Вступ до історії 5 клас. Урок 4. Писемні джерела. Архіви

Очікувані результати

Після цих уроків учні зможуть: розповідати про те, як історики дізнаються про минуле на основі писемних джерел; коментувати текст підручника під час читання і складати запитання до нього; пояснювати, що таке історичні джерела й які вони бувають; наводити приклади писемних джерел, з яких можна довідатися про давні часи; висловлювати судження щодо ролі архівів у збереженні пам'яті про минуле.

Обладнання: історична карта, портрети історичних діячів, картки з текстовими і візуальними джерелами.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань і формування нових навичок.

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ УРОКУ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Бесіда

Учитель. Звідки історики отримують інформацію про події, які відбувались сотні, тисячі років тому? Заслуховують 2-3 відповіді учнів.

III. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель. На попередніх уроках ми з вами знайомилися з фотографіями. Історики називають їх фотодокументами, адже вони є важливими джерелами знань про минулі часи. Крім фотографій, про події минулого свідчать усілякі вироби людських рук, сказане чи написане слово. Такі джерела інформації називають історичними джерелами. Історичні джерела поділяються на речові, писемні і усні. Писемні джерела з'явилися значно пізніше порівняно з речовими, проте вони надають найбільш повну інформацію про минуле.

IV. СПРИЙНЯТТЯ ТА УСВІДОМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Учитель. Усі історичні джерела можна розділити на 3 групи.

- Найбільш численна група джерел — писемні (давні написи на камені, металі, кераміці; тексти, надряпані від руки на стінах будівель, посуді; берестяні грамоти, рукописі на папірусі, пергаменті й папері, друкарські матеріали та ін.).

- Речові пам'ятки (знаряддя праці, ремісничі вироби, предмети домашнього ужитку, посуд, одяг, прикраси, монети, зброя, залишки жител, архітектурні споруди тощо).

- Усні пам'ятки — фольклорні (пам'ятники усної народної творчості, тобто пісні, казки, прислів'я) та лінгвістичні (географічні назви, особисті імена та ін.).

Своєрідну групу джерел, що поєднують ознаки письмових та археологічних, утворюють пам'ятки епіграфіки — різні написи на предметах побуту, на зброї, стінах храмів. Найбільш давні давньоруські написи належать до X ст.

Епіграфіка може свідчити про рівень поширення письменності. Напис на клинку меча, знайденого поблизу села Фощеватая під Полтавою («Людота коваль»), дозволив зробити висновок про існування на Русі самобутнього збройового виробництва.

Цінним джерелом для вивчення повсякденності Київської Русі стали берестяні грамоти, відкриті 1951 року під час розкопок Новгорода. Найбільш давні грамоти (боргові зобов'язання, виклики до суду і навіть любовні записки) стосуються другої чверті XI ст.

Бесіда

1. Звідки ж історики дізнаються про історичне минуле?

2. Про які групи історичних джерел ви дізналися?

Робота з таблицею

» Занести приклади історичних джерел до відповідної колонки таблиці «Види історичних джерел».

Перекази, малюнки, легенди, зброя, уламки глечика, берестяні грамоти, написи на каменях, листи, монети і т. ін.

Види історичних джерел

Уявна історична подорож

(можна використати читання за ролями або інсценування) Учитель. Зараз, діти, ми з вами вирушимо у мандрівку в далеке минуле, щоб дізнатися про те, як виникла писемність. Першою нашою зупинкою буде «Первісний час». Познайомтеся з Таффі. Вона розкаже вам дивовижну історію, свідком якої вона була.

Таффі. Одного разу я пішла до річки, щоб наловити коропів. Мені не пощастило: спис зламався. У цей час берегом йшов Незнайомець. На жаль, він не розумів нашої мови. Але я вирішила направити його за списом до мами і для цього підготувала листа, у якому намалювала те, що сталося. На шматку березової кори видряпала малюнки: зламаний спис та Незнайомця з новим списом у руці. Щоб він не заблукав, я намалювала бобрів, повз яких він мав проходити. На останньому малюнку я зобразила маму зі списом в руці. Я вважала, що на цих малюнках все зрозуміло. Проте Незнайомець «прочитав» ці малюнки зовсім по-іншому. Він вирішив, що моєму племені та йому загрожує небезпека. «Якщо я не приведу плем'я їй на допомогу, то вороги, які підкралися з усіх боків, нас уб'ють», — подумав він. Коли лист потрапив до мами, вона подумала, що Незнайомець проштрикнув мене списом, зламав руку, налякав і що ціла зграя злодіїв намагаються оточити мене ззаду (вона також сприйняла бобрів за ворогів). Ох, і дісталося ж Незнайомцю від розлючених жінок нашого племені. А той не міг їм нічого пояснити, адже він не знав нашої мови. Виявляється, написати лист — це тільки половина справи: треба ще й уміти його прочитати.

Учитель. Наша друга зупинка — «Країна Перу. Південна Америка».

1-й індіанець. Наше вузликове письмо існувало ще тоді, коли люди не уміли писати. До мотузки прив'язували тоненькі різнокольорові шнурки різної довжини, на яких в'язали вузлики. Чим ближче до мотузки був вузлик, тим важливішим було повідомлення. Чорний вузол означав смерть, білий — срібло або мир, червоний — війну, жовтий — золото, зелений — хліб. Якщо вузол не був забарвлений, то це були цифри: прості вузли — десятки, подвійні — сотні, потрійні — тисячі.

Прочитати такий лист було непросто. Важливе значення мала товщина шнурків і те, як був зав'язаний вузол та які вузли поряд. Так само, як зараз дітей навчають абетки, так і перуанських дітей навчали колись вузликової грамоти — квипу.

