с 45-47 укр яз 5 розв'язки

Вправа 546 с. 237
Дихнути — вдихнути. Водити — розводити. І Сипати — розсипати. Нести — роЗНеСТИ.
Вправа 548 с. 237 1. Каже лисичка: «Злізь, вовчику, злізь, братику, бо сам поламаєш» (Народна творчість). 2. Шиє валянки вовчисько, бурмотить: «Зима вже близько. Ще пошию рукавиці вовченятам і вовчиці» (М. Тара-сич). 3. Бідний ослик ледь не плаче: «На дорозі зебру бачив. Біла смужка, чорна смужка, де ж копитця, хвостик, вушка?» (Л. Вознюк) 4. Підсковзнувся ослисько і голосить: «Тут слизько!» (Г. Бойко)
Вправа 549 с 238 Київ — киїнлянка, київлянин. Полтава   —   полтавчанка,   полтавчанин.
Львів — львів'янка, львів'янин. Суми — сумчанин, сумчаика.
Чернівці   —   чернівчанин,   чернів-чанка.
Харків      —      харків'янин,      харків'янка.
Одеса — одесит, одеситка. Випій ця    —    вінничанин,    вінничанка.
Бориспіль  — бориспільчанин, бориспільчанка.
Вправа 553 с. 239
Ранньої весни, коли в степу вилежуються сонні тумани, а трави зе_; леніють табунцями, ворухнулася раптом суха бур'янина, похиталася і впала. А на тому місці зробилася нора. У норі хтось важко посопував і сердито бурмотів. А трохи перегодом виткнувся з з^млі гострий писок, а за ним — сердющі^ настовбурчені^ вуса, а за вусами і вся голова якогось підземельника. Голова була без очей і з маленькими ямочками в щетині замість очей. Кріт був кволий після зимового сну, тому ледве переставляв ноги (За Григором Тютюнником).
Вправа 556 с 240
Упродовж весняних канікул я дуже багато часу проводив надворі з друзями. Якось на спортивному майданчику знайшов новенький футбольний м'яч. Він був таким гарним. Мій товариш Сашко сказав:
—  Забирай собі, ти його знайшов. Будемо грати у футбол.
Коли я приніс додому м'яч, батьки були незадоволені моїм вчинком.
— Уяви, синку, мабуть хтось страждає. Може, комусь подарували цей м'яч, — сказав батько. — Необхідно повернути його.
— А як я знайду господаря? — здивувався я.
Батьки порадили написати об'яву про знахідку і повісити в різних куточках нашого двору. Я так і зробив, вказав свій мобільний і домашній телефони в об'яві, ще написав, до кого звертатися. Разом із Сашком ми розвісили об'яви. І ось мені зателефонували. Дитячий голос пояснив, що він є господарем м'яча. Я сумнівався. Тоді хлопець описав ного. Ми зустрілися на спортивному майданчику, де я повернув хлопцю його м'яч. І на душі у мене стало радісно.
Вправа 558 с 242
Добрий — предобрий, мирний — премирний, спокійний — преспокійний, тихий — претихий, міцно — преміцно, сильно — пре-сильно, чудово — пречудово.
Вправа 559 с 242
1. Прилетів журавель з невідомих земель (А. Малишко). 2. Рушники вишивані прикрашають оселі (А. Кошик). 3. Пахне морем і озоном від притихлої землі (М. Рильський). 4. Вечір принишк за вікном примороженим (В. Кованівська). 5. Тільки виткнулась трава придорожня (М. Василенко). 6. В краю придніпровськім ми стрілись з тобою (А. Малишко).
Вправа 560 с. 242
Пре-
превеликий, пречудово, прехороший, прегарячий, предивний, пре-зелений
При-придупайський, прилягти, приазоа-ський, приморський, прибудувати, примружити,   привітати,   приклеїти, придорожний, приєднати
Вправа 561 с 242
1. У мами рука і легка, і прекрасна, а серце глибоке, як сивий Дніпро (В. Крищенко). 2. Материнське серце щастя приверта (М. Гірник).
3.    Батьківська премудра школо! Жити вчила ти мене (Д. Павличко).
4. Я б співала пісень пречудових до ранку! (3. Бебешко)
Вправа 562 с. 243
Заманулося раку-небораку пресмачних вареників. Пішов вій до сусідки позичати кисляку та солі. Поки ходив, минув предовгий день, надворі посутеніло. Додому рак приплентався поночі. Тільки двері привідкрив, спіткнувся, розлив кисляк і розсипав сіль. — Отаке з прешвидкої роботи виходить! — розгнівався рак.
Вправа 563 с 243
1.  Наше прізвище — це не сухий паспортний знак. Це живе слово, пам'ять роду. І якщо одне прізвище несе в собі історію роду, то всі разом вони складають історію народу. І прізвища ж у нас козацькі: Отава,   Паливода   (П.   Загребельний).
2.   Українське село вигадливе на прізвиська. Причепить кличку — і носи на здоров'я усе життя (В. Мин-код). 3. Влучні й дотепні прізвиська приклеювалися і до сивочубого козарлюги, і до малого безштанька (З підручника).
Опинитися перед прірвою — потрапити в безвихідне становище.
Вправа 566 с 243
1. Ті, що шукають премудрість, зн; йдуть (Нестор-літописець). 2. Твс рити лихе,  примовчувати добре є зло (Д. Туптало). 3. Славні воїни із казки пригадалися мені (М. Познанська). 4. Отаман притримав лівицею шаблю (Ю. Мушкетик). 5. Козак Мамай під явором присів у долині. Хай мушкет відпочиває, хай шабля спочине (О. Кононенко). 6. То човнами козаки преславні з синього дніпрового лиману у широке море випливали (М. Пригара). 7. Вузька стежка тулилася до скель, щоб не впасти у прірву, в якій мчала швидка гірська річка (О. Іваненко).
Вправа 567 с 244
Коник План
1. Просто Коник.
2. Господар Сашко Шостак.
3. Поранення Коника.
4. Повернення Сашка з розвідки.
5. Коник рятує свого господаря.
Вправа 568 с. 245
1.1 зберігає мова калинова на гронах дивних свіжості красу, щоб у майбутнє музикою Слова нести душі народної красу (Д. Білоус).
Вправа 568 с. 246
1. Зацвіла калина біля круч Дніпра (А. Камінчук). — Зацпітії, калино, біля. кі>уч_Дніпра. 2. Хмарка грайлива пливе щаслива (За І. Гнатю-ком). — Хмарко грайлива, пливи щасливо. 3. Обізвалась приспана струна (С. Грицюк). — Обізвись, приспана струно. 4. Прибув із мандрів чорнсуз до нашого барвінкового двору (П. Воронько). — Прибудь із .мандрів, чорногузе, до дад^ол^ йадвіндодоад двору.
Вправа 568 с 246
1. Звісно, шахшіва тут добрі, алещ своє знайди (Д. Павличко). 2. Знов прибули до нашої шпаківні її, мабуть, торішні хазяї (М. Рильський).
3. Так минули прудкобіжно, може, дні,  а,   може,  тижні  (II.   Забіла).
4.    Проста, здається, думка, але цінна (В. Крищснко). 5. Ли плюсь на зорі опівнічні, на жаль, вони також не нічні (М. Луків). 6. Росинка у траву спросоння, певно, впала (І. Складаний). 7. Бувало, сядемо до_столу, надав вш мати молока (Д. Луценко). (Речення розповідне, неокличне, просте, поширене, двоскладне, повне, ускладнено вставним словом).