Уявлення про Землю в давнину

Уявлення єгиптян, вавилонян, індійців, греків, римлян, слов'ян про Землю. Правильне уявлення про форму Землі склалося в людей не відразу. Давні єгиптяни вважали, шо всю небесну сферу підтримує богиня неба, а Сонце мандрує по небозводу на човні. Жителі Стародавнього Вавилону сприймали Землю як гору, на схилі якої вони жили. З півдня її оточувало море. За їхніми уявленнями, на море спирається тверде небо, по якому рухається Соние. а під землею — безодня. Уночі Соние спускається в цю безодню, а вранці піднімається зі сходу (мал. 3).
Давні індійці уявляли Землю у вигляді опуклого диска, який підтримують чотири слони, що стоять на спині величезної черепахи, а та. у свою чергу. — на змії (мал. 4).
Багато тлумачень щодо форми й руху Землі та Сонця зробили вчені Стародавньої Греції та Стародавнього Риму. Давньогрецький поет Гомер у своїх творах описував Землю як диск, що нагадує щит воїна. над диском була розташована мідна небесна сфера, по якій рухалося Сонце. Давньогрецький учений Анаксімандр уявляв Землю як зріз циліндра. Середину Землі займає суходіл у вигляді круглого острова, оточеного океаном. У середині острова розташований морський басейн, який поділяє острів на дві частини: Європу й Азію. Учений Піфагор. який жив пізніше Анаксімандра. уявляв Землю кулею, шо розмішена в центрі Всесвіту. Давньогрецький учений Арістотель перший звернув vearv на те. що тінь від Землі, яка падає на Місяць під час його затемнення. завжди кругла. Цей факт був доказом кулястості Землі.
Першим висловив думку про те. що не Сонце разом із планетами обертається навколо Землі, а Земля й інші планети — навколо Сонця, учений Лрістарх Саамський, який жив. як і Піфагор та Арістотель. до нашої ери. Проте це припущення в науці того часу не перемогло. Значно пізніше вчений Клавдій Птолемей (II ст. н. е.) створив геоцентричну теорію (учення) будови світу. за якою вважалося, що центром Усесвіту є Земля, навколо якої рухаються маленьке Сонце та планети. Ця хибна теорія проіснувала до середини XVI ст.. коли польський астроном Міколай Коперник довів правдивість геліоцентричної (у перекладі з грецьк.ге.ііос — Сонпе) системи. Тобто центром цієї системи є Сонце, а не Земля.
Слов'янським народам Усесвіт здавався подібним до величезного яйця. Існує міф про Велику матір. Вона народила Землю й Небо та є праматір'ю богів і людей. Уважалося. що Земля знаходиться в середині Всесвіту, як жовток у яйці. Верхня частина жовтка — ие світ живих людей, а нижня частина — це світ мертвих. В інших легендах слов'янських народів ішлося про світове дерево, яке зв'язує між собою нижній світ. Землю та дев'ять небес.
Давні слов'яни-язичники жили в злагоді з природою, поклонялися їй. уважали, шо кожна жива істота має право на життя в гармонії з людиною й природою. Описи території, на якій розміщена сучасна Україна, велися з давніх часів. Перші писемні згадки про природу українських земель і поселень відомі з творів давньогрецьких та арабських авторів. Давньогрецький історик Геродот у V ст. до н. є. відвідав південні землі сучасної України. Пого вразили багаті пасовища та просторі рівнини. У своїй праці "-Скіфія* він описав Причорномор'я, де зазначив, що зима на цих територіях сувора й вода замерзає, а літо холодне й дощове. Геродота Бразилии величні річки: Бори сфен (Дніпро). Тнрас (Дністер). Гіпаніс ( Південний Буг). Танаїс (Дон). Історик зібрав цікаві дані про скіфів, які заселяли ці землі, а також про народи, котрі мешкали на північ від них.
