Суспільне та культурне життя давніх китайців

1. Які заняття визначали повсякденне життя давніх китайців?
Ви вже знаєте, що основним заняттям давніх китайців було землеробство. Сіяли пшеницю, ячмінь, проте найбільше вирощували рису, який і досі є для китайців найважливішим продуктом харчування. Важливою галуззю господарства було тваринництво. Розводили китайці велику рогату худобу, яку використовували як тяглову силу, також свиней, овець. Займалися вони й городництвом та садівництвом. З городини вирощували часник, цибулю, черемшу, бамбук, гарбузи, ріпу тощо, а із садових культур - груші, сливи, суничне дерево, абрикоси, апельсини, каштани, хурму, персики. Культивували китайці ще одну рослину, яку за давнини не знали в інших краях, - чай.
У ті часи Китай був єдиною країною, яка виготовляла шовк. Технологію виготовлення шовку китайці тримали в суворій таємниці.
Зрозуміло, що серед ремесел особливе місце посідало ткацтво. Вдосконалюючи ткацький верстат і барвники, китайці виробляли багато видів шовкової тканини. Шовкові тканини вироблялися майже в кожному селянському господарстві, а також у приватних та державних ткацьких майстернях.
Неабиякої майстерності досягли китайці у виплавленні металів. На початку нашої ери для виробництва заліза вони вже почали використовувати міхи', які діяли за допомогою водяного двигуна. Китайські майстри вміли відливати з бронзи досконалий посуд. Популярними були також вироби з мінералів: з яшми та нефриту різьбярі виготовляли різноманітні чаші, келихи, вази. Славилися вироби й китайських гончарів. Тонкостінний посуд з білої глини вони оздоблювали емаллю та вишуканими малюнками.
2. Що таке конфуціанство?
У 5-3 ст. до н. е. в різних царствах виникали свої світоглядні вчення. Багато прихильників мало конфуціанство - учення, яке зародилося ще перед створенням імперії. Засновник цього вчення - Конфуцій (китайською Кун Цзи) (551—479 pp. до н. е.). Він належав до збіднілого знатного роду, тривалий час був жерцем, а потім відкрив власну школу. Водночас Конфуцій подорожував країною. Його шанували як великого мудреця, хоча він не придумав нічого нового, а лише зібрав і записав давні перекази. Згодом Конфуція стали вважати богом. Своє вчення він виклав у ({юрмі бесід з учнями, які було зібрано в книжці «Бесіди та судження». Згідно з ученням Конфуція верховним божеством є Небо. Імператор вважався Сином Неба, тому влада над іншими людьми дана йому богом. Порядок, установлений Небом, Конфуцій уважав вічним, закликав шанувати традиції в сім'ї та державі, понад усе цінував виховання людини. Мислитель сформував правила поведінки, дотримуючись яких, можна було досягти внутрішнього самовдоско-налення. Найвищою чеснотою Конфуцій визнавай інжірмісп.: молодші мають коритися старшим, народ - своїм володарям. «Правитель повинен бути правителем, батько - батьком, син - сином», - переконував Конфуцій. Він закликав чиновників учитися, бо, на його думку, тільки освічена людина може обіймати державні посади.
3. Які з правил конфуціанства пов'язані з повсякденним життям китайців?
Сформульовані Конфуціем правила поведінки стосувалися кожного - незалежно від рангу, посади, майна. Одяг, зачіска, манери людини, за Конфуціем, мали відповідати її становищу, тож зовнішній вигляд не був особистою справою: за ним безпомилково вгадували, яке місце посідала людина в суспільстві. За Конфуцієм, вихований китаєць - це той, хто, заходячи в оселю, знімає взуття та йде босоніж, ховає під себе п'ятки, коли сидить, завжди чемний з тими, хто нижчий за нього за статусом, не брутальний і не підлещується до того, хто вищий. З молодшими китаєць доброзичливий, а зі старшими - шанобливий. Китаєць завжди має бути охайний в одязі та мати пристойну зачіску. Зачіску китайці робили складну: збирали волосся в пучок або робили косу з волосся на тім'ї, а решту голили. Довга коса була ознакою відданості імператорові. Простолюдини носили халати з дешевої тканини, а заможні - з оздобленого вишивкою шовку.
