14:12 Укр. мова 2 клас. Додаток | |
Укр. мова 2 клас. ДодатокМета: формувати в учнів розуміння того, що українська мова — наш скарб, без якого не може існувати ані народ, ані Україна як держава; розширювати знання про красу і багатство української мови; ознайомити дітей з українськими обрядами і звичаями; пробуджувати почуття національної гідності; виховувати любов до рідної мови, рідного краю, його традицій, почуття поваги до всього свого, українського, бажання розмовляти рідною мовою. Обладнання: аудіозаписи пісень; костюм Королеви Абетки. Хід заходу. Укр. мова 2 клас. Додаток Учитель. «Рідна мова дорога людині, як саме життя», — говорить народна мудрість. І де так. Адже без мови не може існувати народ та його культура. Підкреслюючи значення слова в людському житті, народна мудрість ставить його поряд із хлібом. Наша мова — одна з найбагатших і наймелодійніших мов світу. Відомий український поет Дмитро Білоус так опоетизував українську мову: Ти постаєш в ясній обнові, Як пісня, линеш, рідне слово, Ти наше диво калинове, Кохана материнська мово! Мова є одним з найдивовижніших скарбів, які людина створила за свою історію. Століттями мова народу була тією повноводною рікою, яку ми називаємо поезією. Поетична грань жила в слові, і слово було немислиме без неї, як ріка немислима без води. Наші діди й прадіди були поетами; слухаючи довгими осінніми і зимовими вечорами їхню казку про Солом'яного Бичка і Бабу Ягу — Костяну Ногу, Івасика-Телесика й Трьох Братів, ми ніби були присутні на уроці, якому ціни нема... Словом своїм діди й прадіди передавали нам свої заповіти, свою любов до рідної мови. Ви — діти великого українського народу, коріння якого сягає глибини віків. Давньою і водночас вічно молодою є й наша мова: барвиста, милозвучна, чарівна, солов'їна, калинова. Для нас вона рідна, і ми зобов'язані берегти її, як зіницю ока. Нашу мову ганьбили, нищили, забороняли, зневажали, її вважали мужицькою, але через усі ці терни вона йшла мужньо і нескорено, бо вона — мова великого народу, бо вона дарована йому самим Богом. Як довго ждали ми своєї волі слова, І ось воно співа, бринить. Бринить, співає наша мова. Чарує, тішить і п'янить. Як довго ждали ми... Уклін чолом народу. Що рідну мову нам зберіг. Зберіг в таку страшну негоду. Коли він сам стоять не міг: Наче світла музика святкова, Як весняна річечка жива, Пробудилась українська мова. Відродились батьківські слова. Слухання пісні «Звучи, рідна мово...» (ел.А.Демиденка, муз. О. Семенова). Учитель. Відзначаючи День української писемності та мови, ми маємо знати, як народилися наші літери, адже мовознавці твердять, що наша мова — давня. Запросимо на наше свято Королеву Абетку і попросимо розповісти про походження нашого письма. Королева Абетка. Понад тисячу років тому це зробив болгарський священик, учений і просвітитель Кирило разом зі своїм братом Мефодієм. Для створення букв скористалися візантійським алфавітом, а своє письмо назвали глаголицею. Разом вони створили два письма. У першому, глаголиці, позначки були дивно закручені, нагадували ієрогліфи, писати ними було нелегко. Довелося придумувати інші значки. У новій абетці позначки прості та зручні й пишуться швидко. Назвали кирилицею. Вона складалася із сорока трьох букв. В її основі лежав грецький алфавіт. Кирилиця точно передавала на письмі звуки мови. Глаголиця мала 38 букв. У X столітті кирилиця і глаголиця існували одночасно. Пізніше почали користуватися лише кирилицею. Так виникла писемність, якою ми зараз користуємося. Тож, коли ви будете читати свої улюблені книги, згадуйте про те, скільки пригод і змін довелося зазнати літерам, перш ніж вони стали такими, як зараз. Учень Кожну літеру ціни. Бо немає їм ціни. Ось відома в давнину Дудочка-сопілка, Виймеш літеру одну — І вже буде спілка. Сварка йде така, що й ну! — Перепалка (бійка), Зміниш літеру одну — Мирна перепілка. Зміниш літеру одну У словечку бійка — І вже — леле — на сосну Мчить звірятко білка. Більше прикладів не дам. Помізкуй — придумай сам. Д. Білоус «Мозковий штурм» — Назвіть слова за завданням вірша. (Сіно — сіло, село — сало, кіт — кит, мило — Міла). Конкурс «Шанувальники мови» 1. Які алфавіти складаються з шести літер? Відповідь. Абетка, азбука. 2. У якому вигуку є сто однакових звуків? Відповідь. Стоп. 3.3а який приголосний звук треба «заховати» інший приголосний, щоб вистрелили разом кілька гармат? Відповідь. Залп. 4. Від яких букв (двох) стає жарко, гаряче? Відповідь. Пече. 5. Який синонім прислівника «тепер» не змінює свого значення, якщо його прочитати справа наліво? Відповідь. Зараз. 6. Який молочний продукт можна перетворити на злак, прочитавши перше слово справа наліво? Відповідь. Сир — рис. 7. Що знаходиться в середині школи? Відповідь. Літера О. 8. Що стоїть між підлогою і стелею? Відповідь. Літера І. 9. Чим закінчується зима і весна? Відповідь. Літерою А. 10. Як написати слово робота п'ятьма (чотирма) літерами? Відповідь. Праця, труд. 11. Що треба зробити, щоб майка злетіла? Відповідь. Чайка. 12. Які два слова, написані поруч, псують дороги? Відповідь. Ями. Учитель. Мова — Берегиня нашого роду і народу. Хвилююче звучать рядки «Молитви до мови» відомої української письменниці Катерини Мотрич: «Мово! Пресвята Богородице мого народу! Укр. мова 2 клас. Додаток З чорнозему, з любистку, м'яти, рясту, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі й місяця народжена. Мово! Мудра Берегине, що не давала погаснути земному вогнищу роду нашого і тримала народ на небесному олімпі волелюбності, слави і гордого духу. Мово! Велична молитво наша!» Учень Коли ти плекаєш слово, Мов струна, воно бринить. Калиново, барвінково Рідна мова пломенить. Коли мовиш, як належить — Слово чисте, як роса... І від тебе теж залежить Мови рідної краса. Учитель. «Як парость виноградної лози, плекайте мову», — благав нас, заповідав і наказував нам незабутній Максим Рильський. Плекаймо кожне слово рідної мови, полімо бур'яни у власному мовленні, делікатно підправляймо мовлення інших. Не даймо вмерти рідному слову, не забуваймо його за жодних обставин! Учитель. Наша рідна мова — цілюще джерело, з якого черпають живодайну силу наші пісні, думи, легенди, наші літературні надбання. Цураючись мови материнської, ми цураємось свого роду, Бога, який дав нам цей вічний і неоціненний дар, невмирущий скарб. Слухання пісні «Не цурайся пісні» (сл. М. Федунця, муз. В. Кравчука). | |
