Вправа 11 с. 20

Надворі (приел.) стоя • (дієсл.) золотий (прикм.) вересень (імен.). Зранку (присл.) діти (імен.) в чудовому (прикм.) настрої (імен.) поспішали (дієсл.) до школи (імен.). Тут (присл.) вони (займен.) зустрінуть (дієсл.) друзів (імен.) та похваляться (дієсл.) літніми (прикм.) пригодами (імен.).

Навколо школи (імен.) вирував (дієсл.) бурхливий (прикм.) океан (імен.) великого (прикм.) шкільного (прикм.) братства (імен.). Школярі (імен.) гуртувалися (дієсл.) по класах (імен.). Окремо (присл.) стояв (дієсл.) п'ятий (числ.) клас (імен.). Учні (імен.) мали (дієсл.) гарний (прикм.) настрій (імен.) і один (числ.) одному (числ.) навперебій (присл.) розповідали (дієсл.) і цікаві (прикм.) історії (імен.).

Вправа 12 с 20

Іменники: день, школа, оцінка, клас, канікули, підручник, учень, подвір'я.

Прикметники: веселий, осінній, шкільний.

Займенники: ми, вони, ви, ти. Числівники: перший, п'ятий, дванадцять, тридцять. Дієслова: читати, прагнути, навчатися, працювати, допомагати.

Прислівники:    сьогодні,     уперше, увалено, старанно, зранку.

Вправа 13 с. 21

Перший (числ.) листок (імен.), який зірвала (дієсл.) осінь (імен.), літав (дієсл.) і був (дієсл.) схожий (прикм.) на самотнього (прикм.) птаха (імен.). Він (займ.) не знав (дієсл.), що йому (займ.) робити (дієсл.). Куди впасти (дієсл.)? Якщо в річку (імен.), то вода (імен.) понесе (дієсл.) далеко (присл.) від лісу (імен.) і листочок (імен.) не зустріне (дієсл.) рідних (імен.). Якщо в траву (імен.), то він (займ.) більше (присл.) не побачить (дієсл.) сонця (імен.). Якщо на ромашку (імен.), то не побачить (дієсл.) сонця (імен.) вона (займ.).

Вправа 14 с. 21

Ліс (що?) золотиться листям (чим?) дерев (чого?). Намистинками (чим?) розсипалися по кущах (по чому?) різнокольорові ягідки (що?). Після дощику (чого?) із землі (із чого?) вилазять гриби (що?). На старих пеньках (на чому?) красуються тонконогі опеньки (що?). Розсипалися по галявинах (по чому?) підосичники (що?), сироїжки (що?), запашні рижики (що?). Особливо поважними здаються гриби (що?) під червоною шапкою (під чим?) з білими крапочками (з чим?) — мухомори (що?). Пахне в осінньому лісі (в чому?) грибами (чим?), чебрецем (чим?) і дощем (чим?).

Пишається ліс (що?) своїми барвами (чим?). А разом із лісом (із чим?) пишається тим, що створила таку красу (що?), осінь (що?).

Вправа 15 с 22

1.   Велика вереснева тиша (Н. в., одн.) стоїть над землею (О. в., оди.).

2. Небо (Н. в., одн.) осені (Р. в., одн.) безкрає сумно дивиться в ріку (3. в., одн.). 

3. А маслючків (Р. в., мн.) брунатні карапузики (Н. в., мн.) з дощами (О. в., мн.) в шахи (3. в., мн.) грають у траві (М. в., одн.). 

4. Так негадано ця осінь (Н. в., одн.) закурликала над степом Ю. в., одн.).

5. Спинилася осінь (Н. в., одн.) на ґанку (М. в., одн.) високому, кленовим пером (О. в., одн.) пише пісніо (3. в., одн.) нову.