У І ст. н. є. римський учений Пліній Старший описав окремі річки. тварин і рослини сучасної території України.
У II ст. н. є. грецький учений Клавдій Птолемей коротко описав території між Віслою та Доном. На своїх картах він позначив річки й рельєф місцевості.
Зображення Землі на картах. Перші картографічні зображення людина створила тисячі років тому. Це наскельні зображення, малюнки на шкірі, дереві, кістці. Українські вчені знайшли біля с. Межиріч Черкаської області малюнок, зроблений на бивні мамонта близько 15 тис. років тому (мал. 5).
Географічні карти, подібні до сучасних, створили Ератосфен Киренський і Клавдій Птолемей. На карті Ератосфена (III ст. до н. є.) зображено заселену н досліджену на той час частину суходолу навколо Середземного (Внутрішнього) моря: Південну Європу. Західну Азію. Північну Африку (мал. 6).
Карти Птолемея (II ст. до н. є.) досконаліші. На них уперше було нанесено градусну сітку, багато географічних назв, зображено майже всю територію Європи, більшу частину Азії. Африки. Індійський та Атлантичний океани. Чорне. Каспійське. Червоне моря, багато річок, гір тощо (мал. 7). Учений розробив серію карт усіх регіонів Римської імперії, створив карту римських доріг. Картами Птолемея користувалися декілька століть. ПОВТОРИМО   ГОЛОВНЕ
•  Правильне уявлення про форму Землі склалось у людей не відразу. Давні народи уявляли Землю пласким диском, оточеним морем.
•  Давньогрецький учений Піфагор першим висловив припущення, що Земля — куляста і є центром Усесвіту.
•  Пізніше вчений Клавдій Птолемей створив геоцентричну теорію будови світу, за якою вважалося, що центром Усесвіту є Земля.
•  Польський учений-астроном Міколай Коперник довів правдивість геліоцентричної системи.
•  Подібні до сучасних географічні карти створили Ератосфен Кнрен-ський і Клавдій Птолемей.
•  Давньогрецькі вчені Геродот. Ератосфен і Птолемей написали перші географічні твори.
Ключові терміни і поняття
Геоцентрична теорія, геліоцентрична система.
Запитання та завдання
1. Як у давнину люди уявляли Землю? Які докази вони використовували?
2. Як давньогрецькі вчені описували місце Землі в Усесвіті?
3. Розкажіть історію створення перших географічних карт.
4. Порівняйте карти світу Птолемея й Ератосфена. Назвіть основні відмінності.
5. Хто з давньогрецьких учених залишив спогади про мандрівку півднем України?
6. Складіть і запишіть у робочому зошиті таблицю «Етапи географічного пізнання Землі» впродовж вивчення розділу І.
Крім складання карт, люди намагалися відтворити форму земної кулі в зменшеному вигляді. Перший глобус виготовили давньогрецькі вчені, але він не зберігся.
Найдавніший глобус, який зберігся до сьогодні, виготовив німецький географ і мандрівник Мартін Бехайм у 1492 р. (мал. 8). На глобус було нанесено лише відомі на той час частини світу — Європу, Африку, частково Азію та моря й океани. Створюючи глобус, М. Бехайм розмістив у Західній півкулі Європу, Африку, частину Азії, у Східній — частину Азії. В Атлантичному та Тихому океанах зобразив багато міфічних островів і територій. На глобусі позначено екватор, один меридіан, тропіки й полярні кола, сукупність
сузір'їв, по яких відбувається видимий річний рух Сонця — зодіак. Моря на глобусі зафарбовані в темно-синій колір, суходіл — у яскраво-коричневий, подекуди в зелений і срібний кольори, які зображують ліси й регіони, укриті постійною кригою та снігами. Цей глобус, або-земне яблуко-, як назвав його М. Бехайм, і нині експонується в Нюрнберзькому національному музеї в Німеччині.
Відкриття нових земель у VIII—XV ст.