Бажати щастя, здоров'я та процвітання прийнято в усьому світі. Проте в Китаї добрі побажання стали справжнім культом. Головним побажанням у тогочасному Китаї було «три багато» - років, синів та багатства.
Які правила поведінки та традиції давніх китайців, на вашу думку, не втратили актуальності?
Прочитайте уривок з книжки «Бесіди та судження» Конфуція та дайте відповіді на запитання.
1. Поясніть, як розумієте наведені вислови. 2. Які з повчань, на вашу думку, мають слушність і чому? 3. Чому настанову «Чого собі не бажаєш, не роби й іншим» називають золотим правилом моралі?
«Учитися й не розмірковувати - даремна праця; розмірковувати та не вчитися -небезпека... Той, у кого природні якості переважають освіченість, - дикун. Той, у кого освіченість переважає природні якості, - звичайний писар. Той, у кого врівноважені освіченість І природні якості, є благородною людиною... Чого собі не бажаєш, не роби й іншим... Нікчемна людина прагне вигоди, а благородна - справедливості. Благородна людина звинувачує себе, нікчемна - Інших. Якщо в народу є все, тоді й правитель нічого не потребує; але якщо бідує народ, тоді й у правителя не може бути всього..-».
4. У чому своєрідність китайської архітектури та скульптури?
Помітних успіхів досягли давні китайці в архітектурі, скульптурі та розписі. Великі міста з'явилися в Китаї в середині 1 тисячоліття до н. є. Найбільшими й найкраще забудованими були столиці. Столицю Ханьської імперії місто Чан'ань оточували стіни завдовжки понад ЗО км. Найвищими будівлями в цій столиці були палаци імператора, з'єднані між собою критими переходами та підвісними галереями. У Чан'ані налічувалося 160 житлових кварталів, з'єднаних прямими й рівними вулицями, причому кожен квартал мав свою захисну стіну з брамою, яку на ніч зачиняли. У самій столиці та в приміській окрузі існувало дев'ять ринків і кілька в'язниць. На ринкових площах порядкували ворожки, цирульники. Тут також страчували злочинців. Китайські міста були багатолюдними (у кожному з них мешкало кілька сотень тисяч городян), тому й будувалися багатоповерхові будинки).
Щоправда, тогочасні споруди не збереглися. Уявлення про них можна скласти на основі глиняних модельок та за зображеннями на рельєфах. Ці будівлі були зазвичай дво- або триповерховими, з баштами. Вони мали багатоярусні черепичні дахи. Стіни багатих будинків оздоблювали різьбленням, картинами на шовку, опорні балки вкривали лаком. Проте житло навіть заможних китайців було вмебльоване якнайпростіше. Китайські архітектори прагнули зберегти в житлових будівлях відкритість небесному просторові.
і Розгляньте модель житлової споруди. 1. Скільки поверхів мав будинок? 2. Які його архітектурні особливості? 3. Які деталі надають будівлі чіткості й строгості, а які прикрашають її?
і На прикладі глиняних фігур вояків підземної армії Шіхуанді (с. 113) зробіть висновок про розвиток скульптурного портрета в Давньому Китаї.
І Оцініть себе
» 1. Які заняття були поширені в китайців?
2. Хто такий Конфуцій, якими були основні положення його вчення?
3. У чому особливість китайської архітектури та скульптури?
4. Що впливало на життя китайських міст?
На основі наведених у тексті параграфа крилатих висловів Конфуція поміркуйте, кого давні китайці вважали мудрою людиною. Чи відрізняються їхні уявлення від сучасних?