2-й індіанець. У нас існує більш простий спосіб передавати інформацію. Якщо одне плем'я збиралося оголосити війну, воно надсилало іншому спис, стрілу або томагавк. У разі коли йшлося про мир, надсилали тютюн і трубку.

Гайавата. Я дуже шкодував, що люди не можуть передати своїм нащадкам те, що вони самі знають і вміють. На жаль, здобуті знання зникають і розчиняються в часі.

1-й індіанець. 

Тоді Гайавата винайшов писемність. 

Ось що говорить про це легенда.

З мішка він вийняв фарби.

Усіх кольорів він вийняв фарби

І на гладкій на бересті

Багато зробив таємних знаків,

Чудових фігур і знаків.

Усі вони зображали

Наші думки, нашу мову.

Біле коло — то життя,

Чорне коло — то вже смерть;

Далі йшли зображення Неба,

Зірок, Місяця і Сонця,

Річок, лісів і гірських вершин,

Й усього, що населяє Землю разом з людиною.

Учитель. Наша третя зупинка — «Київська Русь». Ченці  Кирило  і  Мефодій. За дорученням візантійського імператора ми склали абетку, яка стала попередницею вашого сучасного алфавіту. Вона називається кирилиця. Частину букв ми узяли з грецької, а решту спеціально створили для передання звуків слов'янської мови.

А взагалі, першу абетку вигадали фінікійці, тож назви букв відповідали назві тих предметів, які вони нагадували. Перша буква алфавіту — «алеф», друга — «бета» — звідси «алфавіт». Ну, а у нас, відповідно, були «аз» і «буки» — звідси й азбука.

Учитель. Найбільш цінним скарбом для дослідника є все, що залишили по собі люди, а особливо те, що вони написали. Існує окрема історична наука — палеографія, яка вивчає історію письма, зміни в написанні літер, матеріали та знаряддя для письма, способи оздоблення книжок.

-    Палеографія — наука, яка вивчає історію письма. Учні записують визначення поняття в зошити.

Повідомлення учнів

1-й учень. Перша друкована книга «Прогностична оцінка поточного 1483 року...» з'явилася 1483-го року, її автором був вчений з європейським іменем, українець за походженням, один із перших українських докторів філософії та медицини Юрій Дрогобич (Котер-мак). Збереглися лише два примірники цієї книги.

2-й учень. Книги зберігаються в бібліотеках. Першу відому у Київській державі бібліотеку, точніше книгосховище, заснував при Софійському соборі князь Ярослав Мудрий. Про це згадується у літописі під 1037 роком. Вона нараховувала, на думку дослідників, 950 книг. Найстарішою з чинних в Україні бібліотек є Наукова бібліотека Львівського університету, заснована 1608 року. Найбільшою в Україні бібліотекою є Центральна наукова у м. Києві.

Робота з історичним джерелом

» Прочитайте текст і дайте відповіді на запитання.

Повість минулих літ

«У рік 6562. Преставився великий князь руський... А коли ще він був живий, наставив він синів своїх, сказавши їм: «Осе я одходжу зі світу сього. А ви, сини мої, майте межи собою любов, бо ви єсте брати від одного отця, одної матері. І якщо будете ви в любові межи собою, то й Бог буде у вас і покорить він вам противників під вас, і будете ви мирно жити. Якщо ж будете ви в ненависті жити, у роздорах сварячись, то й самі погибнете, і землю отців своїх і дідів погубите, що вони надбали трудом великим. Тож слухайтесь брат брата, пробувайте мирно. Тепер же поручаю я, — замість себе, — стіл свій, Київ, найстаршому синові... Ізяславу. Слухайтесь його, як ото слухались мене, нехай він буде замість мене. А Святославу даю я Чернігів, а Всеволоду — Переяслав, а Ігорю — Володимир, а В'ячеславу — Смоленськ».

І так розділив він городи, заповівши їм не переступати братнього УДІлу...

Сам же був слабий... Отож приспів [йому] кінець життя, і оддав він душу свою Богові місяця лютого у двадцятий (день), в суботу першої неділі посту...»

Запитання

1.  Чого навчає Ярослав Мудрий своїх синів?

2. Про що ми дізнались з історичного джерела?

Робота з візуальним джерелом

- Розгляньте сторінку літопису. Чим відрізняється книга XIV ст. і сучасне видання?

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ

Бесіда

1.  Чому вчені-історики, відтворюючи минуле, користуються писемними джерелами? Наведіть приклади писемних історичних джерел.

2. Які установи збирають, зберігають та впорядковують писемні історичні джерела?

Вправа «Хвилинка»

f Розкажіть протягом однієї хвилини, про що йшлося на сьогоднішньому уроці. Якщо ви зупинитеся або припуститеся помилки, слово перейде до іншого учня.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати відповідні параграфи підручників ([1], § 4; [2], § 5, 7).

ДОДАТКОВИЙ МАТЕРІАЛ ДО УРОКУ Чи відомо вам, що справу збирання, збереження та впорядкування писемних пам'яток покладено на спеціальні установи, які називають архівами?

Архіви з'явилися після появи писемності. Для сучасних архівів будують спеціальні приміщення з вузькими вікнами, що не пропускають прямих сонячних променів: від сонячного світла тло й друкарська фарба вигоряють, линяють, а папір жовтіє та псується. Щоб документи краще зберігалися, їх укладають у щільно закриті коробки й розміщують на полицях-стелажах. У великих архівах загальна довжина стелажів сягає десятків кілометрів.

Найбільш цінні документи перезнімають на плівку — виходять діафільми з дуже маленькими кадриками — мікрофільми, які зберігають окремо від документів на випадок, якщо оригінал буде пошкоджено або втрачено.