Вправа 16 с. 22

Україна — У країн | ою] земля — землею] доля — доллл сестра — сестр[ою| (хто? іст.), паляниця — паляниціею] душа — душ |скЛ хліб — хлібіом, |брат — братіом (хто? іст.), батько — батьк |см (хто? іст.). поле — полієм,! серце — серцем,! осінь — осінній честь — чест|ю! міць — міцц!л матір — матір'кЛ (хто? іст.), кров - кров'@  совість

Вправа 17 с 23

Н.в. дорога, ріка, муха

Р.в. дороги, ріки, мухи

Д. в-      дорозі, річці, мусі

3. в.      дорогу, ріку, муху

0. в.      дорогою, рікою, мухою М- в.     на дорогі, на річш, на мусі

Вправа 18 с. 23

1.  На підлозі (г/з, М. в.) пшениця (Н. в.) не зійде. 2. Що на думці (к/ц, М. в.), те й на язиці (к/ц, М. в.). 3. У нього на осиці (к/ц, М. в.) кислиці (Н. в.), а на вербі (М. в.) груші (Н. в.). 4- Не та риба (Н. в.), що в річці (к/ч, М. в.), а та, що в руш (к/ц, М. в.). 5. На одній руш (к/ц, М. в.) та не однакові пальці (Н. в.). б- Черепасі (х/с, Д. в.) град (Н. в.) не страшний, 7. Добре тому, хто в дорозі (г/з, М. в.): лежить собі на возі (М. в.). 8. У закритий рот мусі (х/с, Д. в.) не влетіти.

Вправа 19 с. 23

1. Осіннє світло (с. p., одн., Н. в.) золотить блакить (ж. p., одн., 3. в.).

2.  Ходить осінь (ж. р., одн., Н. в.) листопадом (ч. р., одн., О. в.), жовте листя (с. р., одн. 3. в.) стелить садом (ч. p., одн., О. в.). 3. Свіжістю (ж. p., одн., О. в.) сріблиться цей осінній день (ч. p., одн. Н. в.). Сипле мідним листям (с. р., одн. О. в.) кучерявий клен (ч. p., одн., Н. в.). 4. Осінь (ж. p., одн. Н. в.) тихо підкрадалась, у траві (ж. p., одн., М. в.) ховалась, в гайочку (ч. р., одн., М. в.), в сизому тумані (ч. р>, одн., М. в.), в прохолоді (ж. р., одн., М. в.) ранній.

Вправа 21 С 23

1.  Власні назви, що ПИШУТЬСЯ без лапок: гора Говерла, майдан Незалежності, бульвар Лесі Українки, Софійський собор, річка Черемош, місто Полтава, село Веселе, кіт Йогурт, парк Тараса Шевченка, гора Ай-Петрі.

2. Власні назви, які пишуться в лапках: орден «За мужність», казка «Летючий корабель», журнал "Пізнайко», проект «Сім чудес України», передача «Говорить Україна», сорт троянд * Вогні Ялти ».

Вправа 22 с. 24

1. У Чорне море впадають Дунай, Дніпро, Південний Буг. 2. Чумацький Шлях аж еяс в позолоті. Великий Віз відбився у ставку. 3. Шевченко (хто? іст.) кожному із нас лишив безцінний дар, щоб наші душі осявав його святий «Кобзар». Ескалатор ніс В'ячеслава (хто? іст.) на станцію метро Лук'янівська. А мені генерал (хто? іст.) вручив медаль «За відвагу».

Вправа 23 с 24

Я чудово провів літні канікули (мн., 3. в.). У червні (ч. p., оди., М. в.) відпочивав на Чорному морі (с. р., одн.,М. в.)втаборі(ч. р.,одн., М. в.) ♦ Артек» (ч. p., одн. 3. в.). Мені сподобалася екскурсія (ж. p., одн., 3. в.) до міста (с, р., оди., Р. в.)Льво-М (ч. р., одн., Р. в.). Львів (ч. p., одн. Н. в.) — найдавніше місто (с. р., одн., Н. в.) України (ж. р., одн., Р. в.) зі своєю славетною історією (ж. p., одн. О. в.). А в серпні (ч. р., одн., М. в.) з батьками (мн., О. в.) подорожував Цвдоцою (ж. p., одн., О. в.). На жаль, канікули (мн., Н. в.) швидко минули. Тільки фото (с. p., одн.. М. в.) з батьками (мн., О. в.) подорожував Цвдоцою (ж. р., одн., О. в.)-На жаль, канікули (мн., Н. в.) швидко минули. Тільки фото (с. р., одн., Н. в.) загадують мені про прекрасні миті (ж. р., мн., 3. в.) літа (с. р., одн., Р. в.).

Вправа 25 с. 26

Червоними    і    чорними    нитками (мн., О. в.).

