Портрет. Історія виникнення жанру

Портрет - це зображення людини або кількох людей. Того, кого зображують на портреті, називають моделлю. Слово «портрет» походить від старофранцузької мови. Воно означає «відтворювати риса в рису». Найкращі портрети - це не тільки точне зображення зовнішності людини. Адже з першого погляду на такий портрет ми одразу пізнаємо, якою є зображена людина: скупою чи щедрою, шляхетною чи лихою. Вдалий портрет — це справжня розповідь про людину, її життя, хвилювання, професію, походження. До найбільшої схожості в портреті прагнули скульптори Давнього Єгипту та Давнього Риму.
У часи Середньовіччя портрети виконували досить рідко. Тоді зовнішність людини хвилювала майстрів набагато менше, ніж її духовність. Розвиток портретного жанру відновився в добу Відродження. Художники знову почали зображувати людину з портретною подібністю, відтворювати її особистий душевний стан, хвилювання.
Існують різні типи портрету. Автопортрет - це власне зображення, створене художником. Залежно від кількості моделей портрет може бути парним (дві моделі) або груповим (якщо моделей більше). Владу чи багатство моделі підкреслює парадний портрет. Навпаки, інтимний (від фр. слова, що означає «найглибший», «внутрішній») або камерний (від лат. слова «камера» - кімната) портрет має на меті «зазирнути» в душу людини, відтворити її такою, якою вона є для найближчих людей, у «домашніх» умовах. На відміну від парадних, ці портрети часто бувають невеликого розміру. У минулому мали велику популярність також портрети в образах античних богів і богинь. Зазвичай усі чоловіки хотіли бути хоч трохи схожими на Зевса або Геракла, а жінки - на Венеру. Такі портрети називають алегоричними (від грец. слова «алегорія» - інакомовлення). У своїй творчості значне місце портрету віддали видатні майстри - Леонардо да Вінчі, Рафаель, Дієго Веласкес. Деякі майстри присвятили себе майже виключно цьому жанру, як от Томас Гейнсборо. Славу портретного живопису Росії в XVIII ст. склали художники, що походили з України: Д. Левицький (стор. 83), В. Боровиковський. Серію портретів і автопортретів створив Т. Шевченко. І в наші часи продовжується розвиток цього жанру. До портрету часто звертаються сучасні українські майстри.
Проаналізуйте портрет відомої людини (поета, письменника, художника тощо). Пригадайте її біографію, твори. Які саме риси цієї людини розкриває портрет? 2. Багато старовинних портретів - це, на жаль, «портрети невідомих». Спробуйте довідатися про характер моделі одного з таких І           портретів, уважно роздивившись його.
Намалюйте портрет друга чи подруги, користуючись порадами в підручнику на стор. 77, 84.
Інструменти та матеріали: аркуш паперу, акварельні фарби, олівець, гумка, пензлі. 
Майстер-клас
Пропорції голови людини
Вважається, шо відстань віл підборіддя до носа така сама, як і довжина носа і висота лоба. Вухо починається на рівні брів і закінчується на рівні носа. Середина обличчя проходить по нижньому краю очей. Відстань між ними дорівнює довжині самого ока І приблизно така сама, як і ширина носа. Куточки губ трохи виступають за той рівень, де містяться ніздрі.
Ян ван Ейк (між 1390-1400 - 1441) - славетний нідерландський живописець. Біографічних відомостей про нього збереглося небагато. Вважається, шо спочатку він був мініатюристом, потім працював при дворі графа Голландського, а від 1425 р. - для гериога Бургундського Філіппа Доброго, двір якого вважався найпишнішим у Європі. Віл 1431 р. і до самої смерті майстер жив у м. Брюгге. Сучасники ставилися до Яна вай Ейка з великою повагою. НайвІдоміші його роботи - «Гентський вівтар», «Мадонна канцлера Роллена», «Мадонна каноніка ван дер Пале», «Портрет подружжя Арнольфіні».
Огюст Ренуар (1841-1919) французький художник. Свій творчий шлях розпочав із розписів віял і ширм. Ренуар - автор сонячних, оптимістичних творів, присвячених радості життя. Довге невизнання, грошові проблеми, важка хвороба в старості не вплинули на прекрасний світ, який створював Ренуар у своїх картинах. Про Ренуара говорили, шо він пише так, «як співає птах». Спадшина художника є величезною. Серед його творів: «Ложа», «Бал в Ле Мулен де ла Галетт», «Першій виїзд», «Портрет актриси Жанни Самарі», «Велікі купальниці».
Майстер-клас
Рисунок на тонованому папері
Традиційний спосіб працювати з крейдами або олівцями - ие малювання на тонованому папері білим кольором і сангіною. Папір представляє середній тон, так шо ви можете ефективно маніпулювати трьома кольорами. Ця методика відома як «a trios couleurs» (триколірна) і є чудовим засобом моделювання форми; її нерідко використовували стародавні майстри.
Звичайний вибір для роботи білим кольором і сангіною становить бежевий або кольору вершків папір, проте цей метод може бути застосований для роботи на папері інших кольорів.
Ви могли б, наприклад, використовувати чорну або білу крейду на сірому або блакитному папері, І не виключено навіть застосування чотирьох кольорів одночасно.
Перевага використання тонованого паперу в тому, шо ви можете самі малювати найсвітліші місця замість того, шоб залишати їх білими ділянками, як у звичайному одноколірному малюнку. V своїх роботах старовинні майстри основні полиски зазвичай підкреслювали білим в останню чергу; ви ж можете почати з білого, якшо предмети представлені в основному полисками або світлими місцями, в проиесі роботи поступово переходячи до більш темних тонів, залишаючи папір вільним для середніх тонів. Цілком реально використовувати методи розтушовування, проте варто дотримуватися обережності в самому початку і намагатися не вкривати папір занадто шільно, шоб не засмітити поле рисунка.
Пам'ятайте, шо використання двох або більше кольорів с суттю і основою в монохромній методиці; кольори використовують як тони, і вони не є фактичними кольорами.