с 32-34 укр яз 5 розв'язки

Вправа 386 с. 165

1. Лизати — лиже, різати — ріже, сікти — січе, берегти — бережи, чесати — чещу» чистити — чищу.
Вправа 387 с 166
Носити — ноціу, казати — кажу, кликати — кличу, лизати — лижу, берегти — бережу» лііати — лечу, чистити — чищу, лагодити — лагоджу, ходити — ходжу, сидіти — сиджу, водити — воджу, гордитися — горжусь.
Вправа 388 с. 166
1.  Береженого Бог береже, а козака шабля. 2. Як напише дурень, то не розбере і розумний [роузумни й 1.
2. Вогонь пече, а вода студить. 3. Не поможе вороні шампунь, а крукові мило. 4. Буває, що й черепок блищить [бли'шчит']. 5. По одежі стрічають, по уму проводжають. 6. Вода очищає тіло, а сльоза — усе єство.
Вправа 389 с 155
1.  У маминім садку вітрець гілки (колихати) (К. Кир'ян). — У маминім садку вітрець гілки кошище.
2. Я (погладити) траву, наче теплого доброго звіра (О. Слоньовська). — Я погладжку траву, наче доброго звіра. 3. А серце голубом (воркотіти) (Г. Соколенко). — А серце голубом воркоче. 4. (Посидіти) під кленом крислатим, нап'юся з криниці води (Б. Дегтярьов). — Посиджу під кленом крислатим, нап'юся з криниці води. 5. (Ходити), сумую і питаю, за що я мушу сумувати? (М. Рильський) — Ходжу, сумую і питаю, за що я мушу сумувати?
Вправа 390 с 166
1. Дім без господаря плаче. 2. Скільки під деревом не лежи, не виростуть коржі. 3. Пса бійся не того, що гавкає, а того, що ластиться. 4. Пташка невеличка, а як діток захищає, то й гадюку здолає. 5. Вода все сполоще, а от злого слова — ніколи.
Вправа 391 с. 167
1. Колише (колихати) рідна пісня нашу долю (П. Перебійніс). 2. Я нанижу (нанизати) з калиноньки намиста (Л. Забашта). 3. Ой піду я в гай зелений, посаджу (посадити) я руту (Т. Шевченко). 4. Важкими росами трава намокла плане (плакаїи) (І. Качуровський). 5. Як все біжить (бігати), як міниться, тене (текти)! (Б. Олексадрів) 6. Виходжу (виходити) на засніжене подвір'я (М. Рильський). 7. ИввавиДЖУ (ненавидіти) я слабкості свої (Л. Костенко). 8. А вітер не співає вже, а свище (свистіти) (М. Грищенко).
Вправа 396 с 169
Приїхав у Київ, жили в Умані, помандрував у Крим, завітали в Одесу, у рідному місті, збудував у Львові, у поштовій скриньці, найсильиішпй в команді, ввійти у воду, знову в школі.
Вправа 397 с 169
Удень і вночі, місяць і зорі, річки й озера, каштани й осокори, жоржини і айстри, орел і сокіл, верх і низ, батько і мати, брат і сестра, Марина і Йосип, щастя і радість, любов і ненависть, Петро і Євген, хто і як, фонетика й орфографія, синтаксис і пунктуація. Петро [Петро], Євген [Йевген]
Вправа 398 с 169
Прочитав уперше, зазирнути всередину, відразу впізнали, домовились іти, сказала впевнено, відоме ймення, охоче впорядкуємо, сидів упритул, разом ублагали, голова йде обертом, у вуха внести, дивитися зверху вниз.
Вправа 399 с 170 1. У страха очі великі. 2, Не тикай пальцем у небо. 3. Зіркі очі бачать удень і уночі. 4. Плітку в одне ухо впусти, а вдруге випусти. 5.1 вухом не веде. 6. Як умієш помилятися, іо вмій виправлятися. 
Вправа 400 с. 170
Судження в прислів'ях і приказках висловлюються здебільшого у вигляді серйозних формулювань. Та найбільшою любов'ю й повагою користуються вислови дотепні. Уміння поставитися до своїх труднощів із гумором є ознакою морального здоров'я народу. Український гумор вважають м'яким і добродушним. Навіть грубувате слівце українець уміє делікатно пом'якшити й замінити натяком (3 посібника). Дотепні — кмітливі, влучні. Гумор — доброзичливо-глузливе ставлення до чого-небудь, спрямоване на викриття недоліків. Делікатно — ввічливо, люб'язно, завжди готовий виявити увагу, зробити послугу. Витончений, тендітний.
Натяком — слово або вислів, що не повністю щось розкриває, а лише створює умови для догадування.
Вправа 402 с 171
Зустрілися з товаришем, дізнався зі словника, вийняв із портфеля, узяв із шафи, лист зі Львова, виступив із пропозицією, сказав з радістю.
Вправа 403 с 171
Зіштовхнути, зіграність, зістригати,   зігнутий,   зіскочити,   зірвати, зів'янути, зіпсувати, зіщулений, зішкребти, зітхнути, зістрибнути. ЗІЙШЛО з рук — залишилося безкарним, не поміченим. Зігнути ь баранячий ріг — примусити кого-нсбудь бути сумирним, покірним.
