18:01 Укр.література 5 кл Голобородько. Олександр Олесь (Олександр Іванович Кандиба) | |
Укр.література 5 кл Голобородько. Олександр Олесь (Олександр Іванович Кандиба)Батько його походив з чумаків, а мати з кріпаків. Батько завідував рибними промислами в Астрахані, і сім'я жила багато, на широку ногу. Першою Сашковою вчителькою була мама. Це вона навчила його читати, і вже в чотири роки з цим завданням хлопчик справлявся непогано. Щоліта Олександр разом із сестричками Галею і Марусею їздив до діда по матері Василя Грищенка, який мешкав за тридцять кілометрів від них у селі Верхосулля. Та швидко безтурботне дитинство закінчилося. Коли хлопчикові було одинадцять років, його батько, збанкрутувавши, покінчив життя самогубством. Він був чесною й непідкупною людиною, ніжно любив свою дружину. Поки ще жив дід, то помагав сім'ї. А далі Кандибам прнйшлося сутужно. В Олександра не було грошей, щоб навчатися в гімназії, тому він вступив до хліборобської школи. Потім був Харківський ветеринарний інститут. У Харкові зблизився з інтелігенцією, часто бував у родині Алчсвських, де зустрічався з цікавими людьми. Олександр Олесь Особливою подісю для майбутнього поета став 1903 рік, коли в Полтаві був відкритий пам'ятник І. Котляревському. Це був переломний момент в його житті. Він по-новому переосмислив долю української мови, свій громадянський обов'язок. Цього ж року Олександр зустрів свою майбутню дружину Віру Антонівну Свадковську. А з дитячою літературою найбільше поріднився тоді, коли появився на світ його первісток — син Олег. Олександр називав його Лелекою, можливо тому, що в цей час вчився в Харкові, перебував у розлуці з сім'єю і кожен раз чекав зустрічі з синочком, як малі діти очікують весною лелек із вирію. А можливо тому, що хотів розказати Олегові про абетку, про математичні премудрості, а ще про зайчиків, курей, гусей, качок, півників. Олег теж зацікавився літературою і теж став віршувати. Свої вірші він підписував О. Лелека, а згодом О. Ольжич. Поет і археолог Олег Ольжич був закатований у концтаборі Заксенхаузсн у 1944 році. Сталося так, що Олександр Олесь у 1919 році виїхав за кордон, сам не відаючи, що це вже назавжди. Там він і знайшов вічний спочинок. Та під кінець життя доля подарувала йому ще одного сина, якого назвали Олександром. Своїй однорічній дитині Олесь присвятив поему * Водянії* чок» з надісю, що і цей хлопчик пізнає красу природи. | |
