с 35-37 укр яз 5 розв'язки

Вправа 428 с. 179
1.  Останньою сорочкою поділиться.
2. Складає мільйон з копійок. 3. До нього говори, а йому однаково, що прутом по воді. 4. У нього торішнього снігу не випросиш. 5. З піску вірьовки в'є. 6. Шукає вчорашнього дня. 7. У нього завжди будень учора, а свято сьогодні. (Народна творчість).
Вправа 429 с 179 ЙО
Батальойн, войвничий, медальйон, Андрійович, зйомка, гайок, Солов-йов, Муравйов, майонез
ЬО Дзьоб, броньовик, трьохкати, сьомий, зверхньо,сльоза.
Вправа 430 с 179
1. Соловейко — пташка невеличка, як горобчик, щиглик чи синичка. Та один він тьехкас, співає, в Україні кожний його знає (С. Кузьмен-ко). 2. Ґава ґудзики знайшла, думала — горішки. Розколоти не змогла й дзьоб зігнула трішки (Н. Матюх). З- Йогуртом Андрій ласує, аж лящить за вухом. Друзі кличуть, він не чує, сталось щось зі слухом (І. Мацко). 4. Йоржа впіймав на вудку Йосип, схоив і зойкнув: «Ой-ой-ой!» Не знав, напевно, Йосип досі, який колючий йоржик той (II. Забіла). 5. Боїмось ми йоду марно, йод лікує рани гарно (В. Дзюба). Аж лящить за вухом — їсти з апетитом.
Вправа 433 с 180
1. Кожний молодещ>насвій взірець [вз'ірец']. 2. Наш господар молоденький, під ним коник вороненьї кий. 3. Без гетьмана військо гине. 4- Не сунь носа до чужого проса. 5. Бджола летить [леитит'], де мед пахтить. 6. Хто в темряву дивиться [диви'ці'а], той од світла кривиться (Народна творчість). 
Вправа 434 с. 181
1. Велика дорога починається [по-чинайец':а] з першого кроку. 2. Хто біжить, той спотикається [споти'ка-йец':а]. 3. Усе добре, що добре починається [почи'найец':а]. 4. Лякана ворона куща боїться [бойіц':а].
Вправа 435 с 181
1. Туман з поля підніметься, сонечко прогляне, і минеться негодонька (Я. Щоголев). 2. Під ноги стелиться дорога ще й кучерявиться чебрець (С. Тен). 3. Сумно в жоржини всміхаються всі пелюстини (Є. Гуцало). 4. День золотими очима дивиться в синє вікно (В. Сосюра).
Вправа 436 с 181
Дніпро — дніпровський, Україна — український. Чернігів — чернігівський, Польща — польський, учень — учнівський, школяр — школярський, учитель — учительський, професор — професорський, місто — міський, село — сільський.
Вправа 437 с 181
Мова — мовонька, серце — сердень^ ко, голова — голівонька, рука — рученька, рідний — рідненький, гарний — гарненько, милий — миленький.
Вправа 440 с. 182
I.  1. На квітоньці бджілка спивала росу (І. Кульська). 2. Прийшла зима люта, а сосонці байдуже! (Олена Пчілка) 3. Висить зоря на срібній павутиіщі (Л. Закордонець). 4, Ніде нема порадоньки голівоньці бідній! (Ю. Фсдькович) 5. Понад Дніпро гуде метро, і рибоньці не спиться (І. Малкович).
II.  1. У чужій сторонці не так гріє сонце. 2. Приший, мамо, до спіднички мені по кишеньці, а у кожну поклади горіхів по жменьці. 3. При сухій гілці й сира запалає. 4. Рибалці дощ не перешкода. 5. Хлопчикові хочеться рушниці, а дівчиш ді — голки (Народна творчість).
Вправа 441 с 182
1- Зроду бсд£ЦЙ запорожець ні сльр: зидки нр прилив (Л. Щоголів). 2. Ой джуро мій молодесенький, подай мені лучок тугесенький! (Народна творчість) 3. Чи в нас нема коней на степах широких, чи вуголь у люльці погас? (С. Руданський) 4. Доля кується у боротьбі, дужий не гнеться, гнуться слабі (М. Вороний). 5. Козак — душа не вередлива, він у пеклі не мерзне, в ополонці не пріє. 6. У спідці з друзями й братами ти долю викував свою (М. Рильський).
Вправа 443 с. 183
Зі знаком м'якшення Курінь, сіль, українець, кінь, мудрець, олень, стільці, сядь, перець, тінь
Без знака м'якшення Степ, кров, сотня, ніч, кобзар, насип, бакенщик, балкончик, сім, менший, ніж, кінчик, секретар, перевір
Вправа 444 с 183
1. Мисливець нахвалюється, а звір. у пору ховається [ховайец':а). 2. Не смаж птаха, якого не впіймав. 3. Од ледачого вріж поли та тікай. 4. Ледар три дні надувається [надувайец: *а], поки взувається [взувайец':а]. 5. їж мед, але стережися бджоли. 6. Бджола летить, де мед пахтить. 7. Хоч воду ріж, такий гострий ніж- 8. Сип із порожнього в пусте!
