16:42 с 4-6 укр яз 5 розв'язки | |
с 4-6 укр яз 5 розв'язкиВправа 34 с. 30 1. Для привітання: Здрастуйте. Доброго ранку! Привіт! Добрий день! (Добридень!) Доброго вечора! Вітаю вас! 2. Під час прощання: Бувайте здорові! До побачення! На все добре! Прощавайте! Ходіть з Богом! До наступної зустрічі! Ходи здоровий. Бувайте здорові, майтеся гаразд! 3. Для вибачення: Даруйте. Перепрошую. Прошу вибачити (пробачити). 4. Для висловлення вдячності: Щиро дякую. Велике спасибі. Дуже вдячний. Вправа 42 с 33 1. Як ми до людей, так і люди до (ми). — Як ми до людей, так и люди до нас (Р. в., мн.). 2. Живи для людей, поживуть люди і для (ти). — Живи для людей, поживуть люди і для тебе (Р. в., одн.). 3. Ми з (ти), як риба з водою. — Ми з тобою (О. в., одн.). як риба з водою. 4. Що людям, те й (ми). — Що людям, те й нам (Д. в., мн.). 5. Книга — твій друг, без (вона), як без рук. — Книга — твій друг, без неї (Р. в., одн.), як без рук. 6. Книга корисна, коли (вона) читають. — Книга корисна, коли її (Р. в., одн.) читають. 7. Як я здоровий, то (я) й гірниця за цукор. — Як я здоровий, то мені (Д. в., одн.) й гірчиця за цукор. 8. Ластівка день починає, а соловей (він) кінчає. — Ластівка день починає, а соловей його (Р. в., одн.) кінчає. 9. Уліз між ворон, то й кракай разом із (вони). — Уліз між ворон, то й кракай разом із ними (О. в., мн.). 10. Давай дружити: то я до (ти), то ти (я) до себе. — Давай дружити: то я до тебе (Р. в., одн.), то ти мене (Р. в., одн.) до себе. Вправа 43 с 34 1. Я (1 ос, оди., Н. в.) українець, і ти (2 ос, одн-, Н. в.) українець, і він (З ос, одн., Н. в.), і вона (3 ос, одн., Н. в.), ми (1 ос, мн., Н. в.) усі — українці. 2. Ніщо вселюдське не чуже мені (1 ос, одн., Д. в.)І 3. Козацьку бунтівливу вдачу нам (1 ос, мн., Д. в.) лишили предки з давними. 4. Нас (1 ос, мн., Р. в.) не підкупили золотом, бо ми (1 ос, мн., Н. в.) шукаєм скарбів серця між людьми. 5. Мова мамина — свята. В ній (3 ос, одн., М. в.) вічний, незнищенний дух свободи. Вправа 47 с 35 1. За двадцять (скільки?, позн. десятки) кроків од хати росла груша. 2. Сусід наш по баштану — дід, йому під вісімдесят (скільки?) позн. десятки) літ. 3. Одягну з бабусиної скрині вишиту сорочку — їй сто (скільки? позн. сотні) літ! 4. Майже п'ятсот (скільки? позн. сотні) видів верб росте на нашій планеті. Майже тридцять (скільки? позн. десятки) припадає на Україну. 5. Середній вік лісів України налічує тридцять п'ять (скільки? позн. десятки) — сорок (СКІЛЬКИ? позн. десятки) років. 6. Тарасові Шевченку у різних куточках земної кулі встанов„те-но вісімсот (скільки? позн. сотні) пам'ятників. З них сімсот (скільки? позн. сотні) в Україні і понад сімдесят (скільки? позн. десятки) за кордоном. Вправа 48 с. 35 1. Скільки пісень створив наш народ? Щонайменше п'ятсот тисяч (скільки?). їх повне видання охопило б приблизно двісті (скільки?) томів, кожен з яких мав би тисячу (скільки?) сторінок. 2. Найбільшою річкою України є Дніпро. Із загальної довжини понад двох тисяч (скількох?) кілометрів на Україну припадає дев'ятсот (скільки?) кілометрів. Вправа 49 с. 36 1, 1. Одна (котра?, Н. в.) Батьківщина, і ДВОХ (скількох?, Р. в.) не буває. Місця, де родилися, завжди святі. Хто рідну оселю свою забуває, той долі не знайде в житті. 2 Кожна з п'яти (зі скількох?, Р. в.) пелюсток барвінку мас своє значення. Вони означають красу, ніжність, нам'ять, злагоду та вірність. 3. Як рушав козак у далеку путь, узяв дев'ясилу і мав сили за дев'ятьох (за скількох?, Р. в.). II. 1. Батьки не боялись важкої роботи, щоденно трудились до сьомого (до котрого?, Р. в.) поту. 2. Якщо не взятися за справу десятьма (скількома?, О. в.) пальцями, вона на десять (на скільки?, Р. в.) років розтягнеться. 3. У саду працюють друзі, ще таких не бачив світ. Десятьом (скільком?, Д. в.) із них тринадцять (скільки?, Н. в.), а одному (котрому?, Д. в.) десять (скільки?, Н. в.) літ. Вправа 50 с 36 1- Другий, третій, п'ятий (котрий?) клас — наче сходинки для нас. 2. Чорний ворон живе триста (скільки?) літ. Тільки в триста (скількох?) він кволенький дід, а у сто (скільки?) він ще ходить у школу, їсть морозиво, п*е кока-колу, попід хмари тікає з уроків, в кожнім класі сидить десять (скільки?) років. 