Природа та населення Давньої Греції

Давню Грецію вважають колискою європейської цивілізації. До територій поширення грецької цивілізації належали південна частина Балкан-ського півострова, острови Егейського та Іонічного морів й узбережжя півострова Мала Азія. Проте найдавнішим вогнищем давньогрецької цивілізації був острів Крит. Саме тут від 2000 до 1400 р. до н. є. існувала найдавніша держава в Європі.
Від 11 ст. до н. є. починається новий цикл розвитку грецької державності.  Спершу  тривав  «гомерівський» період (11-9 ст. до н. е.), за якого панували родові відносини.   8—6 ст. до н. є. називають архаїчним періодом, коли зароджується грецька державність у формі поліса, відбувається   колонізація,   заміна   родової   аристократії торговельно-ремісничою знаттю. 5—4 ст. до н. є. — класичний період — розквіт давньогрецьких полісів. їхнього господарства, час найбільших культурних досягнень греків. Давньогрецьку  цивілізацію  разом  з давньоримською називають античними. Слово «античний» походить від латинського слова «давній». Антична цивілізація є фундаментом сучасної європейської цивілізації.
1. Які особливості визначають географічне положення Давньої Греції?
Давню Грецію називають колискою європейської цивілізації. її витоки сягають межі З та 2 тисячоліть до н. є. Балканський півострів та острови Егейського моря були тим містком, який сполучав Європейський континент з державами Стародавнього Сходу.
Назви Греція та греки вживали римляни. Греки за давнини ймену-вали себе за назвами племен (данайцями, ахейцями), згодом почали називати свою країну Елладою, а себе еллінами. Південна частина Балканського півострова, острови Егейського та Іонічного морів й узбережжя півострова Мала Азія - землі, які населяв цей народ.
Терени Давньої Греції, розташовані на півдні Балканського півострова, поділяються на три частини: Північну, Середню та Південну (півострів Пелопоннес). Це переважно гориста місцевість.
Північна частина, відділена горами й гірським хребтом, поділяється на 2 області: Епір на заході та Фессалію на сході. Землями ФессалІЇ протікає ріка Пеней - найбільш повновода в Греції. Родючі ґрунти долини сприяли землеробству. Найвища гора Греції - Олімп (2917 м). Вона височить на північно-східному кордоні Греції. Потрапити з Фессалії до Середньої Греції можна було лише через вузький Фермопільський прохід між горами та узбережжям Егейського моря.
Середня Греція поділялася на 8 областей. Найрозвиненішими з них були Беотія та Аттика. Аттика вкрита горами й  пагорбами. У ній переважають кам'янисті ґрунти й тільки зрідка трапляються родючі долини. Беотія має більш сприятливий для землеробства клімат.
В Егейському морі розкидано багато невеликих островів, які славилися садами й виноградниками: Лесбос, Хіос, Самое, Родос. На островах Делос, Наксос, Парос було відкрито поклади рідкісного мармуру. Є в Егейському морі й великі острови - Крит, Фасос, Евбея. Дуже давно греки заселили узбережжя Малої Азії. Найвідомішими містами тут були Мілет, Ефес, Пергам.
Клімат у Греції м'який, з дуже спекотним літом і теплою дощовою зимою.
2. Яким заняттям населення сприяла природа Греції?
Гористий рельєф Греції мало придатний для землеробства. Проте природні умови спонукали ощадливо ставитися до землі, обробляти кожен її клаптик з винятковою старанністю. Грецькі угіддя не мали іригаційних споруд: каналів, гребель, дамб.
Греки вирощували пшеницю, жито, оливки, виноград. Особливу роль у сільському господарстві відігравало маслинництво. Маслинову (оливкову) олію використовували і як харчовий продукт, і як лікарську речовину, і як горючу речовину для освітлювальних приладів тощо.
Надра Греції багаті на поклади залізної руди, міді, срібла, високоякісної глини, мармуру. Наявність таких корисних копалин зумовила розвиток ремесла, тож греки могли обмінювати ремісничі вироби на продукти харчування.
Кам'янисті схили гір не надто багаті на рослинність: вони здебільшого вкриті травами, кущами та низькорослими деревами, тож придатні для пасовиськ. На рівнинах тримали велику рогату худобу, коней, мулів, овець, кіз і свиней. У північних та західних районах Балканської Греції, а також на більшій частині Пелопоннесу розпросторилися ліси з дуба, дикого горіха, кипариса, піхти та плин. У лісових нетрях водилися кабани, ведмеді, вовки, косулі, навіть леви.
Балканська Греція з усіх боків оточена морем. У багатьох місцях узбережжя створює зручні бухти. Усе це сприяло розвиткові судноплавства. Греки досконало знали море, а у 8 ст. до н. є. почали колонізувати інші райони Європи - Італію, Фракію, Причорномор'я.
Давні греки багато подорожували, шукаючи незаселені землі, придатні для землеробства. Вони вивчили все узбережжя Середземного моря, дісталися через протоки Геллеспонт і Боспор Фракійський до Понту Евксннського (у перекладі «гостинне море»). Так греки називали Чорне море.
3. Хто населяв Грецію за найдавніших часів?
Про походження найдавніших жителів Бал-канського півострова майже нічого не відомо.
Наприкінці 3 тисячоліття до н. є. сюди прийшли племена ахейців, які підкорили місцеві племена й розселилися на всьому півострові. А в кінці 2 тисячоліття до н. є. з'явилися нові переселенці - племена дорійців. Тепер уже ахейцям довелося розчинитися в середовищі нових племен або піти в гори на менш родючі землі.
Унаслідок переселень на землях Еллади сформувалася грецька народність, що складалася із чотирьох великих племінних об'єднань: ахейців, іонійців, дорійців та еолійців.
Оцініть себе
1. Де була розташована Давня Греція?
2. Як давні греки називали себе та свої землі?
3. У чому особливості природно-географічних умов Давньої Греції?
4. Яким заняттям населення сприяла природа Греції?
Порівняйте географічне положення й природні умови Давнього Єгипту та Греції. Укажіть спільне та відмінне. Поміркуйте, чому греків називали морським народом.