Українська література 5 клас. Урок 52

Мета:

-  Навчальна: ознайомити учнів із цікавими відомостями про автора; проаналізувати ліричні збірки; визначити жанри його поезії.

-  Виховна: прищеплювати патріотичні почуття засобами художнього слова.

-  Розвивальна: розвивати творчу уяву, логічне мислення, виразне декламування віршів.

Тип уроку: засвоєння нових знань і формування вмінь. Обладнання, наочність: портрет автора, книжкова виставка його творів, дидактичний матеріал.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1. Забезпечення емоційної готовності до уроку

2. Перевірка домашнього завдання

3. Актуалізація опорних знань. Відгадайте кросворд

Пригадайте все, що ви знаєте про художні засоби.

1. Перенесення властивостей живих істот на предмети чи явища природи. (Персоніфікація) 2. Умовне позначення якого-небудь предмета, поняття або явища; художній образ, що умовно відтворює усталену думку, ідею, почуття. (Символ) 3. Ознаки і властивості одних предметів і явищ для розкриття особливостей інших. (Метафора) 4. Опис, зображення природи у віршованому творі. (Пейзаж) 5. Художнє означення. (Епітет) 6. Пояснення одного предмета або явища за допомогою іншого, подібного до нього. (Порівняння)

II. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ ТА МЕТИ УРОКУ

III. ОПРАЦЮВАННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Вступне слово вчителя

— Народився Павло Тичина в сім'ї сільського дяка й регента Григорія Тимофійовича Тичини. Мати — Марія Василівна, — також із родини священнослужителів, народила тринадцятеро дітей, з яких живими залишилися дев'ятеро — чотири брати і п'ятеро сестер. Павло Григорович був сьомою дитиною. Хлопчик ріс дуже допитливим, змалку тягнувся до книг, до малювання. Від матері, яка прекрасно співала, наслідував абсолютний слух і гарний тембр голосу, змалечку співав у шкільному хорі. Першим навчальним закладом була бурса в Чернігові, де Тичина співав у хорі Єлецького монастиря, а потім у Троїцькому хорі. Після закінчення бурси 1907 р. він вступає до духовної семінарії, яку закінчує 1913 р.

Тичина не став ані художником, ані музикантом, хоча певний час у Чернігові керував семінарським хором, а пізніше, мешкаючи в Києві, — кількома хорами. У колі близьких грав на бандурі, на роялі. По закінченні семінарії П. Тичина вступив на економічний факультет Київського комерційного інституту, але невдовзі змушений був залишити навчання через нестатки і повернутися до Чернігова, де почав працювати роз'їзним інструктором і обліковцем-статистом Чернігівського губернського земства. Він багато їздив по селах Чернігівщини, якийсь час жив в українського поета В. І. Са-мійленка, котрий підштовхнув його до вивчення мов і перекла-да цтва.

1913 року друкуються перші оповідання П. Тичини («Спокуса», «Богослов'я», «На ріках вавилонських») із монастирського життя, але проза не була його покликанням. Вже 1914-1917 рр. він пише і публікує вірші «Гаї шумлять — я слухаю», «Розкажи, розкажи мені, поле...», «Душе моя — послухай!», «Десь на дні мого серця...», «Молодий я, молодий...» та ін., які привертають увагу всієї мистецької еліти України.

Після смерті матері 5 жовтня 1915 р. П. Тичина приїжджає до Києва, де працює помічником хормейстера в театрі Миколи Са-довського, завідує відділом хроніки газети «Нова рада», друкує вірші.

У цей же час з'являється цикл «Панахидні співи», який вперше був опублікований в Одесі лише 1993 року. Присвячено цю збірку першому коханню Тичини до Поліни Коновал, котра не відповіла поету взаємністю. Вершиною лірики раннього Тичини є вірш 1915 року «О, панно Інно, панно Інно...», присвячений її сестрі й опублікований у другому виданні «Сонячних кларнетів» 1920 р. Інна Коновал померла від туберкульозу 1920 р., доля Поліни склалася щасливо. Павло Григорович протягом багатьох років підтримував дружбу з нею та її сім'єю.