Вправа 404 с 171
1. Як не вклонишся, то ягідки не зірвеш. 2. Гарне створити важко, а зіпсувати легко. 3. Поки не впрієш, доти не зігрієшся. 4. Хитку лозину і снігур зігне, а міцну й лісоруб не подужає. 5. Зробив на п'ятак, а зіпсував на гривню. 6. За один раз дерево не зітнеш (Народна творчість).
Вправа 406 с 172
Зціляй [зц'іл'ай]
Вправа 407 с. 172
1. Я зриваю [зривану] полин у долині над самим Дніпром (В. Горлей).
2.  Хортице! В тобі легенди сховані (М. Тягун). 3. Задивилася хмарка на сонце и вся зчервоніла (М. Вороний). 4. А вітер, хмагж позганяв, шугне па з^млю_заг>аз злива (Т. Угрнн). 5. Зачарований вечір спливає [спли"вайе] у ніч (В. Якубенко). 6. Місяць над світом пахучим срібне обличчя схилив (В. Сосюра).
Вправа 408 с 172
1.   Усяке діло здолаєш терпінням.
2. Вище себе не скочиш. 3. Мала мурашка, а гори сточус. 4. Добре зшиті чоботи добре й носяться. 5. Доки дійде — скисне. 6. З чужого коня і посеред болота зсадять. 7. Сто раз пошкодуєш, що сказав, і лише раз, що змовчав.
Вправа 409 с 172
Берегти — зберегти, клеїти — склеїти, чіпляти — зчіпляти, прямувати — спрямувати, молотити — змолотити, мастити — змастити, формувати — сформувати, творити — створити, турбувати — стурбувати, фанерувати — сфанерува-ти, сунутися — зсунутися. 
Вправа -411 с. 174
Розквітне [ро'скв'ітне], розвієш [ро'зв'іііеш], безмежжя [беизмеж:а], безсмертні (беис:мертн*і].
Вправа 412 с 174
1. Моя ти земле, ти течеш медами і розсипасш [рос:и*пайеш] золото по нивах! (П. Карманський) 2. І вже туману пелена розтанула в безмежній морі (О. Рубан). 3. Розквітла веселка в просторі, в ній сонце промінням горить (В- Сосюра). 4. Через сині перевали ми летіли на вітрилі, гнались чайки, не догнали і попадали безсилі! (М- Нагнибіда).
Вправа 413 с 174
Роздивлятися [розди'вл'яти'с'а], розпрямлятися [розпр'амл,атисс,а], [роспр'мл'ати'с'а], безнасіиний [бензнас'ін:ий], безощадний [бе"зошчадний], розклеювати [розклепувати], [рос-клейувати),
розчервонілий    [розче1'рво'іГілий], [розче1,рво н'ілші], безкінечний            [бе"скіМнечний],
[бемзк'іиечний],
безшелесний [боизшеле"сний], [бе-"сшеле"сний], розкушений [роузкушче"ний], [ро-ускушче"ний], розжитися [розж:ити"с*а], безмірний [бе"зм'ірний], безсмертний [бе"с:мертний], безшумний [беисшумний], [безшумний], безжальний [бе"зж:ал'ний].
Вправа 415 с. 175 1. Рощхалвськайдани, минула зима, розвіялись хмари, розтанула пітьма (Олександр Олесь). 2. Колишися, Калинонько, колишися зеленими листочками, розпишися сонячними променями, розмалюйся, з дужим вітром    буйнесеньким    розцілуйся
Вправа 416 с. 176
і Грамотний — безграмотний, сідла-j ти — розсідлати, платний — без-і коштовний, зав'язка — розв'язка, 1 талановитий — безталанний, зустрі-і тись  —  розійтись,  захоплений  —
1  розчарований, забуття — безсмертя.
У кожному літературному творі є зав'язка  й  розв'язка.   Колись  чо-[ ловіки могли сідлати і розсідлати і коня. У світі більшість людей грамотних, ніж безграмотних.
Вправа 419 с 176
Розіслати, розігнутись, розісланий, розіграш, розізлити, розімкнений, розірвання, розічхатися, розіскрю-вати.
Розім'яти кістки — за допомогою рухів позбутися відчуття втоми, скованості, оніміння суглобів тощо. Розірвати на шматки — звертатися до кого-небудь з проханням, дорученням, не даючи й хвилиниспокою.
Вправа 423 с 177
Пісня [п'іс'н'а], українська [укра-йін'с'ка], листя [лис'т'а], сніжинка [сн'іжинка], сьогодні [с'огодн'і], радість [рад'іст'], гідність [г'ідн'іст'].
Вправа 426 с. 178
1. Помилки друзів ми повинні виправляти або прощати, коли вони не серйозні (Г. Сковорода). 2. Нрацьо-витість українців викликає повагу в інших народів (3 газети). 3. Дядько Йосип каже: «Йога — всім болячкам засторога. Глибше дихай! Рівно стій! Дай усім хворобам бій!» (І. За-їнчковська)
Вправа 427 с 178
Сннііі —синього, край — крайний, нень  —  пеньочок, сім  — сьомий, лід — льодовий, воювати — войовничий, бій — бойовий, рубець — рубцьований, колір — кольоровий.