Квітка

Квітка (мал. 134) являє собою видозмінений вкорочений та обмежений в рості пагін, пристосований для утворення статевих клітин та здійснення статевого процесу, який завершується утворенням плоду а насінинами. Квітка — це орган насінного розмноження квіткових рослин. Як і вегетативний нагін, квітка є складним органом. Вона утворена різними органами — це квітконіжка 9 квітколожем, оцвітина, тичинки та маточки (мол. 135). Осьова частина квітки складається із квітконіжки і квітколожа* Квітконіжка — це стеблова частина квітки, якою вона прикріплюється до стебла пагона* Вона буває добре помітною, як у яблуні, або дуже короткою, майже непомітною, як у подорожника (таку квітку називають сидячою). Квітконіжка переходить у квітколоже — розширену стеблову частину квітки, до якої прикріплені листки оцвітини, тичинки та маточки.
Оцвітина — це сукупність листкошдабних органів квітки, які утворюють її покрив. Вона може бути простою або подвійною. Проста оцвітина (мол. 135, а) складена з листків однакової будови, які називаються листками простої оцвітини. Подвійна оцвітина {мал. 135, б) складена із листків двох тилів. Зелені нижні листки навивають чашолисткими, вони утворюють чашечку. Яскраво забарвлені верхні листки подвійної оцвітини називають пелюст-кажи, вони утворюють лійочок. Якщо оцвітина у квітці відсутня, то кажуть, що квітка гола {інжир, верба) (жал. 136, є).
Листки простої оцвітини можуть бути ніжними і яскравими — пелюсткоподібними, як у тюльпана або лілй{мал. 136, а), або шкірястими, плівчастими і зеленкуватими — подібними до чашолистків, як у кропиви або лободи (мал. 136, б). Яскраву просту оцвітину називають віночкоподібною, а неяскраву й непомітну — чашечкоподібною. Листки оцвітини можуть бути вільними або зрослими між собою у трубочку (жал. 137, б).
Проста оцвітина виконує функцію захисту внутрішніх частин квітки і водночас може приваблювати запилювачів, "У подвійній оцвітині чашечка виконує захисну функцію, а запилювачів приваблює віночок.
Над оцвітиною до квітколожа прикріплюються тичинки — органи квітки, які утворюють пилок. Кожна тичинка складається із нижньої частини — тичинкової нитки, а також розташованого на верхівці тичинкової нитки пиляка. Поперечний переріз пиляка нагадує ва обрисами метелика. На ньому помітні чотири гнізда. В гніздах пиляка утворюється пилок (мал. 138). Маточка — це частина квітки, у якій розвиваються насінні зачатки і ява вловлює пилок* Вона має з&в'язь та стовпчик (або декілька стовпчиків) із приймочкою на верхівці {мал, 139). Зав'язь містить один або кілька насінник зачатків. Кожен в них являє собою невеличке тільце на ніжці, оточене одним або двома покривами з отвором. У насінному зачатку утворюється зародкбвий мішок (люд. 140). Приймочка вловлює пилок. У квітці може бути декілька простих маточок або вони зростаються в одну складну маточку*
Якщо зав'язь розташована на квітколожі вище місць прикріплення інших частин квітки, то навивають верхньою (тюльпан* томати). А от зав'язь нарциса і огірка — нижня, оскільки й порожнина знаходиться під місцем прикріплення решти частин квітки (мал. 141).
У більшості рослин квітки є двостатевими. Вони мають одночасно тичинки і маточки. Проте квітки можуть бути і одностатевими — маточковими (без тичинок) або тичинковими (без маточок), як, наприклад, у огірка або верби (мал. 136, г). І Квітки дуже різноманітні. Вони відрізняються кількістю» розміщенням і будовою своїх частин, розміром і кольором. Найменші квітки, розмір яких близько 1 мы, мае водна рослина ряска (мол. 142% Найбільшою в сніті вважають квітку рафлезії Арнольда з лісів тропічної Азії. Ця рослина — паразит, її тіло перетворилося на нитки, які проростають крізь корені тропічною винограду. Лише під час цвітіння рафлезія стає помітною — на поверхні ґрунту з'являються величезні квіти (діод* 143) до 1 м в діаметрі. Але, можливо, це — не рекорд. Зрослолиста оцвітина хвилівників эа формою нагадує трубу грамофона (мол. 144). П розмір у деяких тропічних видів сягає ЗО см в діаметрі* Край оцвітини витягнутий у хвостопо-дібний виріст, довжина якого може перевищувати 60 см*
1. Квітка — це вкорочений пагін квіткових рослин з обмеженим ростом, який є органом насінного розмноження.
2. Осьову частину квітки складають квітконіжка і квітколоже, до яких прикріплені листоподібні органи квітки. 
3. Покрив квітки складає проста або подвійна оцвітина, яка аа-хшцас тичиыкн і маточки та забезпечує виконання ними своїх основних функцій.
4. Тичинки квітки утворюють пилкові зерна, а маточки утворюють насінні зачатки.
Квгтка, квітконіжка, квітколоже, оцвітина, чашечка, віночок, тичинка, маточка.
1.  Що складає осьову частину квітки?
2.  ЩотаіаоцвГтина?ЯкийїїіжладІфункцП7
3.  З чого побудована тичинка? Що в ній утворюється?
4.  Що таке маточка? Яка її будова? Що утворюється всередині маточки?
Проаналізуйте таблицю І дайте відповіді на запитання.
1.  Лв частина квітки визначає її положення у просторі? Як ви думаєте, що може визначати положення у просторі сидячих квпчж?
2.  У чому відмінність у функціях лисі ків простої оцвітини і чашолистків та листків простої оцвітини І пелюсток?
3.  У чому відмінність у функціях тичинок і маточок?
Будову квітки можна записати короткою формулою. Окремі види частин
квітки позначають літерами:
О — проста оцвітина; Ч — чашечка; В — віночок; Т — тичинки; П — плодолистки (видозмінені листки, які утворюють маточку).
Число листків оцвітини, чашолистків, пелюсток, тичинок і плодолистків записують цифрами праворуч від відповідної літери. Якщо їх кількість велика і не визначена, то використовують позначку безкінечності. Якщо частини квітки розташовані колами, то вказують Ткне число у кожному колі з використанням знака «+». Зростання частин квітки позначають дужками — «Положення зав'язі позначають рискою «—» під числом плодолистків (зав'язь верхня) або над ним {зав'язь нижня).
Будову квітки також можна відображати діаграмою — своєрідним планом будови квітки, на якому її частини нанесені умовними позначаннями (мал. 1451
На малюнку 136t а зображена квітка тюльпана. їй відповідав діаграма на малюнку 145, а. Формула квітки тюльпана може бути записана так. Формула квпки шипшини (мал. 145, б) . У науковій літературі частини квітки у формулах позначають латинськими літерами, а парад формулами особливими позначаннями вказують різноманітні загальні ознаки квіток.
Вегетативне розмноження рослин