Збірка «Сонячні кларнети», опублікована 1918 р., стала новим словом в українській літературі. Після її появи про поета заговорили як про видатного митця. Схвальні відгуки з'явилися на батьківщині і за її межами. Вірші напрочуд музичні, пройняті теплою інтонацією, ніжними акордами, у них оспівувались українська природа, любов, устремління в майбутнє, світлі почуття перепліталися з тривогою: «Не Зевс, не Пан, не Голуб-дух...», «Арфами, арфами...», «Гаї шумлять — я слухаю...», а поруч — «Одчиняйте двері...», трагічна «Скорбна мати». Трепетний, тривожний Тичина переймався минулим України, страждав її майбутнім. Вже в цій збірці він постав визначним майстром слова. Першими, хто відгукнувся на «Сонячні кларнети», були критики, визнані знавці літератури і мистецтва А. Ніковський та Ю. Меженко.

1920 р. виходить друге видання «Сонячних кларнетів», новий збірник «Плуг» — талановитий, яскравий, але вже дещо іншого змісту. Сьогодення владно входило у життя поета, котрий у ті буремні роки почувається «двісті разів розп'ятим», але живе з вірою в майбутнє України; у віршах того часу Тичина славив величезний плуг, мільйони мускулястих рук, а в душі його жили ідеали краси, правди і добра. Тими самими думками, болем за Україну сповнена збірка «Замість сонетів і октав», яка вийшла того таки 1920 року.

У вересні-листопаді 1920 р. П. Тичина бере участь у подорожі Мандрівної капели під керівництвом Кирила Стеценка Правобережною Україною як літописець, у результаті чого була написана книга «Подорож із капелою К. Г. Стеценка» (опублікована посмертно 1971 р.).

У доробку Павла Тичини починають з'являтися вірші, позбавлені поетичності, образності, ліризму. Тичина, поза тим, був і залишався Поетом. У важкі для країни роки він відгукується на всі животрепетні проблеми часу. На початку війни 1941 року П. Тичина разом із дружиною Лідією Петрівною та її матір'ю виїжджає в евакуацію в м. Уфу, де активно виступає з віршами. 1944 р., одразу після повернення з евакуації, його призначають наркомом освіти. На цій посаді Тичина працював до 1948 року і багато зробив для відновлення шкіл і вузів, зруйнованих у роки війни, а також взагалі для збереження україномовних шкіл в Україні. У 1961-1963 рр. вийшло шеститомне видання творів П. Тичини, а 1964 р.— останній прижиттєвий збірник «Срібної ночі». 1962 р. йому було присуджено першу Державну премію УРСР імені Т. Г. Шевченка.

Помер Павло Григорович Тичина 16 вересня 1967 р., похований у Києві на центральній алеї Байкового кладовища.

2. Творча спадщина П. Тичини

Тема більшості ранніх творів П. Тичини — ліричний герой і природа. «Природа для поета, щось незмірно більше, ніж простий фон подій, які він змальовує, ніж звичайний пейзаж: до неї, наче до близького друга, він іде з своїми радощами і сумом, в осягненні її гармонійних законів він знаходить духовне визволення. Серед лугів і гаїв, спостерігаючи, як «женуть вітри, мов буйні тури», як «тополі арфи гнуть»,— він, за його власним визнанням, ставив у душу світлий парус, «бо в мене в серці сум». І це зовсім не було позою, прийомом, літературною умовністю.

3. Читання вірша учнями «Гаї шумлять»

4. Словникова робота

Ритм — означає фактичне розташування наголошених та нена-голошених складів у конкретному віршовому розмірі.

Віршовий розмір — розташування довгих та коротких складів.

5. Бесіда за прочитаним

- Яке ставлення до природи описує у вірші П. Тичина? 

- Якій настрій переважає у поезії?

- Як описана природа у вірші «Гаї шумлять»? Чи з любов'ю автор ставиться до краси природи?

6. Читання вірша учнями «Блакить мою душу обвіяла»

7. Бесіда за прочитаним

- Які почуття виникли у вас після прочитання вірша «Блакить мою душу обвіяла»?

