спостерігав удома чи на вулиці. Навіть історичні картини того часу стають схожими на побутові. Створюючи їх, художники уважно вивчали архітектуру і костюми минулих часів. Як це не дивно, до XIX ст. вони вважали це не обов'язковим!
У другій половині XIX ст. у мистецтві починають складатися нові напрямки. Свою роль у цьому відіграли пейзажі, які відтепер малювали не в майстерні за ескізами чи «з пам'яті», а безпосередньо на свіжому повітрі (це називається «на пленері»). Зрозуміло, у таких пейзажах відображувалися найтонші зміни  природного освітлення.   Наприклад,  славетний  цикл французького живописця Клода Моне «Руанський собор» зображує один і той самий фасад старовинного храму в різні часи ранку, дня і вечора. У цьому циклі 20 картин!
Інші художники, зокрема Поль Сезанн і Вінсент Ван Гог, з повагою ставилися до натюрморту. Цей жанр виявився дуже зручним для різних експериментів із композицією, формою та кольором.
У XX ст. поділ жанрів на «високі» й «низькі» остаточно зник. Проте це, звичайно, не означає, що зникли або втратили своє значення власне жанри. Гордістю мистецтва XX ст. є натюрморти Анрі Матісса, портрети Пабло Пікассо. Чимало прекрасних картин у різних жанрах створюють і сучасні українські художники.
1. Коли в мистецтві виник розподіл на жанри?
2. Які жанри вважалися «високими», а які - «низькими» в академічній ієрархії?
Спробуйте створити композицію на вільну тему в обраному жанрі. Інструменти та матеріали: аркуш паперу, гуашеві або акварельні фарби, олівець, гумка, пензлі, фломастери, гелеві ручки. План роботи:
•   Створіть ескіз для майбутньої композиції. Для цього на окремому аркуші в невеличкому розмірі (не більше 10 см) спробуйте намалювати свій задум. На цьому етапі варто обрати для майбутньої роботи формат - прямокутний, квадратний, колоподібний, видовжений тощо, а також вирішити, який композиційний прийом можна застосувати.
•   На ескізі можна пошукати відповідь на питання, де ви створите найбільший контраст, де змістовий центр композиції. Можна також випробувати і колірне рішення.
Майстер-клас
Як оформили роботу
Паспарту - ие додаткове обрамлення картини всередині рамки. Паспарту може прикрашати картину, вишивку, колаж, фотографію, допомагаючи скониентрувати увагу глядача на зображенні і роблячи більш значущою і об'ємною інформацію на ньому. За бажанням паспарту можна зробити самостійно, використовуючи для виготовлення кольоровий папір або картон. У деяких випадках паспарту може замінити раму. Наприклад, шоб оформити свою роботу для шкільноі виставки, дорога рама не потрібна.
1.  Візьміть картон і виріжте з нього прямокутник, шо дорівнює за розміром рамні, в яку будуть вставлятися картина і паспарту.
2.  Поверніть вирізаний аркуш і з'єднайте лініями кути картонного прямокутника зі зворотного боку.
3. Знайдіть центральну точку на перетині цих ліній і накресліть «вікно», відмірявши віл зовнішнього краю прямокутника необхідну ширину паспарту. Пам'ятайте, шо нижня частина паспарту має бути трохи ширшою, ніж верхня і бічні, тому шо зорове сприйняття людини таке, шо в «основі» хочеться залишити більшу плошу, так би мовити, для стійкості.
Призначена для картини рама, паспарту й власне картина мають гармонійно поєднуватися один з одним. Для ніжноїакварелі або чорно-білої графіки добре підійде широке паспарту білого кольору. Для насичених картин, написаних олісю, можна зробити паспарту темного відтінку, але найліпше все-таки дотримуватися спокійних нейтральних тонів, ^w шоб не заглушати зображення на картині. Гарно виглядає фактурний папір на паспарту.
Дуже оригінально виглядатимуть різні картини в однаковому оформленні. V цьому випадку потрібно зробити паспарту для всіх зображень в одному стилі - близьких за кольором відтінків, шо пропорційно поєднуються за розміром. Таким же чином можна оформити і шкільну виставку.
Яблонська Тетяна Нилівна (1917-2005) - відома українська художниця, живописець. Працювала в Кисві. Кожна нова картина Яблонської одразу ставала популярною, як-от: «Хліб», «Ранок», «Літо», «Льон», «Колиска», «Вечір. Стара Флоренція». Алемисткиня завжди перебувала у пошуку, полюбляла експериментувати, і тому її твори с дуже різними, несхожими один на один. Пізніше художниця захопилася технікою пастелі, створивши велику серію майстерних пейзажів і натюрмортів. Яблонська була також чудовим педагогом, викладала в Київському державному художньому інституті (нині -Національна академія образотворчого мистецтва та архітектури).
Вінсент Ван Гог (1853-1890) - один з найвідоміших художників XIX сг. Ван Гог був голландцем, але майже всі свої картини створив у Франції, де жив від 1886 р. Усі роботи майстра сповнені граничної ширості та емоційної напруги, а нерідко і справжнього трагізму, навіть якшо Ван Гог зображує звичайні речі («Стілець», «Черевики», «Соняхи»), власну кімнату («Кімната художника в
Арлі»), сиени із селянського побуту («їдці картоплі», «Сіяч», «Жнець») або краєвиди невеликих міст Арль і Овер, де він працював («Зоряна ніч»). Ван Гог - автор численних портретів, у тому числі 35 автопортретів. За життя художник зміг продати лише одну свою картину. Світове визняння творчості Ван Гога почалося вже після смерті митця.