Золотими і синіми нитками (мн.. О-в.).

Бісер кольоровий (ч. р., одн., 3. в.).

Синій колір (ч. р., одн., Н. в.).

Хрест вишневий (ч. р., одн., Н. в.).

Вправа 26 с. 26 

Засріблилось у повітрі тонке паву-тиннячко (с. р., одн., Н. в.). Впали

на холодну землю (ж. р., одн., 3. в.)

багряні листочки (мнч Н. в.) з клена і дикі черешні (мн., Н. в.). Спалахнув фіолетовим полум'ям (с. p., одн.,0.в.)наузліссіверес.Тужливо

закурликали в сірому небі (с. р., оди., які? М. в.) журавлі. Червоніють пишні кетяги (мн., Н. в.) калини, горобини. яких?

Обважніла від синіх ягід (мн., Р. в.) бузина. Яка красива осінь (ж. p., одн., Н. в.)

Вправа 27 с. 26

Розповідають старі люди, що колись соловейки не жили на українській землі. Гніздилися вони в далеких краях і не знали дороги в Україну. Літали співучі солов'ї світом і збирали для Бога людські пісні. Якось один соловейко залетів у чудове село в Україні та сів спочити на калині. Коли люди повернулися з поля, то тут, то там почутлися чудові пісні. Були вони веселі й сумні, жатівливі й суворі. Мелодії були такі прекрасні, що вразили соловейка в саме сердечко. Позліталися солов'ї до Бога, щоб зібрані пісні йому проспівати. Але все те було Богові знайоме. Коли ж затьохкав соловей з України, Бог зачудувався і звелів соловейкові співати ті пісні день і ніч. Навесні в Україну полетіли всі солов'ї. Тут звивають вони затишні гніздечка і висиджують маленьких пташенят, щоб змалку чули ті найкращі пісні у світі. Коли пташенята дорослішають, то розлітаються, щоб своєю солов'їною мовою проспівати наші пісні всьому світові.

Вправа 28 с 27

1.    Усі   ми любимо   нашу  співучЩ (ж. p., одн., 3. в.) тадзвінкО(ж. p., одн., 3. в.) українські (ж. р., одн., 3.   в.) мову. 2. У мові - чари барвін-ков|](мн., Н.  в.), аж сяють барви веселкові](мн., Н.  в.).  3.  Батьківщина, мати, мова — три вдлющих (с. p., оди., Р. в.), вічних (с. p., одн., Р. в.) слова. 4. Мов поганих (мн., Р. в.) не існує в світі. Є лише погані (мн., Н. в.) язики.

Вправа 29 с 28

Н.в.      співуча мова, рідне слово, мудрий словник

Р.в.      співучої мови, рідного слова, мудрого словника Д. в.      співучій мові, рідному слову, мудрому словнику 3.   в.       співучу мову,  рідне слово, мудрий словник

О.в.      співучою    мовою,    рідним словом, мудрим словником М. в.      на співучій мові, на рідному слові  на мудрому словнику

Вправа 30 с 27

Зі щир И слів; у щиріїй] душі; мудрІимИ прислів'ями; мудрій приказці; за широкійші полями; за дрімучіймїл лісами; на широк|Щ_до розі; у глибокій річці; глибокіймл морями.

За широкими полями виднівся ліс. У  глибокій  річці  водиться багато риби. Вправа 31 с. 27

Повіяло легеньким вітерцем (ч. p., О. в.), і всі дерева в лісі заспівали. Кожне шуміло свіжим (с. p., О. в.) листям та співало свою пісню. Береза співала ніжну (ж. p., 3. в.) пісню. Вона добротою відгукувалась у наших юнацьких (мн., М. в.) серцях.

Дуб співав мужню (ж. p., 3. в.) пісню. Від неї нам хотілося бути могутніми (О. в., мн.), відваленими (О. в., мн.).

Горобина співала тривожну (ж. p., 3. в.) пісню. Від цього співу набігла думка про бурхливу (ж. p., 3. в.) грозу в дрімучому (ч. p., М. в.) лісі, від якої тонкими (ч. р., О. в.) стовбурами вигинаються молоді (мн., Н.   в.) дерева.

Ось які пісні почули ми в осінньому (ч. p., М. в.) лісі.