- Як ви розумієте останні рядки поезії «Добридень тобі, Україна моя!»

- Чи можна вважати П. Тичину справжнім українцем? Обґрунтуйте свою думку.

8. Слово вчителя

— Особливе вміння молодого поета побачити, почути найтонші порухи рідних краєвидів, перейнятися гармонією світу, почувалися вагомою часточкою Всесвіту, майстерно втілити все в поетичних образах і формах. Проте робив він це за допомогою оригінальних і містких метафор, які передають «душу» явища, його «настрій», його ритми і тембри».

Настрій — обов'язковий елемент художнього зображення в раннього Тичини, і він стає особливо важливим, коли поет говорить про природу.

Вірш «Гаї шумлять» є яскравим прикладом «настроєвої» поезії, в якій автор передає душевний стан ліричного героя, якому ніби «вторить» природа, «співпереживає» людині, стає поетично одухотвореною. Ніжний ліризм, психологічне «олюднення» природи з свіжим і гострим відчуттям матеріального світу надає поезії неповторної принадності.

9. Рубрика «Літературне есе»

Напишіть невеличке есе «Що я дізнався про П. Тичину». Для підказки користуйтеся схемою. (Схема — на дошці.)

IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ УРОКУ, ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Тестове опитування

1.  Якого року народився П. Тичина?

А 1890;                                          Б 1891;

В  1895;                                          Г  1896.

2.  Хто був батьком П. Тичина?

А Учитель;                                    Б лікар;

В сільський дяк;                           Г  вчений.

3.  Яку збірку було опубліковано 1918 р.?

А «Сонячні кларнети»;              Б  «Панахидні співи»;

В  «Замість сонетів і октав»;        Г   «Срібні ночі».

4.  У який збірник входить друге видання «Сонячних кларнетів»? 

А «Зевс»;                                       Б  «Плуг»;

В  «Молодняк»;                             Г  «Спокуса».

5.  У якому місті вперше було опубліковано цикл віршів «Панахид-ні співи»?

А Київ;                                          Б Чернігів;

В Одеса;                                        Г Львів.

6.  Кому був присвячений цикл віршів «Панахидні співи»? 

А Сестрі;                                       Б матері;

В батьку;                                       Г  першому коханню — Поліні.

7.  Який вірш став вершиною ранньої лірики П. Тичини?

А «Гаї шумлять»;                         Б  «О панно Інно, панно Інно»;

В  «Арфами, арфами»;                 Г   «Скорбна мати».

8.  Коли помер П. Тичина?

А 17 жовтня 1967;                        Б 16 жовтня 1967;

В 16 вересня 1967;                        Г  17 вересня 1967.

9.  Обов'язковий елемент зображення природи у творчості поета: 

А епітети;                                      Б метафори;

В порівняння;                              Г настрій.

10.  Розташування наголошених та ненаголошених складів у конкретному віршованому розмірі:

А ритм;                                        Б рима;

В настрій;                                     Г тембр.

11.  Розташування довгих та коротких складів:

А ліричний твір;                          Б віршований розмір;

В настрій;                                     Г рима.

12.  Де похований П. Тичина?

А У Чернігові;                              Б у Львові;

В у Києві;                                      Г в Одесі.

2. Робота з картками в парах (групах) Картка № 1

1. Напишіть твір-мініатюру «Природа в поезії П. Тичини».

2. Як ви розумієте прислів'я «Природа одному мати, другому — мачуха»?

3.  Що таке ритм?

Картка № 2

1. Напишіть твір-мініатюру «Моє знайомство з Павлом Тичиною».

2. Як ви розумієте прислів'я: «Ластівка день починає, а соловей його кінчає».

3. Що таке віршований розмір?

Картка № З

1. Напишіть твір-мініатюру «Моє ставлення до поезії П. Тичини».

2. Як ви розумієте слова П. Тичини «О скільки у природи немудро-мудрих літер! О скільки у людини невміння прочитать...»?

3. Що таке пейзажна лірика»?

V. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