3. Гриць сяк-так зробив уроки. Ще ЛИШИЛОСЬДІЯХЬ (скільки?) задач. От не бачили мороки! Не виходять, хоч ти плач! Гриць блукає, наче в лісі. Гриць не може розв'язать! «Тричі вісім (скільки?) — тридцять вісім (скільки?). Ще чотири (скільки?) — сорок п'ять (скільки?)!» Вправ 55 с. 40 Хліб шанують, бережуть, хлібові вклоняються. Вправа 56 с. 40 І дієвідміна: живуть, співають, радіють, колишуть, товчуть, допомагають, стережуть, підтримують. II дієвідміна: біжать, летять, радять, сидять, просять, мостять, сплять, їздять, палять. Вправа 57 с. 40 Знаєш — знають (3 ос, мн., І дієв.), мириш — мирять(Зос., мн., II дісв.), радієш — радіють(3 ос., мн.,Ідієв.), дзвениш — дзвенять (3 ос., ми., II дієв.), вимикаєш — вимикають (З ос., ми., І дісв.), виходиш — виходять (3 ос., мн., II дієв.), можеш — можуть (3 ос., мн., І дієв.), говориш — говорять (8 ос., мн., II дісв.), робиш — роблять(3 ос., мн., II дієв.), ріжеш — ріжуть (3 ос., мн., І дієв.), точцш — точать (3 ос., мн., II дісв.), любиш — люблять (З ос., ми., II дієв.), клеїш — клеять (3 ос., мн., II дісв.), вабиш — ваблять(3 ос., мн., II дісв.), в'яжеш — в'яжуть (3 ос, мн., І дієв.), везеш — везуть (3 ос, мн., І дієв.), колишеш — колишуть (З ос, мн., І дісв.), плетеш — плетуть (З ос, мн., І дієв.), радиш — радять (З ос, мн., І дієв.), стережеш — стережуть (З ос, мн., І дієв.). Вправа 58 с. 41 1. Удар забувається, а слово пам'ятаються. 2. Рана загоїться, але слово — ніколи. 3. Слово до слова — зложиться мова. 4. Що вимовиш язиком, того не виб'єш і кілком. 5. Бурчанням надокучиш, прикладом научиш. 6. Лихого язика аршином не зміряєш. 7. Як ма£ін брехати, то краще мовчати. 8. Менше говори, то більш почуєш. Вправа 59 с 42 1. Що зна^щ і вміст (І дієв.), за плечима не носити. 2. Поки хвалько нахвалиться (III дієв.), будько набудеться (І дієв.). 3. Як менше вкусиш (II дієв.), то швидше про-ковтеш (І дієв.). 4. Як постелишся (II дієв.), так і виспишся (II дієв.)* Вправа 60 с 42 1. Душу, тіло ми положим (II дієв.) за нашу свободу. 2. Захочеш (І дієв.) і будеш (І дієв.)! В людині, затям, лежить нерозгадана сила. 3. Ти ріки повертаєш (І дієв.) і зсуваєш (І дісв.) гори. Але дозволь почути, як ти з матір'ю говориш (II дісв.). 4. З ким ти поділиш (II дієв.) вірную розмову? 5. А кому повідаєш (І дісв.) про мрію? З ким розділиш (II дісв.) сумніви свої? 5. Почуєш (І дієв.) ти в пісні моїй луну своїх власних надій. Усі учні мріють про канікули. Цей спогад відлунював у моїй душі. Вправа 61 с 42 1. Не зітхай, а працюй, марно часу не гай! 2. Не гайся у добрі. Не обі-злися в горі. 3. Не попадайся в сіть брехні. 4. Я в ніжну душу не впускаю страшну байдужості іржу. 5. Нехай не ятрять прикрощі душі! Нехай квітує щирість поміж нами. 6. Шедрість материнських добрих рук ми ще у житті не оцінили. Вправа 62 с 42 1. За воду не дякують. 2. До чужого рота ворота не приставиш. 3. Чужим добром не забагатієш. 4. Не полізеш у вогонь, то пе обпечешся. 5. Вона в решеті не застоїться. 6. Кисла яблуня солодке яблоко пе вродить. 7. Брехнею світ пройдеш, то назад не вернешся. Вправа 64 с. 42 1. Природа мудра, все створила мовчки (Л. Костенко). — створила (як?) мовчки. 2. Тополі навкруги здіймаються (М. Рильський). — здіймаються (де?) навкруги. 3. Тумани пролягли врізнобіч (Г. Бідняк). — проляги (де?) врізнобіч. 4. Осінь вже підходить крадькома (Н. Забіла). — підходить (як?) крадькома. 5. Навшпиньки осінь вирушає в путь (Т. Катрич). — вирушає (яким чином?) навшпиньки. Недавно тут гойдалися жита. Тепер стерня лелеці ноги коле (М. Луків). — гойдалися (коли?) недавно, гойдалися(де?) тут, коле (коли?) тепер. 7. Щодня я без стежки блукаю (Олександр Олесь). — блукаю (коли?) щодня. Вправа 65 с. 43 І. 1. Рости, рости, тополенько, все вгору та вгору (разом). 2. Униз вода знесе, а вгору вітер винесе (разом). 3. Дорога йшла з гори (прийменник з іменником окремо пишуться) на гору (іменник з прийменником пишуться окремо), над самою річкою. 4. Правда як олія, завжди нагору (прислівник, разом) спливає. II. 1. На пам'ять (ім. з прийм. пишуться окремо) всі скаржаться, а на розум — ніхто. 2. Напам'ять (при-слівн. пишеться разом) знаю, що склерозу не маю. 3. Поглянь на двір (ім. з прийм. пишуться окремо) — знатимеш, який хазяїн. 4. Хвалений борщ надвір (присл. пишеться разом) виливають. 5. Зуби з язиком ворогують, а живуть укупі (присл. пишеться разом). 6. Кожна курка у купі (ім. з прийм. пишуться окремо) своїй господиня. | |
