Папороті

Папороть складається э пагонів і коренів (мал. 175). Листки більшості папоротей великі і сильно розсічені. Воїш, дя відуіну від листків рослин, мають тривалий верхівковий ріст, а тому скручені ранлнконодібно для захисту верхівкової точки росту. Система водопостачання і регуляції випаровування папоротей ыенш ефективна ніж у квіткових рослин, тому вони потребують достатнього зволоження. У сучасних папоротей немає бічних
твірних тканин.
Папоротей у сучасній флорі Землі близько 10 тис, видів. Особливо багато їх у вологих тропічних країнах* Це дуже різноманітні рослини* В Південній Америці й у Новій Зеландії зростають деревоподібні папороті, які навіть можуть утворювати ліси. Переважно тропічні і субтропічні види можуть бути виткими рослинами і використовувати як опору гілки і стовбури дерев. Деякі папороті оселяються на скелях або стінах будинків у містах. Але більшість видів зростає у лісах і на луках. Лише небагато видів пристосувались до напівводного або водного способу життя у прісних водоймах.
Поширені в Україні папороті мають кореневища* У частини видів вони вкорочені та майже вертикальні, а листки зібрані у лійкоподібні розетки, що можуть сягати заввишки більш ніж півтора метра (чоловіча папороть (мал. 175), жіноча папороть» страусник (мал. 178,б). Кореневища інших папоротей горизонтальні та сильно видовжені, листки на них розташовані часто на великій відстані один від одного так, що поодиноко стирчать із землі, як у папороті орляка (мал. 1781a), букової папороті {малЛ78Ів)> голокучника.
На прикладі дуже поширеної чоловічії папороті (щитника чоловічого) зручно розглянути   розмноження   цих   рослин  (мал, 176). На нижній поверхні листків дорослих рослин чоловічої папороті помітні групи прикритих плівчастий захисним покривок спорангіїв.
Коли спори чоловічої папороті достигають — спорангій різко розкривається. При цьому мікроскопічні спори викидаються на відстань у декілька сантиметрів, їх підхоплює вітер і розносить на значну відстань. Щоб прорости, спора повинна потрапити на вологий ґрунт. Вона дасть початок невеличкій тоненькій зеленій пластинці серцеподібної форми — заростку папороті (мал. І 77). З нижнього боку заростку розташовані ризоїди, якими він прикріплюється до ґрунту і поглинає воду. Заростки чоловічої папороті невеличкі, до півтора сантиметра завдовжки, і недовговічні. Тому їх нелегко знайти у природі, але часом можна побачити на схилах вологих ярів без трав'яного покриву.
На сформованому заростку на нижньому боці розвиваються чоловічі та жіночі статеві органи. У чоловічих статевих органах утворюються численні рухливі чоловічі статеві клітини — сперматозоїди. У кожному жіночому статевому органі розвивається лише одна яйцеклітина. Після дощу або сильної роси між нижньою поверхнею заростку і ґрунтом виникає тоненька плівочка води. Нею сперматозоїди рухаються до яйцеклітини. Вони приваблюються речовинами, які виділяє жіночий статевий орган. Один із сперматозоїдів запліднює яйцеклітину.
Зигота проростає у нову рослину нестатевого покоління. Вона спочатку отримує поживні речовини лише із тканин заростку, далі утворює перший корінь, який занурюється у ґрунт. Розгортається перший листок. Але молода рослина нестатевого покоління папороті зберігає зв'язок із заростком аж доки він повністю не відімре. «Родичі» чоловічої папороті дуже різноманітні. їх розпізнають ва особливостями розташування та будови спорангіїв та їх груп. Серед інших вирізняється декоративна папороть страусник (мал. 178), у якої спорангії розвиваються лише на особливих листках, обриси яких нагадують перо страуса. А от вегетативні листки недосвідчений спостерігач може не відрізнити від листків чоловічої папороті. У листова-ка (мол. 178), який зростає на багатих крейдою фунтах в букових лісах, листкова пластинка не розсічена. В Україні у лісах, на скелях і луках трапляються дуже цікаві вужачкові папороті (жал. 178, д) щ їхнє кореневище щороку утворює лише один невеликий листок. У водоймах можна побачити рідкісну папороть сальвінію (мал. 178). її пагони мають кілька вузлів, в яких розташовуються по три листки* Два з них овальні, цілісні, плавають на поверхні води. Вони є фото-синтезуючими. Третій листок — бурий,   розсічений  на   волосисті ниткоподібні частини і занурений у товщу води. Корені у сальвінії відсутні. Сучасні папороті не мають великого значення у господарській діяльності людини» хоча у недалекому минулому із них виготовляли ліки проти глистів. Молоді листки орляка (мол. 178, а) можна використовувати в їжу. їх з цією метою навіть експортують у Японію. Багато тропічних видів папоротей — це чудові декоративні рослини для озеленення приміщень. 
1. У папоротей основним фотосиЕтеэуючим в нестатеве покоління* Воно представлене великими особинами з коренями; і пагонами. Статеве покоління — це заросток.
2. Для листків папоротей характерний тривалий верхівковий ріст» Тому молоді листки скручені равликоподібно для вахлсту верхівкової точки росту.
3. Папороті поширюються і розмножуються спорами, які виникають в органах нестатевого розмноження (спорангіях) на нижньому боці листків.
4. Статевий процес у папоротей відбувається за допомогою сперматозоїдів і яйцеклітин, які розвиваються у статевих органах на заростку. Для запліднення необхідна вода.
Папороть.
1. Де поширені сучасні попороті, в яких умовах вони зростають?
2. У чому особливість листків папоротей?
3. Як відбувається нестатеве розмноження папоротей спорами?
4. Що виростає Із спори папороті?
5. Де утворюються статеві клітини папоротей і які умови необхідні для запліднення?
6. Що розвивається із заплідненої яйцеклітини папороті?
7. Чи сучасні папороті використовує людина та з якою метою?
1. Продовжіть у зошиті заповнення таблиці із попереднього параграфа.
2. Дайте відповідь на запитання.
Які спільні та відмінні риси будови і розмноження у чоловічої'папороті з плауном І хвощем?
Плауни і хвощі