Вправа 445 с. 183
1. Якщо дерево лише вранці посадив, то дров надвечір не (нарубати). — Якщо дерево лише вранці посадив, то дров надвечір не нарубаєш. 2. Де нема співця, (послухати) горобця. — Де нема співця, послухаєш горобця. 3. Хліб-сільїж, а правду (різати). — Хліб-сіль їж, а правду ріж. 4. Як ос не (зачепити), то й не покусають. — Як ос не зачепиш, то й не покусають. 5. Не згорить, як вогню не (запалити). — Не згорить, як вогню не запалиш.
Вправа 446 с 184
1. І народжують пісні серця струни голосні! (В. Сосюра) 2. Ювеліри — не митці, обточують камінці, і на той камінчик падає промінчик (Наталка Поклад). 3. Л горобці в альтанці танцюють вранці танці (Г. Бойко). 4. Ось відпочиньте в моїй хатинці, у мене є тут для вас гостинці! (Н. Забіла) 5. Чим більше знаєш, тим біль: ше можеш (Є. Абу).
Вправа 447 с 184
1. Ти знов оживаєш, надіє! (І. Франко) 2. Ти починаєш спочатку, коли об труднощі спіткнешся (О. Радієшевська). 3. Пісня завмирає, пісня погаса! (М. Рильський) 4. Сип вогнями, нічко, сип вогнями! (М. Гурець) 5. Ви ростіте, дубочки, різьблені листочки! (Г. Бойко) 6. Ромашко моя вечорова, не хмарся! Усе промір не (П. Перебийніс).
Вправа 449 с 184
Гордість — [гбрд'іс'т'] [о], [і] — голосні букві о, і
[г]  — пригол., дзвінкий, твердий, літера г
[РІ — пригол., дзвінкий, твердий, літера р
[д]  — пригол., дзвінкий, м'який, літера д
[с] — пригол., глухий, м'який, іі-тера с
[т] — пригол., глухий, м'який, літера т
8 літер, 7 звуків
Яблуня — [йаблун'а]
[йа], [у], [а] — голосні букви я, у, я
[б] — пригол., дзвінкий, твердий,
літера б
[л] — пригол., дзвінкий, твердий,
літера л
[н] —  пригол., дзвінкий,  м'який,
літера н
6 літер, 7 звуків
Джміль — [джм'іл']
[і] — голосна буква і
[дж] — пригол., дзвінкий, твердий,
літери д, ж
[м| — пригол., дзвінкий, м'який,
літера м
[л] — пригол., дзвінкий, твердий,
літера л
6 літер, 4 звуки
Ґедзь — [гедз']
[є] — голосна буква є
[ґ) — пригол., дзвінкий, твердий,
лдтера ґ
[дз'] — пригол., дзвінкий, м'який,
літери д, з
5 літер, 3 звуки
Щастя — [шчас'т'а]
[а], [а] — голосні звуки, букви а, я
[шч] — пригол., глухий, твердий,
літера щ
[с'] — пригол., глухий, м'який, літера с
5 літер, 6 звуків
Вправа 451 с. 186
Зв'язківець, без'язикий, розм'як-вути,    Луйіянченко,    святковий,
з'їдатися, медвяний, підіюжувати, мавпячий, духмяний, арф'яр, пів'язика.
Вправа 452 с 186
Трава — трав'яний, риба — риб'ячий, солома — солом'яний, дерево — дерев'яний, жирафа — жираф'ячий, хлопець — хлоп'ячий, їсти — з'їсти, перо — пір'їна, торф — торф'яний, єднати — з'єднати, гора - міжгір'я.
Вправа 453 с. 186
1. Як масш розум, іди за ним, як не маєш, то керуйся прислів'ям. 2. Заздрість здоров'я з'їдає. 3. Пшениця годує, а бур'ян мордує. 4. Мур пальцем не пробуєш. 5. У нього стільки грошей, як у жаби пір'я. 6. Вода все погане ЗМИЄ, лиш не погане ім'я. 7. Музика без'язика, а людей збирає. 8. Краще бути півнячою головою, ніж коров'ячим хвостом (Народна творчість).
Вправа 454 с 186
З'єднати, без'ядерний, солов'їний, слов'яни, пір'яний, в'яз, верб'я п'ятниця, плоскогір'я Зекономити, безіменний, присвята, Соловйов, порятунок, морквяний, бязь, ряжанка, мавпячий
Вправа 455 с. 187
1. Орел живе лише на волі. Орли на скелях гнізда в'ють. Людей, що борються за волю, орлами у народі звуть (С. Кузьменко). 2. Мова твоя, Україно, з мови твоїх солов'їв (Д. Кремінь). 3. Ступаю твердо по своїй землі і слухаю священну рідну мову (І. Качуровський). 4. Учні вивчають народні прислів^я, казки, повір^я (Т. Петровська). 5. Рушники вишивані дарують нам свято (А. Коник). 6. Духмянить медуниця і рута (Д. Павличко). 7. Ніщо так боляче не 64- людину, як брехня (Г. Тютюнник).
Вправа 457 с 187
1. «А що таке кур'єр, хлопче?» — учитель питає. «Той це, що курми торгує», — хлопець одмовляє (Народна творчість). 2. Горила по клітці тривожно ходила, бо з'їла раненько пів'ящика мила. Втішає горобчик: «Шановна горило! Ти так не хвилюйся, є ще у нас мило». 3. Шпак шпакові говорив: «Я земельку довго рив і знайшов в ній черв'яка, більший він за лошака. Хоч черв'як отой брикався, сів на нього і катався. День катав би той черв'як, аіе з'їв його гусгле* (В. Кленц).