Короткий літературознавчий словник

Алегорія — наділення тварин, птахів, рослин рисами людського
характеру. Анафора — повторення окрелпіх слів чи словосполучень на початку
віршових рядків, строф чи речень.
Байка — невеликий, здебільшого віршований повчально-гуморнс-тпчннй чи сатиричний твір алегоричного ЗМІСТУ.
Гімн — ие урочиста пісня. Гімни бувають державні, релігійні, партійні, на честь видатних подій чи героїв.
Головний герой — особа, яка перебуває в центрі уваги письменника, навколо нього розгортається сюжет, він найбільше охарактеризований. Другорядні герої — діють поряд із головним, доповнюють своїми діями розвиток сюжету, відіграють важливу роль у глибшому розкритті характеру головного героя.
Гіпербола — художній прийом, який полягає в перебільшенні рис людини, предмета чи явиша з метою надання зображуваному виняткової виразності, наприклад: Щира праця гори верне (Нар. тв.).
Гумор — відображення смішного в життєвих явищах і людських характерах у доброзичливому, жартівливому тоні.
Гумореска — невеликий віршований або прозовий твір з гумористичним сюжетом.
Драматичний твір — твір, призначений для постановки на сцені.
Епітет — художнє означення, яке надає зображенню предмета чи явиша більшої виразності, поетичності, яскравості.
Епічним твір — розповідний твір, у якому життя змальовується у формі авторської розповіді про людей та їхні вчинки. Епічні жанри: казка, повість, новела, оповідання.
Загадки — короткі й дотепні описи людей, тварин, предметів, подій, явиш, які треба розпізнати й відгадати.Навчальне видання
Інверсія — порушення узвичаєного порядку слів з метою виділити певне слово в тексті, звернути на нього особливу увагу.
Легенда — розповідь казкового чи фантастичного характеру про незвичайну подію або життя й діяльність якоїсь особи.
Ліричний герой — це ніби друге *Я» автора твору.
Ліричний твір — зазвичай віршований твір, невеликий за обсягом, у якому реальність відображається через передачу думок і почуттів людини.
Ліро-епічний твір — твір, який містить елементи лірики й епосу — двох родів літератури (поряд із третім — драмою), з яких лірика — це емоційно забарвлені твори, епос — твори оповідного характеру.
Колискові пісні — народні й авторські пісні, які співають, заколисуючи дитину.
Метафора — слово або словосполучення, яке переносить ознаки одного предмета або явиша на інші на основі подібності чи протиставлення.
Міф — розповідь, що передає уявлення наших далеких предків про створення світу, його будову, про богів і демонів, різних фантастичних істот.
Мораль — повчальний висновок у байці.
Оповідання — невеликий прозовий твір про якусь подію з життя одного чи кількох героїв протягом короткого проміжку часу.
Переказ — усне народне оповідання про визначні історичні події та їх героїв.
Персоніфікація — зображення предметів чи явиш природи як живих істот.
Пісня — невеликий ліричний твір, шо виконується співом. Розрізняють пісні народні та літературні.
Повість — як правило, прозовий розповідний твір, за обсягом більший від оповідання, у якому розповідається про одну або кілька подій одного чи кількох головних героїв протягом досить тривалого часу. Повість називають пригодницькою, якшо вона насичена пригодами чи незвичайними подіями.
Повтор (рефрен) — певні фрази у творах, які повторюються хтя наголошення певної думки, або група слів, які повторюються в кіниі кожної строфи.
Поема — поетичний оповідний твір, віршовий або прозовий.
Портрет — опис зовнішності персонажа в художньому творі.
Приказка — образний вислів, шо влучно характеризує людину, але. на відміну від прислів'я, висловлює думку неповно.
Прислів'я — довершений за змістом вислів про риси й учинки людей із повчальним характером.
Притча — оповідний літературний твір із повчальним висновком (тобто мораллю), змістом близький ло байки.
Рима — співзвучність закінчень слів у віршових рядках, яка охоплює останній наголошений голосний і наступні за ним звуки. Ріітм — повторність через рівні проміжки часу певних одиниць.
Сатира — різке висміювання хиб і пороків, негативних явищ. Твори
такого викривального характеру називають сатиричними. Співомовка — короткий гумористичний вірш, часто побудований на
якомусь народному- анекдоті, приказці чи казковому мотиві.
у якому описується певний комічний випадок. Строфа — поєднані віршові рядки, зв'язані між собою римами та
інтонацією, що повторюються. Сюжет — подія чи низка подій, що покладені в основу епічного або
драматичного твору.
Фольклор — це усна народна творчість, а саме: пісні, легенди, перекази, загадки, приказки, прислів'я, шо їх створювали впродовж віків наші пращури.
Хорей — двоскладова стопа з наголосом на першому складі.
Ямб — двоскладова стопа з наголосом на другому складі.
Павло Глазовий